Якуніна Ганна Олександрівна
| Якуніна Ганна Олександрівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 9 жовтня 1968[1][2] (55 років) Москва, СРСР |
| Країна |  СРСР Росія |
| Діяльність | акторка |
| Alma mater | Російський університет театрального мистецтва (1990) |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Театр «Сатирикон» імені Аркадія Райкіна (Москва) (1990—2003), Московський державний театр «Ленком» Марка Захарова» (2003 — теперішній час) |
| Нагороди |  |
| IMDb | ID 3397787 |
| Сайт | annayakunina.ru/bio.html |
Ганна Олександрівна Якуніна (нар.. 9 жовтня 1968, Москва[3][4], Російська РФСР, СРСР) — російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка Російської Федерації (2006)[5].
Ганна Якуніна народилася 9 жовтня 1968 року в Москві, у творчій родині.
Батько — Олександр Якунін (помер у 2011 році[3]), закінчив режисерський факультет ГІТІСу імені А. В. Луначарського за фахом «Режисура драми» (курс Юрія Завадського) в 1975 році[6], був актором Державного академічного театру імені Моссовєта, потім працював театральним режисером і художником, ставив і оформляв спектаклі.
Мати — Ольга Володимирівна Веліканова (нар.. 1946[7]), актриса, закінчила режисерський факультет ГІТІСу імені А. В. Луначарського за фахом «Режисура драми» (курс Марії Йосипівни Кнебель) в 1972 році, режисер Московського драматичного театру імені К. С. Станіславського (нині — Електротеатр Станіславський) (з 1973 року по теперішній час)[8]. Батьки одружилися, будучи студентами, а ролучилися через рік після народження Ганни. Вихованням дівчинки займалися три жінки: мама, бабуся Ляля (Олена) і тітка Таня.
Родина мріяла, щоб Ганна стала балериною, тому після закінчення восьмого класу середньої школи у 1983 році вона спробувала вступити до Московського хореографічного училища, але, незважаючи на складний номер на музику з фортепіанного циклу «Пори року» П. І. Чайковського, підготовлений рідною тіткою Танею, балериною і випускницею цього училища, провалилася. По завершенні випробувань, член приймальної комісії Софія Головкіна вийшла і сказала Тетяні Володимирівні: «Дуже гарна дівчинка, їй треба поступати в театральний». Однак, бажання мами вивчити дочку на балерину переважило, і вона повезла Ганну до Ленінграда, де та вступила до Ленінградського академічного хореографічного училище імені А. Я. Ваганової, провчилася майже чотири роки, але, не закінчивши його, повернулася до Москви[7][9].
У Москві закінчила «Школу-студію при Державному академічному ансамблі народного танцю під керівництвом Ігоря Моїсеєва»[3].
У 1986 році вступила на режисерський факультет Російського інституту театрального мистецтва — ГІТІСу за спеціальністю «Акторське мистецтво» (керівник курсу — Борис Гаврилович Голубовський, народний артист РРФСР), який закінчила у 1990 році[6].
Тринадцять років, з 1990 по 2003 роки, прослужила в Російському державному театрі «Сатирикон» імені Аркадія Райкіна в Москві під керівництвом Костянтина Райкіна[4][7].
У 2003 році на запрошення художнього керівника Марка Анатолійовича Захарова[7][9] прийнята в трупу Московського державного театру «Ленком», де працює по теперішній час[4].
- Бабуся — Олена Олексіївна Дмитрієва (1922—2014), актриса, що грала в Московському драматичному театрі на Малій Бронній[7].
- Дід — Михайло Юлійович Хейн, працював у театрі.
- Батько — Олександр П. Якунін (помер у 2011 році[3]), закінчив режисерський факультет ГІТІСу імені А. В. Луначарського за фахом «Режисура драми» (курс Юрія Завадського) в 1975 році[6], був актором Державного академічного театру імені Моссовєта, потім працював театральним режисером і художником, ставив і оформляв спектаклі.
- Мати — Ольга Володимирівна Веліканова (нар. 1946), актриса, закінчила режисерський факультет ГІТІСу імені А. В. Луначарського за фахом «Режисура драми» (курс Марії Йосипівни Кнебель) в 1972 році, режисер Московського драматичного театру імені К. С. Станіславського (нині — Електротеатр Станіславський) (з 1973 року по теперішній час)[8].
- Тітка — Тетяна Володимирівна Веліканова, балерина Великого театру.
- Перший чоловік — Сергій Рональдович Стегайлов (нар.. 24 червня 1964), актор, однокурсник Ганни по ГІТІСу.
- Дочка — Анастасія Сергіївна Стегайлова (нар.. 26 червня 1989)[10], художник-постановник, дизайнер. Після розлучення батьків, виховувалася матір'ю і вітчимом Олексієм.
- Другий чоловік — Олексій, інженер, має авіаційно-технічну освіту. Одружилися в 1996 році[11].
- «Голий король» — Гувернантка
- «Багдадський злодій» — Цунамі
- «Такі вільні метелики» — Джил
- «Сірано де Бержерак» — Ліза
- «Кьоджинські перепалки» — Орсетта
- «Шантеклер» — Біла курочка
- «Божевільний день, або Одруження Фігаро» — Марселіна
- «Містифікація» — Коробочка, Манілова
- «Приборкання приборкувачів» — Б'янка
- 2004 (по теперішній час) — «Ва-банк», сцени з комедії Олександра Островського «Остання жертва» (постановка — Марк Захаров; прем'єра — 10 листопада 2004 року) — Глафіра Фирсівна, тітка Юлії Павлівни Тугіна, літня небагата жінка[12]
- «Пролітаючи над гніздом зозулі (Затемнення)» — Речид
- 1999 — Такі вільні метелики (телеспектакль) — # 2003 — Вогнеборці — епізод
- 2004 — Ва-банк (телеспектакль) — Глафіра Фірсівна, тітка Юлії Павлівни Тугіної, літня небагата жінка
- 2004 — Віола Тараканова. У світі злочинних пристрастей (фільм № 1 «Чорт из табакерки») — Людмила
- 2004 — Конвалія срібляста 2 (серія № 2 «Хто до нас залетів?») — співачка, учасниця дуету «Зоряна пара»
- 2005 — Божевільний день, або Одруження Фігаро (телеспектакль) — Марселіна
- 2005—2008 — Моя прекрасна нянька (серія № 84 «Вже і в музи невтерпіти» (2005), серія № 135 «Дім, милий дім» (2008)) — Елен, подруга співачки Непрухи / Віра, відома піаністка, дружина генерала Бірюкова
- 2005—2013 — Кулагін та партнери — епізод
- 2007 — Особисте життя доктора Селіванової — Кіра Станіславівна Кочергіна, гінеколог, колега і подруга Олени Леонардівни Селіванової
- 2007 — Пригоди солдата Івана Чонкіна — Афродита
- 2008 — Адвокат 5 (фільм № 12 «Старе кохання») — Олександра
- 2008 — Віртуальна Аліса — Ірина
- 2008 — Дві історії про кохання — сусідка Кіри, мати Гоші
- 2009 — Чоловік у моїй голові — Світлана Борисівна
- 2009 — Платина 2 — Ельвіра
- 2009 — Холодне серце — Ліза, дружина Валерія
- 2010 — Банди — Олена Анатоліївна Долгих, майор
- 2010 — Земський лікар (серія № 11) — Вікторія, астролог
- 2010 — Москва. Центральний округ 3 (фільм № 13 «Віра та довіра») — Лариса
- 2010 — Наш домашній магазин — Олена, режисер
- 2010 — Гонитва за тінню (серії № 1-3) — Василіса Давидівна Ждан, слідчий з особливо важливих справ
- 2010 — Пригоди в тридесятому царстві — Баба-яга
- 2011 — Нічний гість — Ніна, подруга Тетяни
- 2012 — Білий мавр, або Інтимні історії про моїх сусідів — Наталія, дружина Андрія
- 2012 — У зоні ризику (серії № 1-3) — Олена Демидова, співробітниця банку, дружина Сергія
- 2012 — Скліфосовський — Ніна Дубровська, медичний реєстратор, співробітниця приймального відділення Інституту швидкої допомоги (знаменитого «Скліфа»)
- 2012—2013 — Скліфосовський 2 — Ніна Дубровська, медичний реєстратор, співробітниця приймального відділення Інституту швидкої допомоги (знаменитого «Скліфа»)
- 2013—2014 — Два батька і два сина — Віра Володимирівна Тетеріна, мати Віктора, бабуся Влада, колишня дружина Гурова
- 2013 — Королева бандитів — Валентина, тітка Наталії
- 2013 — Поцілуйте наречену — Олена Скорик
- 2013 — Час дочок — Людмила, дружина Ковтуна
- 2013 — Подвійне життя — Світлана Воронкова, власниця бутика
- 2013 — Троє в Комі — Ангеліна Велика, актриса, конкурентка Вікторії
- 2014 — Сильніше долі — Єлизавета
- 2014 — Умільці — Ганна Сергіївна, вчителька Ірини
- 2014 — Людина-приманка — Серафима Глашатай, майор поліції
- 2014 — Жінки на межі (серія № 16 «Сліпота до вибору») — Марина Анатоліївна Волович, партнерка Сергія Хаустова по бізнесу[13]
- 2014 — Скліфосовський 3 — Ніна Дубровська, медичний реєстратор, співробітниця приймального відділення Інституту швидкої допомоги (знаменитого «Скліфа»)
- 2015 — Дружина за сумісництвом — Ганна Василівна Львова, бізнес-леді, мати Ігоря
- 2015 — Скліфосовський 4 — Ніна Дубровська, медичний реєстратор, співробітниця приймального відділення Інституту швидкої допомоги (знаменитого «Скліфа»)[11]
- 2015 — Рік в Тоскані — Юлія, економка
- 2015 — Навесні розквітає любов — Віра Соловйова
- 2015 — Країна чудес — Галина, дружина Валерія
- 2015 — Чужа мила — Віка Дмитрієва, коханка Артура
- 2016 — Перли — Зінаїда Головіна, колишня «опікунка» Євгенії Ладонезької, дружина Олександра, мати Віктора і Елі
- 2016 — Напарниці — Варвара Павлівна, співробітниця архіву
- 2016 — Василиса — Ольга Грекова
- 2017 — Скліфосовський 5 — Ніна Дубровська, медичний реєстратор, співробітниця приймального відділення Інституту швидкої допомоги (знаменитого «Скліфа»)
- 2017 — Пізнє каяття — Ася, мати Ольги
- 2018 — Скліфосовський 6 — Ніна Дубровська, медичний реєстратор, співробітниця приймального відділення Інституту швидкої допомоги (знаменитого «Скліфа»)
- 2018 — Дівчата не здаються — Алла Сергіївна Крилова, бізнесвумен, власниця ресторану
- 2018 — Зінка-москвичка — Зінаїда
- 2019 — Скліфосовський 7 — Ніна Дубровська, медичний реєстратор, співробітниця приймального відділення Інституту швидкої допомоги (знаменитого «Скліфа»)
- 2019 — Мама Маша — Марія
- 2019 — Іванови-Іванови (серія № 75) — Ніна, донька Зої Миронівни
- 2020 — Наречена комдива — Марина Сиротко, прапорщик, начальник їдальні у військовому гарнізоні «Сонячному» Чорноморського флоту ВМФ СРСР
- 2020 — Світлячок —
- 2020 — Скліфосовський 8 — Ніна Дубровська, медичний реєстратор, співробітниця приймального відділення Інституту швидкої допомоги (знаменитого «Скліфа»)
- 2006 — почесне звання «Заслужений артист Російської Федерації» — «за заслуги в галузі мистецтва»[5].
- 2005 — лауреат російської театральної премії «Чайка» в номінації «Усмішка Ж» за найкращу комедійну роль — за роль Глафіри Фірсівни у виставі «Ва-банк» з комедії Олександра Островського «Остання жертва» в постановці Марка Захарова на сцені Московського державного театру «Ленком»[12].
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ ČSFD — 2001.
- ↑ а б в г Якунина Анна Александровна. Заслуженная артистка РФ. Биография. [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] // annayakunina.ru
- ↑ а б в Якунина Анна Александровна. Заслуженная артистка РФ. Биография, роли в театре. [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.] Официальный сайт Московского государственного театра «Ленком Марка Захарова» // lenkom.ru
- ↑ а б Указ Президента Российской Федерации В. В. Путина от 1 декабря 2006 года № 1332 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.] Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru
- ↑ а б в ГИТИС. Режиссёрский факультет. Наши выпускники (1934 — настоящее время). [Архівовано 4 травня 2018 у Wayback Machine.] Официальный сайт Российского института театрального искусства — ГИТИСа // gitis.net
- ↑ а б в г д Анна Якунина. Моя чёртова дюжина. — "Костя, ухожу не потому, что надеюсь много играть, я ухожу в другую жизнь. Хочу перемен. [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.] // 7days.ru (11 июля 2017 года)
- ↑ а б Ольга Владимировна Великанова, режиссёр. Биография, работы в театре. [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.] Официальный сайт Московского драматического театра имени К. С. Станиславского (ныне — Электротеатр Станиславский) // electrotheatre.ru
- ↑ а б в Ведущие: Кристина Аристова, Олег Рой. ВИДЕО. Артистка Анна Якунина рассказывает о своей работе в театре и кино. [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.] Телеканал «Москва Доверие» // m24.ru (30 июля 2013 года)
- ↑ Anna Yakunina в Instagram: «Вот и закончился вчерашний день..... такие события!!! Настьке 30!!! Маруся получила красный диплом ВГИК!!! Дети мои, только будьте…» (рос.). // instagram.com. 27 июня 2019 года. Процитовано 12 грудня 2019.
- ↑ а б Марианна Саид-Шах («Экспресс-газета»). Анна Якунина: «Не думала, что когда мы отснимем последнюю минуту „Склифосовского“, я начну рыдать». [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.] Газета «Комсомольская правда» (Санкт-Петербург) // spb.kp.ru (3 мая 2015 года)
- ↑ а б Спектакль «Ва-банк» по комедии Александра Островского «Последняя жертва» в постановке Марка Захарова. Премьера — 10 ноября 2004 года. [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.] Официальный сайт Московского государственного театра «Ленком Марка Захарова» // lenkom.ru
- ↑ ВИДЕО. Телесериал «Женщины на грани». Серия № 16 «Слепота к выбору» (Россия, 2014 год). [Архівовано 4 серпня 2017 у Wayback Machine.] Сетевое издание "Государственный интернет-канал «Россия» // russia.tv
|
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |