Фрідріх Акель
| Фрідріх Акель | |
|---|---|
| ест. Friedrich Akel | |
.jpg) | |
 Державний старійшина Естонії | |
| 26 березня 1924 — 16 грудня 1924 | |
| Попередник | Костянтин Пятс |
| Наступник | Юрі Яаксон |
| Міністр закордонних справ Естонії | |
| 1923 — 1924 | |
| Народився | 5 вересня 1871[1][2] Halliste parishd, Ліфляндська губернія, Російська імперія[1] |
| Помер | 3 липня 1941[1][2] (69 років) Таллінн, Естонська РСР, СРСР[1] |
| Відомий як | політик, офтальмолог, дипломат, лікар, особа, пов'язана зі спортом |
| Країна | Російська імперія, Естонія і СРСР |
| Alma mater | Q62018688? (1897) і Дерптський імператорський університетd |
| Політична партія | Christian People's Partyd |
| Релігія | лютеранство |
| Нагороди |         |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Фрідріх Акель (ест. Friedrich Akel; 5 вересня 1871, Халлісте, Вільянді — 3 серпня 1941, Таллінн) — естонський державний діяч, дипломат, лікар.
Вивчав медицину в Юр'ївському (нині — Тартуський) університеті (1892—1897), стажувався в Берліні, Празі і Лейпцизі (1899—1901), окуліст.
Був асистентом в університетській клініці Юр'ївського університету, лікарем в офтальмологічній клініці в Ризі і лікарем в Уяздовському госпіталі у Варшаві. У 1902—1904 і 1905—1912 — лікар-окуліст в Ревелі (потім — Таллінн). У 1904—1905 був лікарем на фронті російсько-японської війни. У 1907 — один із засновників приватної клініки естонських лікарів. Був гласним і головою Талліннської міської думи, почесним мировим суддею.
Був членом ради Північно-Балтійського союзу лікарів і Талліннського суспільства народної освіти. Голова спортивного товариства «Калев». Член і голова ради Талліннського позиково-позикового товариства, потім талліннського Krediitpank (Кредитбанку). У 1920—1922 — світський віце-президент консисторії Естонської Євангелічної лютеранської церкви.
У 1922—1923 — посол Естонії в Фінляндії. У 1923—1924, 1926—1927, 1936—1938 — міністр закордонних справ. З 26 березня до 16 грудня 1924 — державний старійшина (глава держави), в період його перебування на цій посаді комуністи намагалися здійснити державний переворот (1 грудня 1924), який закінчився невдачею. Один з членів уряду Акела — міністр шляхів сполучення Карл Карк — був убитий, але сам державний старійшина залишився живий. У 1928—1934 — посол в Швеції і Данії, в 1934—1936 — посол в Німеччині і Голландії. Був членом Рійгікогу (парламенту) другого, третього і шостого скликань. У 1924—1931 — голова Естонського олімпійського комітету, в 1927—1932 — член Міжнародного олімпійського комітету.
17 жовтня 1940 був заарештований органами НКВС, у 1941 році розстріляний.
 | |
|---|---|
| Спорт | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
| Державні старійшини | Антс Пійп (1920—1921) · Костянтин Пятс (1921—1922) · Юхан Кукк (1922—1923) · Костянтин Пятс (1923—1924) · Фрідріх Акель (1924—1924) · Юрі Яаксон (1924—1925) · Яан Теемант (1925—1927) · Яан Тиніссон (1927—1928) · Аугуст Рей (1928—1929) · Отто Штрандман (1929—1931) · Костянтин Пятс (1931—1932) · Яан Теемант (1932—1932) · Каарел Еенпалу (1932—1932) · Костянтин Пятс (1932—1933) · Яан Тиніссон (1933—1933) · Костянтин Пятс (1933—1937) | |
|---|---|---|
| Перша республіка | ||
| Естонський уряд у вигнанні | ||
| Друга республіка | ||