Цар Едіп (фільм)

Цар Едіп
Edipo Re
Жанр	притча, драма
Режисер	П'єр Паоло Пазоліні
Продюсер	Альфредо Біні
Сценарист	П'єр Паоло Пазоліні
На основі	трагедій Софокла «Цар Едіп» та «Едіп у Колоні»
У головних ролях	Сільвана Мангано Франко Чітті
Оператор	Джузеппе Руццоліні
Композитор	Вольфганг Амадей Моцарт і Masaru Satod
Художник	Луїджі Скаччаноче (декоратор)
Костюмер	Даніло Донаті
Кінокомпанія	• Arco Film, • Somafis (Касабланка)
Дистриб'ютор	Euro International Films
Тривалість	104 хв.
Мова	італійська
Країна	Італія  Марокко
Рік	1967
Дата виходу	3 вересня 1967 (Прем'єра на ВКФ) 7 вересня 1967 (Італія)
IMDb	ID 0061613
Цар Едіп у Вікісховищі

«Цар Еді́п» (італ. «Edipo re») — фільм П'єра Паоло Пазоліні 1967 року за мотивами однойменної трагедії Софокла.

Сюжет

Дві сюжетні лінії фільму протікають в сучасності і Давній Греції.

XX століття. В італійській родині народжується хлопчик. Батько, спостерігаючи за тим, як мати віддана своїй дитині, змучений ревнощами відносить хлопчика і залишає його в пустелі. Дія переноситься в античні часи і сюжет оповідає дещо видозмінену Пазолінієм класичну трагедію Софокла.

Дитина врятована від смерті й потрапляє до двору правителів Коринфу — Поліба та Меропи. Бездітне подружжя виховало хлопчика при царському дворі як власного сина і дало йому ім'я Едіп. Юнак Едіп дізнається пророцтво оракула — він уб'є свого батька і одружиться зі своєю матір'ю. Він не знає, що Поліб і Меропа тільки його прийомні батьки і залишає Коринф, намагаючись втекти від страшного пророцтва.

По дорозі до Фів Едіп випадково зустрічає свого справжнього батька Лая. Між ними відбувається суперечка і Едіп його вбиває. Пройшовши через низку випробувань Едіп стає царем і в невіданні одружується на цариці Фів, своїй справжній матері Іокасті. Пророцтво збувається. Приголомшений Едіп, якому розкрита правда, виколює собі очі. Іокаста позбавляє себе життя самогубством.

Фільм закінчується знову в сучасному світі. Осліплий Едіп повертається на те місце, де він народився.

В ролях

Актор(ка)		Роль
Франко Чітті	…	Едіп
Сільвана Мангано	…	Іокаста
Аліда Валлі	…	Меропа
Кармело Бене	…	Креонт
Джуліан Бек	…	Тіресій
Нінетто Даволі	…	вісник/Анджело
Лучано Бартолі	…	Лай
Ахмед Белахмі	…	Поліб
П'єр Паоло Пазоліні	…	верховний жрець
Франческо Леонетті	…	слуга Лая
Джандоменіко Даволі	…	пастух Поліба
Жан-Клод Б'єт	…	жрець
Іван Скратулья	…	жрець

Цікаві факти

• Натурні зйомки фільму велися в областях Венето та Ломбардія, в місті Болонья та в Марокко.
• Як музичний супровід фільму використано твори В. А. Моцарта, румунські народні мелодії, старовинна японська музика, російські революційні пісні під редакцією П. П. Пазоліні.
• Сам Пазоліні зіграв у цьому фільмі невелику роль верховного жерця.

Нагороди і номінації

• Фільм було представлено на XXVIII Міжнародному кінофестивалі у Венеції, де він номінувався на «Золотого лева» та розділив з іншим фільмом приз Міжнародної кіноконфедерації з популяризації літератури і мистецтва (СІДАЛК).
• 1968 — «Золотий кубок» (Італія) за найкращу режисуру П. П. Пазоліні.
• У 1968 році «Срібна стрічка» Італійського національного синдикату кіножурналістів присуджені продюсерові Альфредо Біні та художнику-декоратору Луїджі Скаччаноче.

Див. також

• Едіпів комплекс

Джерела

• Пазолини П. П. Фильмография // Теорема: сценарии, роман, повесть, рассказы, статьи, эссе, интервью / Н. Ставровская (составитель). — М. : Ладомир, 2000. — 671 с. — 4000 прим. — ISBN 5-86218-375-2.(рос.)

Посилання

• «Цар Едіп» на сайті IMDb (англ.)
• Цар Едіп на сайті AllMovie (англ.)
• «Миф как форма существования мира» «Киноведческие записки» Ада Бернатоните. Рецензия на фильм(рос.)