Перейти до вмісту

43-тя окрема артилерійська бригада (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 43-тя бригада.
43-тя окрема артилерійська бригада
(з 2015)
43-тя окрема артилерійська бригада великої потужності
(2014—2015)
Нарукавний знак бригади
Засновано2014
Країна Україна
Вид Сухопутні війська
Тип Ракетні війська та артилерія
БазуванняКиївська область, с. Дівички,
Полтавська область, м. Пирятин
Оборонецьгетьман
Тарас Трясило
Гасло«Битися, а не журитися»
Оснащення2С7 «Піон»
PzH 2000[1]
Війни/битвиВійна на сході України

Російське вторгнення в Україну (з 2022)

Нагороди
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Знаки розрізнення
Польовий нарукавний знак
Медіафайли на Вікісховищі

43-тя окрема артилерійська бригада імені гетьмана Тараса Трясила (43 ОАБр, в/ч А3085, пп В2050) — військове формування артилерійських військ Збройних сил України. Підпорядковується безпосередньо командуванню Сухопутних військ Збройних Сил України.[3]

Частина була сформована восени 2014 року, після початку російської агресії.

Бригада носить ім'я гетьмана Тараса Трясила — кошового отамана Війська Запорозького у XVII столітті.

Історія

[ред. | ред. код]

Передумови

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014)

У лютому 2014 року почалася російська збройна агресія проти України: Росія вторглася до Криму та анексувала його. Вже у квітні розпочалися бойові дії війни на сході, після захоплення Слов'янська Донецької області російськими диверсійними загонами під командуванням Ігоря Гіркіна. Влітку українські війська вели бої на російсько-українському кордоні, під Донецьком, Луганськом, та на Приазов'ї, ізолюючи угруповання бойовиків від постачання з Росії та розсікаючи утримувані ними території. Після втручання регулярної російської армії, українські сили зазнали низку поразок і були змушені відійти від Луганська, Іловайська та Новоазовська.

Створення

[ред. | ред. код]

Бригада створена в кінці 2014 року на базі 5-го дивізіону 26-ї окремої артилерійської бригади, що був озброєний незадовго до того знятими зі зберігання артилерійськими установками 2С7 «Піон». 5-й дивізіон був перейменований на 191-й гарматний самохідний артилерійський дивізіон вже у складі 43-ї бригади.[4]

2 травня 2015 року в наметовому містечку поблизу с. Дівички був виданий перший письмовий наказ командира військової частини.[джерело?]

У 2016 році 45 ОМПБ, що перебував у складі бригади, був розформований та на його базі був створений батальйон охорони.[5]

В жовтні 2017 року заступника командира 44 ОАБр полковника Дорохова Олега Михайловича було призначено командиром 43 ОАБр.[6]

14 жовтня 2020 року бригаді було присвоєно почесне найменування «імені гетьмана Тараса Трясила».[7]

Російське вторгнення 2022 року

[ред. | ред. код]

Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну перші кілька тижнів бригада брала участь в боях у Київській області.[8] Під час цих боїв розхід снарядів складав іноді понад 100 штук на одну артсистему на добу.[9]

На початку осені 2022 року була передислокована на Харківщину для участі у харківській контрнаступальній операції.[10] Там розхід снарядів складав близько 50 штук на одну артсистему на добу.[11]

Після боїв на Харківщині повернулася до Донецької області.[12]

Структура

[ред. | ред. код]
  • управління (в тому числі, штаб);
  • 1 самохідний артилерійський дивізіон 2С7 «Піон»;
  • 2 самохідний артилерійський дивізіон 2С7 «Піон»;
  • 3 самохідний артилерійський дивізіон 2С7 «Піон»;
  • 4 самохідний артилерійський дивізіон 2С7 «Піон»;
  • 209-й окремий протитанковий артилерійський дивізіон (пп В1660), м. Пирятин;[13][14][15]
  • дивізіон артилерійської розвідки;
  • ремонтна рота;
  • рота матеріального забезпечення;
  • польовий вузол зв'язку;
  • медичний пункт.[16]

Командування

[ред. | ред. код]

Втрати

[ред. | ред. код]

2022

[ред. | ред. код]
  • 21 квітня 2022 — Дуб Іван («Шаман»), майор. Загинув поблизу села Єлизаветівка на Донеччині.[23]

2023

[ред. | ред. код]
  • 19 березня 2023 — Жушман Максим Анатолійович. Помер у Полтавському шпиталі від хвороби.[24]
  • 02023-05-1616 травня 2023 — Жаб'як Олександр Дмитрович, солдат, механік-водій Panzerhaubitze 2000. 18.08.1984, с. Витівка Полтавської громади. Загинув внаслідок артобстрілу біля села Федорівка Друга на Донеччині.[25][26][27][28]

2024

[ред. | ред. код]
  • 02024-07-1818 липня 2024 — Іваневич Володимир. м. Червоноград.[29]
  • 02024-07-1919 липня 2024 — Місяць Віталій Васильович. 37 років, м. Вінниця. Загинув на Харківщині.[30]

Традиції

[ред. | ред. код]

Щороку 2 травня відзначається День створення військової частини.[джерело?]

14 жовтня 2020 року, «з метою відновлення історичних традицій національного війська щодо назв військових частин, зважаючи на зразкове виконання поставлених завдань, високі показники в бойовій підготовці, а також з нагоди відзначення Дня захисника України», бригаді було присвоєно почесне найменування «імені гетьмана Тараса Трясила».[7]

3 листопада 2022 року 43 окрема артилерійська бригада імені гетьмана Тараса Трясила указом Президента України Володимира Зеленського відзначена почесною відзнакою «За мужність та відвагу».[31]

Вшанування

[ред. | ред. код]

Найвищими державними нагродами відзначені:

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Бойові стрільби артилерійських підрозділів на полігоні “Дівички”, 2016
    Бойові стрільби артилерійських підрозділів на полігоні “Дівички”, 2016
  • Навчання в 2017
    Навчання в 2017
  • 2С7 на параді в 2018
    2С7 на параді в 2018

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Для оборони Соледара залучили САУ PzH ​​2000. Мілітарний. 12 січня 2023. Архів оригіналу за 16 січня 2023. Процитовано 14 жовтня 2023.
  2. ↑ Axe, David (20 листопада 2023). Ukrainian Artillery Batteries Have Turned The Battle Of Avdiivka Into A Game: Who Can Kill More Russians?. Форбс. Архів оригіналу за 21 листопада 2023. Процитовано 17 вересня 2024. (англ.)
  3. ↑ Ukrainian Military Pages: Сухопутні війська. www.ukrmilitary.com. Архів оригіналу за 27 червня 2016. Процитовано 27 червня 2016.
  4. ↑ а б в г «Естет» наводив, «Акула» цілив, і на донецьких териконах розквітали «Піони»… – ЗСУ інфо. www.zsu-info.com (укр.). Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 5 травня 2017.
  5. ↑ Розформовані військові частини. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  6. ↑ а б Розкрито «таємниці» військових у Дівичках. armyinform.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 14 листопада 2021.
  7. ↑ а б УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №432/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
  8. ↑ 5 канал від 2022.10: 4:40.
  9. ↑ 5 канал від 2022.10: 5:46.
  10. ↑ 5 канал від 2022.10: 0:30.
  11. ↑ 5 канал від 2022.10: 5:51.
  12. ↑ 5 канал від 2022.10: 10:35.
  13. ↑ Пирятинські ВІСТІ - Каталог статей. piryatin-visti.at.ua. Архів оригіналу за 13 січня 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  14. ↑ У Пирятині відроджують військову частину - Полтавщина - Новини Гребінки: Свіжі Гребінківські новини та події на Grebenka.com. www.grebenka.com. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  15. ↑ Базування військової частини в Пирятині - Новини Гребінки: Свіжі Гребінківські новини та події на Grebenka.com. web.archive.org. 26 лютого 2018. Архів оригіналу за 26 лютого 2018. Процитовано 10 червня 2019.
  16. ↑ Військова частина А3085
  17. ↑ сказав, Андрій (28 вересня 2015). Черкаські автомайданівці запідозрили керівника артдивізіону у службі агресору. Інфоміст (укр.). Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 4 квітня 2019. [Архівовано 2019-03-28 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Базування військової частини в Пирятині. http://www.grebenka.com/. Міський портал Гребінки. 7 липня 2017. Архів оригіналу за 26-02-2018. Процитовано 26 лютого 2018.
  19. ↑ ЩИРО ВІТАЄМО КОМАНДИРА ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А3085, ПОЛКОВНИКА ДОРОХОВА ОЛЕГА МИХАЙЛОВИЧА! - Переяслав-Хмельницька Райдержадміністрація - Офіційний сайт. pereyaslav-rda.gov.ua. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 10 червня 2019. [Архівовано 2019-06-08 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Хто деребанить Дівичківський полігон? 29.11.2018, 06:29[недоступне посилання]
  21. ↑ Оборона Києва, потужності Піонів, потреба в ППО та рука Росії в нищенні ЗСУ. Інтерв'ю комбрига 43 бригади Олега Шевчука | Українська правда.
  22. ↑ Книга пам'яті. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 19 січня 2019.
  23. ↑ [1]
  24. ↑ У Полтаві попрощалися з п'ятьма військовими, які загинули у боях на Донеччині та Луганщині
  25. ↑ Загиблі воїни Олександр Жаб'як, Юрій Боженко, Іван Андрієць та Сергій Маюрніков: прощання — Cуспільне Полтава.
  26. ↑ Знаменитий ультрас “Динамо”, артилерист Андрій Кобзар “Нестор” зазнав важкого поранення. Мехвод Жаб’як – загинув.
  27. ↑ Полтавська громада попрощалася із чотирма воїнами. ФОТО. Коло - новини Полтави.
  28. ↑ Полтавська громада попрощалася із чотирма воїнами. ФОТО. Коло - новини Полтави.
  29. ↑ На Львівщині 22 липня попрощаються із трьома захисниками.
  30. ↑ Ліпич, Ольга (22 липня 2024). Вдома чекали син та дружина: у боях за Україну на Харківщині загинув воїн з Вінниці. Фото. WAR OBOZREVATEL (укр.). Процитовано 23 липня 2024.
  31. ↑ Указ Президента України від 3 листопада 2022 року № 749/2022 «Про відзначення почесною відзнакою "За мужність та відвагу"»

Джерела

[ред. | ред. код]
43-тя окрема артилерійська бригада
у соціальних мережах
43-тя окрема артилерійська бригада на сайті Facebook

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=43-тя_окрема_артилерійська_бригада_(Україна)&oldid=44291458