Перейти до вмісту

Шабунін Віталій Вікторович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Віталій Вікторович Шабунін
Віталій Шабунін (Київ, 2018)
Народився26 листопада 1984(1984-11-26) (40 років)
Рівне
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьголова ГО «Центр протидії корупції»
Відомий завдякигромадський, політичний діяч, підприємець
Alma materРівненський інститут слов'янознавства
ПартіяГромадянська позиція
КонфесіяЄвангельські християни
У шлюбі зОлена Шабуніна
Дітидонька

Віта́лій Ві́кторович Шабу́нін (нар. 26 листопада 1984, Рівне, Українська РСР) — український громадський діяч у галузі боротьби з корупцією, голова правління громадської організації «Центр протидії корупції», колишній член партії «Демократичний альянс»[1], блогер[2]. Голова першої Ради громадського контролю НАБУ (2015—2016)[3]. Член Національної ради з питань антикорупційної політики (з 25 червня 2019 по 1 червня 2020)[4][5].

Життєпис

[ред. | ред. код]

2006 року обраний депутатом Рівненської міської ради, під час каденції став помічником депутата ВРУ Віктора Матчука, а потім — Лесі Оробець (партія «Єдиний центр»). 2008 року переїхав до Києва, де приєднався до ГО «Опора», очолив молодіжну організацію «Всеукраїнська фундація регіональних ініціатив»[6][7].

2012 року був одним із засновників «Центру протидії корупції» (ЦПК) та очолив його правління[8]. Працював протягом року волонтером[9]. З 2013 року організація почала отримувати фінансування від міжнародних донорів.

2014 року на дострокових виборах до ВРУ балотувався за списками партії «Громадянська позиція» (№ 5 у виборчому списку)[10]. Виступав за впровадження системи електронного декларування[11].

З червня 2015 року очолив Раду громадського контролю при Національному антикорупційному бюро[12].

Парафіянин київської протестантської церкви Народ Божий[13].

З 2013 по 2017 був підприємцем, основний вид діяльності — консультування з питань комерційної діяльності й керування[14][первинне джерело].

Напади та залякування

[ред. | ред. код]

Підпал будинку

[ред. | ред. код]

23 липня 2020 року в будинку Шабуніна сталася пожежа. Шабунін заявив, що його будинок у селі Гнідин під Києвом підпалили й зазначив, що за два тижні до пожежі газова служба перевіряла в будинку лічильник[15]. Поліція відкрила кримінальну справу за фактом підпалу[16].

Сам Шабунін та очолювана ним ГО «Центр протидії корупції» розцінила підпал як «посягання на його життя та членів його родини»[17][18]. Представництво ЄС в Україні висловило стурбованість пожежею в будинку Шабуніна і закликали до ефективного розслідування[19][20]. Українське представництво Світового банку висловило стурбованість через пожежу та закликала владу розслідувати подію[21].

Пізніше, на відновлення будинку, Шабуніну пожертвували понад 1000 людей на суму більш як $42 тис.[18]. Експертиза підтвердила умисний підпал[22].

Гранати під дверима родичів

[ред. | ред. код]

30 грудня 2020 року біля входу до квартири матері Віталія в Рівному поліціянти виявили саморобний вибуховий пристрій, що складався з двох гранат і чорної коробки[23].

Наступного дня ще один вибуховий пристрій знайшли під дверима тещі Шабуніна у Києві, інформацію підтвердили в Нацполіції[24].

Участь у війні

[ред. | ред. код]

З лютого 2022 року після повномасштабного вторгнення росіян Віталій Шабунін мобілізувався до Сил ТРО[25]

Громадська діяльність та активність у медійному просторі

[ред. | ред. код]
Див. також: Центр протидії корупції

Заявляє про проведення розслідування корупційних схем владної верхівки часів президентства Януковича та Порошенка. За даними «Центру протидії корупції», відкрито 150 кримінальних справ та здійснено низку реформ.

Критикує колишнього президента Порошенка і членів його партії[26]. При цьому визнає, що будь-яких фінансових операцій через офшори не здійснювалось і предмету розгляду для фіскальних служб немає[27].

2016 піддавав критиці політиків, депутата Ігоря Кононенка, звинувативши його у змові з метою перебирання прибутків Міністерства охорони здоров'я, та Миколу Мартиненка[28]. Виступав з різкою критикою генпрокурорів Махніцького, Яреми[29][30] та Шокіна[31], послідовно вимагаючи їх відставки та покарання[32]. Політичні союзники Шабуніна також атакували Ігоря Щедріна[33] з Громадської Організації «Медичний контроль» — він був звинувачений у змові з попереднім міністром охорони здоров'я Раїсою Богатирьовою і отриманні прибутків від закупівель ліків МОЗ.

Заявляв про розслідування кримінальних і корупційних схем депутатів Пашинського, Іванющенка[34][30] та Сергія Клюєва[35].

Резонансні події

[ред. | ред. код]

Повістка до військкомату

[ред. | ред. код]

7 червня 2017 року Шабуніну вручили повістку щодо його прибуття до військового комісаріату з документами[36]. Реакцію Шабуніна на вручення повістки критикували блогери[37]. Згодом Міністр оборони визнав, що повістка була вручена з порушеннями та покарав винних[38]. 8 червня 2017 року — саме тоді, коли Шабунін йшов до військкомату, — стався конфлікт між ним та Всеволодом Філімоненком, який представився тоді журналістом видання «Голос народу».

Конфлікт із Всеволодом Філімоненком

[ред. | ред. код]

8 червня 2017 року біля Дніпровського військкомату Києва, куди Шабунін прийшов по повістку, у нього стався конфлікт із відеоблогером каналу «Голос народу» Всеволодом Філімоненком[39].

Останній, за його словами, звернувся до Шабуніна, представляючись у ролі журналіста. Шабунін вдарив Філімоненка по обличчю за образу своєї колежанки[40][41]. У відповідь на це Філімоненко дістав газовий балончик та пирснув в обличчя Шабуніна[42]. Дії обох зафіксовані на відео[43][44].

Спочатку Шабуніну інкримінували ч. 2 ст. 345-1 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за насильство щодо журналіста. Після публічної критики журналістів, які у Філімоненку не визнали журналіста, слідство наступного дня висунуло Шабуніну іншу підозру — у завданні тілесних ушкоджень середньої тяжкості[45] Всеволоду Філімоненку. Рішенням Дніпровського районного суду Києва Шабуніну обрано запобіжний захід у вигляді часткового особистого зобов'язання[46] терміном на 60 діб, за яким Шабунін має повідомляти про зміну місця роботи або проживання.

Через п'ять місяців, 15 січня 2018 року, справу знову перекваліфікували в побиття журналіста[41].

23 січня 2018 року прокуратура передала до Дніпровського районного суду Києва обвинувальний акт стосовно Віталія Шабуніна. Головуючий суддя у справі — Олена Козачук.[41]

Суд продовжувався і далі, до 2024 року.

У 2023 році Філімоненко визнав, що саме на замовлення СБУ він шантажував Вадима Рабиновича, Віталія Шабуніна, та інших. [47]

Коментарі публічних персон

[ред. | ред. код]

Оксана Сироїд[48], Вікторія Сюмар[49][50], Мустафа Наєм[51], Анатолій Гриценко[52], Юрій Дерев'янко[53], Сергій Гусовський[54] та низка інших політиків назвали конфлікт надуманим політичним переслідуванням, та заявили, що пан Філімоненко не має жодного опублікованого матеріалу як журналіст та є провокатором, адже навіть давно існуюче "помаранчеве" інтернет-видання «Голос народу», журналістом якого представлявся Філімоненко, заперечило наявність будь-якої співпраці з ним.

В той же час, головний редактор видання “Flash on Time News” — блогер і бізнесмен Маганов Денис Олександрович підтвердив, що видавав блогеру Філімоненку редакційне завдання.

Сам Всеволод Філімоненко в ефірі «Громадського радіо» назвав себе одним із засновників інформаційного агентства «Голос народу». Водночас у державному реєстрі друкованих ЗМІ та інформаційних агентств про інформагентство «Голос народу» не зазначено нічого, але в базі даних ЄДРПО України містяться відомості, що 26 квітня 2017 року співзасновниками ТОВ «Інформаційне агентство «Голос Народу»» стали переселенці з окупованого Луганська - вже згаданий Філімоненко, колишній викладач економічного факультету Луганського університету та кандидат економічних наук Гриньов Антон Михайлович (1987 року народження), та телеведучий одного з ютуб-каналів Липовецький Олексій Анатолійович (народився 15 червня 1990 року, до 2014 року був у Луганську рекламним промоутором, редагував друковану рекламну газету "Besplatka Lugansk", а в 2014 році був членом редколегії проукраїнського інтернет-телеканалу "FreeDonbass"); з них Гриньов у 2018 році вибув з числа засновників. [55] Всі троє співпрацювали з діючим у Києві російськомовним інтернет-проєктом чорного політтехнолога Володимира Петрова, вели ютуб-канал "Голос народу", а також на початку Євромайдану 2013 року Філімоненко і Липовецький, ще проживаючи в Луганську, заснували проукраїнський паблік на сайті "Вконтакті" з такою ж назвою. [56]

Сергій Лещенко[57] та Віктор Чумак[58] заявили, що влада прагне за допомогою судимості не пустити Шабуніна до великої політики. Головний редактор видання НВ Віталій Сич назвав нападки влади на Шабуніна апогеєм контрреволюції[59].

Нардеп від «Слуги народу» Богдан Яременко[60][61] заявив, що суд над Шабуніним — це метод репресії та що він на місці активіста вчинив би так само.

Волонтер Юрій Касьянов висловив думку, що команда Порошенка намагається використовувати методи попередньої влади[62], а в соцмережах популярності набуло твердження, що чинному президенту «залишилося посадити Тимошенко та побудувати Межигір'я»[63], щоб зрівнятися зі своїм попередником.

Невчасне подання декларації

[ред. | ред. код]

2020 року Печерський суд визнав Шабуніна винним у несвоєчасному поданні декларації за 2019 рік. Активіст визнав, що дійсно запізнився та подав декларацію наступного дня після дедлайну.[64][65] Раніше Шабунін добровільно подавав декларації, ще до того, як це стало обов'язковим для антикорупційних громадських активістів[66].

Інше

[ред. | ред. код]

Піддається критиці опонентами через зарплатню, яку отримує в громадській організації, і придбаний будинок під Києвом площею 120м2 і вартістю 83 тис. $[26].

У червні 2017 журналіст Володимир Бойко повідомив, що Шабунін потрапив у Раду громадського контролю Національного антикорупційного бюро України за підробленими документами, приховавши наявність земельної ділянки та квартири, яку здавав у найм[67].

У березні 2024 року Шабуніна звинуватили у маніпуляціях довкола "правок Лозового-Іонушаса". Критикуючи "правки" Шабунін навів приклад закриття кількох кримінальних справ, хоча реальні причини їх закриття були зовсім іншими.[68]

Кримінальні провадження ДБР

[ред. | ред. код]

В грудні 2023 року Державне бюро розслідувань зареєструвало 2 кримінальні провадження проти Віталія Шабуніна за ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 409 КК України. Його звинувачують в ухиленні від військової служби в 207 окремому батальйоні ТрО (в/ч А 7376) шляхом підроблення документів щодо відрядження до НАЗК[69][70].

У квітні 2024 року суд зобовʼязав територіальне управління ДБР у Києві невідкладно розпочати досудове розслідування про самовільне залишення Шабуніним місця служби. Володимир Бойко повідомив, що у рамках хареєстрованих кримінальних проваджень протягом 4 місяців не відбувається слідчих дій, через близьке знайомство Шабуніна із заступником директора ДБР Романом Олефіренком.[71]

У травні 2024 року стало відомо, що 24.10.2023р. Шабуніна було переведено із в/ч 7376 до іншої в/ч на посаду бойового медика взводу охорони. Суд встановив, що з березня по вересень 2023 року, коли в/ч 7376 виконувала бойові завдання у Донецькій області, Шабунін перебував у Києві, хоча до НАЗК не відряджався.[72]

Також Шабуніна звинувачують у привласненні автомобілю Nissan Pathfinder, який був наданий благодійним фондом "Паладин" в/ч 7376 для виконання завдань по зміцненню обороносдатності України.[73]

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина Олена Шабуніна[74].

Має доньку та сина.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Набридло гратися в громадський сектор з цією недолугою владою. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 20 серпня 2017.
  2. ↑ Шабунін Віталій | Українська правда — Блоги. blogs.pravda.com.ua. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 29 вересня 2020.
  3. ↑ Історія створення - Рада громадського контролю НАБУ. rgk-nabu.org. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 29 вересня 2020.
  4. ↑ Указ Президента України від 25 червня 2019 року № 453/2019 «Питання Національної ради з питань антикорупційної політики»
  5. ↑ Зеленський оновив склад Нацради з антикорупційної політики: додав Авакова, виключив Шабуніна. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 29 вересня 2020.
  6. ↑ Шабунін Віталій Вікторович. Досьє на сайті https://lb.ua. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 19 серпня 2017.
  7. ↑ http://4vlada.com/rivne/43539 Виходець з Рівного очолив Раду громадського контролю при Національному антикорупційному бюро. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017. [Архівовано 2017-04-16 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Центр протидії корупції. Архів оригіналу за 18 серпня 2017.
  9. ↑ Віталій Шабунін на сайті http://glavcom.ua. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 19 серпня 2017.
  10. ↑ http://www.pravda.com.ua/news/2014/09/7/7037006/ Партія [[Громадянська позиція]] визначилася, з ким піде до Ради. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 19 серпня 2017.
  11. ↑ Електронне декларування: затягнути і зірвати?. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 19 серпня 2017.
  12. ↑ Виходець з Рівного очолив Раду громадського контролю при Національному антикорупційному бюро. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017. [Архівовано 2017-04-16 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Молода кров і спонсори. 15 прохідних кандидатів Гриценка. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 20 серпня 2017.
  14. ↑ ШАБУНІН ВІТАЛІЙ ВІКТОРОВИЧ - Clarity Project. clarity-project.info. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 2 лютого 2021.
  15. ↑ Керівник Центру протидії корупції Шабунін заявив про підпал свого будинку в Києві (фото, відео). www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.
  16. ↑ Поліція відкрила справу за фактом підпалу будинку Шабуніна. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.
  17. ↑ ЦПК розцінює підпал будинку Віталія Шабуніна як посягання на його життя та членів його родини. Центр Протидії Корупції (укр.). Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.
  18. ↑ а б Віталій Шабунін про корупцію часів Зеленського та інтереси олігархів і Росії. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 29 вересня 2020.
  19. ↑ https://twitter.com/mattimaasikas/status/1286232854591143937. Twitter (укр.). Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.
  20. ↑ У представницві ЄС в Україні стурбовані пожежею в будинку Шабуніна. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.
  21. ↑ Світовий банк відреагував на пожежу в будинку Шабуніна. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 25 липня 2020.
  22. ↑ Будинок антикорупціонера Шабуніна підпалили навмисно – експертиза підтвердила. 5 канал (укр.). Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 29 вересня 2020.
  23. ↑ Поліція знайшла гранати біля квартири матері Шабуніна. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 31 грудня 2020. Процитовано 31 грудня 2020.
  24. ↑ Під квартирою тещі Шабуніна також знайшли "вибухівку". Поліція пропонує охорону. BBC News Україна (укр.). 31 грудня 2020. Архів оригіналу за 31 грудня 2020. Процитовано 1 січня 2021.
  25. ↑ Цензор.НЕТ (26 липня 2022). Корупція в українській армії: інтерв’ю з Віталієм Шабуніним (Український свідок). Цензор.НЕТ (рос.). Процитовано 25 серпня 2023.
  26. ↑ а б Антикорупціонеру Шабуніну оголосили підозру. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
  27. ↑ «Патова ситуація»: як в Україні розслідувати офшори?. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 22 січня 2018.
  28. ↑ Неприкосновенные должны сесть. Виталий Шабунин называет тех, кто должен сидеть в тюрьме. Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 14 травня 2017.
  29. ↑ «МВФ дає рівно стільки, щоб Україна втрималася на плаву. Причина, чому не більше, — відсутність справжніх реформ», — голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін
  30. ↑ а б Віталій Шабунін: Хочемо посадити конкретно Пашинського і його пацанів. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
  31. ↑ Шабунін, який активно критикував Шокіна, заявив про переслідування ГПУ. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
  32. ↑ Активісти привезли під парламент двометровий унітаз зі «злитими» спрвами топ-корупціонерів. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 19 серпня 2017.
  33. ↑ Euromaidanpress.com. Архів оригіналу за 17 червня 2017.
  34. ↑ цілий рік Юрій Іванющенко в Україні, де скальп Авакова, Наливайченка, Махніцького і Яреми, які за увесь цей час його не заарештували?" — цілий рік Юрій Іванющенко в Україні, де скальп Авакова, Наливайченка, Махніцького і Яреми, які за увесь цей час його не заарештували?", — наголосив Шабунін. Шабунін. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
  35. ↑ Не можна бути в системі й не бути в схемах. Шабунін — про тиск ГПУ та найближче оточення президента. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 17 серпня 2017.
  36. ↑ Антикорупціонеру Шабуніну вручили повістку у військкомат. ФОТОрепортаж+ВІДЕО. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 20 серпня 2017.
  37. ↑ «Нафіга цей цирк»: У соцмережі стібуть «істеричку» Шабуніна, який злякався військкомату. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 20 серпня 2017.
  38. ↑ Шабуніна взяли на військовий облік, а комісара й офіцера покарали. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 20 серпня 2017.
  39. ↑ Скляревська, Гала (8 червня 2017). Виталия Шабунина облил из газового баллончика видеоблогер Филимоненко, которого он ударил. Детектор медіа (укр.). Архів оригіналу за 24 червня 2024. Процитовано 24 червня 2024.
  40. ↑ Шабунин напал на журналиста Филимоненко за вопрос про АТО [Архівовано 12 січня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
  41. ↑ а б в Прокуратура передала до суду справу на Шабуніна. Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 24 січня 2018.
  42. ↑ Антикорупційному активісту Шабуніну пирснули в обличчя газом. Архів оригіналу за 7 вересня 2024. Процитовано 8 травня 2020.
  43. ↑ Шабуніну біля військкомату пирснули в обличчя з газового балончика. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
  44. ↑ За справу Шабуніна береться суд, або За що антикорупціонеру «світить» 5 років в'язниці. [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.] «Німецька хвиля»
  45. ↑ Суд над Шабуніним: переслідування антикорупціонерів чи розплата за нестриманість?. Архів оригіналу за 1 листопада 2019. Процитовано 17 серпня 2017.
  46. ↑ Суд відпустив Шабуніна під особисте зобов'язання. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
  47. ↑ 💥Всеволод Филимоненко готов назвать ИМЕНА! Эксклюзивное интервью @qurilka ЧАСТЬ 2. YouTube. Qurilka. 24 жовтня 2022. Архів оригіналу за 4 липня 2024. Процитовано 7 вересня 2024. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=live (довідка)
  48. ↑ Переслідування Шабуніна — визнання зусиль громадянського суспільства. Архів оригіналу за 7 вересня 2024. Процитовано 18 серпня 2017.
  49. ↑ Сюмар назвала Шабунина «санитаром леса», Аваков не согласен: Справку кто «истинный санитар» и кто «легитимный» у кого брать?. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
  50. ↑ Сюмар вважає спроби кримінального звинувачення Шабуніна абсурдними. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
  51. ↑ Підлеглі Порошенка вбивають довіру до громадянського суспільства — Найєм. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
  52. ↑ Гриценко пов'язав справу проти Шабуніна зі спробою «реваншу» корупціонерів. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 17 серпня 2017.
  53. ↑ Активісти партії «РУХ НОВИХ СИЛ Михайла Саакашвілі» підтримали голову Центру протидії корупції Віталія Шабуніна. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
  54. ↑ Зачистка політичних опонентів — вияв страху в очах влади. Справа Шабуніна — чергове цьому підтвердження, — Сергій Гусовський. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
  55. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 червня 2024. Процитовано 24 червня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  56. ↑ https://web.archive.org/web/20140714115417/https://vk.com/golos.naroda
  57. ↑ Власти рассчитывают, что судимость закроет Шабунину двери в Раду — Лещенко. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
  58. ↑ Шабунін може бути небезпечний для влади, – нардеп. 24 канал (укр.). Архів оригіналу за 7 вересня 2024. Процитовано 9 грудня 2020.
  59. ↑ Апогей контрреволюції. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
  60. ↑ Богдан Яременко: Суд над Шабуніним — не спосіб встановити справедливість, а метод репресії. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 19 серпня 2017.
  61. ↑ На месте Шабунина я сделал бы то же самое. Это правильная реакция на доставания слизняка. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 19 серпня 2017.
  62. ↑ Волонтер Касьянов: Серость команды Порошенко контрастно оттеняют нафталиновые приемы борьбы с инакомыслием. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 19 серпня 2017.
  63. ↑ «Залишилося посадити Тимошенко та побудувати Межигір'я» — Соцмережі про справу проти Шабуніна. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
  64. ↑ Суд оштрафував антикорупціонера Шабуніна: запізнився з декларацією на пів дня. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 30 вересня 2020.
  65. ↑ "Забув подати декларацію": антикорупціонер Шабунін потрапить до списку корупціонерів. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН) (укр.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2020. Процитовано 30 вересня 2020.
  66. ↑ Е-декларації: для боротьби з корупцією чи антикорупціонерами?. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 30 вересня 2020.
  67. ↑ Вісім членів ради громадського контролю при НАБУ подали підроблені документи, — журналіст. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 20 серпня 2017.
  68. ↑ Obozrevatel (15 березня 2024). Віталій Шабунін викрит на юридичних маніпуляціях. Український оглядач (укр.). Архів оригіналу за 7 вересня 2024. Процитовано 10 липня 2024.
  69. ↑ ДБР розпочало кримінальні провадження проти голови ЦПК Шабуніна, – ЗМІ. 24 Канал (укр.). 9 березня 2024. Архів оригіналу за 12 березня 2024. Процитовано 12 березня 2024.
  70. ↑ Ігор Бережанський (9 березня 2024). ДБР відкрило кримінальні провадження проти голови ЦПК Шабуніна (укр.). ТСН. Архів оригіналу за 12 березня 2024. Процитовано 12 березня 2024.
  71. ↑ https://www.facebook.com/UNNews (10 липня 2024). Справа Шабуніна про ухиляння від армії не рухається через особисті знайомства - журналіст | УНН. unn.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 липня 2024. Процитовано 10 липня 2024.
  72. ↑ Шабунін числиться бойовим медиком і отримує надбавки за службу, залишаючись у Києві, – ЗМІ. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 7 вересня 2024. Процитовано 10 липня 2024.
  73. ↑ Антикорупціонер Шабунін потрапив у скандал: привласнив автомобіль, який закупили для фронту. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 7 вересня 2024. Процитовано 10 липня 2024.
  74. ↑ Facebook.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шабунін_Віталій_Вікторович&oldid=43951440