Чорний млин (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чорний млин
Czarny Młyn
Обкладинка другого видання книги, Instytut Wydawniczy Latarnik, 2015.
Жанрмолодіжний,
пригодницький,
жахи,
антиутопія
Формароман
Темадовкіллєзнавство
АвторМарцін Щигельський
Мовапольська мова
Опублікованоберезень 2011
Країна Республіка Польща
ВидавництвоStentor
Виданняберезень 2011
Попередній твір«За синячими дверима»
Наступний твір«Арка часу»

«Чорний млин» (пол. Czarny Młyn) — молодіжний пригодницько-фантастичний роман жахів Марціна Щигельського. Першим видавцем книги був Stentor (2011), наступним — Інститутом видавництва Instytut Wydawniczy Latarnik (2015)[1].

Сюжет

[ред. | ред. код]

Двоє родичів — Іво та недієздатна Мела — мешканці невеликого села Млини в центральній частині Польщі. Млини, які раніше були заможним та успішним місцем, перетворилися в забуте та спорожніле місце. З одного боку, воно межує з болотами, за якими поруч із заводами з перероблення зерна протягом багатьох років знаходиться токсична каналізація; з іншого — з «лісом» високовольтних полюсів тяги; а з третього — з автострадою А2. Єдина ґрунтова дорога від села до найближчої місцевості веде повз руїни колишньої державної сільськогосподарської ферми з величезним, облізлим бетонною вітряком, що домінує над ними. У Млинах ніхто не тримає худобу та не вирощує рослини. Більшість будинків запустілі — мешканці їх залишили й вирушили шукати роботу та кращі місця для проживання. У селі проживає близько сотні сімей та невелика група дітей, з якими Іво та Мела проводять час. Мати обох працює офіціанткою в ресторані, розташованому на автозаправній станції недалеко від Млинів, за декілька десятків кілометрів, а їх батько деякий час назад виїхав до Норвегії у пошуках роботи. За дітьми щоденно доглядає бабуся — стара, напівглуха тітка його батька. Одного літнього дня починають обертатися розбиті крила спаленого чорного млина, а в селі розпочинається серія дивних, загадкових подій. Зникають всі електричні прилади та електроніка, а потім температура різко падає. З неба починає сипати сніг, а в криницях замерзає вода. Через декілька днів всі дорослі люди зникнуть — окрім глухої Бабки, яка, як виявляється, не застрахована від дзвінка з Чорного млина. Діти залишаються самі. Вони розуміють, що виною всьому Чорний млин, тому діти вирішують боротися з ним[2][3][4][5][6][7][8][9].

Критика

[ред. | ред. код]

У романі «Чорний млин» передусім попереджається про загрозу споживчого ставлення до життя — зібрані людьми об'єкти контролюють їх і перетворюють людей в бездумні автомати. Це також антиутопічний, просозологічний хорор — Млини перетворилися на безплідне напівмертве село внаслідок відсутності поваги до природи (діяльність заводу з перероблення зерна) та будівництво електричного тягача та автомагістралі поруч із ним. У книзі також звертається увага на проблеми людей з обмеженими можливостями та їх здатністю взаємодіяти з суспільством — каліка Мела, сестра головного героя, виявляється, що вона є єдиною людиною, яка може боротися зі злом, яке оселилося в Чорному млині та єдиною людиною, яка може їх зрозуміти. Паралельні теми роману — це питання трудової еміграції батьків та відчуття сирітства своїх дітей, а також економічна й культурна маргіналізація сільських жителів[10].

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • 2010 — Гран-прі II літературного конкурсу ім. Астрід Ліндгрен за найкращу казку для дітей та молоді[11]/
  • 2010 — Перша нагорода в конкурсі ім. Астрід Ліндгрен в номінації найкращий роман для дітей у віці від 10 до 14 років[12].

Додаткова інформація

[ред. | ред. код]

У деяких початкових школах роман Марціна Щигельського «Чорний млин» викладачами польської мови обраний для читання в VI класах[13][14].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ „Czarny Młyn” Marcin Szczygielski. Instytut Wydawniczy Latarnik. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 10 grudnia 2016.
  2. ↑ Jolanta Gajda-Zadworna (24 marca 2011). Marcin Szczygielski, „Czarny Młyn”. Życie Warszawy. Процитовано 10 grudnia 2016.
  3. ↑ Kinga Rataj (24 stycznia 2012). Czarny Młyn. Instytut Książki. Процитовано 10 grudnia 2016.
  4. ↑ Zofia Tatarek (25 sierpnia 2011). „Czarny młyn”: Apokalipsa w Pegeerze. Wirtualna Polska. Процитовано 10 grudnia 2016.
  5. ↑ Magdalena Zawadzka-Sołtysek (31 stycznia 2016). Ciepłe relacje w zimnym świecie – o „Czarnym Młynie” Marcina Szczygielskiego. Siedem Liter. Процитовано 10 grudnia 2016.
  6. ↑ Mirosław Skrzydło (15 maja 2011). Przeklęty młyn – recenzja książki „Czarny Młyn”. Gildia.pl. Архів оригіналу за 5 листопада 2018. Процитовано 10 grudnia 2016.
  7. ↑ Marcin Szczygielski „Czarny Młyn”. Czytanki-przytulanki. 13 kwietnia 2011. Процитовано 10 grudnia 2016.
  8. ↑ Marcin Szczygielski „Czarny Młyn”. Książki Meme. 1 października 2015. Процитовано 10 grudnia 2016.
  9. ↑ Justyna Gul (10 lutego 2014). „Czarny Młyn” Marcin Szczygielski . Granice.pl. Процитовано 10 grudnia 2016.
  10. ↑ Roksana Jędrzejewska-Wróbel. Analiza literacka książki „Czarny Młyn” Marcina Szczygielskiego. Internetowy Uniwersytet Mądrego Wychowania im. Stefanii Światłowskiej. Архів оригіналу за 5 листопада 2018. Процитовано 10 grudnia 2016.
  11. ↑ Książka „Czarny młyn” Marcina Szczygielskiego pod patronatem TVP Kultura. TVP Kultura. 21 lutego 2011. Процитовано 10 grudnia 2016.
  12. ↑ Wyniki II Konkursu literackiego im. Astrid Lindgren. Cała Polska Czyta Dzieciom. Fundacja ABCXXI – Cała Polska Czyta Dzieciom. 7 czerwca 2010. Архів оригіналу за 8 червня 2012. Процитовано 10 grudnia 2016.
  13. ↑ Kanon lektur „uzupełniony”. Edukacja Internet Dialog. 24 czerwca 2013. Процитовано 10 grudnia 2016.
  14. ↑ Lektury. Szkoła Podstawowa w Łężanach. 10 grudnia 2016. Процитовано 10 grudnia 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чорний_млин_(роман)&oldid=43381582