Кононенко Ігор Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кононенко.
Ігор Віталійович Кононенко
Народився21 серпня 1965(1965-08-21) (59 років)
Київ, УРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьпідприємець, політик, Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Alma materНаціональний транспортний університет
ЧленствоВерховна Рада України VIII скликання
Посаданародний депутат України
ПартіяБлок Петра Порошенка «Солідарність» (з 2014 року)
Нагороди
Іменна вогнепальна зброя
Сайтigorkononenko.com
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка «Солідарність» 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

І́гор Віта́лійович Кононе́нко (нар. 21 серпня 1965(19650821), Київ, УРСР) — український бізнесмен і політичний діяч, народний депутат 8-го скликання, перший заступник голови фракції партії «Блок Петра Порошенка».

Освіта

[ред. | ред. код]
  • 1982  — закінчив київську загальноосвітню середню школу № 45 і вступив до Київського автомобільно-дорожнього інституту.
  • 1984–1986 — служба у лавах Збройних сил СРСР.
  • 1989 — закінчив з відзнакою навчання у Київському автомобільно-дорожньому інституті за спеціальністю «Економіка та управління на транспорті».
  • 1988–1990 — секретар комітету комсомолу КАДІ.
  • 1990–1991 — заступник директора структурного підрозділу міського штабу студентського загону.

Трудова діяльність

[ред. | ред. код]
  • 1988–1990 — секретар комітету комсомолу КАДІ.
  • 1990–1991 — заступник директора структурного підрозділу міського штабу студентського загону.
  • 1991–1992 — комерційний директор МП «Транспорт».
  • 1992–1994 — комерційний директор АТ «Біржовий дім „Україна“».
  • 1994–2005 — заступник, перший заступник генерального директора, перший віце-президент ЗАТ «Український промислово-інвестиційний концерн» Петра Порошенка.
  • 2004–2009 — голова Наглядової ради ВАТ «Київське автотранспортне підприємство-2240»
  • 2009–2012 — перший заступник, генеральний директор ЗАТ «Український промислово-інвестиційний концерн».
  • З 2012  — голова наглядової ради ПАТ «ЗНКІФ „ВІК“».

Є один з ключових бізнес-партнерів Петра Порошенка[1]. Є співвласником (14,94 %) Міжнародного інвестиційного банку[2].

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

2006–2014 рр. — депутат Київської міської ради V та VI скликань від «Блоку Леоніда Черновецького», заступник голови постійної комісії з питань транспорту та зв'язку.

2010–2014 рр. — голова депутатської фракції «Ініціатива» Київської міської ради VI скликання.

На виборах до Київради 2014 року увійшов до виборчого списку партії «УДАР» (11 місце).

На парламентських виборах восени 2014 року був обраний народним депутатом за списком «Блоку Петра Порошенка» (29 місце), був одним із керівників центрального виборчого штабу партії, займався питаннями взаємодії та підтримки мажоритарним кандидатам, керував кампанією у Києві.

У парламенті став першим заступником голови фракції «Блок Петра Порошенка», також увійшов до складу комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та безпеки. Член групи з міжпарламентських зв'язків з Китайською Народною Республікою, член групи з міжпарламентських зв'язків з Австрійською Республікою.

16 вересня 2015 року Перший заступник голови фракції Верховної Ради України «Блок Петра Порошенка» Ігор Кононенко очолив виборчий штаб партії «БПП» — «Солідарність» на місцевих виборах 25 жовтня 2015 року. Про це журналістам перед початком третього етапу 12-го з'їзду БПП повідомив голова фракції у Верховній Раді України Юрій Луценко. Своєю чергою, Кононенко повідомив, що рішення про обрання його керівником виборчого штабу «БПП» — «Солідарність» було ухвалене 15 вересня президією партії[3][4].

12 травня 2016 року фракція «Блок Петра Порошенка» у Верховній Раді України поновила на посаді першого заступника голови фракції «Блок Петра Порошенка» депутата Ігоря Кононенко[5].

Кандидат у народні депутати на парламентських виборах 2019 року (виборчий округ № 94, міста Васильків, Обухів, Васильківський, Обухівський райони)[6]. Програв кандидату від партії «Слуга народу» Олександру Дубінському[7][8].

Благодійність

[ред. | ред. код]

У 2017 році Міжнародна тенісна академія (МТА), що створена за підтримки народного депутата Ігоря Кононенко, підписала контракти з чемпіонками тенісних турнірів в групі юніорів Долженко Марією і Снігур Дарією. МТА фінансуватиме тренування і виїздні турніри юних тенісисток до досягнення ними 18-річного віку[9].

Попри програш на окрузі придбав до Обухівської і Васильківської центральних районних лікарень критично важливе медичне обладнання: пульсоксиметри, кисневі концентратори і газово-електролітні аналізатори[10]. Також надано мед.обладнання для Пісківського центру первинної медико-санітарної допомоги[11].

Кононенко особисто та через власний благодійний фонд протягом кожного року надає багаторазову допомогу столичному реабілітаційному центру «Я + Сім'я» — унікальному дошкільному навчальному закладу, який орієнтований на дітей з різними особливими освітніми потребами[12][13]. Фінансова допомога реабцентру не припиняється навіть попри повномасштабне вторгнення Росії в Україну[14].

БФ Кононенка співпрацює з БФ «Manus Dei» у сфері постачання медичного обладнання[15].

У 2021 році передав дрон Autel EVO 2 Pro Rugged Bundle бійцям ССО, а генератор та автозапчастини — для 58-ї ОМБ ім. гетьмана Виговського[16][17].

У 2022 році після початку повномасштабного російсбкого вторгнення Кононенко та його фонд допомагає ЗСУ, територіальній обороні, лікарням, бомбосховищам: бронежилети, шоломи, турнікети, аптечки, кровоспинні засоби, броньовані фургони, квадроцикл, квадрокоптер передані військовим та у волонтерські центри на сході та півдні країни, а медичним закладам в низці областей надані медикаменти та медичні вироби. Для батальйону особливого призначення «Скіф» придбано автомобілі Nissan Navara[18]. Загальна вартість наданої допомоги тільки за перші 4 місяці — орієнтовно 30 млн грн[19]. Фонд також співпрацює з іншими благодійниками, на прохання БФ "Територія добра" було надано фінансову допомогу для закупівлі каліматорного прицілу одному зі взводів снайперів[20].

2023 року одна з новостворених бригад Сил оборони України отримала від фонду медичну допомогу на 150 тисяч грн. Медичній роті передали партію ліків та медінструментів. Зокрема, закупили хірургічні інструменти для допомоги у військово-польових умовах[21].

2023 року рота снайперів 58-ї ОМБ ім. Виговського отримала наземну станцію управління дронами від Кононенка[22]. 2023 року його БФ спрямував 3,2 млн грн на допомогу ЗСУ[23]. У травні 2024 року Кононенко передав на фронт три зарядні станції 700 Compact Pro, дві зарядні станції 1400 Compact Pro від проєкту “Сонце для армії” та 4 сонячних модуля Solar 120[24].

Законотворча діяльність

[ред. | ред. код]

Декларація про доходи

[ред. | ред. код]

За декларацією 2013 [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.] року Кононенко офіційно задекларував 30 млн гривень.

Відповідно до декларації за 2014 рік [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.], загальна сума доходів Кононенка становила 15,2 млн грн. З них зарплата та інші виплати — 221 956 грн, дивіденди та відсотки — 14 993 157 грн. У власності перебувають земельні ділянки площею 4654 м² і 2255 м², а також житлові будинки площею 1643,6 м² і 36,6 м². Крім того, є квартира площею 236,6 м² та автомобіль Mercedes-Benz GL 600[25].

Власність

[ред. | ред. код]

Спроба отруєння

[ред. | ред. код]

27 січня 2017 року депутат «БПП» Олексій Гончаренко повідомив, що Кононенка було отруєно ртуттю[27]. Кононенко помітив отруєння наприкінці 2016 року.

В оточенні президента Порошенка зазначили, що факт отруєння Кононенка не є схожим на замах на його життя[28]. Видання «Лівий берег» повідомило, що вміст ртуті у крові Кононенка перевищував норму в 50 разів. Ртуть деякий час накопичувалася в організмі, журналісти зробили висновок, що це був не замах, а спроба залякати. Також, на її думку, через отруєння Кононенка хотіли пригрозити самому президенту Порошенку[29].

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • Дружина — Кононенко Лілія Ігорівна (1966).
  • Діти: Син Кононенко Віталій (1988), доньки Кононенко Дарія (1994), Кононенко Ольга (1999).

Скандали

[ред. | ред. код]

3 лютого 2016 року Міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавичус подав у відставку, звинувативши Кононенка в блокуванні реформ і намаганні встановити контроль над фінансовими потоками в Україні через своїх людей[30][31]. Він заявив, що нардеп Кононенко намагався призначити своїх людей керівниками державних компаній. Абромавичусу подзвонили з Адміністрації Президента і наполягали, щоб той найняв на роботу певних людей, включаючи на посаду його заступника в сфері оборони. У відповідь Абромавичус заявив, що не збирається займатись корупцією і тому готовий подати у відставку[32].

Ігор Кононенко подав в суд на Абромавичуса щодо «захисту честі і гідності»[33]. 13 квітня 2017 року Печерський суд Києва виніс рішення на користь Кононенка. Абромавичус назвав таке рішення упередженим і подав апеляцію[34].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Анастасія Іванцова, Чим володіють та на що впливають бізнес-партнери президента при владі (розслідування) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Радіо Свобода, 07 вересня 2015
  2. ↑ Названы реальные собственники украинских банков [Архівовано 18 серпня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Виборчий штаб БПП очолив Кононенко. ukranews.com. Українські Новини. 16.09.2015. Архів оригіналу за 19 жовтня 2015.
  4. ↑ “БПП “Солідарність” на місцевих виборах отримала найбільшу підтримку виборців в Україні. solydarnist.org. БПП “Солідарність”. 12.12.2015. Архів оригіналу за 6 березня 2016.
  5. ↑ БПП повернула Кононенку колишню посаду після відповіді ГПУ (документ). ukranews.com. Українські новини. 12 травня 2016. Архів оригіналу за 13 травня 2016.
  6. ↑ Відомості про кандидата в народні депутати України [Архівовано 24 липня 2019 у Wayback Machine.] cvk.gov.ua
  7. ↑ Кононенко з великим розривом програє кандидату від «Слуги народу» [Архівовано 24 липня 2019 у Wayback Machine.] РБК-Україна (23.07.2019)
  8. ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на одномандатному виборчому окрузі № 94 [Архівовано 24 липня 2019 у Wayback Machine.] cvk.gov.ua
  9. ↑ Депутат Кононенко з БПП підписав контракт з тенісистками Дариною Снігур та Марією Долженко (укр.). Главком. 13 січня 2017. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 7 грудня 2020.
  10. ↑ Тимофій Борзенко (19 березня 2020). Кононенко купує обладнання двом лікарням на окрузі, де програв вибори "Слузі народу". Ukranews (укр.). Архів оригіналу за 7 січня 2021. Процитовано 5 січня 2021.
  11. ↑ Благодійний фонд Ігоря Кононенка у 2021 році спрямував 834 тис. гривень на благодійність. Інтерфакс-Україна (укр.). 21 грудня 2021. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2021.
  12. ↑ Макс Юр'єв (16 червня 2021). Вчитель-лабрадор: як навчають дітей у столичному реабілітаційному центрі «Я+Сім’я». Великий Київ (укр.). Архів оригіналу за 1 вересня 2021. Процитовано 1 вересня 2021.
  13. ↑ Благодійних фонд Ігоря Кононенка 8-й рік поспіль спрямовує кошти на підтримку інклюзивної освіти у Києві (укр.). Інтерфакс-Україна. 28 січня 2022. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
  14. ↑ Лабрадори-лікарі: Фонд Ігоря Кононенка продовжує допомагати Центру реабілітації дітей з різними освітніми потребами. Великий Київ (укр.). 30 липня 2022. Процитовано 1 серпня 2022.
  15. ↑ Пандемія розчулила серця багатьох. Хоча в Україні все ще бракує меценатів – голова БФ «Manus Dei» Андрій Доценко. Інтерфакс-Україна (укр.). 19 грудня 2020. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 5 січня 2021.
  16. ↑ Анна Рудик (5 листопада 2021). Квадрокоптер, акумулятори та генератор, – екс-нардеп Кононенко продовжує допомагати ЗСУ. Українські новини (укр.). Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
  17. ↑ Квадрокоптер, акумулятори та генератор: Ігор Кононенко продовжує допомагати ЗСУ. Великий Київ (укр.). 3 листопада 2021. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
  18. ↑ Бізнесмен Ігор Кононенко передав батальйону "Скіф" автомобілі Nissan Navara. Інтерфакс-Україна (укр.). 4 квітня 2022. Архів оригіналу за 19 квітня 2022. Процитовано 19 квітня 2022.
  19. ↑ Благодійний фонд Ігоря Кононенка скерував близько 30 млн грн на потреби українських захисників — звіт фонду за 4 місяці. Інтерфакс-Україна (укр.). 6 липня 2022. Процитовано 1 серпня 2022.
  20. ↑ Благодійний фонд Ігоря Кононенка продовжує закуповувати для ЗСУ сучасну спецтехніку та обладнання для підвищення ефективності протидії ворогові. Інтерфакс-Україна (укр.). 31 жовтня 2022. Процитовано 2 листопада 2022.
  21. ↑ Благодійний фонд Ігоря Кононенка відправив на фронт чергову партію ліків та медичних інструментів
  22. ↑ Рота снайперів 58-ї OМБр отримала наземну станцію управління дронами
  23. ↑ У 2023 році Благодійний фонд Ігоря Кононенка спрямував 3 200 000 грн на допомогу ЗСУ
  24. ↑ Благодійний фонд придбав сонячні панелі для українських військових
  25. ↑ Декларация: Замглавы БПП Игорь Кононенко в 2014 г. заработал 15 млн грн. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 11 березня 2016.
  26. ↑ Банк Порошенко растет в 10 раз быстрее [Архівовано 30 листопада 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  27. ↑ Заступник голови БПП Кононенко отруївся ртуттю. ukranews.com. Українські новини. 27 січня 2017. Архів оригіналу за 29 січня 2017.
  28. ↑ Кононенко мав отруєння ртуттю, але в ГПУ про це не повідомляли. Архів оригіналу за 29 січня 2017. Процитовано 29 січня 2017.
  29. ↑ Кононенко отруївся ртуттю — ЗМІ. Архів оригіналу за 30 січня 2017. Процитовано 29 січня 2017.
  30. ↑ Заява Міністра економічного розвитку і торгівлі України Айвараса Абромавичуса. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
  31. ↑ Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. archive.is. 3 лютого 2016. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 8 лютого 2017.
  32. ↑ Ukraine economy minister quits in blow to reform hopes. Reuters. 3 лютого 2016. Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 3 лютого 2016.
  33. ↑ Суд у справі Кононенка-Абромавичуса відбудеться в листопаді. Українська правда. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 25 квітня 2017.
  34. ↑ Абромавичус оскаржив рішення суду на користь Кононенка. Українська правда. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 25 квітня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кононенко Ігор Віталійович
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кононенко Ігор Віталійович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кононенко_Ігор_Віталійович&oldid=42565095