Фалемичі
село Фалемичі | |
---|---|
Країна | ![]() |
Область | Волинська область |
Район | Володимирський район |
Тер. громада | Зимнівська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA07020050220055731 ![]() |
Облікова картка | Фалемичі |
Основні дані | |
Засноване | 1156 |
Населення | 231 |
Площа | 7,2 км² |
Густота населення | 32,08 осіб/км² |
Поштовий індекс | 44703 |
Телефонний код | +380 3342 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°48′12″ пн. ш. 24°22′7″ сх. д. / 50.80333° пн. ш. 24.36861° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
184 м |
Водойми | річка Луга |
Відстань до обласного центру |
80 км |
Відстань до районного центру |
9 км |
Відстань до центру громади/сільради |
1,5 км |
Відстань до залізничної станції |
9 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 44752, Волинська обл., Володимир-Волинський р-н, с. Зимне, вул. Монастирська, 27 |
Карта | |
Мапа | |
![]() |
Фале́мичі (раніше Хвали́мичі[1]) — село в Україні, в Зимнівській сільській територіальній громаді Володимирського району Волинської області.
Населення становить 231 особу. Кількість дворів (квартир) — 81. З них 2 нових (після 1991 р.).
Селом протікає річка Луга.
Село Фалемичі вперше згадується у Повісті временних літ, у 1156 році:
«И про то поиде къ Володимєрю ища Володимєрѹ и снѧстасѧ Гѹрги съ Ꙗрославомъ Галичьскъıм̑ оу Свинѹсехъ въ селѣ. И ѿтѹда поидоста къ Володимєрю. И стаста въ Хвалимичєхъ тѹ жє пріидє къ нима Володимєръ Мьстиславичь, изъ Ѹгоръ.»
У 1490 році, 24 квітня село було надане великим князем Казимиром князям Олександру та Михайлу Санґушковичам, разом з селами Заєчичі та Тишковичі Володимирського повіту, взамін на надане їхньому батькові Санґушку Федоровичу село Тростяниця Каменецкого повіту.[2]
У 1895 році у Фалемичах було знайдено скарб з 480 срібних австрійських, іспанських, польських, бранденбурзьких та данцизьких монет XVII ст., який був викуплений Археологічною комісією у Петербурзі.[3]
У 1906 році село Микулицької волості Володимир-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 5 верст, від волості 10. Дворів 34, мешканців 557[4].
Під час нападу влітку 1943 року польської банди на село були замордовані 11 українців:
- Королюк Василь.
- Ліда (прізвище невідоме), 20 р., вбита і згоріла.
- Королюк Артамон, 55 р., вбитий на полі під час жнивування, 1943 р. Похований у Володимирі.
- Мазурок (дочка, 4 р.) вбита прикладом і згоріла разом з мамою в своїй хаті. Похована в Фалемичах.
- Мазурок Марія, вбита багнетом у груди, згоріла в своїй хаті в жнива 1943 р.
- Максим'юк Наталія, 55 р., застрелена.
- Музичук Дмитро, 10 р., застрелений на пасовищі, коли пас корову.
- Пастущук Ліза, 10 р., вбита і згоріла.
- Юхно Полікарп, 45 р., розіп'ятий на дверях стодоли зубцями від борони, згорів живцем.
- Юхно Євдокія, 22 р. Згоріла живцем.
- Юхно Олена, 20 р., прибита до порога стодоли зубцями від дерев'яної борони, згоріла живцем.
6 осіб були поранені. Ні один поляк у с. Фалемичі не загинув[5], хоча В. і Е. Сємашки в своїй книзі на с. 861 пишуть, що ніби-то загинуло в селі три поляки, а українців жодного.
У серпні 2015 року село увійшло до складу новоствореної Зимнівської сільської громади.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 229 осіб, з яких 106 чоловіків та 123 жінки.[6]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 229 осіб.[7]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 97,40 % |
російська | 1,73 % |
білоруська | 0,87 % |
На південний схід від села розташований лісовий заказник «Липовий Гай».
В селі доступні такі телеканали: УТ-1, 1+1, Інтер, СТБ, UA: Волинь. Радіомовлення здійснюють UA: Радіо «Промінь», Радіо «Світязь», Радіо «Луцьк».
Село газифіковане. Дорога з твердим покриттям у задовільному стані. Наявне постійне транспортне сполучення з районним та обласним центрами.
В селі функціонує Покровська церква ПЦУ. Кількість прихожан — 100 осіб. Працює фельдшерсько-акушерський пункт, торговельний заклад.
- ↑ Zimno, Ziemno, wś nad Ługiem // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 617. (пол.) — S. 617. (пол.)
- ↑ Литовська метрика. Книга четверта. с. 23. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 24 січня 2022.
- ↑ Отчет Императорской археологической комиссии за 1895 год. С 394 политипажами в тексте. СПб.: Тип. Главного управления уделов, 1897.С. 54.
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 4 серпня 2019.
- ↑ Wołyń - Falemicze. wolynskie.pl. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 24 січня 2022.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- Паспорт села Фалемичі
- Погода в селі Фалемичі [Архівовано 31 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Інформаційний портал iForma
- Трагедія волинських сіл 1943—1944 рр.
![]() |
Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |