HMS Blackmore (L43)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Блекмор»
HMS Blackmore (L43)
Ескортний міноносець «Блекмор». 15 січня 1945
Служба
Тип/клас Ескортний міноносець типу «Хант»
Держава прапора Велика Британія Велика Британія
Належність  Військово-морські сили Великої Британії
На честь перший корабель флоту на ім'я «Блекмор»[Прим. 1]
Корабельня Alexander Stephen and Sons, Глазго
Замовлено 20 грудня 1940
Закладено 10 лютого 1940
Спущено на воду 2 грудня 1941
Введено в експлуатацію 14 квітня 1942
На службі 1942-1952
Переданий 18 липня 1952 року проданий до складу данських ВМС, як «Есберн Снер»
Нагороди 4 бойових відзнаки[Прим. 2][1]
Бойовий досвід Друга світова війна
Битва за Атлантику
Середземномор'я
* Висадка союзників в Італії
** Операція «Аваланч»
* Адріатична кампанія
Операція «Драгун»
Війна на Тихому океані
* Операція «Дракула»
* Операція «Зіппер»
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 1 000 тонн (стандартна)
1 380 тонн (повна)
Довжина 85 м
Ширина 8,8 м
Осадка 3,27 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парових турбіни Parsons
2 × парових котли Admiralty
Гвинти 2
Потужність 19 000 к.с.
Швидкість 27,5 вузлів (51 км/год)
Дальність плавання 3500 миль (6 500 км) на швидкості 15 вузлів (28 км/год)
Екіпаж 146 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія 4 (2 × 2) × 102-мм універсальних гармати Mk XVI
Торпедно-мінне озброєння 2 бомбоскидачі
40 глибинних бомб
Зенітне озброєння 16 × (4 × 4) × 40-мм автоматичних зенітних гармат QF 2 pounder Mark II в установці MK.VII
2 × 20-мм автоматичні зенітні гармати «Ерлікон»
HDMS «Есберн Снер» (F 341)
HDMS Esbern Snare (F 341)


Служба
Тип/клас ескортний міноносець типу «Хант»
Держава прапора Данія Данія
Належність  Військово-морські сили Данії
На честь Есберна Снера
На службі 19521966
Прийнятий 18 липня 1952
Статус у 1966 році проданий на металобрухт
Бойовий досвід Холодна війна
Ідентифікація
Параметри
Технічні дані
Озброєння

«Блекмор» (L43) (англ. HMS Blackmore (L43) — військовий корабель, ескортний міноносець типу «Хант» «II» підтипу Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.

«Блекмор» закладений 10 лютого 1940 року на верфі компанії Alexander Stephen and Sons у Глазго. 2 грудня 1941 року він був спущений на воду, а 14 квітня 1942 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.

Ескортний міноносець «Блекмор» брав участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні, змагався біля західних берегів Європи, на Середземному морі, в Індійському та Тихому океані. Залучався до підтримки висадки морських десантів в Італії і Франції, супроводжував транспортні конвої союзників.

За проявлену мужність та стійкість у боях бойовий корабель заохочений чотирма бойовими відзнаками[1].

Історія служби

[ред. | ред. код]

У травні 1942 року ескортний міноносець «Блекмор» був залучений до проведення операції «Айронклад», що здійснювалася з метою окупації контрольованої урядом Віші французької колонії Мадагаскар та недопущення розгортання на ньому військово-морських баз Імперського Японського ВМФ. До операції залучалися кораблі З'єднання Н: авіаносці «Іластріас» та «Індомітебл», лінкор «Раміліз», крейсери «Герміона» та «Девоншир», 11 есмінців, 8 корветів, 15 транспортних та десантних кораблів, а також низку менших кораблів[Прим. 3].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
  1. На честь селища Блекмор, в Ессексі
  2. 4 бойових відзнаки за участь у кампаніях та битвах: за битву за Атлантику (1943), за висадку в Салерно (1943), за операцію «Драгун» (1944), за Адріатичну кампанію (1944)
  3. Загалом в операції «Айронклад» брали участь: 2 лінкори «Раміліз» і «Ворспайт», 2 авіаносці «Іластріас» та «Індомітейбл», 6 крейсерів: «Донтлес», «Бірмінгем», «Герміона», «Гамбія», «Девоншир» і голландський «Якоб ван Хемскерк»; монітор «Еребус»; 1 гідроавіаносець «Альбатрос»; 13 есмінців (згодом прибули ще 9): «Ектів», «Ентоні», «Ерроу», «Блекмор», «Дункан», «Форчун», «Фоксхаунд», «Інконстант», «Хотспар», «Джавелін», «Лафорей», «Лайтнінг», «Лукаут», «Нейпір», «Нізам», «Непал», «Норман», «Пакенгам», «Паладін», «Пантер», «Ван Гален», «Тьорк Гіддес»; 8 корветів «Фрезіа», «Орікула», «Найджела», «Фрітіларі», «Геніста», «Сікламен», «Тайм», «Джасмін», 4 тральщики «Кромер», «Пуле», «Ромні», «Кромарті», мінний загороджувач «Менксмен»; 5 ударних транспортів; 2 спеціальних та 3 десантних судна.
Джерела
  1. а б HMS BLACKMORE (L 43) - Type II, Hunt-class Escort Destroyer.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Blair, Clay (2000). Hitler's U-Boat War: The Hunters 1939—1942. London: Cassell & Co. ISBN 0-304-35260-8.
  • Colledge, J. J. & Warlow, Ben: Ships of the Royal Navy — The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy from the 15th Century to the Present. Newbury, UK: Casemate, 2010. ISBN 978-1-935149-07-1.
  • English, John (1987). The Hunts: A history of the design, development and careers of the 86 destroyers of this class built for the Royal and Allied Navies during World War II. World Ship Society. ISBN 0-905617-44-4.
  • Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1.