Тулуза (регбійний клуб)
| Повна назва | Стад Тулузен фр. Stade Toulousain | |||
| Коротка назва | Тулуза фр. Toulouse | |||
| Засновано | 1907 | |||
| Населений пункт | Тулуза, Франція | |||
| Стадіон | Ернест-Валлон | |||
| Вміщує | 19 500 | |||
| Президент | Жан Рене Бускатель | |||
| Головний тренер | Уго Тола | |||
| Ліга | Топ 14 | |||
| 2020—2021 | 1 | |||
| ||||
Стад Тулузен (фр. Stade Toulousain) або просто Тулуза (фр. Toulouse) — один з найсильніших регбійних клубів Франції та Європи. Команда, яка виступає в Топ 14, є 6 (1996, 2003, 2005, 2010, 2021, 2024) переможцем кубка Хайнекен — престижного європейського трофея. За цим показником Французи перевершують будь-який інший колектив Старого Світу. Двічі Тулуза програвала в фіналі кубка: в 2004 р сильнішими виявилися Лондон Воспс, а в 2008 р — Ірландці з Манстера. На внутрішній арені клуб також утримує рекорд за кількістю перемог в чемпіонаті — 23. Гравці «Стад Тулуза» традиційно складають основу збірної Франції.
Домашні матчі клуб проводить на Стад Ернест-Валлон. При цьому найбільш значущі зустрічі проходять на арені Стад де Тулуз. Команда виступає в червоному, чорному і білому кольорах.
До 1907 року центрами регбі в Тулузі були школи і університети. У 1893 р. учні середньої школи ліцей де Тулуз (фр. Lycée de Toulouse) створили колектив les Sans Soucis. Вступивши до університету, ті ж молоді люди організували нову команду — Ель'Олімпік Тулузен (фр. l'Olympique Toulousain). Через деякий час, в 1896 році, клуб був перейменований в Стад Олімп'єн дес Етудіантс де Тулуза (фр. Stade Olympien des Etudiants de Toulouse) (COET). У той же час з'явилися ще дві команди — Ле Спорт Атлетік Тулузен (фр. le Sport Atléthique Toulousain) (SAT, не студенти) і Ель'Еколе Ветерінарі (фр. l'Union Sportive de l'Ecole Vétérinaire) (USEV, студенти ветеринарної школи). Колективи об'єдналися в 1905 році під назвою Вето-Спорт (фр. Véto-Sport) . Нарешті, в 1907 році, відбулося злиття Вето-Спорт і COET, в результаті якого і був створений Стад Тулузен.
Перший фінал Тулузи в національному чемпіонаті відбувся в 1909 році. Тоді команда поступилася команді Стад Бордле з рахунком (0-17). Матч проведений в 1912 році став для клубу переможним (Рейсінг 92, 8:6), однак наступний свій титул команда здобула лишень у 1922 році. Двадцяті роки XX століття стали для Тулузи золотими: колекцію титулів поповнили п'ять звань чемпіона Франції: 1922, 1923 , 1924, 1926, 1927.
Наступні десятиліття виявилися менш вдалими в порівнянні до 1920-х. З 1928 по 1946 рік команда не отримала титул чемпіона. У 1934 році відбувся матч проти Тулона в рамках Шаленж Ів дю Мануар, за підсумками якого обидва клуби були оголошені переможцями турніру. І лише в сезоні 1947, південці зуміли завоювати головний трофей країни, обігравши Ажен (10-3) на Стад де Пон Жюмо. Після цього знову настав період без гучних перемог. Вболівальникам довелось чекати 22 роки, поки їх улюблена команда вийшла у фінал чемпіонату, однак і він не приніс Тулузі титул. Команда програла команді Бегль (9:11).
У 1971 році колектив знову боровся за приз Шаленж Ів дю Мануар. Суперником на цей раз був Дакс, який і став володарем кубка (8:18). Через дев'ять років Тулузу спіткала чергова поразка у фінальному матчі. У грі за титул чемпіона Франції — 1980 сильнішими виявилися регбісти Безьє Еро (10:6). У 1984 році, знову у вирішальній зустрічі Шаленж Ів дю Мануар, команда програла команді Нарбонни (3:17). Втім, в кінці вісімдесятих Тулуза стала поступово відновлювати колишню міць. У 1985 році клуб вперше з 1947 став переможцем національного чемпіонату, обігравши Тулон. В наступному році спортсмени зуміли захистити титул, відстоявши його в грі з Ажен. Невдала серія в Шаленж Ів дю Мануар перервалася в 1988, коли Тулуза виграла у Дакс. Чемпіонати 1987 і 1988 років залишилися за Тулоном і Ажен відповідно, але вже в 1989 році Тулуза повернула собі звання кращого французького клубу.
Колектив продовжував домінувати на внутрішній арені у другій половині 1990-х років. У 1994-97 роках клуб незмінно ставав чемпіоном Франції, вигравши чотири титули поспіль; доповнила перемога в Шаленж Ів дю Мануар (1995). Крім того, французи стали першими володарями Європейського кубка регбі в сезоні 1995/1996.
В 1998 і 1999 роках, Тулуза стала найсильнішою в Шаленж Ів дю Мануар та Топ 16.
Команда стала першим чемпіоном країни в XXI столітті, і через два роки, в 2003-му посіла друге місце, поступившись у фіналі Стад Франсе. Тулуза продовжила поповнювати колекцію єврокубків: ЄКР-2003 і кубок Хайнекен-2005. Вельми несподіваним вийшов фінал Топ 14 2005/2006, де Тулуза поступилась команді Біарріц (13:40), програючи після першої половини матчу лише трьома балами. Після семирічної перерви, в 2008 році, клуб знову отримав головний трофей країни. Тоді ж колектив вийшов у фінал кубка Хайнекен, проте зробити дубль французи не змогли — кращим в Європі став Манстер. Проте, вже в 2010-му Тулуза виграла цей турнір в четвертий раз, встановивши тим самим рекорд. У 2011 і 2012 роках клуб вигравав чемпіонат країни. Команда входила до четвірки найсильніших у Франції протягом 19 років поспіль (1994—2012).
Стад Ернест-Валлон був побудований в кінці 1980-х років і в недавньому минулому модернізований. Регбійні команди і є одним з трьох власників-резидентів арени. Спорудження здатне вмістити 19 500 глядачів, проте далеко не завжди клубу вдається надати місця всім своїм уболівальникам, охочим підтримати спортсменів. Головні матчі чемпіонату і кубка Хайнекен проводяться на Стад де Тулуз, місткість якого вдвічі більше — 38 000. Кілька ігор ЧС-2007 пройшли саме на цьому стадіоні.
- Чемпіон: 1996, 2003, 2005, 2010, 2021, 2024 (6)
- Фіналіст: 2004, 2008
- Чемпіон: 1912, 1922, 1923, 1924, 1926, 1927, 1947, 1985, 1986, 1989, 1994, 1995, 1996, 1997, 1999, 2001, 2008, 2011, 2012, 2019, 2021, 2024 (23)
- Віце-чемпіон: 1903, 1909, 1921, 1969, 1980, 1991, 2003, 2006 (8)
- Чемпіон: 1916
- Фіналіст: 1917
- Чемпіон: 1934, 1988, 1993, 1995, 1998
- Віце-чемпіон: 1971, 1984
- Чемпіон: 1946, 1947, 1984
- Фіналіст: 1949, 1985
- Чемпіон: 1986
Чемпіон Південної Франції: 1905, 1906, 1907, 1908, 1909, 1910, 1911, 1912, 1913, 1914
Тулуза володіє унікальним досягненням — команда брала участь у всіх розіграшах кубка Хайнекен, починаючи з дебютного сезону 1995/1996. Крім того, як уже згадувалося, клуб є чотириразовим переможцем турніру.
| Сезон | Турнір | Ігри | Бали | Примітки | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| розіграно | перемоги | нічия | поразки | бали | пропущено | різниця | |||
| Кубок Європейських чемпіонів з регбі 2015/2016 | Кубок Європейських чемпіонів з регбі | 6 | 1 | 0 | 5 | ||||
| Кубок Європейських чемпіонів з регбі 2014/2015 | Кубок Європейських чемпіонів з регбі | 6 | 4 | 0 | 2 | 126 | 124 | +2 | команда не вийшла з групи (№ 4) |
| 2013/2014 | Кубок Хайнекен | 7 | 5 | 0 | 2 | 166 | 110 | 56 | чвертьфіналіст (поразка від Манстера) |
| 2012/2013 | Європейський кубок | 1 | 0 | 0 | 1 | 19 | 30 | -11 | чвертьфіналіст (поразка від Перпіньян) |
| 2012/2013 | Кубок Хайнекен | 6 | 4 | 0 | 2 | 132 | 84 | 48 | друге місце в групі (№ 2) |
| 2011/2012 | Кубок Хайнекен | 7 | 4 | 0 | 3 | 164 | 124 | 40 | чвертьфіналіст (поразка від Единбурга) |
| 2010/2011 | Кубок Хайнекен | 8 | 6 | 0 | 2 | 205 | 137 | 68 | півфіналіст (поразка від Ленстера) |
| 2009/2010 | Кубок Хайнекен | 9 | 8 | 0 | 1 | 232 | 143 | 89 | чемпіон (перемога над Біарріцем") |
| 2008/2009 | Кубок Хайнекен | 7 | 4 | 1 | 1 | 127 | 97 | 30 | чвертьфіналіст (поразка від Кардіфф Блюз) |
| 2007/2008 | Кубок Хайнекен | 9 | 6 | 0 | 3 | 210 | 119 | 91 | фіналіст (поразка від Манстера) |
| 2006/2007 | Кубок Хайнекен | 6 | 3 | 0 | 3 | 147 | 145 | 2 | команда не вийшла з групи (№ 5) |
| 2005/2006 | Кубок Хайнекен | 7 | 5 | 1 | 1 | 223 | 165 | 58 | чвертьфіналіст (поразка від Ленстера) |
| 2004/2005 | Кубок Хайнекен | 9 | 8 | 0 | 1 | 263 | 144 | 119 | чемпіон (перемога над Стад Франсе) |
| 2003/2004 | Кубок Хайнекен | 9 | 7 | 0 | 2 | 232 | 113 | 119 | фіналіст (поразка від Лондон Воспс) |
| 2002/2003 | Кубок Хайнекен | 9 | 8 | 0 | 1 | 308 | 163 | 145 | чемпіон (перемога над Перпіньяном) |
| 2001/2002 | Кубок Хайнекен | 6 | 3 | 0 | 3 | 151 | 146 | 5 | команда не вийшла з групи (№ 6) |
| 2000/2001 | Кубок Хайнекен | 6 | 2 | 1 | 3 | 171 | 182 | −11 | команда не вийшла з групи (№ 3) |
| 1999/2000 | Кубок Хайнекен | 8 | 6 | 0 | 2 | 256 | 122 | 134 | півфіналіст (поразка від Манстера) |
| 1998/1999 | Кубок Хайнекен | 7 | 4 | 0 | 3 | 247 | 118 | 129 | чвертьфіналіст (поразка від Ольстера) |
| 1997/1998 | Кубок Хайнекен | 8 | 6 | 1 | 1 | 273 | 153 | 120 | півфіналіст (поразка від Бріва) |
| 1996/1997 | Кубок Хайнекен | 6 | 4 | 0 | 2 | 194 | 197 | −3 | півфіналіст (поразка від Лестер Тайгерс) |
| 1995/1996 | Кубок Хайнекен | 4 | 4 | 0 | 0 | 123 | 40 | 83 | чемпіон (перемога над Кардіффом) |
| |||||||||||||||||
| Клуб | Розіграних | Виграних | Нічия | Програш | Бали за | Бали проти | Різниця балів Diff. | Проби за | Проби проти | Здобуті бонуси | Втрачені бонуси | Бали | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Атлантик Стад Рошель | 17 | 10 | 3 | 4 | 439 | 313 | +126 | 42 | 24 | 5 | 3 | 54 | ||||
| 2 | АСМ Клермон Овернь | 17 | 10 | 3 | 4 | 497 | 351 | +146 | 52 | 36 | 5 | 2 | 53 | ||||
| 3 | Монпельє Еро | 17 | 10 | 0 | 7 | 434 | 378 | +56 | 38 | 33 | 3 | 3 | 46 | ||||
| 4 | Кастр | 17 | 9 | 1 | 7 | 438 | 347 | +91 | 42 | 27 | 3 | 2 | 43 | ||||
| 5 | Тулон | 17 | 8 | 1 | 8 | 408 | 363 | +45 | 37 | 35 | 4 | 4 | 42 | ||||
| 6 | Тулуза | 17 | 9 | 0 | 8 | 348 | 333 | +15 | 32 | 24 | 2 | 4 | 42 | ||||
| 7 | Бордо-Бегль | 17 | 8 | 1 | 8 | 397 | 388 | +9 | 33 | 34 | 1 | 4 | 39 | ||||
| 8 | Сексьйон Палуаз | 16 | 8 | 0 | 8 | 366 | 395 | –29 | 35 | 36 | 1 | 4 | 37 | ||||
| 9 | Брів Коррез | 17 | 8 | 1 | 8 | 366 | 414 | -48 | 24 | 37 | 0 | 2 | 36 | ||||
| 10 | Рейсінг | 16 | 8 | 1 | 7 | 350 | 349 | –1 | 34 | 30 | 2 | 0 | 36 | ||||
| 11 | Стад Франсе | 17 | 7 | 1 | 9 | 397 | 431 | –34 | 38 | 39 | 2 | 2 | 34 | ||||
| 12 | Ліон | 16 | 6 | 2 | 8 | 325 | 361 | –36 | 24 | 26 | 2 | 3 | 33 | ||||
| 13 | Гренобль | 16 | 4 | 0 | 13 | 392 | 537 | –145 | 37 | 49 | 1 | 6 | 23 | ||||
| 14 | Авірон Байонне | 16 | 4 | 2 | 10 | 256 | 453 | –197 | 18 | 47 | 0 | 0 | 16 | ||||
|
Якщо команди знаходяться на одному рівні в таблиці на будь-якому етапі, будуть застосовані тайбрейкі в наступному порядку:
| |||||||||||||||||
| Зелений фон (1 та 2 рядки) отримують пів-фінальні плей-офф місця і візьмуть участь у 2017-18 Європейському кубкові чемпіонів з регбі. Голубий фон (рядки від 3 до 6) здобудуть чвертьфінальні плей-офф місця і візьмуть участь у Кубку чемпіонів. Жовтий фон (7 рядок) авансують до плей-офф щоб отримати шанс позмагатись в Кубку чемпіонів. Білий фон вказує на команди, які здобули місце в Кубку Європи з регбі. Червоний фон (13 і 14 рядки) — команди будуть перенесені до Регбі Про Д2. Фінальна таблиця
| |||||||||||||||||
.svg){kind=small}
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
