Хижняк Антон Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хижняк Антон Федорович
Народився8 грудня 1907(1907-12-08)
Зачепилівка
Помер15 жовтня 1993(1993-10-15) (85 років)
ПохованняБайкове кладовище
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьписьменник
Alma materХарківський педагогічний інститут
Мова творівукраїнська
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Анто́н Фе́дорович Хижня́к (8 грудня 1907(19071208), Зачепилівка — 15 жовтня 1993, Київ) — український письменник, журналіст та редактор.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 8 грудня 1907 року в селі Зачепилівка, Костянтиноградського повіту (тепер Зачепилівський район Харківської області). Закінчив Харківський педагогічний інститут; працював журналістом.

Перший його твір вийшов друком 1927 року. На початку 1930-х років працює редактором газети Красноградськоï МТС. 1941 року закінчив Харківський педагогічний інститут.

У березні 1944—1950 роках був відповідальним редактором Львівської обласної газети «Вільна Україна». У 1950—1961 роках був головним редактором «Літературної газети».

Помер восени 1993 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Автор збірок оповідань «Львівські оповідання» (1948), «Килимок» (1961), «Краса життя» (1962); п'єси «На Велику землю» (1949); повістей «Тамара» (1959), «Невгамовна» (1961), «Онуки спитають» (1963), «Нільська легенда» (1965), «Київська прелюдія» (1977); роману «Данило Галицький» (1951). Крім того, нариси, публіцистика тощо.

Родина

[ред. | ред. код]

Син — Хижняк Ігор Антонович — доктор історичних наук, доктор політичних наук, професор, академік Української академії політичних наук.

Донька — Вікторія (1929 р. н.) — етнограф, співробітниця Музею етнографії та художнього промислу[1] та Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського, дружина відомого компартійного борця з «українським буржуазним націоналізмом» Валентина Маланчука[2]. Онуки письменника виїхали до Москви у 2000-х роках.

Визнання

[ред. | ред. код]

За повість «Нільська легенда» одержав міжнародну премію ім. Гамаля Абделя Насера. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями.

Зачепилівський колгосп установив премію імені комбрига Якова Захаровича Покуса. Перша премія була вручена Антону Федоровичу Хижняку, а він передав її у фонд Миру.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Степан МАКАРЧУК. ЕТНОГРАФИ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МУЗЕЮ ЕТНОГРАФІЇ ТА ХУДОЖНЬОГО ПРОМИСЛУ У ЛЬВОВІ: 1959—1965 рр. (спогади, архівні матеріали)/ ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014. Архів оригіналу за 17 травня 2020. Процитовано 17 травня 2020. [Архівовано 2020-05-17 у Wayback Machine.]
  2. Інтерв'ю з донькою В. Маланчука Лесею Савченко. (рос.)

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]