Airbus A300
| Airbus A300 | |
|---|---|
.jpg)
| |
| Airbus A300-600 авіакомпанії Lufthansa | |
| Призначення | широкофюзеляжний реактивний пасажирський літак |
| Виробник |  Airbus
|
| Перший політ | 28 жовтня 1972 |
| Дата прийняття на службу | 30 травня 1974 (Air France) |
| Статус | експлуатується |
| Основні користувачі | FedEx Express UPS Airlines European Air Transport Leipzig Mahan Air |
| Виробництво | 1971 — 2007 |
| Кількість | 561 [1] |
| Вартість програми | US$4.6 млрд (1993)[2] |
| Вартість одиниці | |
| Варіанти | A300-600ST Beluga Airbus A310 |
| Наступна модель | Airbus A330 Airbus A340 |
Airbus A300 (фр.: [ɛʁbys] (
прослухати), укр. Ерб́юс, англ.: [ˈɛərbʌs] — укр. Ейрб́ас) — перший літак, збудований компанією Airbus, яка була результатом злиття різних літакобудівних підприємств Європи, а зараз повністю належить EADS. Розробка повинна була порушити панівне становище на ринку компанії Боїнг. Водночас це був перший двомоторний широкофюзеляжний літак у світі. Літак вміщає 266 пасажирів у двокласовому варіанті, з максимальною дальністю польоту 4 070 морських миль (7 540 км). 2005 року авіакомпанії світу експлуатували 407 літаків А300 всіх моделей. Виробництво літаків цього типу було припинене в липні 2007 року, разом з моделлю A310.
Спорудження першого дослідного літака А300 В1 почалося у вересні 1969 року. Перший політ відбувся 28 жовтня 1972 року, а наприкінці червня 1973 — перший політ літака А300 B2, фюзеляж якого був подовжений на 2,6 м. По завершенні льотних випробувань, в яких брали участь 4 літаки, в середині березня 1974 року її сертифікували у Франції і ФРН, а наприкінці травня 1974 року — в США. Тоді ж почалося і серійне виробництво нових лайнерів. Перший літак був поставлений в травні 1974 року. Спочатку на ринку з'явилися лайнери А300 В2-100 з двигунами General Electric CF6-50C.
Наступною модифікацією став А300 В4 з поліпшеними характеристиками та збільшеною дальністю польоту. Перший політ дослідного зразка літака відбувся 26 грудня 1974 року. Цю модель сертифікували в березні 1975. Регулярна експлуатація літака почалася в травні 1975 року.
А300 В і досвід його розробки послугували базою для подальшої діяльності консорціуму Airbus. На основі пасажирського літака були створені вантажопасажирський варіант А300 C4 та вантажний — A300 F4. Однак широкого розповсюдження вони не отримали — всього було побудовано чотири одиниці. В кабіні могли розміститися до 20 вантажних піддонів, а в нижніх вантажних відсіках — до 20 контейнерів типу LD3 загальною масою до 40 т.
Наприкінці 1980 року. консорціум почав розробку вдосконаленого варіанту — А300-600 для авіаліній середньої та дальньої протяжності. Роботу над цією моделлю консорціум розпочав наприкінці 1980. Дослідний екземпляр (з двигунами JT9D-7R4H1) виконав перший політ 8 липня 1983 року. На початку березня 1984 він був сертифікований у Франції. У березні 1985 року завершилася сертифікація варіанту літака з двигунами CF6-80C2, а у вересні почалися його поставки. Першою цю модель отримала таїландська авіакомпанія Thai Airways.
На базі А300-600 був розроблений варіант із збільшеною дальністю польоту — A300-600 R. Його створення Airbus розпочав 1985 року. Перший політ A300-600R (з двигунами General Electric CF6-80C2A5) відбувся 9 грудня 1987 року. У березні 1988 завершилася його сертифікація в Європі і США. Перший літак був поставлений наприкінці квітня 1988 року американській авіакомпанії American Airlines. Наприкінці вересня 1988 відбувся перший політ варіанту з двигунами підприємства Pratt & Whitney, поставки ж почалися в листопаді 1988 року. У березні 1990 літак A300-600R, оснащений двигунами компанії General Electric, був сертифікований FAA на відповідність вимогам ETOPS до дводвигунових магістральних літаків, згідно з якими літак може виконувати протягом 180 хвилин політ до запасного аеродрому з одним працюючим двигуном. A300-600R випускали серійно з 1987 року. До початку 1996 було поставлено 148 літаків цієї моделі.
На основі літака A300-600R спеціально створеною компанією SATIC був розроблений вантажний літак A300-600ST Beluga, призначений для перевезення великогабаритних конструкцій (секцій фюзеляжу, консолей крила, поверхонь оперення та двигунів) для пасажирських літаків консорціуму Airbus із заводів-виготовлювачів до Франції на складальний комплекс в Колом'ї (передмістя Тулузи). У кабіні літака можна перевозити вантажі масою до 45 т на відстань 2 700 км.
В 1997 році Національний центр з досліджень космічного простору Франції одержав модифікований літак А300 ZERO-G для імітації умов невагомості.
Під час розробки A300 було майже неможливо уявити, що літак з двома турбінами зможе здійснювати трансатлантичні та тихоокеанські польоти. Тому літак здійснював лише континентальні польоти. Пізніше обмежена дальність польоту стала великим недоліком літака.
Спочатку на ринку з'явилися лайнери А300 В2-100 з двигунами General Electric CF6-50C. Наприкінці 1976 року почалися поставки літаків А300 В2-200, які оснащували ТРДД Pratt & Whitney JT9D-59A. Наступною була модифікація А300 В4. Літак оснащений аналоговим комплексом авіоніки з виведенням інформації на електромеханічні індикатори. Для індонезійської авіакомпанії розробили кабіну екіпажа спеціальної конструкції (з приладовою дошкою, де зосереджені всі необхідні індикатори) — за так званою концепцією FFCC (Forward Facing Crew Cockpit).
Вантажопасажирський варіант А300 С4 і вантажний — A300 F4 мали по лівому борту фюзеляжу вантажні двері розміром 3,58×2,56 м, розташовані перед крилом.
У конструкції А300-600 використовували передню та центральну секції фюзеляжу, а також крила літаків А300В2/В4, а хвостову частину фюзеляжу узяли від літака А310. Кабіна екіпажу стала такою ж, як і на А310, цифрові комплекси авіоніки — EFIS та ЕСАМ — також були взяті з моделі А310. З метою забезпечення необхідного відцентрування, фюзеляж був подовжений на 0,53 м, на кінцях крила встановили «крильця». Дослідний екземпляр (з двигунами JT9D-7R4H1), а сертифікований варіант літака з двигунами CF6-80C2.
Для збільшення дальності польоту додатковий паливний бак моделі A300-600R місткістю 6150 л розмістили в горизонтальному оперенні. Це дозволило вирішити ще одну задачу — за допомогою системи перекачування палива стало можливо управляти балансуванням літака у польоті (вперше подібну систему використовували на літаку A310-300). Двигуни — General Electric CF6-80C2A5 та Pratt & Whitney.
Літак відрізняється збільшеним до 7,7 м діаметром фюзеляжу та носовим обтічником, що відкривається вгору. На кінцях горизонтального оперення встановлено дві «шайби».
Найбільша кількість одиниць вироблялася як суто пасажирські літаки, розраховані приблизно на 250 місць, хоча вироблялись як переобладнані екземпляри (A300 C4), так і повністю вантажні машини (A300 F4). З середини 1990-х років вироблявся лише один вантажний варіант A300, A300F4-600R. До травня 2005 надійшло 135 замовлень.
У липні 2007 виробництво A300 було припинено, щоб використовувати виробничі потужності для збірки новіших серій аеробусів. Останній літак цього типу був поставлено у 2007 році в модифікації A300F4-600R для вантажної авіакомпанії FedEx. За весь час було вироблено 561 широкофюзеляжний літак A300. В експлуатації станом на жовтень 2008 року знаходилося 412 літаків цього типу.
Виробництва Airbus розташовуються в різних країнах Європи. Корпусні деталі роблять у Великій Британії, інші компоненти у Франції та Німеччині. Між заводами частини транспортуються літаками та автомобільним транспортом.
У Франції (Тулуза) виробляються придатні для польоту, але необроблені машини. Внутрішнє оздоблення, як заключна дія відбувається в Гамбурзі-Фінкенвердері, потім літак перелітає в Тулузу, а після цього доставляється клієнтам. Така схема виробництва унікальна та існує лише у Airbus, хоча завжди були спроби її відтворити, насамперед у Франції, але поки вони залишаються лише спробами.
Оскільки частини літака постійно збільшувались і не могли більше транспортуватися машиною Super Guppy, був розроблений спеціальний літак на базі A300-600 з позначенням A300-600 СВ, вироблений на сьогодні в кількості 5 екземплярів. Він відомий також під ім'ям Airbus Beluga.
Третій побудований екземпляр A300 (рік випуску 1973/серійний номер 003) був куплений у 1998 році французьким керуванням космічними польотами. Відтоді підприємство Novespace за її замовленням проводить параболічні польоти на цій машині. Літак відомий також під найменуванням A300-ZERO-G.
За даними на 26 серпня 2011 року було втрачено 30 літаків типу A300[4].
| Дата | Бортовий номер | Місце катастрофи | Жертви | Короткий опис | |
|---|---|---|---|---|---|
| 17.03.82 |  F-BVGK
|
 Сана
|
0/124 | При зльоті вибухнув другий двигун. | |
| 18.12.83 |  OY-KAA
|
Куала-Лумпур
|
0/247 | Груба посадка, сідав під час зливи при мінімальній видимості. | |
| 29.09.86 |  VT-ELV
|
Ченнаї
|
0/196 | Перерваний зліт, в двигун потрапив птах. | |
| 21.09.87 |  SU-BCA
|
Луксор
|
5/5 | Розбився при посадці після тренувального польоту. | |
| 03.07.88 |  EP-IBU
|
Перська затока | 290/290 | Збитий американською ракетою в нейтральних водах. | |
| 15.02.91 | .svg){kind=small} 9K-AHF
|
Мосул
|
0/0 | Захоплений у Кувейту, знищений під час операції «Буря в пустелі». | |
| 15.02.91 | 9K-AHG
|
Мосул
|
0/0 | Захоплений у Кувейту, знищений під час операції «Буря в пустелі». | |
| 28.09.92 |  AP-BCP
|
 Катманду
|
167/167 | Розбився в горах при заході на посадку. | |
| 24.04.93 | F-BUAE
|
Монпельє
|
0/324 | Зачепив освітлювальну щоглу при буксируванні, списаний. | |
| 15.11.93 | VT-EDV
|
Тірупаті
|
0/262 | Вичерпав паливо та здійснив аварійну посадку. | |
| 26.04.94 |  B-1816
|
 Наґоя
|
264/271 | Розбився при заході на друге коло через грубі помилки екіпажу. | |
| 10.08.94 |  HL7296
|
Чеджу
|
0/160 | Вилетів за межі ЗПС під час посадки з великою швидкістю. | |
| 22.10.94 |  HS-THO
|
Бангкок
|
0/н.д. | При пробному запуску двигунів зіткнувся з іншим літаком. | |
| 26.12.94 | F-GBEC
|
Марсель
|
3/170 | Захоплений алжирськими терористами, узятий штурмом. | |
| 17.05.96 |  TC-ALP
|
Стамбул
|
0/н.д. | Згорів в ангарі. | |
| 26.09.97 |  PK-GAI
|
Медан
|
234/234 | Розбився при заході на посадку, екіпаж не зрозумів диспетчерів. | |
| 16.02.98 | B-1814
|
Тайбей
|
7+196/196 | Розбився при заході на друге коло. | |
| 24.03.99 |  A6-PFD
|
 Родос
|
0/271 | При посадці не спрацювала система гальмування. | |
| 02.02.00 | EP-IBR
|
Тегеран
|
8+0/0 | На ангар з Аеробусом звалився Lockheed C-130 Hercules. | |
| 12.02.00 |  TU-TAT
|
 Дакар
|
0/182 | При русі до ЗПС з працюючими двигунами зломилися стійка шасі. | |
| 17.10.01 | AP-BCJ
|
Дубай
|
0/205 | При посадці зломилися стійка шасі. | |
| 12.11.01 |  N14053
|
Нью-Йорк
|
5+260/260 | Руйнування керма керування в сильну турбулентність. Одна з версій — помилкові дії пілота. | |
| 08.03.02 | VT-EFW
|
Делі
|
0/5 | Через помилки техніків переднє шасі заклинило та зломилося. | |
| 01.03.04 | AP-BBA
|
 Джидда
|
0/273 | При зльоті дві шини вибухнули, їх затягнуло в двигуни. | |
| 23.03.07 |  YA-BAD
|
Стамбул
|
0/н.д. | При посадці викотився з ЗПС та накренився на праве крило. | |
| 19.04.07 |  A7-ABV
|
Абу-Дабі
|
0/0 | Згорів в ангарі. | |
| 02.03.10 | TC-ACB
|
Баграм
|
0/5 | При посадці зломилися стійка шасі, списаний[5]. | |
| 13.04.10 |  XA-TUE
|
Монтеррей
|
2+5/5 | Вантажний рейс, розбився при заході на посадку. | |
| xx.04.10 | XA-TVU
|
Мехіко
|
0/0 | При техобслуговуванні кран впав і пошкодив крило[6]. Списаний. | |
| 25.08.11 | .svg){kind=small} 5A-IAY
|
Триполі
|
0/0 | Знищений на стоянці під час боїв за аеропорт. | |
| 25.08.11 | 5A-DLZ
|
Триполі
|
0/0 | Знищений на стоянці під час боїв за аеропорт. | |
| ПІДСУМОК: | 30 літаків | 22 країни | 1760/3848 |
| A300B2/B4 | A300-600R | |
|---|---|---|
| Тип | Середньої та великої дальності | Середньої та великої дальності |
| Довжина | 53,62 м | 54,08 м |
| Розмах крил | 44,84 м | 44,48 м |
| Площа несучих поверхонь | 260,00 м ² | 260,00 м ² |
| Висота | 16,53 м | 16,62 м |
| Двигуни | 2 ТРДД тягою 227кН- 236кН Pratt & Whitney JT9D-9 General Electric CF6-80-C2A5 |
2 ТРДД тягою 249кН- 273,6кН Pratt & Whitney JT9D-7R4H1, PW 4158 General Electric CF6-80-C2A1 або CF6-80-C2A5 |
| Максимальна швидкість | 917 км/год | 890 км/год на висоті 7.620 м |
| Крейсерська швидкість | 847 км/год | 875 км/год на висоті 9.450 м |
| Дальність | A300B2 — 3430 км з 269 пасажирами, A300B4 — 5375 км з 269 пасажирами | 6.968 км з 267 пасажирами та двигунами PW4156 |
| Маса порожнього | A300B2 — 79.600 кг, A300B4 — 88.500 кг | 78.201 кг з двигунами PW4156 |
| Макс. злітна вага | A300B2 — 142.000 кг, A300B4 −165.000 кг | 165.000 кг з двигунами PW4156 |
- ↑ Список вироблених літаків Airbus A300 – Planespotters.net Just Aviation. Архів оригіналу за 11 червня 2011. Процитовано 21 вересня 2012. [Архівовано 2011-06-11 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Airbus A300 report. Forecast international. April 2008. Архів оригіналу за 9 січня 2018. Процитовано 7 вересня 2018.
- ↑ Airliner price index. Flight International. 10 серпня 1972. с. 183. Архів оригіналу за 9 січня 2018. Процитовано 7 вересня 2018.
- ↑ Авіаційна база даних бепеки. Архів оригіналу за 16 квітня 2012. Процитовано 22 вересня 2012.
- ↑ CH-Aviation — Airline News, Fleet Lists & More. Архів оригіналу за 9 лютого 2010. Процитовано 22 вересня 2012.
- ↑ Mexico's AeroUnión Adds 3 A300 B4F-203! — Civil Aviation Forum|Airliners.net. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 22 вересня 2012.
- Офіційний сайт [Архівовано 30 травня 2005 у Wayback Machine.]
- Фотографії [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Aircraft-Info.net-Аеробуси A300-600
- Список продукції
| Цивільні |  | |
|---|---|---|
| Військові | ||
| Проєкти в розробці | ||
| Інші типи | ||
| Airbus Helicopters | ||
| Airbus Helicopters (військові) | ||