Фріц Георг Арндт

Фріц Георг Арндт
нім. Fritz Arndt
Народився	6 липня 1885(1885-07-06) Гамбург, Німецька імперія
Помер	8 грудня 1969(1969-12-08) (84 роки) Гамбург, ФРН
Поховання	Ольсдорфський цвинтар
Країна	Німецька імперія  ФРН
Діяльність	хімік, викладач університету
Alma mater	Женевський університет Бернський університет Фрайбурзький університет
Заклад	Грайфсвальдський університет Вроцлавський університет Стамбульський університет Гамбурзький університет
Науковий ступінь	доктор філософії (1908)
Науковий керівник	Людвіг Гаттерманнd
Аспіранти, докторанти	Bernd Eistertd
Членство	Леопольдина
Нагороди	медаль Карла Фрідріха Гауссаd (1955)

Фріц Георг Арндт (нім. Fritz Georg Arndt; 6 липня 1885, Гамбург — 8 грудня 1969, Гамбург) — німецький хімік-органік і педагог; член Леопольдини з 1964 року.

Біографія

Народився 6 липня 1885 року в місті Гамбурзі (нині Німеччина). Після закінчення школи в рідному місті почав вивчати хімію у Женевському університеті, згодом перевівся до Бернського університету та у 1908 році успішно завершив навчання у Фрайбурзькому університеті, здобувши ступінь доктора філософії під керівництвом Людвіга Гаттермана.

Після закінчення навчання влаштувався науковим співробітником у Фрайбурзькому університеті, протягом 1910—1915 років обіймав цю ж посаду у Кільському університеті. У 1915—1918 роках викладав у Стамбульському університеті, у 1918—1933 роках — в університеті Бреслау (з 1927 року — професор). З приходом до влади нацистів покинув батьківщину. У 1933 році читав лекції в Оксфордському університеті в Англії. З 1934 року продовжив працювати в Стамбульському університеті; після Другої світової війни отримав турецьке громадянство; разом з колегами та іншими емігрантами заснував приватну академію.

Надгробна плита.

На початку 1950-х років повернувся до рідного міста, де 1955 року отримав статус емерита і до кінця життя працював професором Гамбурзького університету. Помер у Гамбурзі 8 грудня 1969 року, де і похований на Ольсдорфському цвинтарі (квадрат W 11).

Наукова діяльність

Основні наукові роботи присвячені синтезу діазометану і вивченню його реакцій з альдегідами, кетонами і хлорангідридами кислот, розробленню теорії мезомерії.

У 1921—1923 роках досліджував циклозамикання гідразодитіодикарбонаміду і показав, що залежно від середовища циклозамикання призводить або до похідних триазолу, або до похідних тіодіазолу. У 1924 році висунув електронну теорію проміжних станів, згідно з якою органічні речовини, що мають подвійність властивостей, вирізняються електронною будовою, проміжною між двома крайніми формами. Того ж року отримав дегідрацетову кислоту нагріванням ацетооцтового ефіру за присутності слідів бікарбонату натрію за температури 200°С з одночасним видаленням спирту. У 1927 році відкрив реакцію добування вищих гомологів карбонових кислот із нижчих взаємодією хлорангідридів із діазометаном. 1930 року запропонував метод добування діазометану при 5°С взаємодії нітрозометилсечовини з водним розчином гідроксиду калію та ефіром.

Література

• В. А. Волков, Е. В. Вонский, Г. И. Кузнецова. Арндт Фриц Георг // Выдающиеся химики мира. Биографический справочник / В. И. Кузнецов. — Москва : Высшая школа, 1991. — С. 21. — ISBN 5-06-001568-8. (рос.)