Перейти до вмісту

Богуцький Юрій Петрович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Юрій Богуцький)
Богуцький Юрій Петрович
Богуцький Юрій Петрович
Богуцький Юрій Петрович
Юрій Богуцький у 2014
3-й Міністр культури і туризму України
1 листопада 2006 — 18 грудня 2007
ПрезидентВіктор Ющенко
ПопередникІгор Ліховий
НаступникВасиль Вовкун
4-й Міністр культури і мистецтв України
30 травня 2001 — 3 лютого 2005
ПрезидентЛеонід Кучма, Віктор Ющенко
ПопередникБогдан Ступка
НаступникОксана Білозір
2-й Міністр культури і мистецтв України
4 серпня 1999 — 7 грудня 1999
ПрезидентЛеонід Кучма
ПопередникДмитро Остапенко
НаступникБогдан Ступка

Народився24 вересня 1952(1952-09-24)
Миколаївка, УРСР
Помер14 травня 2019(2019-05-14) (66 років)
Відомий якполітик
КраїнаСРСР і Україна
Alma materКНУКіМ
Політична партіяКПРС
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Командор із зіркою ордена Святого Григорія Великого
Командор із зіркою ордена Святого Григорія Великого
Почесна грамота Верховної Ради України Заслужений діяч мистецтв України

Ю́рій Петро́вич Богу́цький (24 вересня 1952, Миколаївка, Великолепетиський район — 14 травня 2019) — український політик. Академік Національної академії мистецтв України. Заслужений діяч мистецтв України, професор, кандидат філософських наук, директор Інституту культурології АМУ.

Біографія

[ред. | ред. код]

Богуцький Юрій Петрович народився 24 вересня 1952 року в селі Миколаївка Великолепетиського району Херсонської області.

Закінчив Херсонське училище культури, за спеціальністю «режисер», Київський державний інститут культури, за спеціальністю «клубний працівник вищої кваліфікації, керівник театрального колективу», Вищу партійну школу при ЦК КПУ, за спеціальністю «політолог».

У 1975—1991 рр. — був на комсомольській і партійній роботі в Херсоні та в Києві.

У 1991—1992 рр. — заступник Міністра культури України.

У 1992—1994 рр. — помічник Президента України, 1994—1995 — в.о. професора Інституту підвищення кваліфікації працівників культури, 1995—1997 — радник Прем'єр-міністра України, 1997—1999 — помічник Прем'єр-міністра України.

Січень 1999 — серпень 1999 — начальник Управління з гуманітарних питань Адміністрації Президента України, 1999—2001 — заступник Голови АП, керівник головного управління з питань внутрішньої політики.

У серпні — грудні 1999 р. (4-й Міністр культури), у червні 2001 — лютому 2005 рр. — (5) міністр культури і мистецтв, у листопаді 2006 — грудні 2007 — (6) міністр культури і туризму України. Працював заступником Голови Секретаріату Президента України. 19 березня 2010 вийшов у відставку, 31 березня 2010 — радник Президента України.

З грудня 2010 року — по лютий 2013 року Богуцький працював першим заступником міністра культури, а потім був призначений на посаду радника президента — керівника Головного управління з питань гуманітарного розвитку Адміністрації.

Президент Петро Порошенко перепризначив Юрія Богуцького на посаду радника Президента. Про це йдеться в указах № 731—732 від 16 вересня 2014 року. Так, Порошенко одним указом звільнив Богуцького з посади радника президента — керівника Головного управління з питань гуманітарного розвитку Адміністрації президента, а іншим — призначив радником президента.[1]

Помер 14 травня 2019 року після тривалого перебування в комі внаслідок перенесеної на початку весни 2019 року операції.[2] Похований на Звіринецькому кладовищі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Юрій Богуцький був одружений та мав двох доньок.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Порошенко перепризначив Богуцького своїм радником. ukranews.com. 17 вересня 2014. Архів оригіналу за 21 жовтень 2014. Процитовано 17 вересень 2014.
  2. Помер колишній міністр культури Україн. УНІАН. Архів оригіналу за 14 травня 2019. Процитовано 14 травня 2019.
  3. Acta Apostolicae Sedis, 2002. — P. 705. [Архівовано 11 червень 2015 у Wayback Machine.] (італ.)
  4. Папа Римський видав ордени Литвину, Радченку, Дагаєву і т.д. Українська правда. Архів оригіналу за 11 квітня 2018. Процитовано 10 квітня 2018.
  5. Премію Сковороди отримав автор «Дзеркала тижня»[недоступне посилання з червня 2019]

Посилання

[ред. | ред. код]