Перейти до вмісту

Чарлз Мізнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Чарлз Мізнер
англ. Charles W. Misner
Народився13 червня 1932(1932-06-13)
Джексон, Мічиган, США[1]
Помер24 липня 2023(2023-07-24)[2] (91 рік)
Країна США[3][4][5]
Діяльністьфізик, письменник, педагог
Alma materУніверситет Нотр-Дам
Принстонський університет (1957)
ГалузьЗТВ, космологія[6] і квантова гравітація[6]
ЗакладМерілендський університет[7]
Науковий керівникДжон Арчибальд Вілер і Arnold Rossd[8]
Аспіранти, докторантиC. V. Vishveshwarad
Vincent Moncriefd
Beverly Bergerd[8]
James A. Isenbergd[8]
Lawrence Charles Shepleyd[8]
Richard Alfred Matznerd[8]
Christopher Rhodes Stephensd[8]
Paul Lawrence Chrzanowskid[8]
William Allen Hiscockd[8]
Carl H. Bransd[8]
James M. Nesterd[8]
Ralph F. Baierleind[8]
Walter C. Hernandez, Jr.d[8]
Richard A. Isaacsond[8]
C. V. Vishveshwarad[8]
Samaresh C. Maitrad[8]
Michael P. Ryan, Jr.d[8]
D. M. Chitred[8]
Leslie G. Fishboned[8]
Reinhard A. Breuerd[8]
Terrence J. Honand[8]
Mark D. Somersd[8]
David R. Fisked[8]
Conrad Schiffd[8]
Michael Oakesd[8]
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
Нагороди
Автограф

Ча́рлз Мі́знер (англ. Charles W. Misner, 13 червня 1932, округ Джексон, Мічиган — 24 липня 2023, Меріленд) — американський фізик, який спеціалізується на загальній теорії відносності та космології. Його роботи присвячені фундаментальним основам таких галузей фізики, як квантова гравітація і чисельна відносність. Один з авторів підручника-монографії Гравітація.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Освіта і кар'єра

[ред. | ред. код]

Чарлз Мізнер народився в Джексоні, штат Мічиган, 13 червня 1932 року[9]. 1952 року здобув ступінь бакалавра в університеті Нотр-Дам, після чого продовжив навчання в Принстонському університеті, в якому 1954 року здобув ступінь магістра мистецтв, а 1957 року закінчив докторантуру. Науковим керівником його дисертації «Начерк фейнманівського квантування загальної теорії відносності; висновок польових рівнянь; тотожне занулення гамільтоніана» (англ. Outline of Feynman Quantization of General Relativity; Derivation of Field Equations; Vanishing of The Hamiltonian) був Джон Вілер[10].

Від 1956 до 1959 року працював інструктором (викладачем) на факультеті фізики Принстонського університету, а від 1959 до 1963 — доцентом (англ. Assistant Professor). 1963 року Мінзер влаштувався до Мерілендського університету в Коледж-Парку як ад'юнкт-професор, там у 1966 році він здобув учене звання професор і на цій посаді пропрацював до 2000 року[10].

Від 2000 року Мінзер є почесним професором Мерілендського університету (професор-емерит), де він також залишається членом Групи гравітаційної теорії (Gravitation Theory Group). Протягом своєї наукової кар'єри Мінзер був науковим керівником (головним чином у Принстонському і Мерілендському університетах) 22 аспірантів, з яких половина стала професорами фізики або математики[11].

Мізнер викладав як запрошений професор у таких навчальних закладах, як Інститут гравітаційної фізики Товариства Макса Планка[en] (також відомий як Інститут Альберта Ейнштейна), Інститут теоретичної фізики Кавлі в Каліфорнійському університеті в Санта-Барбарі, Папська академія Кракова (Польща), Інститут фізичних проблем імені П. Л. Капіци, Каліфорнійський технологічний інститут, Оксфордський університет і Кембриджський університет[10].

Наукові досягнення

[ред. | ред. код]

Більшість наукових робіт Мізнера пов'язані з загальною теорією відносності, яка описує гравітаційні взаємодії. Він відомий своїм внеском у ранній розвиток космології, — першим вказав на проблему горизонту[12], а також на роль топології простору-часу в загальній теорії відносності, квантовій гравітації і чисельній відносності. На перетині топології і космології Мізнер першим вивчив динаміку моделі змішаного світу[en], яка узагальнює моделі Фрідмана для раннього Всесвіту і є більш реалістичною, а також знайшов точний розв'язок рівнянь Ейнштейна, названий на його честь простором Мізнера[13]. Разом з Річардом Арновіттом[en] і Стенлі Десером він є автором гамільтонового формулювання загальної теорії відносності в специфічному 3+1-розщепленні простору-часу на простір і час. Цей підхід, відомий як формалізм Арновітта — Десера — Мізнера, відіграє важливу роль у спробах сформулювати квантову теорію гравітації і є математичною основою більшості підходів чисельної відносності, тобто чисельного розв'язку повних, а не наближених рівнянь Ейнштейна в сильних гравітаційних полях. Саме за розробку цього формалізму 1994 року Арновітту, Десеру і Мізнеру присуджено премію Денні Гайнемана[9].

Основні нагороди та визнання

[ред. | ред. код]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Мізнер католик. Одружений від 1959 року і має чотирьох дітей[9].

Книги

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Freebase Data Dumps — Google.
  2. ↑ Charles W. Misner, 1932 - 2023
  3. ↑ Spherical harmonic decomposition on a cubic grid — 2004.
  4. ↑ Effect of baffle on slosh reaction forces in rotating liquid helium subjected to a lateral impulse in microgravity — 1995.
  5. ↑ Conformal invariance and the geometrization of the Hoyle-Narlikar mass field — 1966.
  6. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  7. ↑ Charles W. Misner papers — Мерілендський університет.
  8. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  9. ↑ а б в г Pullin J.. Editorial note to R. Arnowitt, S. Deser, C. W. Misner The dynamics of general relativity // General Relativity and Gravitation. — 2008. — Vol. 40 (25 December). — P. 1989-1995. — Bibcode:2008GReGr..40.1989P. — DOI:10.1007/s10714-008-0649-x.

    CV из статьи также здесь: Brief CV for Charles W. Misner (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2011. Процитовано 23 жовтня 2015. [Архівовано 2011-10-01 у Wayback Machine.]
  10. ↑ а б в Curriculum Vitae Charles W. Misner (PDF) (англ.). Department of Physics - University of Maryland. Архів оригіналу (PDF) за 7 січня 2022. Процитовано 23 жовтня 2015. [Архівовано 2022-01-07 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Physics Ph.D. Theses Supervised by Charles W. Misne (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 14 лютого 2012. Процитовано 19 серпня 2015. [Архівовано 2012-02-14 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Белинский В. А.[ru], Лифшиц Е. М., Халатников И. М.. Колебательный режим приближения к особой точке в релятивистской космологии // Успехи физических наук. — 1970. — Т. 102, вип. 11 (25 грудня). — С. 463-500. — DOI:10.3367/UFNr.0102.197011d.0463.
  13. ↑ Хокинг С., Эллис Дж.. 5.8. Пространство Тауба — НУТ // [1] — М. : Мир, 1977. — С. 191—195. Архівовано з джерела 9 квітня 2016
  14. ↑ Charles W. Misner (англ.). John Simon Guggenheim Foundation. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 23 жовтня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чарлз_Мізнер&oldid=43938314