Храм Артеміди (Керкіра)
| Храм Артеміди (Керкіра) | |
|---|---|
 | |
| 39°36′26.2″ пн. ш. 19°55′05.7″ сх. д. / 39.60728° пн. ш. 19.91825° сх. д. | |
| Тип споруди | Давньогрецький храм храм і археологічна пам'ятка |
| Розташування |  Греція, м. Керкіра |
| Кінець будівництва | 580 рік до нашої ери |
| Стиль | архітектура Стародавньої Греції |
| Присвячення | Артеміда |
  Храм Артеміди (Керкіра) (Греція) | |
 | |
 Храм Артеміди у Вікісховищі | |
Храм Артеміди — древній грецький храм на острові Керкіра (Корфу), Греція, побудований приблизно в 580 році до нашої ери в древньому місті Керкіра (або Корцира)[1][2]. Він знайдений на території монастиря Святого Теодора, який знаходиться в передмісті Гаріці. Храм був присвячений Артеміді. Він відомий як перший доричний храм, побудований виключно з каменю[3]. Вважається також першою спорудою, що містила всі елементи доричного архітектурного стилю[4]. Збереглося дуже мало грецьких храмових рельєфів античного періоду, а великі фрагменти групи з фронтону є найраннішими елементами, які збереглися донині.
Руїни були знайдені під час Наполеонівських воєн солдатами французького генерала Франсуа-Ксав'є Донзелота, коли вони копали траншеї.[5] У кайзера Вільгельма II була «одержимість на все життя» скульптурою Горгони, що пояснюється його відвідуванням семінарів з грецької археології, перебуваючи в Боннському університеті. Семінари проводив археолог Райнхард Кекуле фон Страдоніц, який згодом став радником кайзера.[6][7]
У 1911 році кайзер разом із грецьким археологом Федеріко Версакісом від імені Грецького археологічного товариства та відомим німецьким археологом Вільгельмом Дорпфельдом від імені Німецького археологічного інституту розпочали розкопки в храмі Артеміди на Корфу. Діяльність кайзера на Корфу в той час стосувалася як політичних, так і археологічних питань. Розкопки передбачали політичний маневр завдяки протистоянню між двома основними археологами, які здійснювали розкопки.[8][9]
Храм був прямокутною спорудою, шириною 23,46 м (77,0 футів) і довжиною 49 м (161 футів) із орієнтацією на схід, щоб світло могло потрапити у внутрішні частини храму на сході сонця[3]. Це був один з найбільших храмів свого часу[10].
Метопа храму, ймовірно, була прикрашена, оскільки були знайдені залишки барельєфів із зображенням Ахілла та Мемнона[3]. Храм описаний як віха давньогрецької архітектури та один із 150 шедеврів західної архітектури.[4] Архітектура храму на Корфу, можливо, вплинула на розробку споруди святилища, знайденої в Італії, поблизу Тибра в Стародавньому Римі, за часів етрусків, яка містить подібні елементи дизайну.[11] Кайзер Вільгельм II, відпочиваючи у своєму літньому палаці Ахіллеон на Корфу та в той час, коли Європа готувалася до війни, долучився до розкопок на місці стародавнього храму. Храм Артеміди розташовувався приблизно 700 м на північний захід від храму Гери в Палополісі.[12] Масивний вівтар святилища був прямокутний і розташовувався перед храмом. Його розміри складали 2,7 м шириною і 25 м довжиною та лише 8 м її північної частини залишилось до цього часу. Решта вівтаря була використана як фундамент монастиря Святого Федора.
По периметру будівлі розташовувалась колонада, яка складалася з двох рядів по вісім колон кожен для передньої та задньої частини будівлі, в той час, як сторони підтримувались двома рядами по сімнадцять колон у кожній[3].
У центрі храму було прямокутне внутрішнє приміщення завширшки 9,4 м і довжиною 34,4 м (113 футів), яке було розділене на три частини двома колонадами, що складалися з десяти колон у кожній[3]. Храм Артеміди на Корфу та Парфенон — єдині грецькі храми з вісьмома колонами між антами.[13]
Зовнішня колонада з восьми на сімнадцять стовпців, яку також називали перистилем, була на такій відстані від внутрішньої камери, яка дозволяла додати додаткові колонади у внутрішньому приміщенні храму. Однак у храмі немає цієї внутрішньої колонади з економічних міркувань. Така конфігурація однієї колонади називається псевдодиптеральною. Храм Артеміди на Корфу — найдавніший відомий зразок цього архітектурного стилю.[10]
На передній і задній частині храму були два фронтони, з яких лише західний зберігається в хорошому стані, а від східного залишились лише фрагменти.[14] Фронтони прикрашали міфічні фігури, що значно виступали над його поверхнею. Це перший відомий приклад прикрашеного фронтону в Греції.[15] Обидва фронтони висотою 9 футів 4 дюйми у центрі були оздоблені однаково, з виступаючим зображенням Медузи Горгони висотою понад 9 футів.[16] Скульптури, закладені в цих фронтонах, вважаються першими істотними зразками грецької скульптури на доричній споруді.[17] Західний фронтон разом з іншими архітектурними фрагментами експонується в Археологічному музеї Керкіри[3]. Фронтон був описаний Нью-Йорк таймс як «найкращий зразок античної храмової скульптури».[18]
На фронтоні зображена Медуза у стилізованому вигляді; її ноги розташовані у конфігурації, що передбачає обертання, що в свою чергу вказує на рух або політ особливо зважаючи на крила Медузи.[16] Медуза одягнена в коротку спідницю, яка дозволяє вільно рухатись втікаючи від Персея. Її ноги розташовано у так званому «положенні Кнілеуфа», що стилістично нагадує свастику.[19]
Горгона опоясена поясом з переплетених змій. Пояс є символом родючості, який традиційно асоціюється з сексуальністю та репродуктивною функцією жінки. Однак присутність змій додає демонічності та елементу небезпеки.[14] Ще дві змії звисають з її шиї. Фігура Медузи дуже нагадує зображення «Володанів тварин» («Mistress of Animals»), які були віднайдені на Близькому Сході, а також нагадує месопотамську демонічність Ламашту, яка була еквівалентом грецького божества Ламії.[20]
Її діти, Пегас і Хрісаор, — по сусідству з нею, незважаючи на те, що вони народилися після її смерті.[21] Обличчя Медузи відразливе і демонструє злу «архаїчну усмішку».[22] Пантери, поруч з Медузою з кожного боку, служать охоронцями храму, і вони дивляться назовні, ніби візуально оглядаються навкруги[3][4][16][23][24]. Менший розмір леопардів-охоронців порівняно з огородженням фронтону та їх виступаючи рельєф над площею фронтону свідчить про те, що архаїчний скульптор бажав відсторонити тварин від їх оточення.[22]
Голова фігури Медузи стикається з обрисом фронтону і викликає страхітливий ефект.[22] Також висловлено припущення, що оскільки Артеміду незвично зображувати на фронтоні її власного храму, Медуза може представляти хтонічну чи демонічну сторону Артеміди, оскільки обидві сутності були покровителями тварин.[25] Функція фігур Медузи та пантери вважається апотропічною, тобто їх функція полягала в тому, щоб утримувати зло та не допускати його до храму[3][16][17]. За леопардом зліва лежить сидяча фігура. На цю фігуру нападає інша фігура із списом (не збереглась). Позаду сидячої фігури, ліворуч, лежить бородата фігура загиблого воїна[3], повернута назовні від фронтону.[17][26]
За леопардом праворуч зображені дві фігури. Вважається, що найближчим до леопардової фігури стоїть Зевс, який зображений частково в профіль, та спрямовує блискавку в бік іншої фігури (бородатий мужчина на колінах) в зовнішню сторну фронтону[3][17]. Праворуч від цих фігур, як вважається, була фігура загиблого воїна.[17]
Є підстави припускати, що сидяча фігура — це Рея, або Кронос, і в цьому випадку сцени, зображені праворуч і ліворуч від леопардів, можуть зобразити «Титаномахію», битву між богами та титанами, що схоже на те, оскільки Зевс забражений молодим (без бороди), а в такому образі його зображення є рідкими.[17][27][28] Є також аргументи вважати, що сидяча фігура демонструє, що король Трої Пріам був убитий грецьким героєм Неоптолемом і що сцена зліва навіяна Троянською війною[3]. Якщо це так, то у фронтоні присутні дві теми: Троянська ійна та Титаномахія — битва між богами та велетнями.[17]
Оскільки ці фігури не пов'язані з легендою про Медузу, вважається, що апотропічна функція храмових символів, таких як Медуза та пантери, як символи-хранителі храму, починає замінюватися ідеєю використання фігур та тем з міфічних оповідань як прикраса храму. Декоративна функція з часом переважила над апотропічною.[17]
- ↑ Papathanassiou, Maria; Hoskin, Michael (May 1994). «Orientations of the Greek Temples on Corfu». Journal for the History of Astronomy. [Архівовано 18 травня 2019 у Wayback Machine.] 25 (2): 111. Bibcode:1994JHA….25..111P. doi:10.1177/002182869402500204.
- ↑ Неординарний острів Корфу в Греції. Поїхали з нами (ua) . Архів оригіналу за 31 жовтня 2019.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Darling, Janina K. (2004). Architecture of Greece. Westport, Conn.: Greenwood Press. ISBN 0313321523. OCLC 54500822. Архів оригіналу за 25 жовтня 2008. Процитовано 31 жовтня 2019.
- ↑ а б в Cruickshank 2000, Chapter One: «Temple of Artemis, Corcyra», p. 18 [Архівовано 29 грудня 2019 у Wayback Machine.], : «The island of Corfu, to the northwest of present-day Greece, off the coast of Albania, was an early colony of the city of Corinth and was under Corinthian control when its Temple of Artemis was constructed. A milestone in Greek architecture, this was the first building that was truly Doric. Many if not all of its Doric characteristics had appeared in earlier structures but here they were used for the first time as an ensemble.» and «The West Pediment of the Temple of Artemis, showing Gorgo and panthers, Now in the Corfu Archaeological Museum.»
- ↑ Tataki 1985, p. 43. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Röhl 1998, p. 297 [Архівовано 5 листопада 2019 у Wayback Machine.]: «After the purchase of the 'Achilleion', Kekulé was invited by the Kaiser to go to Corfu to provide advice on the positioning of the huge bronze statue of Achilles … Without a doubt, Wilhelm's lifelong obsession with the statue of the Gorgon unearthed in Corfu stems from the inspiration he received in Kekulé's seminars on Greek sculpture at the University of Bonn.»
- ↑ Shanks 1996, p. 169.
- ↑ Potts 2010, p. 28 [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.].
- ↑ Археологічний музей Корфу (Archaeological Museum of Corfu) опис, фото – Греція: Корфу (Керкира) | Самостійне Подорож. tyrist.com.ua. Архів оригіналу за 31 жовтня 2019. Процитовано 31 жовтня 2019.
- ↑ а б Gates 2003, pp. 211–213 [Архівовано 5 листопада 2019 у Wayback Machine.].
- ↑ Raaflaub & van Wees 2009, Chapter 10: Sanne Houby-Nielsen, «Attica: A View from the Sea», p. 203. [Архівовано 5 листопада 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ Philip Sapirstein (2012). «The Monumental Archaic Roof of the Temple of Hera at Mon Repos, Corfu». Hesperia: The Journal of the American School of Classical Studies at Athens. 81 (1): 31–91. doi:10.2972/hesperia.81.1.0031
- ↑ Hansen & Raaflaub 1995, T. Leslie Shear, Jr., «Bouleuterion, Metroon and the Archives at Athens», p. 169 [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.].
- ↑ а б Segal 1998, pp. 90–91. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Darling 2004, pp. 184–186 [Архівовано 5 листопада 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г Kleiner 2012, p. 135.
- ↑ а б в г д е ж и Robertson 1981, pp. 16–17 [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.].
- ↑ Frommer's Review (2011). «Archaeological Museum» The New York Times. Retrieved 26 September 2011.
- ↑ Stieber 2004, p. 120. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Ogden 2008, p. 38 [Архівовано 17 червня 2014 у Wayback Machine.].
- ↑ Hurwit, Jeffrey M. (1985). The Art and Culture of Early Greece, 1100—480 B.C. [Архівовано 15 червня 2020 у Wayback Machine.] Ithaca, NY: Cornell University Press. ISBN 978-0-8014-9401-7.
- ↑ а б в Janson, Horst Woldemar; Janson, Anthony F. (2004). History of Art: The Western Tradition (англ.). Prentice Hall Professional. ISBN 9780131828957.
- ↑ Kostas Papaioannou; Kōstas Papaïōannou (1 January 1989). The Art of Greece. H.N. Abrams. p. 463. ISBN 978-0-8109-0634-1.
Corfu 210 PANTHER Detail of the west pediment of …
- ↑ Susan Woodford (1986). An introduction to Greek art Cornell University Press. p. 32. ISBN 978-0-8014-1994-2.
Medusa with her children between panthers; to the left, the death of Priam and the fall of Troy; to the right, Zeus killing a giant. … Relief sculptures decorating the west pediment of the temple of Artemis at Corfu (limestone), 590—580 BC, Corfu …
- ↑ Marinatos, Nannó (2000). The Goddess and the Warrior: The Naked Goddess and Mistress of Animals in Early Greek Religion [Архівовано 26 червня 2020 у Wayback Machine.]. New York and London: Routledge.ISBN 978-0-415-21829-0.
- ↑ Керкіра | BYTSKO TRAVEL GROUP. bytsko.com. Архів оригіналу за 31 жовтня 2019. Процитовано 31 жовтня 2019.
- ↑ Schefold, Karl (1992). Gods and Heroes in Late Archaic Greek Art. [Архівовано 26 червня 2020 у Wayback Machine.] Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-32718-3.
- ↑ Segal, Charles M. (1998). Aglaia: The Poetry of Alcman, Sappho, Pindar, Bacchylides, and Corinna [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]. Lanham, MD: Rowman & Littlefield Publishers, Incorporated. ISBN 978-0-8476-8617-9.