Чулимський район
| Чулимський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Чулымский район | |||||
| |||||
_location_map.png)
| |||||
| Основні дані | |||||
| Суб'єкт Російської Федерації: | Новосибірська область | ||||
| Код ЗКАТУ: | 50 259 | ||||
| Утворений: | в 1925 році | ||||
| Населення: | 22 634 чоловік | ||||
| Площа: | 8 559 км² | ||||
| Густота населення: | 2,64 осіб/км² | ||||
| Телефонний код: | 7-38350 | ||||
| Населені пункти та поселення | |||||
| Адміністративний центр: | місто Чулим | ||||
| Влада | |||||
| Вебсторінка: | http://www.adm-chulim.ru | ||||
| Голова місцевої думи: | Артеменко Олександр Іванович | ||||
.png)
.gif)
Чулимський район — муніципальне утворення в Новосибірської області.
Адміністративний центр — місто Чулим.
Район розташований в центрі Новосибірській області, в Барабинській низовині. Межує з Убінським, Каргатським, Кочковським, Ординським, Коченевським і Коливанським районами Новосибірської області.
Територія району за даними на 2008 рік — 855,9 тис. га, у тому числі сільгоспугіддя — 368,3 тис. га (43% всієї площі) [1], лісом зайнято 249,5 тис. га (в основному в північній частині району). Рельєф рівнинний, спокійний. Середня температура січня -18,6 °C, липня +18,2 °C. Річна кількість атмосферних опадів - 380 мм. По території району пролягає мережу малих річок, найбільша з них річка Чулим, є безліч озер, найбільше оз. Іткуль (16,1 км²). На території району є запаси глини, придатної для виготовлення будівельної цегли, обширні родовища торфу і сапропелі, є мінеральні води.
Район утворений в 1925 році в складі Новосибірського округу Сибірського краю (колишній Каінський повіт), з 1930 у складі Західно-Сибірського краю. В 1937 році район був включений до складу новоутвореної Новосибірської області.
В даний час в районі діє три промислових переробних підприємства — це ВАТ маслосиркомбінат «Чулимський», ТОВ «Маслопром», ТОВ МПО «Фоменське». По території району, із заходу на схід проходять Західно-Сибірська залізниця, федеральна автодорога «Байкал» з твердим покриттям, нафто- і газопровід.
Сільськогосподарським виробництвом займаються 14 сільськогосподарських організацій різних форм власності, 19 фермерських господарств. У сільському господарстві зайнято 33,8% усіх працюючих. Основна спеціалізація сільськогосподарських підприємств — тваринництво і рослинництво. В 2006 році в рамках пріоритетного національного проекту «Розвиток АПК» селянсько-фермерським і особистих підсобних господарств населення було видано 48 кредитів на загальну суму 6,5 млн рублів.
| 2002[2] | 2009[3] | 2010[4] | 2011[4] | 2012[5] | 2013[6] | 2014[7] |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 26 763 | ↘25 968 | ↘25 781 | ↘23 854 | ↘23 450 | ↘23 116 | ↘22 866 |
| 2015[8] | 2016[9] | 2017[10] | 2018[11] | 2019[12] | ||
| ↘22 634 | ↘22 457 | ↘22 201 | ↘21 899 | ↘21 540 |
- ↑ База даних показників муніципальних утворень Новосибірської області. Федеральна служба державної статистики. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 5 листопада 2009.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
- ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014.
- ↑ а б Новосибирская область. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2009-2016 годов
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
- ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
- ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
- ↑ Численность населения по муниципальным образованиям Новосибирской области на 1 января 2018 года и в среднем за 2017 год (PDF). Территориальный орган Федеральной службы государственной статистики по Новосибирской области. Архів оригіналу (PDF) за 27 жовтня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|publisher= - ↑ Численность населения по муниципальным образованиям Новосибирской области на 1 января 2019 года и в среднем за 2018 год (PDF). Территориальный орган Федеральной службы государственной статистики по Новосибирской области. Архів оригіналу (PDF) за 7 серпня 2019. Процитовано 7 серпня 2019.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|publisher=