Риковичі
| село Риковичі | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Волинська область |
| Район | Володимирський район |
| Тер. громада | Павлівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA07020170140056505 |
| Основні дані | |
| Населення | 968[1] |
| Площа | 24 км² |
| Густота населення | 42,67 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 45340 |
| Телефонний код | +380 3372 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°38′0″ пн. ш. 24°33′38″ сх. д. / 50.63333° пн. ш. 24.56056° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
214 м |
| Відстань до обласного центру |
80 км |
| Найближча залізнична станція | Іваничі |
| Відстань до залізничної станції |
15 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 45340, Волинська обл., Володимирський р-н, с.Риковичі |
| Карта | |
  Риковичі | |
 Риковичі | |
| Мапа | |
| |
|
| |
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (20 вересня 2019) |
Рико́вичі — село в Україні, у Павлівській сільській громаді Володимирського району Волинської області. Населення становить 968 осіб.
Село Риковичі розташоване за 14 км від колишнього районного центру і залізничної станції Іваничі. Населення — 968 чоловік, 314 дворів. Є молитовний дім.
Перші згадки про Риковичі в історичних документах належать до 15 ст. Спочатку це було невеличке поселення, що складалося із 9 хат і називалося «Палажівкою». Свою назву село одержало на честь іноземця Рикова, який на території даного поселення збудував вітряк (млин).
Після Люблінської Унії 1569 року Риковичі у числі інших українських міст і сіл захопила шляхетська Польща. У 1795 році після III поділу Польщі село захопила Росія. У 1862 році у селі було складено уставну грамоту. Земля навколо села належала графу Чацькому, який проживав у Порицьку і мав 3 фільварки: Риковичі, Радовичі, Конюхи. У Риковичах управляючим був пан Шатурський. До його володінь належала ферма, ліс, який тягнувся від околиці села до Загорова. А збоку — велике і глибоке озеро.
На західній околиці села знаходилось 7 ставків. У цей час у селі проживало 296 селян у 91 дворі. У 1919 році село було захоплене польськими військами і за Ризьким договором 1921 року відійшло до Польщі. У 1930 році у фільварку поміщика Перетятковича в Риковичах відбувся страйк сільськогосподарських робітників — один із найбільших на Волині. Власник фільварку погодився на всі вимоги страйкуючих. Під час окупації у селі діяв осередок КПЗУ. За революційну діяльність 4 жителів села було засуджено на Володимир-Волинському «процесі 151» до 10 років тюремного ув'язнення.
У 1939 році у селі встановилась радянська влада. Відразу ж було створено селянський комітет, а незабаром сільську Раду, яку очолив Киричук Семен. У роки Німецько-радянської війни на території села стояла діюча військова частина. У 1942 році протягом доби перебувало з'єднання Ковпака. 31 січня 1944 року в одному з боїв за визволення села Риковичі був смертельно поранений партизан-ковпаківець зі стрілецького батальйону Волобуєв Микола Іванович, могила якого знаходиться на сільському кладовищі. У червні 1944 року село було визволене від німецько-нацистських окупантів військами 1 Українського фронту.
З 1964 по 1994 рік на території села був колгосп ім. Калініна.
У селі є медичний пункт, будинок культури, середня школа.
Перша згадка про школу датується 1907 роком. На той час у селі проживало 1116 жителів. Із 90 дітей 8-11 років навчалося 64. Школа була церковно-приходською. У 1939 році відкривається національна початкова школа. З 1948 року — семирічна школа, з 1964—восьмирічна. В 1993 році з неповної середньої реорганізована у середню школу. Сьогодні в школі навчається близько 150 учнів, з якими працює 22 педагоги.
Пам'яткою архітектури на сьогоднішній день є Свято-Покровська церква, побудована в 1889 році, семикупольна у вигляді хреста (дерев'яна).
Після ліквідації Іваничівського району 19 липня 2020 року село увійшло до Володимир-Волинського району[2].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1072 особи, з яких 489 чоловіків та 583 жінки.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1024 особи.[4]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,51 % |
| російська | 0,39 % |
| білоруська | 0,10 % |
- Закоштуй Ананій — провідник ОУН Волинської області.
- ↑ https://pavlivska-gromada.gov.ua/pasport-gromadi-2020-12-16-26-22-05-2020/
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
- Ри́ковичі // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.244
- Погода в селі Риковичі [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |