Храмцов Володимир Федорович
| Володимир Храмцов | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Владимир Храмцов | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Володимир Федорович Храмцов | |||
| Народився | 20 лютого 1932 Красна Гора, Брянська область | |||
| Помер | 24 листопада 1989 (57 років) Сокаль ·інфаркт міокарда | |||
| Громадянство |  СРСР | |||
| Національність | росіянин | |||
| Діяльність | поет, журналіст, педагог | |||
| Alma mater | Літературний інститут імені Горького | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1950–1989 | |||
| Напрямок | реалізм | |||
| Жанр | вірш | |||
| Автограф |  | |||
|
| ||||
Володи́мир Фе́дорович Храмцо́в (рос. Владимир Федорович Храмцов; * 20 лютого 1932, Красна Гора, Брянська область — † 24 листопада 1989, Сокаль) — український поет. Писав російською мовою.
Володимир Храмцов народився 20 лютого 1932 р. в селищі Красна Гора Брянської області, в сім'ї вчителя і домогосподарки. Був найстарший із чотирьох дітей, мав двох сестер і брата. 1943 року батько загинув на фронті Другої світової війни.
У 1952 році Володимир Храмцов закінчив Лисичанський гірничий технікум. 1971 року заочно закінчив Московський літературний інститут імені Максима Горького. Трудовий шлях розпочав у 1952 році: кілька років працював геологом на Закарпатті, в Комі АРСР, Казахстані, на Кольському півострові. З 1961 року Володимир Храмцов жив в Україні. Працював заступником редактора сокальської районної газети «Вперед» (тепер вона має назву «Голос з-над Бугу», власним кореспондентом газети «Львовская правда», з 1974 року — викладач Сокальського професійно-технічного училища № 3, заступник директора цього навчального закладу. Був двічі одружений. Від другого шлюбу мав сина Дмитра (*1984).
Помер 24 листопада 1989 року, похований на сокальському цвинтарі.
Володимир Храмцов почав писати вірші ще студентом технікуму. В республіканському видавництві «Каменяр» випустив дві збірки поезій: «Верю в жизнь» (1969 рік) та «Август — время звездопада» (1986 рік), здав до друку книжку лірики «Деревья не умеют фотографироваться» (1989 рік), яка так і не побачила світу.
Був членом сокальського літературно-мистецького об'єднання «Колос». Друкувався у всесоюзних газетах та журналах. Переклав шість віршів болгарського поета Славча Стоянова-Македонського, які надруковані у збірці «Привет, другари!» (Алма-Ата, 1959). Приятелював з поетом Іллею Сельвінським, листувався з ним. Нижче наведено уривок із адресованого Володимирові Храмцову листа від Іллі Сельвінського, 15 жовтня 1967 року.
У кожному листі я незмінно Вас хвалю. Це, мабуть, не дуже педагогічно, але нічого не вдієш. Ось і цього разу доводиться відзначити швидке й гарне зростання. Вірші із «Загального зошита» напрочуд гарні. Це настояна поезія. Кожна річ приносить читачеві радість чистим і душевним ліризмом у прозорій формі, яка несе оригінальні й творчі образи.
Оригінальний текст (рос.)В каждом письме я неизменно Вас хвалю. Это, наверное, не очень педагогично, да что поделать. Вот и сейчас приходится отметить быстрый и хороший рост. Стихи из „Общей тетради“ удивительно хороши. Это настоявшаяся поэзия. Каждая вещица приносит читателю радость чистым и душевным лиризмом, облеченным в прозрачную форму, несущую оригинальные и точные образы.
У тематиці поезії Володимира Храмцова велику частину займає громадянська лірика, в якій поет описує жахіття війни й виступає переконаним борцем за мир. Багато віршів присвячено медитативній ліриці. Нижче наведено один із таких творів. Українською мовою переклав Олег Король.
|
|
- «Верю в жизнь». — Л.: «Каменяр», 1969
- «Август — время звездопада» — Л.: «Каменяр», 1986
- «Деревья не умеют фотографироваться» (1989, машинопис)