76-мм зенітна гармата зразка 1914/15 років
| 76-мм зенітна гармата зразка 1914/15 років | |
|---|---|
 76-мм зенітна гармата зразка 1914/15 років на бронепотязі | |
| Тип | Зенітна гармата |
| Походження |  Російська імперія |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1915-1945 |
| Оператори | Російська імперія та інші. |
| Війни | Перша світова війна Громадянська війна в Росії Українсько-радянська війна Друга світова війна та інші. |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Франц Францевич Лендер |
| Розроблено | 1913 |
| Виробник | Путиловський завод та інші підприємства |
| Виготовлення | 1915-1934 |
| Характеристики | |
| Вага | бойова: 1,280 кг похідна: 1,280 кг |
| Довжина | 30 калібрів |
| Снаряд | шрапнель або граната 6,5 кг |
| Калібр | 76,2 мм |
| Підвищення | від -5° до 75° |
| Траверс | 360° |
| Темп вогню | 12-20 пострілів на хвилину |
| Дульна швидкість | 588 м/с |
| Дальність вогню | |
| Максимальна | 8,3 км |
76-мм зенітна гармата зразка 1914/15 років у Вікісховищі | |
76-мм зенітна гармата зразка 1914/15 років (3" зенітна гармата Лендера) — перша зенітна гармата калібру 76,2-мм Російської імперії, призначена для ведення вогню по повітряним цілям.
Вперше у Російській імперії вогонь у повітряні цілі (прив'язані повітряні кулі та аеростати) здійснено в кінці XIX сторіччя, зокрема 13 липня 1890 року (Усть-Іжорський полігон), 1891 року (Червоне Село). 1908 та 1909 років у Сестрорецку та Лузі відбулись вдалі стрільби у повітряні цілі 76-мм польовими гарматами зразків 1902 та 1900 років. З'ясувалося, що для ефективної боротьби з авіацією супротивника потрібна спеціальна зенітна гармата.
Ще 1901 року військовий інженер М. Ф. Розенберг розробив проект першої 57-мм зенітної гармати, але ідею створення спеціальної проти-аеропланної гармати відхилили. Багато авторитетних військових спеціалістів вважали, що зенітна артилерія не потрібна. Зокрема, на лекціях Академії генерального штабу стверджувалося:
|
Не можна перш за все погодитись, що для боротьби з повітряними цілями необхідні спеціальні гармати з великим вертикальним обстрілом і великою рухомістю. Навіть при скромному куті підвищення, прийнятому для 3-дм. гармати зр. 1902 р. (16°) і граничній дальності шрапнелі (5 верст) ціль, що рухається на висоті 1 версти буде знаходитись у зоні ураження 2,5 версти. А чи можна вважати, що не тільки сучасні але і повітряні цілі найближчого майбутнього з надійними результатами спостереження за противником рухатимуться вище 1 версти?»[1] | 
|
Мобілізаційний розклад 1910 року також не передбачав оснащення армії засобами для боротьби з повітряними цілями.
1908 року ідею створення зенітної гармати підтримали викладачі Офіцерської артилерійської школи та Михайлівської артилерійської академії. Офіцери школи М. В. Добровольський, Є. К. Смисловський, П. Н. Нікітін розробили тактико-технічні вимоги, автором ідеї був В. В. Тарновський[ru] (1880 р.н., із знаменитого українського роду Тарновських), він же запропонував встановлювати гармату на автомобільне шасі. 1913 року проект схвалено Головним Артилерійським Управлінням, а 1914 року його передали на безпосередню розробку на Путиловський завод іншому конструктору — Францу Францовичу Лендеру (можливо, у військовому відомстві вважали, що Тарковський має недостатньо спеціальної освіти; попри це він узяв діяльну участь у розробці). До колективу розробників також увійшли відомий артилерист П. А. Глазков, працівники Путиловського заводу Ф. М. Гарковський, А. Я. Навядовський, В. І. Бірюков.
76-мм зенітна гармата зразка 1914/1915 років була першою зенітною гарматою з клиновим затвором з інерційною напіватоматикою. 1915 року гармату модернізували, кут підвищення збільшився з 65° до 75°.
У автомобільних батареях як шасі використовувались американські вантажівки Вайт та російські Русо-Балт-Т. В кінці 1914 року було виготовлено чотири дослідних зразки гармати, встановлених на вантажних автомобілях. У лютому 1915 року вони успішно пройшли випробування на Петроградському полігоні.
Перше замовлення склало усього 12 гармат, загалом до кінця 1917 року було виготовлено 76 гармат (хоча мінімальна потреба армії у зенітній артилерії оцінювалася управлінням інспектора артилерії Ставки у 146 батарей з 584 гарматами).
- Барсуков Е. И. Русская артилерия в первую мировую войну. [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
.svg){kind=small}
