Camicia Nera
| «Каміча Нера» | ||
|---|---|---|
| Camicia Nera | ||
.jpg) | ||
| Італійський ескадрений міноносець «Каміча Нера» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | ескадрений міноносець типу «Сольдаті» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Королівство Італія
| |
| Належність | .svg){kind=small} Королівські ВМС Італії
| |
| Порт приписки | Таранто | |
| На честь | чорносорочечник[1] | |
| Корабельня | Odero-Terni-Orlando, Ліворно | |
| Закладено | 21 січня 1937 року | |
| Спущено на воду | 8 серпня 1937 року | |
| Введено в експлуатацію | 30 червня 1938 року | |
| На службі | 1938–1949 роки | |
| Перейменований | «Артільєре» | |
| Виведений зі складу флоту | 29 січня 1949 року | |
| Статус | у 1949 році переданий за умовами Паризького мирного договору як військові репарації до ВМФ СРСР | |
| Бойовий досвід | Середземномор'я Мальтійські конвої Бій біля Калабрії Операція «Грог» Битва у затоці Сидра (1941) Операція «П'єдестал» Операція «Гарпун» Бій біля Скеркі-Бенк | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1 850 тонн (стандартна) 2 580 тонн (повна) | |
| Довжина | 106,7 м | |
| Ширина | 10,2 м | |
| Висота | 4,35 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парових турбіни Beluzzo 3 × парових котли Yarrow | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 50 000 к.с. | |
| Швидкість | 34 вузли (63 км/год) | |
| Дальність плавання | 2 200 миль (3 540 км) на швидкості 20 вузлів | |
| Екіпаж | 215 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 4 (2 × 2) × 120-мм гармати 120/50 Ansaldo 1 × 120-мм салютна гармата 120/15 OTO | |
| Торпедно-мінне озброєння | 6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів 64 морських мін | |
| Зенітне озброєння | 8 × 20-мм зенітних гармат 65 калібру Breda 1935 | |
| «Ловкий» | ||
|---|---|---|
|
| ||
| Служба | ||
| Держава прапора |  СРСР
| |
| Належність | .svg){kind=small} ВМФ СРСР
| |
| На службі | 1949–1960 | |
| Переданий | 23 січня 1949 | |
| Прийнятий | 24 лютого 1949 | |
| Перейменований | ЦЛ-58/КВН-11 | |
| Перекваліфікований | корабель-мішень/корабель повітряного спостереження | |
| Виведений зі складу флоту | 27 березня 1960 | |
| Статус | розібраний на металобрухт | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Технічні дані | ||
| Озброєння | ||
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Схематичне зображення ескадреного міноносця «Каміча Нера» |
| Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
|
Радянський есмінець «Ловкий» на рейді військово-морської бази в Батумі |
«Каміча Нера» (італ. Camicia Nera) — військовий корабель, ескадрений міноносець 1-ї серії типу «Сольдаті» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни та радянського ВМФ у післявоєнний час.
«Каміча Нера» закладений 21 січня 1937 року на верфі компанії Odero-Terni-Orlando в Ліворно. 30 червня 1938 увійшов до складу Королівських ВМС Італії.
Негайно після введення до строю есмінець узяв участь у двох місіях під час громадянської війни в Іспанії. У травні 1939 року брав участь у військово-морському параді в Неаполі на честь візиту принца Югославії Павла, регента Королівства Югославії.
На час вступу Італії у Другу світову війну «Каміча Нера» перебував у складі XI ескадри есмінців, разом з однотипними «Артільєре», «Дженьєре» та «Ав'єре».
Есмінець брав активну участь у битвах Другої світової війни на Середземноморському театрі дій, бився у бою біля Калабрії, під час нападу британського флоту на Геную та Спецію, у першій битві у затоці Сидра та бою біля Скеркі-Бенк, супроводжував власні та переслідував ворожі конвої транспортних суден.
30 липня 1943 року, після повалення фашистського режиму та капітуляції Італії, перейменований на «Артільєре», на честь однотипного загиблого есмінця, що затонув у битві біля мису Пассеро.
Після проголошення перемир'я корабель відплив з порту Ла-Спеції з рештою італійського флоту (лінкори «Італія», «Вітторіо Венето», «Рим»; легкі крейсери «Джузеппе Гарібальді», «Аттіліо Реголо», Дука дельї Абруцці», «Еудженіо ді Савойя», «Емануеле д'Аоста», «Раймондо Монтекукколі», есмінці «Веліте», «Фучільере», «Мітральере», «Карабіньєре», «Леджонаріо», «Альфредо Оріані» та «Грекале») на Мальту, де 11 вересня у Марсашлокк кораблі здалися союзникам. 14 вересня «Артільєре» відплив з частиною італійського флоту до Александрії.
Наприкінці 1948 року визначений одним з бойових кораблів італійського флоту, що мали бути за умовами Паризького мирного договору передані як військові репарації до ВМФ СРСР. 21 січня 1949 прибув до Одеси, 23 січня 1949 року прийнятий радянським екіпажем від Італії і 24 лютого 1949 року включений до складу Чорноморського флоту.
30 листопада 1954 року виведений з бойового складу, роззброєний і переформований спочатку на корабель-мішень і 17 жовтня 1955 року на корабель повітряного спостереження, а 27 березня 1960 року виключений зі списків суден ВМФ у зв'язку з передачею до відділу фондового майна для переробки на метал.
- Dardo (1932)
- HMS Scimitar (1918)
- Leone Pancaldo
- «Ніколозо да Рекко»
- USS McCalla (DD-253)
- Ескадрені міноносці типу «Альфредо Оріані»
- ↑ на честь італійських фашистів, учасників походу на Рим
- Scheda dell'unità sul sito web della Marina Militare Italiana [Архівовано 25 серпня 2009 у Wayback Machine.](італ.)
- Cacciatorpediniere Classe «Soldati» [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.](італ.)
- «Soldati» destroyers [Архівовано 15 березня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
- Classe: Soldati I(англ.)
- Эсминцы и миноносцы [Архівовано 8 травня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- Эскадренные миноносцы Италии [Архівовано 25 травня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- Эсминец RN Camicia Nera (Destroyer) — чертежи, габариты, рисунки [Архівовано 25 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- Giuseppe Fioravanzo, La Marina Italiana nella Seconda Guerra Mondiale. Vol. IV: La Guerra nel Mediterraneo — Le azioni navali: dal 10 giugno 1940 al 31 marzo 1941, Roma, Ufficio Storico della Marina Militare, 1959.
- Giuseppe Fioravanzo, La Marina dall'8 settembre alla fine del conflitto, Roma, Ufficio Storico della Marina Militare, 1971.
- Andris J. Kursietis — La Regia Marina 1919–1945: The order of battle and Admirals of the Royal Italian Navy
