2-й український полк імені Павла Полуботка
Другий український імені гетьмана Павла Полуботка козацький полк | |
---|---|
Полуботківці у середмісті Києва | |
На службі | червень 1917 - лютий 1918 |
Країна | УНР |
Вид | Армія УНР |
Тип | Піхота |
Чисельність | Полк |
Оборонець |
Гетьман Павло Полуботок |
Війни/битви |
Перша світова війна |
Розпущено | 1918 |
Другий український імені гетьмана Павла Полуботка козацький полк — одне з перших українських військових формувань в російській армії в 1917 році.
Зародження[ред. | ред. код]
У середині травня 1917 новобранці в Чернігові під впливом агітації самостійників Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка почали самочинно гуртуватися в окрему частину. Український генеральний військовий комітет, що саме тоді вів переговори з військовим командуванням і Тимчасовим урядом про українізацію трьох військових корпусів російської армії Південно-Західного фронту, вирішив відправити новобранців на фронт. Прибувши до Києва, чернігівчани поповнили на розподільчому пункті свої ряди мобілізованими новобранцями з інших місць і стали домагатися оголошення себе Другим українським полком ім. гетьмана П.Полуботка.
Заколот[ред. | ред. код]
Відмовившись підкорятися вимозі УГВК про від'їзд на фронт, близько 5 тис. солдатів залишились у Києві. 18–19(5–6) липня 1917 року вони спробували захопити ключові пункти в Києві. Акція виявилася невдалою. Проти командного складу на чолі з прапорщиком Романенком (Ромашиним) і полкового комітету розпочалося судове слідство. Солдати в другій половині липня 1917 року (за старим стилем) були відправлені на фронт.
У результаті складних переговорів із військовим командуванням представники Української Центральної Ради домоглися офіційного присвоєння військовій частині вже на фронті назви «Другий український полк імені гетьмана Павла Полуботка».
На фронті[ред. | ред. код]
26 липня (11 серпня) всі 16 маршових сотень (2447 козаків і 15 офіцерів) прибули в 156-ту дивізію 17-го армійського корпусу[ru] (за спогадами Вололимира Кедровського в 3-тю дивізію 6-го корпусу), де були прилучені до 621-го Немировськог ополку, який поніс значні втрати в останніх боях.[1]
За свідченнями військовика полку Андрія Швеця, основою полку ім. Полуботка став сформований в Пермі явочним порядком український батальйон. Вже на фронті до батальйону долучилися рештки полку з Грушок, підрозділ влився до 9-го Інґерманландського полку 3-ї піхотної дивізії 17-го армійського корпусу, що тримав фронт під Берестечком.[2]
Після більшовицького перевороту[ред. | ред. код]
Восени полк отримав від Центральної Ради прапор і наказ, що підрозділ називається полком ім. Полуботка, також, згідно наказу, полуботківці відкликалися до Києва на захист Центральної Ради.[2]
15 (28) листопада 1917 р. був виданий наказ № 1 по 1-й Сердюцькій дивізії. В ньому підполковник Ю. Капкан оголосив про свій вступ до виконання обов’язків начальника з’єднання. Також зазначалося, що до складу дивізії увійшли полки: 1-й Український Гетьмана Богдана Хмельницького, 2-й Український Гетьмана Павла Полуботько (так у тексті), 1-й Український запасний та 1-й Георгіївський запасний. Всі вони отримали нові назви. Полуботківський полк отримав назву “Сердюцький Гетьмана Павла Полуботько полк".[3]
Полуботківці брали участь у розброєнні лояльних до більшовиків частин під час Листопадового повстання.[4] Один з Куренів полуботківців був відправлений до Коростеня[5] для наведення ладу, а 5 (18) січня 1918 року для охорони Києва з західного напрямку до Умані прибув 2-й курінь полку на чолі з сотником Шестопалом.[6]
Радянсько-українська війна[ред. | ред. код]
На початок наступу радянських підрозділів Сердюцький полк імені Полуботка належав до Київської залоги, чисельність становила 1200 багнетів.[6]
15 (28) січня коменданту Коростеня надійшов наказ відправити скільки можна козаків у Київ. Курінь полуботківців приєднався до інших двох куренів підрозділу, що вже знаходилися в Києві, частина яких вже брала участь у придушенні виступу більшовиків.[7] На момент повстання, в полуботківському полку налічувалося близько 800 бійців, безпосередньо в боях з більшовицькими повстанцями взяли участь приблизно 200 вояків підрозділу.
16-18 (29-31) січня полуботківці вели бої з більшовиками на Шулявці. Врешті-решт, після розгрому більшовицьких загонів, 50 полуботківців були перекинуті в якості підмоги на Поділ.А вже 20 січня (2 лютого) військовики полку долучилися до боїв за завод Арсенал. Всього за час придушення повстяння підрозділ втратив 70 вояків і на момент штурму Києва більшовиками в полку залишалося близько 130 бійців лояльних Центральній раді, які і взяли участь в обороні Києва.
Під час боїв за Київ, полуботківці взяли участь у боях з більшовицькими загонами в центрі міста і, так як до останнього боронили свої казарми поруч з Політехнічним Інститутом, стали останнім підрозділом, що покинув місто.
Після відступу з Києва, полуботківці попрямували до Василькова. В Василькові більшість полку демобілізувалася. Тi ж, хто залишився у Василькові, на початку березня долучилися до Запорізької бригади. 5 вояків полку, яки випадковим чином опинилися після відступу в Ігнатівці разом з іншими українськими підрозділами, долучились до Запорізької групи.
Вже в 1920 році колишні офіцери-полуботківці сотники Журба та Недай-Каша відродили Полуботківську формацію як 6-й курінь Низових Запорожців імені П.Полуботка 1-ї Запорізької дивізії.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кедровський, Володимир (1967). 1917 рік (PDF) (українською) . Вініпег, Канада: Видавнича спілка Тризуб. с. 298. Архів оригіналу (PDF) за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
- ↑ а б Українське козацтво №13 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
- ↑ Український напис, російський орел: печатка Сердюцького Гетьмана Богдана Хмельницького полку часів Центральної Ради - Українське військо у ХХ-ХХІ сторіччі. vijsko.milua.org. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
- ↑ Невдалий Жовтень: спроба більшовицького повстання в Києві у 1917-му. Історична правда. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
- ↑ Спомини з часів української революції (1917–1921) (Петрів)/Частина I До Берестейського миру/Розділ V — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
- ↑ а б в Тинченко, Ярослав. Перша Українсько-Більшовицька війна (грудень 1917 – березень 1918). Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
- ↑ Спомини з часів української революції (1917–1921) (Петрів)/Частина I До Берестейського миру/Розділ III — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- В. Ф. Солдатенко. Другий український полк імені гетьмана Павла Полуботка [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 474. — ISBN 966-00-0405-2.
- Падалка М. Виступ полуботкінців 4–6 липня 1917 р. в Києві на фоні політичної ситуації того часу. Львів, 1921
- 1917 год на Киевщине. Хроника событий. Х., 1928
- Солдатенко В. Ф., Солдатенко І. В. Виступ полуботкінців у 1917 (Спроба хронікально-документальної реконструкції події). «УІЖ», 1993, № 7–10.
- В. Кедровський 1917 рік // Полк імені гетьмана Павла Полуботка (252—267 ст.); Вінніпег, «Тризуб», 1967, 525 с.
- Забутий чин Полуботківців: уроки програної самостійності
|
|