Флороглюцинол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Phloroglucinol
Інші назви phloroglucine,

1,3,5-benzenetriol , 1,3,5-trihydroxybenzene or cyclohexane-1,3,5-trione

Ідентифікатори
Номер CAS 108-73-6
PubChem 359
Номер EINECS 203-611-2
DrugBank DB12944
KEGG D00152
Назва MeSH D02.455.426.559.389.657.684
ChEBI 16204
RTECS UX1050000
Код ATC A03AX12
SMILES c1c(cc(cc1O)O)O
InChI 1/C6H6O3/c7-4-1-5(8)3-6(9)2-4/h1-3,7-9H
Номер Бельштейна 1341907
Властивості
Молекулярна формула C6H6O3
Молярна маса 126.11 g/mol
Зовнішній вигляд безбарвна або бежева тверда речовина
Тпл 219
Розчинність (вода) 1 g/100 mL
Розчинність розчинний у діетиловому етері, етанолі, піридині
Кислотність (pKa) 8.45
Небезпеки
ЛД50 5 г/кг (щур, орально)
ГГС піктограми The exclamation-mark pictogram in the Globally Harmonized System of Classification and Labelling of Chemicals (GHS)The Health hazard pictogram in the Globally Harmonized System of Classification and Labelling of Chemicals (GHS)
ГГС формулювання небезпек 315, 317, 319, 335, 341, 361
ГГС запобіжних заходів 201, 202, 261, 264, 271, 272, 280, 281, 302+352, 304+340, 305+351+338, 308+313, 312, 321, 332+313, 333+313, 337+313, 362, 363, 403+233, 405, 501
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Флороглюцин — органічна сполука з формулою C6H3(OH)3. Це безбарвна тверда речовина.

Флороглюцин є одним із трьох ізомерних бензолтріолів, поряд з іншими двома ізомерами: гідроксигідрохіноном (1,2,4-бензолтріол) і пірогалолом (1,2,3-бензолтріол). Флороглюцин та його ізомери визначаються як «феноли» згідно з офіційними правилами номенклатури хімічних сполук IUPAC. Багато таких монофенолів часто називають «поліфенолами» в косметичній і парафармацевтичній промисловості, що не відповідає науково прийнятому визначенню.

Використовується в синтезі фармацевтичних препаратів і вибухових речовин.

Отримання

[ред. | ред. код]

У 1855 році флороглюцинол був вперше отриманий з флоретину австрійським хіміком Генріхом Гласівцем (1825—1875).[1]

Сучасний синтез включає в себе гідроліз бензол-1,3,5-тріаміну та його похідних. Тринітробензен одержують з тринітротолуену (окиснення CH3 до COOH, далі декарбоксилювання), оскільки через електродонорний ефект метильної групи толуен нітрується легше, ніж бензен.[2][3]

Також отримують окисненням 1,3,5-триізопропілбензену.[3]

Ще один спосіб отримання — з триаміду бензентрикарбонової кислоти (перегрупування Гофмана, далі гідроліз).[3]

Хімічні властивості

[ред. | ред. код]

Таутомерія та кислотно-основна поведінка

[ред. | ред. код]

Флороглюцин — слабка трипротонова кислота. Перші два pKa дорівнюють 8,5 і 8,9.

Як енол, флороглюцинол в принципі існує в рівновазі з кето-таутомерами. Доказом цієї рівноваги є утворення оксиму:

C6H3(OH)3 + 3NH2OH → (CH2)3(C=NOH)3 + 3H2O

Але він також поводиться як бензолтріол, оскільки три гідроксильні групи можуть бути метильовані з утворенням 1,3,5-триметоксибензолу.[4][5]

Інші реакції

[ред. | ред. код]

З води флороглюцинол кристалізується у вигляді дигідрату з температурою плавлення 116—117 °C, але безводна форма плавиться при набагато вищій температурі, при 218—220 °C.

Реакція Хеша дозволяє синтезувати 1-(2,4,6-тригідроксифеніл)етанон з флороглюцинолу.[6]

Розповсюдження в природі

[ред. | ред. код]

Флороглюциноли є вторинними метаболітами, які зустрічаються в природі в деяких видах рослин. Його також продукують бурі водорості та бактерії.

Ацильні похідні присутні в листях прибережної деревної папороті, Dryopteris arguta[7] або в Dryopteris crassirhizoma .[8] Вважається, що антигельмінтна активність кореня Dryopteris filix-mas зумовлена флаваспидовою кислотою, похідною флороглюцинолу.

Формільовані флороглюцинові сполуки (евглобали, макрокарпали та сидероксилонали) можна знайти у деяких видах евкаліпта.[9] Гіперфорин і адгіперфорин — це два флороглюциноли, які містяться в звіробої. Гумулон є похідним флороглюцинолу з трьома ізопреноїдними бічними ланцюгами. Два бічні ланцюги є пренільними групами, а один є ізовалерільною групою. Гумулон — це гірка на смак хімічна сполука, що міститься в смолі зрілого хмелю (Humulus lupulus).

Бурі водорості, такі як Ecklonia stolonifera, Eisenia bicyclis[10] або види з роду Zonaria[11], синтезують флороглюцинол і похідні флороглюцинолу. Бурі водорості також виробляють тип дубильних речовин, відомих як флоротаніни.[12]

Бактерія Pseudomonas fluorescens виробляє флороглюцин, флороглюцин карбонову кислоту та діацетилфлороглюцин.[13]

Вплив на здоров'я

[ред. | ред. код]

У деяких країнах і у ветеринарії флороглюцинол використовується для лікування каменів у жовчному міхурі, спазматичного болю та інших пов'язаних шлунково-кишкових розладів[14][15]

Ацильовані похідні флороглюцинів мають інгібіторну активність до синтази жирних кислот.[8]

Застосування

[ред. | ред. код]

Флороглюцин в основному використовується як сполучний агент у поліграфії. Він зв'язує діазобарвники для отримання швидкого чорного кольору.

Він використовується для промислового синтезу фармацевтичних препаратів (флопропіон[16]), флоретин і вибухові речовини (ТАТБ (2,4,6-тріаміно-1,3,5-тринітробензол), тринітрофлороглюцин,[17] 1,3,5 -тринітробензол).

Флороглюциноліз — це аналітичний метод дослідження конденсованих танінів за допомогою деполімеризації. Реакція використовує флороглюцинол як нуклеофіл. Утворення флобафенів (конденсація та випадання танінів) можна мінімізувати за допомогою сильних нуклеофілів, таких як флороглюцин, під час екстракції соснових танінів.[18]

Флороглюцинол використовується в культуральних середовищах рослин. Він демонструє як цитокініноподібну, так і ауксиноподібну активність. Флороглюцин збільшує утворення пагонів і соматичний ембріогенез у кількох садових і зернових культурах. При додаванні до середовища для вкорінення разом з ауксином флороглюцинол додатково стимулює укорінення.[19]

Використання в тестах

[ред. | ред. код]

Флороглюцин — реактив тесту Толленса на пентози. Цей тест ґрунтується на реакції фурфуролу з флороглюцинолом для отримання забарвленої сполуки з високою молярною здатністю поглинання.[20]

Для виявлення лігніну використовують також розчин соляної кислоти і флороглюцин (проба Візнера). Яскраво-червоне забарвлення розвивається внаслідок присутності коніферальдегідних груп у лігніні.[21] Подібний тест можна провести з толоній хлоридом.

Також входить до складу реактиву Гюнцбурга, спиртового розчину флороглюцинолу і ваніліну, для якісного виявлення вільної соляної кислоти в шлунковому соку.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ See:
    • Hlasiwetz, Heinrich (1855). Ueber das Phloretin [On phloretin]. Annalen der Chemie und Pharmacie. 96 (1): 118—123. doi:10.1002/jlac.18550960115. On p. 120, Hlasiwetz named phloroglucin: «Die auffallendste Eigenschaft dieses Körpers ist, daſs er überaus süſs schmeckt, weſshalb er bis auf weiteres Phloroglucin genannt sein mag.» (The most striking property of this substance is that it tastes extremely sweet, for which reason it may be named «phloroglucin» until further [information emerges].)
    • Thorpe, Edward, ed., A Dictionary of Applied Chemistry (London, England: Longmans, Green, and Co., 1913), vol. 4, 183.
  2. ↑ H. T. Clarke and W. W. Hartman (1929). Phloroglucinol. Org. Synth. 9: 74. doi:10.15227/orgsyn.009.0074.
  3. ↑ а б в Fiege, Helmut; Voges, Heinz-Werner; Hamamoto, Toshikazu; Umemura, Sumio; Iwata, Tadao; Miki, Hisaya; Fujita, Yasuhiro; Buysch, Hans-Josef; Garbe, Dorothea (15 червня 2000). Wiley-VCH Verlag GmbH & Co. KGaA (ред.). Phenol Derivatives. Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry (англ.). Weinheim, Germany: Wiley-VCH Verlag GmbH & Co. KGaA. с. a19_313. doi:10.1002/14356007.a19_313. ISBN 978-3-527-30673-2.
  4. ↑ Fiege, H.; Voges, H. W.; Hamamoto, T.; Umemura, S.; Iwata, T.; Miki, H.; Fujita, Y.; Buysch, H. J.; Garbe, D. (2000). Phenol Derivatives. Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry. doi:10.1002/14356007.a19_313. ISBN 978-3527306732.
  5. ↑ Martin Lohrie; Wilhelm Knoche (1993). Dissociation and Keto-Enol Tautomerism of Phloroglucinol and its Anions in Aqueous Solution. J. Am. Chem. Soc. 115 (3): 3919—924. doi:10.1021/ja00056a016.
  6. ↑ Gulati, K. C.; Seth, S. R.; Venkataraman, K. (1935). Phloroacetophenone. Organic Syntheses. 15: 70. doi:10.15227/orgsyn.015.0070.
  7. ↑ C. Michael Hogan (14 грудня 2008). Coastal Woodfern (Dryopteris arguta). GlobalTwitcher. Архів оригіналу за 11 липня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1:Сторінки з посиланнями на джерела, що мають непридатні URL (посилання)
  8. ↑ а б Na, M.; Jang, J.; Min, B. S.; Lee, S. J.; Lee, M. S.; Kim, B. Y.; Oh, W. K.; Ahn, J. S. (2006). Fatty acid synthase inhibitory activity of acylphloroglucinols isolated from Dryopteris crassirhizoma. Bioorganic & Medicinal Chemistry Letters. 16 (18): 4738—4742. doi:10.1016/j.bmcl.2006.07.018. PMID 16870425.
  9. ↑ Eschler, B. M.; Pass, D. M.; Willis, R.; Foley, W. J. (2000). Distribution of foliar formylated phloroglucinol derivatives amongst Eucalyptus species. Biochemical Systematics and Ecology. 28 (9): 813—824. doi:10.1016/S0305-1978(99)00123-4. PMID 10913843.
  10. ↑ Okada, Y.; Ishimaru, A.; Suzuki, R.; Okuyama, T. (2004). A New Phloroglucinol Derivative from the Brown AlgaEisenia bicyclis: Potential for the Effective Treatment of Diabetic Complications. Journal of Natural Products. 67 (1): 103—105. doi:10.1021/np030323j. PMID 14738398.
  11. ↑ Blackman, A. J.; Rogers, G. I.; Volkman, J. K. (1988). Phloroglucinol Derivatives from Three Australian Marine Algae of the Genus Zonaria. Journal of Natural Products. 51: 158—160. doi:10.1021/np50055a027.
  12. ↑ Shibata, T.; Kawaguchi, S.; Hama, Y.; Inagaki, M.; Yamaguchi, K.; Nakamura, T. (2004). Local and chemical distribution of phlorotannins in brown algae. Journal of Applied Phycology. 16 (4): 291. doi:10.1023/B:JAPH.0000047781.24993.0a.
  13. ↑ Achkar, J.; Xian, M.; Zhao, H.; Frost, J. W. (2005). Biosynthesis of Phloroglucinol. Journal of the American Chemical Society. 127 (15): 5332—5333. doi:10.1021/ja042340g. PMID 15826166.
  14. ↑ Phloroglucinol Summary Report (PDF). EMEA. Архів оригіналу (PDF) за 10 July 2007. Процитовано 24 квітня 2009.
  15. ↑ Clara B, Paul V, Denis P, Stéphanie M, Hélène VR, Rémy B (2020). Efficacy of phloroglucinol for the treatment of pain of gynaecologic or obstetrical origin: a systematic review of literature of randomised controlled trials. Eur J Clin Pharmacol. 76 (1): 1—6. doi:10.1007/s00228-019-02745-7. PMID 31435708.
  16. ↑ Intermediate Pharmaceutical Ingredients - Flopropione (PDF). Univar Canada. Процитовано 24 квітня 2009.
  17. ↑ Synthesis of trinitrophloroglucinol. The United States Patent and Trademark Office. 1984. Процитовано 24 квітня 2009.
  18. ↑ Sealy-Fisher, V. J.; Pizzi, A. (1992). Increased pine tannins extraction and wood adhesives development by phlobaphenes minimization. Holz Als Roh- und Werkstoff. 50 (5): 212. doi:10.1007/BF02663290.
  19. ↑ Teixeira da Silva, Jaime A.; Dobránszki, Judit; Ross, Silvia (1 лютого 2013). Phloroglucinol in plant tissue culture. In Vitro Cellular & Developmental Biology - Plant (англ.). 49 (1): 1—16. doi:10.1007/s11627-013-9491-2. ISSN 1475-2689.
  20. ↑ Oshitna, K., and Tollens, B., Ueber Spectral-reactionen des Methylfurfurols. Ber. Dtsch. Chem. Ges. 34, 1425 (1901)
  21. ↑ Lignin production and detection in wood. John M. Harkin, U.S. Forest Service Research Note FPL-0148, November 1966 (article [Архівовано 2020-03-05 у Wayback Machine.])
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Флороглюцинол&oldid=41695216