Перейти до вмісту

Франсуаза Жільо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Франсуаза Жільо
фр. Françoise Gilot Редагувати інформацію у Вікіданих
При народженніфр. Marie-Françoise Gilot[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження26 листопада 1921(1921-11-26)[3][4][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Неї-сюр-Сен, Сена[d], Франція[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть6 червня 2023(2023-06-06)[6][1] (101 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
 Мангеттен, Нью-Йорк, США[6][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція[7]
 США[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняНаціональна вища школа красних мистецтв, Кембриджський університет, Паризький університет, Паризький інститут Лондонського університетуd і Академія Жуліана Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчительJean Souverbied і Пабло Пікассо Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожниця, модель, ілюстраторка, художня критикиня, письменниця, візуальна мисткиня Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленКолеж патафізики Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зLuc Simond, Джонас Солк і Пабло Пікассо[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиПалома Пікассо[10] і Клод Пікассо Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекціїНаціональна галерея мистецтв, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Національна галерея Вікторії, Клівлендський музей мистецтв і Національний музей сучасного мистецтва Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Сайтfrancoisegilot.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Франсуаза Жільо у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Марі́ Франсуа́за Жільо́ (фр. Marie Françoise Gilot; 26 листопада 1921(19211126), Нейї-сюр-Сен, Франція — 6 червня 2023, Нью-Йорк) — французька художниця (графікеса, ілюстраторка), художня критикиня, мемуаристка, модель («муза») Пабло Пікассо. Авторка автобіографії «Моє життя з Пікассо» (1964) про події 1943—53 років та особистість Пікассо, публікації якої він активно перешкоджав.

Біографія

[ред. | ред. код]

Мати Мадлен Рено (1898—1985) була талановитою художницею. Батько Еміль Жільо (1889—1957) був успішним підприємцем, мав авторитарну натуру, готував дочку до юриспруденції. Однак у жорстокому протистоянні з ним Франсуаза виборола право займатися живописом. Навчалась у Національній вищій школі красних мистецтв, Кембриджському університеті, Паризькому університеті та Паризькому інституті Лондонського університету.

У 1943 році знайомиться зі старшим на 40 років Пабло Пікассо, який переживав роман з Дорою Маар. У 1948 році починає жити з Пікассо у Валлорісі на півдні Франції. Народжує Клода (*1947) і Палому (*1949, відома ювелірка). Через непросту вдачу Пікассо та його постійні зради змушена забрати дітей і переїхати у 1953 році.

У 1955 році Франсуаза Жільо пошлюбила художника Люка Симона. У 1956 році народила доньку Орелію. Розлучилась у 1962 році за взаємною згодою. У 1970 році Франсуаза Жільо одружилася з вірусологом Джонасом Солком.

Творчість

[ред. | ред. код]

Франсуаза Жільо починала працювати в абстракціоністській манері, що згодом набула структуралістські мотиви. Також займалась графікою, літографією й акватинтою.

У 1938 році Франсуаза Жільо відкрила у Парижі першу майстерню в будинку своєї бабусі Анни Рено. У 1943 році в окупованій нацистами французькій столиці 22-річна художниця влаштувала першу виставку своїх робіт, яку зустріли схвально.

Жільо отримувала пропозиції написати мемуари про спільне життя з Пікассо. Пікассо всіляко перешкоджав їхній публікації і програв три судових процеси поспіль. Мемуари описують не тільки творчість Пікассо, але й його складні відносини з жінками. Після виходу книги Жільо Пікассо обірвав стосунки зі своїми дітьми від Франсуази Жільо.

У 1990 році Франсуаза Жільо була нагороджена Орденом Почесного легіону[11].

Дочка мисткині Палома Пікассо посприяла висвітленню внеску Франсуази Жільо, який за життя залишався практично невідомим.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

У кінофільмі «Прожити життя з Пікассо» (1996) роль Франсуази Жільо зіграла британська акторка Наташа Макелгон. У другому сезоні американського документального телесеріалу-антології «Геній» (2018), що розповідає про життя і творчість Пікассо, художницю зіграла французька акторка Поезі Клеманс.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Françoise Gilot, peintre et femme libre, est morte — Ле-Монд, 2023.
  2. ↑ а б свідоцтво про народження
  3. ↑ RKDartists
  4. ↑ Françoise Gilot — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  5. ↑ SNAC — 2010.
  6. ↑ а б Françoise Gilot, Artist in the Shadow of Picasso, Is Dead at 101 / J. Kahn — Manhattan: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2023. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
  7. ↑ Museum of Modern Art online collection
  8. ↑ francoise gilot: 1980 - 1989
  9. ↑ Maïllis A. Pablo Picasso et Françoise Gilot, la femme qui dit non — 2020.
  10. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
  11. ↑ Françoise Gilot (англ.). Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 31 березня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франсуаза_Жільо&oldid=44464962