Ударний (річковий монітор)
| «Ударний» | ||
|---|---|---|
 | ||
| Річковий монітор "Ударний", 1941 рік | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Монітор | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} ВМФ СРСР
| |
| Спущено на воду | 17 травня 1932 року | |
| Введено в експлуатацію | 1 червня 1934 року | |
| Виведений зі складу флоту | Потоплений 19 вересня 1941 року | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 367 т (стандартна) 387 т (повна) | |
| Довжина | 54 м | |
| Ширина | 11 м | |
| Осадка | 0,8 м | |
| Бронювання | 4,6-7,2 мм (борт) 6-12 мм (палуба) 7,2 мм (рубка та барбети) 12 мм (башти) | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 дизельні двигуни | |
| Потужність | 800 к.с. | |
| Швидкість | 12 вузлів | |
| Екіпаж | 86 чоловік | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 2 x 130-мм гармати | |
| Зенітне озброєння | 4 x 45-мм гармати 4 x 4 7,62-мм кулемети | |
«Ударний» — річковий монітор ВМС СРСР. Це перший монітор, побудований заводом Кузня на Рибальському у Києві, і, одночасно перший монітор, побудований в СРСР. Брав участь у бойових діях на півдні України під час Другої світової війни. Потоплений 19 вересня 1941 року німецькою авіацією в районі Тендри.
Корабель був закладений за проектом СБ-12 1930 року як «самохідна плавуча батарея», але ще до спуску на воду 1932 року пере-класифікований на монітор. Його водотоннажність складала 385 тон, а осадка — 0,8 метрів. При побудові корабель був оснащений двома дизельними двигунами фірми МАН загальною потужністю 400 кінських сил, які забезпечували швидкість корабля до 9 вузлів (18,5 км/год). 1939 року під час модернізації корабля їх замінили на дизельні двигуни 38-КР-8 Коломенського заводу.
Головним озброєнням монітора були дві 130 міліметрові гармати у спеціально розроблених для цього корабля баштових установках Б-7. Зенітне узброєння корабля складали дві спарені установки 45 міліметрових гармат та 4 зчетверених установки кулеметів Максим. Слабкість зенітного озброєння (відсутність зенітних автоматичних гармат), а також її зосередження у кормовій частині (у носовій розміщувалися гармати головного калібру) й стали потім причиною загибелі корабля.[1]
Монітор увійшов до складу Дніпровської флотилії. Після її розформування у 1940 році увійшов до складу Дунайської флотилії. У її складі брав участь у боях на Дунаї, Південному Бузі, нижній течії Дніпра та Дніпровсько-Бузькому лимані влітку 1941 року. 19 вересня під час нальоту німецької авіації вибух авіабомби викликав детонацію боєзапасу корабля і він загинув. [2] З екіпажу корабля вижило декілька чоловік, один з яких Посунько Микола Михайлович продовжив службу на Північному флоті на посаді комендора ТЩ-63.
- ↑ Черников, И.И. Монитор «Ударный». Малый флот. Корабли и катера, боевые операции малого флота. (російська) . Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 13.02.2019.
- ↑ Широкорад, Александр (2005). Поход на Вену (російська) . Вече. ISBN 5-9533-0973-2.
| Монітори типу «Шквал» |  | |
|---|---|---|
| Монітори типу «Ударний» | ||
| Монітори типу «Активний» | ||
| Монітори проєкту СБ-37 | ||
| Монітори типу «Хасан» | ||
| Річкові монітори проєкту СБ-57 | ||
| Монітори типу «Варшава». (колишні польські монітори) | ||
| Монітори типу «Краків» (колишній польський монітор, інший з двох побудованих кораблів цього типу підірваний екіпажем 1939) | ||
| Монітори типу «Азов». (об'єднує колишні румунські монітори чотирьох різних типів: «Темеш», «Енс», «Сава», «Братіану») | ||
| Морські монітори типу «Вайнемейнен» (колишній фінський броненосець берегової оборони, інший з двох побудованих кораблів цього типу загинув 1941 у складі ВМС Фінляндії) | ||
.svg){kind=small}