Черн
| Черн | ||||
|---|---|---|---|---|
|
План стародавньго городиша: 1-укріплення; 2-дитинець; 3-посад; 4-поселення; 5-залишки ставу; 6-рови; 7-реконструкція ровів; 8- реконструкція валів; 9-торговий майдан; 10-монастир; 11-могильник а) - ур. Совиця; б) - ур. Багна; в) - ур. Став; г) - ур. Старі Ленківці; д) - ур. Селище | ||||
48°20′6″ пн. ш. 25°53′37″ сх. д. / 48.33500° пн. ш. 25.89361° сх. д. | ||||
| Статус | «Ленківське городище» | |||
| Країна |  Україна | |||
| Розташування |  Чернівці | |||
| Будівник | Ярослав Осмомисл | |||
| Матеріал | зруб | |||
| Будівництво | 1150-ті | |||
| Стан | залишились тільки земляні вали, «Пам'ятка археології» | |||
  Черн (Чернівецька область) | ||||
 | ||||
Черн (Чернъ на Прутѣ) — давньоруське городище на півдні Галицького князівства.
В наш час відоме також як «Ленківецьке городище».
Назва городища (на думку дослідників) пішла від того, що стіни було зроблено з темного зрубу, перемащеного місцевим чорноземом. На відстані городище виглядало суцільно-чорним.
Черн постав у Прутсько-Дністровському межиріччі, на межі північно-східних схилів Карпат і західної частини Хотинської височини. Городище розташоване в північно-західній частині сучасних Чернівців, у межах мікрорайону Ленківці, неподалік від шосе і залізниці у напрямку Львова.
В першій половині XII ст. у пониззі Дунаю почали скупчуватись втікачі з різних руських земель (від князів і бояр) або просто шукачі пригод. Досить часто ці люди, об'єднуючись у групи, чинили розбої й нападали на руські міста. Осередком скупчення стала річка Бирладь та поселення Бирладь, що біля неї. Від цього й пішла назва людей берладники, а місцевість на південь від Галицького князівства — Берладська земля. Крім того, саме там знайшов осідок звенигородський князь Іван Ростиславович після невдалої спроби захопити Галич (1144). Вже в 1146 році він згадується як Берладник.
В 1153 році галицьким князем став Ярослав Осмомисл. Розуміючи всю небезпеку від Берладської землі та Івана Берладника, Осмомисл вирішив укріпити підступи до Галича. З цією метою на південному прикордонні Галицького князівства того ж року постає городище Черн.
Це городище згадується у «Списку городів руських, дальніх і ближніх» як «Чернъ на Прутѣ».
Після того, як у 1159 році було розбито 6-тисячне військо берладників на чолі з Іваном Берладником, розпочався період підкорення Галицьким князівством бунтівного краю. Черн продовжував активно розвиватись як сторожовий город Берладського торгового шляху від столиці князівства Галича до Малого Галича (Галича на Дунаї).
Захищене з півночі непрохідними болотами урочища Багна, городище складалося з трьох основних частин: укріпленого дитинця (де зосереджувалася військово-феодальна знать), міських посадів (де мешкали ремісники і дрібні торговці) та слободи (де працювали землероби).
Городище було збудовано без жодного цвяха. Оборонні укріплення складалися з декількох ровів, заповнених водою, дерев'яного частоколу і земляного валу завширшки п'ять метрів. Під час ворожого нападу стрімкі глиняні схили поливалися водою. Піднятися по них під градом каміння було майже неможливо.
У центрі дитинця розміщувався великий будинок із підвалом, що, ймовірно, належав воєводі. На території міських посадів мешкали різні ремісники, які становили основну частину населення. А слободою, де мешкали здебільшого землероби, володіла родина Ленца, від якої, власне, і походить назва поселення — Ленківці. Поселення згадується пізніше у літописі 23 лютого 1488 року під назвою «Ленцевичове село».
Навколо городища поступово сформувалась Черновецька волость.
Точного часу, коли Черн було зруйновано, не встановлено. На думку дослідників це відбулося в період боротьби Польського королівства та Молдовського князівства за Шипинську землю (кін. XIV — поч. XV).
Центр волості тимчасово перенесли в Чечунську (Цецинську) фортецю, а волость стала називатись Чечунською.
Мешканці Черну та волості («черновицький люд») заснували на правому (безпечнішому) березі Пруту нове місто (Новий Черн) — Чернівці (до 1944 — Черновиці).
Дослідження городища почались у XIX ст. Були проведені незначні розкопки під керівництвом професора Чернівецького університету Р. Кайндля. Спорудження валу він відніс до XVII ст., посилаючись на те, що в систему укріплень городища входили п'ятикутні бастіони (рештки одного з них збереглися донині). Відомо, що такі бастіони почали споруджувати не раніше XVI ст. Проте пізніші розкопки показали, що земляний вал городища в XVII ст. лише був добудований. Перший земляний вал спорудили ще за давньоруського часу. Розкопки теж показали, що довкола городища в минулому існували посади і селища, котрі разом з городищем становили одне велике поселення.
У давнину вал довкола городища мав форму правильного овалу, витягнутого з півдня на північ, який оточував з усіх боків майданчик діаметром 80 м. Під час будівництва дороги в XIX ст. південна частина валу була знесена. За нашого часу залишки Черну являють собою масивний, підковоподібної форми земляний вал, вкритий травою. Належно впорядкований, об'єкт отримав відповідний статус: «Городище. Пам'ятка археології. Охороняється державою».
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- «Твердиня на Пруті».— Ужгород, видавництво «Карпати», стор. 6, 7.
- Історія Чернівців [Архівовано 12 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- Тимощук Б. А. Древнерусские города Северной Буковины [Архівовано 30 березня 2016 у Wayback Machine.]