Черленківський замок
Черленківський замок | |
---|---|
| |
49°08′07″ пн. ш. 28°21′25″ сх. д. / 49.135277777805775656° пн. ш. 28.35694444447177887° сх. д.Координати: 49°08′07″ пн. ш. 28°21′25″ сх. д. / 49.135277777805775656° пн. ш. 28.35694444447177887° сх. д. | |
Тип | шато |
Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України |
Країна |
![]() |
Розташування | с. Селище (Тиврівський район) |
Будівник | Черленський |
Матеріал | цегла, камінь |
Будівництво | 16 ст. — |
Стан | на реставрації[1] |
![]() | |
![]() |
Черленківський замок — руїна історичної оборонної споруди. Пам'ятка архітектури і містобудування місцевого значення, включена до відповідного Реєстру пам'яток історії та культури Вінницької області.[2]
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/73/N.Orda-Sedlische.png/300px-N.Orda-Sedlische.png)
Деякі історики датують появу Черленкова XIII століттям, а замку — часами хазяйнування на Поділлі князів Коріятовичів. Тоді ця оборонна споруда разом з поселенням на Лисій горі над Бугом, т. зв. Черлений град, переважав за розмірами і кількістю населення Вінницю.[3] На місці дерев'яної фортеці згодом з'являється кам'яний замок. У 1448 р. поселення отримує Магдебурзьке право, у 1600 р. називається в документах містечком, незважаючи на втрачені на той час привілеї. Замок витримує кілька осад, серед яких найбільш безжальну — кримчаків і ногайців Буджацької орди на чолі з Кантемир-мурзою в 1624 р.[4]
У XVI ст. замок разом з навколишніми землями належить родині шляхтичів Кмитів-Черленківських. Місцина ця отримує назву Черленківщина. Споруда декілька разів перебудовується. Один з останніх Черленківських — Анатас (Атаназій), ставши ченцем, передає замок під монастир ордену василіян з Почаєва. У 1648 р. після знищення у Вінниці домініканського монастиря, Черленківський замок приймає вигнанців і до середини XVIII ст. стає подвійним монастирем домініканців і Василіян. Із згасанням роду Черленківських навколишніми маєтками до середини XVIII ст. володіють родини Пісочинських, Шашкевичів, Чарнецьких, Куніцьких, князів Вишневецьких, Собанських, Жевуських, Нитославських, а з 1750 р. — Щеньовські.[5]
Староста трахтемирівський, житомирський підчаший Станіслав Щеньовський[6] відремонтував стіни замку, спорядив його гарматами, тримав там гарнізон. Але вже 1768 р., за часів Барської конфедерації, замок частково руйнується російськими військами, а діяльний конфедерат — воєвода брацлавський Онуфрій Щеньовський[джерело?], отримавши поразку під Білою Церквою від царських військ, остаточно розбирає Черленківський замок, і той втрачає своє оборонне значення. Одна з веж, що залишилась, була перебудована під невеличку магнатську резиденцію в неоготичному стилі, друга — від 1800-х років стала капличкою з родинною усипальницею Щеньовських, де труни висіли на ланцюгах. У 1820 р. тут був похований Гнат Шеньовський.
«Ззовні вежу поштукатурили, оздобив її кути легким рустом, вирубали вікна, з боку подвір’я прибудували тамбур. Спорудили баню зі шпилем і портик з двійчастих колон іонічного ордеру.»[7]
Такою її побачив і замалював художник Наполеон Орда, який здійснив подорож цими місцинами між 1871 та 1873 рр.
У більшовицьку добу палац разом зі склепом знищено, труни Щеньовських скинуто в Буг, а одна з них певний час використовувалась як місток через струмочок. Другу башту замку розтягнуто по цеглині вже в сучасну добу.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/08/%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%89%D0%B5-1.jpg/300px-%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%89%D0%B5-1.jpg)
Двоярусна шестигранна вежа з оштукатуреним фасадом і рустованими кутами являє собою руїну і продовжує руйнуватись. У 2012 р. об'єкт, незважаючи на туристичну привабливість, не потрапив до переможців районного конкурсу «Сім чудес Тиврівщини».[8] Поруч з руїною на місці замчиська з 2007 р. ведеться будівництво стилізованого під фортецю ресторанно-розважального комплексу.[9],[10] Вежа Черленківського замку включена до туристичного маршруту, розробленого Сутисківським історичним музеєм «Слава».[11] Її також згадано у путівнику «Чотирнадцять мандрівок Вінниччиною» як «пустку без даху, залишену напризволяще».[12]
Циркулює легенда про двох братів-паничів, які не могли поділити руку дівчини. Один з братів закрився з дівчиною в замку, а інший зібравши військо, взяв замок в облогу і змусив його здатись через голод. Брат застрелив іншого стрілою з замкових мурів, за що судом був даний йому смертний вирок, проте король, враховуючи його заслуги, помилував його.
За часів Гайдамаччини в замку зі старим слугою оборонялася пані Чарнецька (родом з Черленківських).
Існують історії про чималі підземні ходи із замчиська попід Південний Буг і до Вінниці. За радянських часів люди шукали в проваллях підземних ходів панські скарби — 16 діжок із золотом, по чотири діжки в чотирьох різних місцях.[13]
- Тамтура А. В., Коваль О. І. Історія Тиврівщини. — Вінниця: ФОП Барановська Т. П., 2012. — 444 с. — С. 28, 56.
- Тиврівщина: Краєзнавчі нариси. — смт Тиврів: ТОВ Нілан-ЛТД, 2012. — 306 с. — С. 221—235.
- Тиврівщина: Альбом / Стебелєв А., Очеретяний Є. — Туристичне видання. — Вінниця: ТОВ Нілан-ЛТД, 2015. — 80 с. — ISBN 978-966-924-014-9. — С. 30.
- Бондар, Дмитро. З любов'ю до минулого. Селище в документах і спогадах. — Вінниця, 2009.
- Завальнюк, Анатолій. Село Юрківці на Черленківщині. 400 років: історично-документальний нарис. — Вінниця: Континент-Прим, 2002. — 151 с. [Архівовано 9 травня 2017 у Wayback Machine.]
- Завальнюк, К. В. Останній із визначних Щеньовських: черленківська минувшина. — Вінниця: Книга-Вега, 2004. — 49 c.
- Про історію Черленківського замку на сайті «Мій Гнівань» [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Ще одна історична пам'ятка, яку знищили росіяни: розповідаємо історію Черленківського замку.
- ↑ Пам'ятки історії та культури Вінницької області: словникова частина / Упоряд. Ю. А. Зінько, М. Р. Мудрак та ін. — Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2011. — С. 367.
- ↑ Деякі історики і краєзнавці трактують відомості про Черлений городок з літописів Даниловича-Попова і Биховця 1351 р. про відбудування Коріятовичами фортець у Смотричі, Бакоті, Кам'янці, Скалі, Черленому городку, Сокільці, Вінниці на користь Черленкова замку у Селищі. Одначе, інші вважають, що в літописах йдеться про Червоногородську фортецю на сучасному Тернопіллі.
- ↑ Малаков, Д. В. По Брацлавщине. — Москва: Искусство, 1982. — C. 52-53.
- ↑ Завальнюк К. В. Останній із визначних Щеньовських: черленківська минувшина. — Вінниця: Книга-Вега, 2004. — С. 8-11.
- ↑ Trechtymirów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 453. (пол.) — S. 453—458. (пол.)
- ↑ Малаков, Д. В. По Брацлавщине. – Москва: Искусство, 1982. – C. 54-55.
- ↑ Про підсумки конкурсу «Сім чудес Тиврівщини» //Сайт Тиврівської районної ради. — 2012. — 21 грудня. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 14 березня 2015.
- ↑ Даниленко, Ян. [[Скомаровський Володимир Володимирович|Володимир Скомаровський]] збудує замок у Селищі // Сайт Gazeta.ua. — 2007. — 6 листопада. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 14 березня 2015.
- ↑ Єрофєєва, Світлана. У весільній сукні через таємний підземний перехід часів середньовіччя зможуть пройтись наречені Вінниччини, коли закінчиться реставрація Черленківського замку // 33 канал. — 2009. — 10 червня[недоступне посилання з серпня 2019].
- ↑ Туристично-краєзнавчий маршрут «[[Тиврівський район|Тиврівщина]] — перлина [[Поділля]]" // Сайт [[Сутиски (смт)|Сутисківського]] історичного музею «Слава». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 14 березня 2015.
- ↑ Чотирнадцять мандрівок Вінниччиною / Уклад. Д. Антонюк. — Київ: Грані-Т, 2009. — С. 37-38.
- ↑ Тиврівщина: Краєзнавчі нариси. — смт Тиврів: ТОВ Нілан-ЛТД, 2012. — 306 с. — С. 222.
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Черленківський замок |
- Czerlenków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 809. (пол.).— S. 809. (пол.)
- Список пам'яток України
- Віртуальний тур: Черленківський замок та околиці
|
|