2-га церемонія «Греммі»
| 2-га церемонія «Греммі» | ||||
|---|---|---|---|---|
| Date | 29 листопада 1959 р. | |||
| Venue | Staples Center Лос-Анжелес Каліфорнія | |||
| Host | Дін Мартін | |||
| TV in the United States | ||||
| Network | NBC 20:00 ET/PT | |||
| ||||
2-га щорічна музична нагорода Греммі відбулась 29 листопада 1959 року у двох містах Лос-Анджелесі та Нью-Йорку і вручалася за підсумками 1959 музичного року. Це була перша телетрансляція Греммі церемонії, яку показали в епізодах як спеціальну Недільну Вітрина NBC[1].
Нагородження відбулось в тому ж році, що і перша Греммі в 1959 році. В той же час в 1960 році церемонія нагородження не проводилась. Ці нагороди визнали музичні досягнення виконавців для цього конкретного року. Дюк Еллінгтон виграв три нагороди.[2][3].
- Запис року
- Боббі Дарін за запис «Mack the Knife»
- Альбом року
- Френк Сінатра за альбом «Come Dance with Me!»
- Найкращий запис для дітей
- Пітер Устінов для Сергія Прокоф'єва: Петя і вовк у виконанні Пітера Устінова разом з філармонічним оркестром та Гербертом фон Караяном.
- Найкраще оркестрове виконання
- Чарльз Мюнх (диригент) та Бостонський симфонічний оркестр за Дебюссі: "Образи"
- найкращий класичний сольний вокал (з оркестром або без нього)
- Юссі Бйорлінг за Bjoerling в опері
- Найкращий класичний спектакль — опера або хор
- Найкраще класичне виконання — інструментальне сольне виконання (з оркестром)
- Кирило Петрович Кондрашин (диригент), Ван Кліберн & the Symphony of the Air Orchestra — «Концерт № 3 для фортепіано з оркестром Сергія Рахманінова»
- Найкраще класичне виконання — концерт або Інструментальний Соліст (крім повного оркестрового супроводу)
- Найкраще класичне виконання — камерної музики (в тому числі камерний оркестр)
- Найкраща комедія Performance — Розмовний
- Шеллі Берман для Всередині Шеллі Берман
- Найкраща комедія Performance — Музичний
- Гомер і Джетро для Битва Kookamonga
- Найкраща музична композиція вперше записана та випущена в 1959 році (тривалість більше 5 хвилин)
- Дюк Еллінгтон для фільму Анатомія вбивства (саундтрек)
- Найкращий звуковий доріжки альбому — Фон оцінка від кінофільму або телебачення
- Дюк Еллінгтон (композитор) для Анатомія вбивства
- Найкраща композиція
- Billy May (аранжувальник) для « Come Dance With Me» у виконанні Френк Сінатра
- The Kingston Trio — «The Kingston Trio at Large».
- Найкращий Broadway Show Альбом
- Етель Мерман & для Gypsy
- Оригінальний шоу за участю Гвен Вердон, Річард Кілі, Леонард Стоун, Доріс Річ, Синтія Латхам, Джой Ніколс, Боб Dixon & Пет Ферье для Redhead
- Найкращий звуковий доріжки альбому, оригінальний ролях — кіно- або Телебачення
- Андре Превін, Кен Дарбі & для Поргі і Бесс.
- Найкраща обкладинка альбому
- Роберт М. Джонс (артдиректор) для Дмитра Шостаковича: Симфонія № 5 , проведене Говард Мітчелл.
- Найкраще жіноче вокальне поп-виконання
- Елла Фіцджеральд — «But Not for Me» (Але не для мене)
- Найкраще чоловіче вокальне поп-виконання
- Френк Сінатра — «Come Dance with Me!»
- Найкраще вокальне виконання групи або хору
- Річард П. Конді (керівник хору) для «Бойовий гімн Республіки» у виконанні мормонської скинії хору Режисер Condie
- Найкраще виконання оркестром танцю
- Дюк Еллінгтон для Анатомія вбивства
- Найкраще виконання оркестру
- Андре Превін та David Rose для Як Young у виконанні Dave Rose і його оркестр з Андре Превіном
- Найкраще виконання «Top 40» Художник
- Нет Кінг Коул для «Midnight Flyer».
- Найкращий інженерний внесок
- Роберт Сімпсон (інженер) для Белафонте в Карнегі-холл у виконанні Гаррі Белафонте
- Найкращий інженерний внесок — Класична запис
- Льюїс У. Лейтон (інженер), Роберт Рассел Беннет (диригент) і симфонічний оркестр RCA Victor для Перемога в море, Vol. I
- Найкращий інженерний внесок — запис нової пісні
- Тед Keep (інженер) для «Частота Елвіна» у виконанні Девід Севілья
- Найкращі Ритм & Блюз Performance
- Діна Вашингтон для «Який Diff'rence День Робить»
- Best Performance — документальний або Spoken Word (крім комедії)
- Карл Сендберг для Портрет Лінкольна
- ↑ Grammy Awards 1959. Grammy. Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 24 березня 2017.
- ↑ Lowry, Cynthia (30 листопада 1959). Grammy Show Best Yet, But Dull In Spots. Gettysburg Times. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 1 травня 2011.
- ↑ 1959 Grammy Winners. Grammy.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 1 травня 2011.
- History of the Grammy Awards. [Архівовано 14 квітня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)