Юрик Віктор Сергійович
| Юрик Віктор Сергійович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 21 листопада 1946 Баландине, Баландинська сільська рада, Кам'янський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Смерть | 29 квітня 2012 (65 років) | |||
| Обухів, Київська область, Україна | ||||
| Поховання | Ротмістрівка | |||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Діяльність | архітектор, художник, педагог | |||
| Брати, сестри | Юрик Полян-Пилип Сергійович | |||
| Нагороди |  | |||
|
| ||||
Юрик Віктор Сергійович (21 листопада 1946, с. Баландине, Кам'янський район, Черкаська обл. — 29 квітня 2012) — український архітектор, художник, педагог. Брат письменника і журналіста Поляна-Пилипа Юрика.
Віктор Сергійович Юрик народився 21 листопада 1946 року в селі Баландине на Черкащині. Закінчив 9 класів місцевої школи.
З дитинства мріяв про море, 1965 року з відзнакою закінчив Одеське ПТУ № 17 за спеціальністю «Матрос І класу».
1965—1967 — моряк закордонного плавання на рятувальному буксирі в Одеському морському пароплавстві, потім проходив строкову військову службу на Балтійському флоті (1967—1970). Побував у шістнадцятьох країнах[1].
1971—1973 — електрик ливарного цеху Кам'янського машинобудівного заводу на Черкащині.
1974—1980 — студент факультету архітектури й керівників студій образотворчого мистецтва Київського інженерно-будівельного інституту. За успішне навчання й громадську роботу деканат нагородив його іменним годинником.
1980—1992 — архітектор у проєктних інститутах Києва. Автор генеральних планів реконструкції й планування сіл багатьох областей України, зокрема, села Шевченкове (Керелівка) Звенигородського району на Черкащині. Був противником спорудження Чигиринської атомної станції. Як архітектор брав участь у громадських слуханнях з цього питання.
Із 1992 року — викладач образотворчого мистецтва й креслення в гімназії «Троєщина» Деснянського району Києва, долучив до мистецтва сотні учнів. Був постійним учасником учнівського драматичного гуртка гімназії. Грав ролі дядька Лева в «Лісовій пісні» Лесі Українки, автора в «Маленькому принці» Екзюпері та інші. Дуже любив твори Тараса Шевченка й Павла Глазового. Читав їх напам'ять під час урочистих вечорів. Обожнював прозу Григора Тютюнника, пісні Володимира Висоцького, сам гарно співав, особливо любив українські народні пісні[2].
29 квітня 2012 року трагічно загинув у автокатастрофі неподалік від Обухова. Похований у селі Ротмістрівка Смілянського району на Черкащині.
Віктор Юрик — автор понад ста картин. Творчістю захоплювався з дитинства, хлопчиком створював на печі та лежанці мозаїку з насінин кукурудзи й квасолі, ладен був за один день розмалювати в хаті піч.
Багато малював, коли служив на флоті. Любов до моря спонукала його до мариністики — багато картин він потім присвятив саме морським пейзажам («У кільватерному строю», «Балтика. Вечорова тиша»).
В кращих традиціях української народної картини створював сільські пейзажі, малював рідну природу («Яблуні цвітуть — яке ж це чудо!», «На дощ збирається», «Дощ наближається», «Село з церквою»).
Сам обрамляв свої картини. За все життя не продав жодної роботи, даруваі їх людям — друзям, родичам, колегам, знайомим[2].
Нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти України за сумлінне виховання підростаючого покоління, почесними грамотами, дипломами Київського міськуправління й райвідділу освіти за гарну підготовку учнів до олімпіад, Мав подяку та іменний годинник від голови Київської міської державної адміністрації Олександра Омельченка.
Дружина Валентина Миколаївна, дочка Наталя, онук Артем.
У жовтні 2012 року в залі фонду Міжнародної асоціації «Допомога сім'ям Чорнобиля» в Києві відбулася меморіальна художня виставка «Недоспівана пісня», яку організували донька Віктора Сергійовича Наталя й дружина Валентина Миколаївна[2].
Молодший брат Віктора Сергійовича, відомий український письменник і журналіст Полян-Пилип Юрик присвятив світлій пам'яті брата збірку пісень «Калина хортицька» (2012)[3], упорядкував і видав його художній альбом «Романтичный сюжет» (2013), упорядкував електронний альбом «Зима-наречена» (картини Віктора Юрика, поезія Пилипа Юрика)[4].
- ↑ ЮРИК Віктор — моряк, народжений в Шевченківськім краю. Архів оригіналу за 25 вересня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ а б в Стрілець, Сергій (30 жовтня 2012). ЮРИК Віктор: недоспівана пісня. Письменницький портал Пилипа Юрика та Міжнародного фонду ім. Павла Глазового. Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ Калина хортицька. Письменницький портал Пилипа Юрика та Міжнародного фонду ім. Павла Глазового. 26 травня 2019. Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ Зима-наречена: живопис і поезія. 2018. Процитовано 16 березня 2022.
- Юрик В. Романтичний сюжет / Віктор Юрик. — Запоріжжя : Мотор Січ, 2013.
- Дригайло В. Світосяяння «романтичних сюжетів» Віктора Юрика / В'ячеслав Дригайло // Кримська світлиця. — 2013. — № 36 (6 верес.).