Шветашватара-упанішада
| Індуїстська література | |
| |
| Веди | |
|---|---|
| Ріґ · Яджур | |
| Сама · Атхарва | |
| Розподіл | |
| Самгіти · Брагмани | |
| Араньяки · Упанішади | |
| Упанішади | |
| Айтарея · Брігадараньяка | |
| Іша · Кена · Катха | |
| Чхандог'я · Тайттірія | |
| Прашна · Шветашватара | |
| Мундака · Мандук'я | |
| Веданґа | |
| Шикша · Чандас | |
| В'акарана · Нірукта | |
| Джйотиша · Кальпа | |
| Ітігаси | |
| Магабгарата · Рамаяна | |
| Пурани | |
| Бхаґавата · Брагмавайварта | |
| Ваю · Вішну · Падма | |
| Маркандея · Нарада | |
| Інші тексти | |
| Смріті · Стотри · Шруті · Сутри | |
| Бгаґавад-Ґіта · Панчаратра · | |
| Тантри · Артхашастра · Агами · Кавача | |
| Дхарма-шастри · Дів'я-прабандха · | |
| Рамачарітаманаса · Йога-Васиштха | |
| Теварам · Чайтанья-чарітамріта · | |
| Шукасаптаті | |
| Портал «Індуїзм» | |
«Шветашватара-упанішада» (Śvetāśvatara upaniṣad IAST «білий мул») — санскритський ведичний текст, одна з одинадцяти упанішад канону мукха, до якого належать найстародавніші упанішади, прокоментовані Шанкарою. «Шветашватара-упанішада» пов'язується з «Крішна Яджур-Ведою» і в каноні муктіка з 108 основних Упанішад стоїть на чотирнадцятому місці. Вчені датують цю Упанішад V–III століттями до нашої ери.[1] У своєму коментарі до «Веданта-сутри», Шанкара назвав її «Мантра-упанішад» ведичної школи Шветашватара. «Шветашватара-упанішада» складається з шести розділів і 113 текстів. В останньому розділі стверджується, що мудрець Шветашватара в результаті практики аскез і божої милості отримав це знання і передав його своїм учням.
Слово шветашватара часто трапляється у ведичній літературі і в перекладі означає «білий мул». Людину, в якої був білий кінь, називали «шветашва», а в кого був білий мул — «шветашватара». Шветашва — це також одне з імен Арджуни в «Махабхараті». У «Рігведі» також трапляється мудрець на ім'я Шьявашва «володіє чорною конем».
«Шветашватара-упанішада» є першим текстом, в якому систематично пояснюється філософія шиваїзму.[2] Згідно з Гевіном Фладом, у цій Упанішаді «представлена теологія, що піднімає Рудру до статусу верховної істоти, Господа Іші, який трансцендентний, але в той же самий час має космологічні функції, подібно Шиві в пізніших традиціях».[3] Найдавніший із коментарів до «Шветашватара-Упанішади», які дійшли до нас, належить перу Шанкари. До цієї Упанішаді також написали коментарі філософи Віджнанатма, Шанкарананда і Нараяна тіртха.
- Chakravati, Mahadev (1994). The Concept of Rudra-Śiva Through The Ages. Delhi: Motilal Banarsidass. ISBN 81-208-0053-2. (Second Revised Edition; Reprint, Delhi, 2002).
- Flood, Gavin (1996). An Introduction to Hinduism. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-43878-0.
- Shvetashvatara Upanishad in Sanskrit pdf [Архівовано 4 березня 2011 у Wayback Machine.]
- Read a simple translation of Shvetashvatara Upanishad [Архівовано 19 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- Sri Aurobindo, The Upanishads Sri Aurobindo Ashram, Pondicherry. 1972. [Архівовано 4 січня 2007 у Wayback Machine.]
- Текст «Шветашватара-упанішади» на санскриті [Архівовано 4 березня 2011 у Wayback Machine.]
- Текст «Шветашватара-упанішади» російською [Архівовано 3 березня 2011 у Wayback Machine.]
- «Шветашватара-упанішади» на українському