Церква святого Миколая (Терпилівка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква святого Миколая (Терпилівка)

Типцерква
Країна Україна
РозташуванняТерпилівка
КонфесіяУГКЦ
Будівництво2010

CMNS: Церква святого Миколая у Вікісховищі

Церква святого Миколая в Терпилівці — парафія і храм греко-католицької громади Підволочиського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Терпилівка Тернопільського району Тернопільської области.

Історія церкви

[ред. | ред. код]

Дерев'яний храм збудовано в 1781 році. Його разом з воїнами УПА, які там заховалися, спалили радянські солдати в 1946 році. Богослужіння проводили в приміщенні проборства, яке переобладнали під капличку.

У селі богослужіння в храмі проводили завжди: до 1946 року парафія була греко-католицькою, від 1946 до 1994 року капличка належала православним, у жовтні 1994 року відновлено та зареєстровано греко-католицьку громаду.

Новий храм село будувало разом, але в 1990-х роках він залишився у власності громади ПЦУ. Спочатку греко-католики проводили богослужіння біля могили на місці спаленої церкви, потім — у місцевому клубі, який збудовано за ініціативи о. Володимира Герасимовича на початку минулого століття. Навіть коли в 1995 році було збудовано новий храм, православна громада не хотіла віддати приміщення проборства, в якому за радянських часів діяла церква. У 1995 році за сприяння влади проборство повернули у власність греко-католицької громади. З червня 2007 року освячено камінь під будову нового храму. 26 вересня 2010 року владика Василій Семенюк освятив нову церкву.

До 1946 року парафію обслуговували кілька священників із парафій сусідніх сіл.

При парафії діє Вівтарна дружина.

У 2007, 2010 та 2011 роках під час літніх канікул організовано «Веселі канікули з Богом» для дітей та молоді.

Парохи

[ред. | ред. код]
  • о. Михайло Чикалюк,
  • о. Володимир Герасимович (1903—1943),
  • о. Іван Фелип'юк (1946—1976),
  • о. Степан Кебало,
  • о. Михайло Лановий,
  • о. Ігор Атаманюк (1996—1997),
  • о. Михайло Придатко (1996—1997),
  • о. Михайло Андрейчук (з 1 вересня 1997).

Джерела

[ред. | ред. код]