211-й танковий батальйон (Третій Рейх)
| 211-й танковий батальйон (Третій Рейх) Panzer-Abteilung 211 | |
|---|---|
 Трофейний Pz.Kpfw. 35 S 739 (f) у боях на радянсько-німецькому фронті. Вересень 1941 | |
| На службі | 24 березня 1941 — червень 1944 |
| Країна | .svg){kind=small} Третій Рейх |
| Належність | .svg){kind=small} Вермахт |
| Вид |  Сухопутні війська |
| Роль | танкові війська |
| Чисельність | танковий батальйон |
| У складі | Див. Командування |
| Оснащення | 90 Pz.Kpfw. 35 S 739 (f) 82 Н35 |
| Війни/битви | Друга світова війна |
| Командування | |
| Визначні командувачі | майор Вольф |
211-й танковий батальйон (Третій Рейх) (нім. Panzer-Abteilung 211) — танковий батальйон Сухопутних військ вермахту часів Другої світової війни, що мав на озброєнні трофейні французькі танки SOMUA S35 та Н35.
Після розгрому Франції в червні 1940 року німці захопили велику кількість французького озброєння та військової техніки. Серед них було порядку 297 (залежно від джерел) одиниць танків SOMUA S35, який на початку війни багатьма вважався найбільш досконалим середнім танком того періоду. На додаток до SOMUA S35 також було захоплено близько 550 танків Hotchkiss H35 та H38. Німці використовували ці захоплені машини для оснащення кількох танкових підрозділів, частина з яких 24 березня 1941 року була об'єднана в 211-й танковий батальйон.
У червні 1941 року 211-й танковий батальйон прибув до Фінляндії, де був підпорядкований XXXVI командуванню особливого призначення генерала Г. Файге, яке діяло у взаємодії з частинами 3-го фінського корпусу генерал-лейтенанта Я. Сііласвуо і в контексті операції «Полярфукс» планувало захоплення міста Кандалакша з подальшим виходом на узбережжя Білого моря. Танковий батальйон мав наступати на напрямку Салла — Кандалакша.
1 липня XXXVI командування особливого призначення[Прим. 1] за підтримки 6-ї фінської піхотної дивізії армії «Норвегія» завдали удару у смузі 14-ї армії на кандалакському напрямку. Дії командування підтримували 2-га танкова рота 40-го танкового батальйону[Прим. 2][1] і 211-й танковий батальйони особливого призначення[Прим. 3][2], в яких налічувалося близько 100 танків. Їм протистояли дві стрілецькі дивізії: 122-га та 104-та, а також щойно перекинута з-під Пскова 1-ша танкова дивізія Героя Радянського Союзу генерал-майора Баранова В. І.[Прим. 4][3][Прим. 5].
Німці намагались прорватися фронтальним ударом на Саллу, у той час як фінська 6-та дивізія мала намір широким обхідним маневром обійти радянські позиції з півдня та вийти до Алакуртті та Кайрали.
У перші дні боїв німецько-фінські війська на цьому напрямку значного успіху не здобули. Вже 4 липня внаслідок проведення Червоною армією танкової контратаки есесівці бригади «Норд» у паніці втекли з поля бою, чим поставили під загрозу проведення всієї операції. Рішучими діями німецького командування вдалось відновити контроль над ситуацією[4].
Активна фаза бойових дій на цьому напрямку завершилися 17 листопада тупиковою ситуацією, коли німецькі та фінські війська зупинилися, не маючи можливості захопити Мурманськ і залізницю в Кандалакші. Взимку 1941—1942 року весь батальйон знаходився в Оулу, де знаходились танки. Між 1942 і 1944 роками — більшу частину часу у Фінляндії — батальйон, як правило, знаходився в резерві XXXVI гірського корпусу в Алакуртті. Загалом батальйон виконував другорядні завдання в обороні, іноді залучаючись на супроводження перевезення вантажів на шляхи комунікацій та підтримки вузлових опорних пунктів.
Батальйон був недостатньо оснащений, а його машини були застарілими та непридатними для виконання своїх завдань. У березні та червні 1944 року 211-й танковий батальйон отримав шість танків PzKw III Ausf. N з короткими 75-мм гаубицями L/24.
- Королівський танковий полк
- 501-й важкий танковий батальйон (Третій Рейх)
- 16-та гвардійська танкова бригада (СРСР)
- 1-ша танкова дивізія (Франція)
- 23-й окремий танковий батальйон (Україна)
- Виноски
- ↑ До складу якого входили 169-та піхотна дивізія і моторизована бойова група СС «Норд».
- ↑ На липень 1941 року в батальйоні було 78 танків: 4 kl.PzBefWg I, 34 PzKw I, 20 PzKw II та 20 PzKw III.
- ↑ На липень 1941 року в батальйоні було 49 танків: 14 PzKw 35-S та 35 PzKw 38-H. Батальйон діяв на трьох напрямках одночасно: 1-ша танкова рота підтримувала північне угруповання корпусу «Норвегія»; 2-га танкова рота діяла в інтересах XXXVI командування, а 3-тя танкова рота спочатку діяла, як посилення 3-ї фінської піхотної дивізії
- ↑ На червень 1941 року в дивізії перебувало — 370 танків, БТ-5 — 89, БТ-7 — 176, Т-26 — 18, вогнеметних Т-26 — 50 (за іншими даними загалом 105 Т-26), Т-28 — 38 і 53 бронемашини БА-10 та БА-20.
- ↑ 1 липня 1941 року в дивізії було — 340 танків (30 Т-28, 199 БТ, 65 Т-26, 40 Т-27). Крім цього пізніше дивізія отримала 4 КВ-1 та 2 КВ-2.
- Джерела
- ↑ Panzer-Abteilung (z.b.V.) 40. Архів оригіналу за 15 серпня 2017. Процитовано 17 грудня 2020.
- ↑ 211-й танковый батальон. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 17 грудня 2020.
- ↑ 1-я Краснознаменная танковая дивизия. Архів оригіналу за 27 травня 2018. Процитовано 17 грудня 2020.
- ↑ Операция «Зильберфукс» (II) Салла. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 17 грудня 2020.
- Panzer-Abteilung 211. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 17 грудня 2020. (нім.)
- Panzer-Abteilung 211. на axishistory.com. Архів оригіналу за 5 серпня 2014. Процитовано 17 грудня 2020. (англ.)
- Panzer-Abteilung 211 [Архівовано 18 лютого 2020 у Wayback Machine.](англ.)
- 211-й танковый батальон [Архівовано 5 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- Jentz, Thomas (1996). Panzertruppen 2: The Complete Guide to the Creation & Combat Employment of Germany's Tank Force 1943—1945. Schiffer. ISBN 978-0-7643-0080-6.(англ.)
- Kari Kuusela: Wehrmachtin Panssarit Suomessa. Helsinki: Wiking-Divisioona Oy. ISBN 951-97506-3-0.(фін.)
