Carabiniere (1909)
| «Карабіньєре» | ||
|---|---|---|
| Carabiniere | ||
 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Ескадрені міноносці типу «Сольдато» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Королівство Італія
| |
| Належність | .svg){kind=small} Королівські ВМС Італії
| |
| Закладено | 7 листопада 1905 року | |
| Спущено на воду | 12 жовтня 1909 року | |
| Введено в експлуатацію | 26 січня 1910 року | |
| Статус | Виключений зі складу флоту 7 травня 1925 року | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 395 тонн (стандартна) 415 тонн (повна) | |
| Довжина | 65 м | |
| Ширина | 6,1 м | |
| Осадка | 2,1 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × вертикальні парові машини 3 × парові котли «Thornycroft» | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 5000 к.с. | |
| Швидкість | 28,5 вузлів | |
| Автономність плавання | 1500 миль на швидкості 12 вузлів | |
| Екіпаж | 56 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 4 × 76-мм гармати «76/40 Mod. 1916 R.M.» | |
| Торпедно-мінне озброєння | 3 × 450-мм торпедні апарати | |
«Карабіньєре» (італ. Carabiniere) — ескадрений міноносець ВМС Італії типу «Сольдато» часів Першої світової війни.
Корабель був закладений 7 листопада 1905 року на верфі «Ansaldo» в Генуї. Спущений на воду 12 жовтня 1909 року, вступив у стрій 26 січня 1910 року .
Есмінець «Карабіньєре» брав участь в італійсько-турецькій війні. 29-30 вересня 1911 року він взяв участь у бою біля Превези, під час якого було потоплено 3 турецькі міноносці і захоплений один допоміжний крейсер[1][2].
Після вступу Італії у Першу світову війну «Карабіньєре» був включений до складу IV ескадри есмінців (разом з однотипними «Аскаро», «Альпіно», «Понтьєре», «Фучільєре», а також «Дзеффіро»), яка базувалась у Бріндізіi[3].
24 травня 1915 року разом з «Альпіно», «Ланчере», «Фучільєре» і «Гарібальдіно» патрулював у Верхній Адріатиці'[3].
11 лютого 1917 року «Карабіньєре», «Фучільєре», «Понтьєре», «Альпіно», міноносці «19 OS», «20 OS», «21 OS», «22 OS» супроводжували французькі та італійські літаки, які здійснювали розвідку Пули[3].
В ночі з 13 на 14 серпня «Анімозо», «Арденте», «Ардіто», «Джузеппе Чезаре Абба» , «Вінченцо Джованні Орсіні», «Джованні Ачербі», «Джузеппе Сірторі», «Франческо Стокко», «Карабіньєре» і «Понтьєре» вийшли з Венеції на перехоплення австро-угорської ескадри у складі есмінців «Штрайтер», «Река», «Велебіт», «Шарфшутце», «Дінара» та 6 міноносців. Але лише «Орсіні» мав нетривалий вогневий контакт із противником[3].
Після закінчення війни «Карабіньєре» перебував у портах Спліта, Трогіра, Дубровника та Корчули, зважаючи на напружені стосунки між італійцями та слов'янами (які завершились Інцидентом у Спліті )
У 1921 році «Карабіньєре» був перекласифікований у міноносець. 7 травня 1925 року він був виключений зі складу флоту і зданий на злам.
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1906—1921. — London: Conway Maritime Press, 1985. — ISBN 0 85177 245 5 (англ.)
- ↑ La Guerra Italo Turca - Betasom - XI Gruppo Sommergibili Atlantici [Архівовано 25 січня 2018 у Wayback Machine.].
- ↑ La Guerra Italo Turca Del 1911 - Blitzkriegmilitaria Forum [Архівовано 4 marzo 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г Franco Favre, La Marina nella Grande Guerra. Le operazioni navali, aeree, subacquee e terrestri in Adriatico, pp. 98-155.
