Перейти до вмісту

Keolis

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Keolis
Галузь промисловості транспорт і activities of head officesd[1]
Дата створення / заснування 2001[2]
Логотип
Зображення
Текст девізу More ways, more life
Країна  Франція
Член у Міжнародний союз залізниць[3]
Організаційно-правова форма акціонерне товариство з радою директорів s.a.i.d[1]
Загальна виручка 6 579 000 000 € (2019)[4]
Батьківська організація SNCF
Дочірня організація Keolis Nordicd, Keolis Downerd, Keolis Danmarkd, Iléviad, Keolis Côte Basque-Adourd, Keolis Bordeauxd, Keolis Tarbes Lourdes Pyrénéesd, Cykleod, Keolis Ouest Val-de-Marned і Keolis Americad
Є власником Iléviad, Keolis Nederlandd, Eurobahnd, Keolis Dijon Mobilitésd, Goviad, Keolis Agend, Q3195349?, Keolis Métropole Orléansd, Keolis Rennesd, Keolis Saint-Malod, Bus transport in Lisieuxd, Orléans Expressd, Penn-ar-Bedd, Keolis Quimperd, Q3433324?, Altobusd, TULd, Keolis Downerd, Citypendelnd, Keolis Bordeauxd, Keolis Seine Essonned, KeolisAmey Metrolinkd і Keolis Amey Docklandsd
Розташування штаб-квартири Париж
Кількість працівників ▼65 000 осіб (2019)[4]
Кількість підписників у соціальних мережах 13 709
Індекс гендерної рівності Egapro 94
Офіційний сайт
CMNS: Keolis у Вікісховищі

Keolis — французька транспортна компанія, яка керує системами громадського транспорту по всьому світу: мережами автобусів, метрополітену, трамваїв, автобусів , прокатом велосипедів, автостоянками, водними таксі, канатним трамваєм, тролейбусами та фунікулерами. Штаб-квартира компанії розташована в Парижі, Франція, на 70% належить SNCF, а на 30% — Caisse de dépôt et placement du Québec[en].

Keolis керує кількома мережами у Франції Transpole Bordeaux Métropole у Бордо, громадський транспорт Ліона від імені SYTRAL[en], послуга громадського транспорту для району Великого Ренна з 1998 року, Ilévia[en] у Ліллі та вся транспортна мережа в Діжоні). На міжнародному рівні вона керує автобусами в кількох містах Швеції, центральних і східних регіонів Нідерландів і Сполучених Штатів. Також керує різними залізничними мережами на міжнародному рівні, такими як приміська залізниця в Бостоні[en], Гайдарабадський метрополітен, мельбурнський трамвай[en], Доклендське легке метро, лінія Пуцзян[en] (Шанхайський метрополітен), Ноттінгемський трамвай і Манчестерський трамвай.

Історія

[ред. | ред. код]

Витоки

[ред. | ред. код]

Keolis була створена з кількох історичних компаній:

  • Société des transports automobiles, створена в 1908 році, і її дочірня компанія Société générale des transports départementaux
  • Lesexel, електрична компанія, створена в 1911 році для підтримки розвитку трамваїв
  • Société de transports routiers de voyageurs (STRV), дочірня компанія SCETE, а пізніше SNCF, яка була перейменована на Cariane[fr] в 1988 році під час злиття з STV.

Ці компанії пройшли серію реорганізацій, злиттів і поглинань, в результаті яких утворилися дві компанії: Via-GTI[fr], зосереджена в основному на міському транспорті, і Cariane, що спеціалізується на міжміському громадському транспорті.

Створення та розвиток у 2000-х р.р.

[ред. | ред. код]

У 1999 році SNCF стала провідним акціонером VIA-GTI, яка в 2001 році об’єдналася з Cariane і стала Keolis. У 2005 році завдяки своїй частці в Govia[en] Keolis став співвласником South Eastern franchise[en] у Великій Британії. У 2006 році Keolis здобула франшизу для Hellweg Net[en] у Німеччині, а пізніше для Maas-Rhein-Lippe Net і Teutoburger-Wald Net у Німеччині та Нідерландах. У 2007 році Keolis придбала City-Trafic у Данії. У 2008 році Keolis здобула контроль над Eurobus Holding у Бельгії. У 2009 році компанія Keolis розпочала діяльність у Мельбурні, Вашингтоні, Бергені та Бордо. У 2010 році EFFIA (компанія автостоянок) стала дочірньою компанією Keolis.

З 2010 року

[ред. | ред. код]

У 2012 році Keolis придбала 100% Syntus[en] в Нідерландах і Orléans Express[en] в Канаді. Компанія також розпочала роботу в Гайдарабаді, Індія. У 2013 році Keolis здобула контроль над частиною міської мережі Лас-Вегаса. У 2014 році Keolis здобула 30-річний контракт про державно-приватне партнерство для обслуговування та експлуатації Ion rapid transit[en] у Ватерлоо, Онтаріо, Канада.

У тому ж році Keolis здобула контракт на експлуатацію та технічне обслуговування Metrolink, найбільшої трамвайної мережі Сполученого Королівства, у Манчестері [5], а також був обраний Foothill Transit для експлуатації та обслуговування муніципальної транспортної мережі для східної долини Сан-Габріель, округ Лос-Анджелес. [6]

Компанія також вийшла на азійський ринок, розпочавши експлуатацію мережі автоматичного естакадного метро в Гайдарабаді та вигравши, як частину спільного підприємства з RATP Dev і Qatar Hamad Group, контракт на експлуатацію та обслуговування першого громадського транспорту Катару. Мережі, включно з роботою майбутнього автоматичного метро в Досі та трамвайної мережі в новому місті Лусаїл. [7]

У 2018 році компанія отримала дохід у розмірі 5,9 мільярда євро та мала 63 000 співробітників. [8] З вересня 2020 року Keolis очолює Марі-Анж Дебон. [9]

У 2018 році Keolis розпочала експлуатацію лінії метро Пуцзян (раніше відома як 8.3), першої автоматичної лінії метро в мережі Шанхая, [10] і здобула контракт на експлуатацію залізничної франшизи Wales & Borders[en] в Уельсі до націоналізації в лютому 2021 року, Keolis збереже партнерство з новим національним оператором до закінчення початкового контракту. [11][12]

Операції

[ред. | ред. код]
Трамваї Keolis Downer[en] на зупинці Фліндерз-стріту лютому 2013 року

Австралія

[ред. | ред. код]

Keolis володіє 51% акцій компанії Keolis Downer[en], яка управляє трамвайною мережею Мельбурна з листопада 2009 року. [13][14] Keolis Downer управляє лінією легкорейкового транспорту G:link у Голд-Кості з липня 2014 року. [15]

У березні 2015 року Keolis Downer придбав автобусного оператора Australian Transit Enterprises[en], який керує автобусними лініями Hornibrook Bus Lines[en], LinkSA[en], Path Transit[en] і SouthLink[en] з 930 автобусами. [16] У липні 2017 року Keolis Downer під назвою Newcastle Transport[en] придбав бізнес Newcastle Buses & Ferries[en] згідно з 10-річним контрактом. [17][18] Newcastle Transport також керує Ньюкаслський трамвай[en] з лютого 2019 року. У жовтні 2019 року уряд Нового Південного Уельсу оголосив, що автобусні операції State Transit[en] будуть передані приватному сектору. [19] У травні 2021 року компанія Keolis Downer здобула контракт на обслуговування Сіднейського автобусного регіону 8. [20] Keolis Downer Northern Beaches (KDNB) розпочала роботу 31 жовтня 2021 року з контрактом на вісім років. [21]

Канада

[ред. | ред. код]

Keolis Canada працює як дочірня компанія Keolis America. Більшість її канадських операцій розташовані в Монреалі, де вона керує квебекською міжміською автобусною компанією Orléans Express[en] і частинкою в Exo Mascouche. Крім того, під власним брендом Keolis надає маршрутні автобусні послуги між залізничним вокзалом Оттави та аеропортом Монреаля для пасажирів Air France і KLM.

У 2004 — 2012 р.р. компанія також керувала міжміськими автобусами Acadian Lines[en] у Приморських провінціях. Останні послуги з тих пір перейшли до незалежного оператора Maritime Bus[en].

Keolis є партнером консорціуму GrandLinq[en] і оператором Ion rapid transit у регіоні Ватерлоо, Онтаріо.

У липні 2024 року компанія Keolis оголосила про придбання підрозділів Pacific Western Transportation[en] Transit and Motorcoach. [22]

Китай

[ред. | ред. код]

У Китаї Keolis і Shanghai Shentong Metro Group, власник Шанхайського метрополітену створили спільне підприємство під назвою Shanghai Keolis у березні 2014 року. [23] Shanghai Keolis розпочала експлуатацію лінії Пуцзян (колишня черга 3 8 лінії шанхайського метро) у березні 2018 року. [24] У 2019 році також запрацював в ​​міжнародному аеропорту Піплмувер Шанхай-Пудун[en], що сполучив новий термінал з існуючими терміналами 1 і 2, а також Сунцзянський трамвай[en] у регіоні Songjiang , передмістя на захід від центру Шанхаю, у 2020 році.

Між Keolis та урядом Хубея було підписано угоду, і Keolis відповідатиме за роботу приміської залізниці Великого Уханя . [25]

Данія

[ред. | ред. код]

Keolis Danmark є другим за величиною автобусним оператором у Данії з 500 автобусами та 1500 співробітниками. Keolis вийшли на ринок Данії в 1999 році, коли вони придбали 49% данського автобусного оператора City-Trafik. [26] У 2007 р. City-Trafik стала дочірньою компанією Keolis. [27] У 2014 році City-Trafik здивувала данську автобусну промисловість, коли оголосила про свої плани злиття з данською дочірньою компанією Nettbuss[en] у спільне підприємство [28] Keolis володіла 75%, а Nettbuss утримувала 25% акцій, поки злиття не було прийнято данським урядом. Колишній City-Trafik отримав назву Keolis Bus Danmark, а колишній Nettbuss Danmark отримав назву Keolis Danmark. Наприкінці 2014 року уряд Данії затвердив злиття, що дозволило двом компаніям об’єднатися під назвою Keolis Danmark наступного року. У 2015 р. компанія Keolis також отримала контракт на експлуатацію Орхуського трамвая, який планувалося відкрити через два роки. У 2016 році Keolis SA купила останні 25% акцій у Nettbuss AS, зробивши Keolis Danmark 100% дочірньою компанією Keolis [29]

Франція

[ред. | ред. код]

Keolis широко представлений у Франції. Він надає транспортні послуги в багатьох містах, включаючи Бордо , Діжон , Лілль , Ліон , Орлеан і Ренн. У січні 2016 року було придбано 260 транспортних засобів компанії Daniel Myers.

Німеччина

[ред. | ред. код]
Eurobahn[en] Stadler Flirt Class 428 у Вестеннені, 2009 рік

Keolis разом із Rhenus володів контрольною часткою (60/40) у спільному підприємстві Eurobahn на момент його заснування в 1998 році. [30] Під брендом Eurobahn Keolis керувала кількома регіональними залізничними службами в німецькій землі Північний Рейн-Вестфалія, Нижня Саксонія та в Нідерландах. Для обслуговування цих ліній компанія Eurobahn використовувала електричні вагони Stadler Flirt і дизельні автомотриси Bombardier Talent. У грудні 2007 року спільне підприємство було скасовано; на цьому етапі компанія Rhenus стала власником автобусних перевезень і двох залізничних контрактів, тоді як Keolis отримала повну власність на Eurobahn і решту контрактів. [31][32]

У жовтні 2021 року Keolis оголосила про намір відмовитися від Eurobahn і піти з ринку Німеччини. [33][34] Його було продано дочірній компанії юридичної фірми Noerr[en] у грудні 2021 року. [35]

Індія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Гайдарабадський метрополітен

У 2012 році компанія Keolis здобула контракт на експлуатацію та технічне обслуговування проекту Hyderabad Metro Rail. [36] Цей контракт ознаменував вхід Keolis на індійський ринок. Keolis Hyderabad разом з Larsen & Toubro[en] розпочали роботу метро з 27 листопада 2017 року. [37]

Нідерланди

[ред. | ред. код]
Stadler Flirt EMU на станції Алмело-де-Ріт

Дочірньою компанією Keolis у Нідерландах є Keolis Nederland[en], яка спочатку називалася Syntus.

У 1999 році Keolis розпочала діяльність у Нідерландах з 33% акцій Syntus. [38] У 2007 р. цю частку було збільшено до 50%. [39] У 2012 році Keolis придбала 50% акцій Nederlandse Spoorwegen в підприємстві, таким чином отримавши повний контроль над Syntus. [40][41] У жовтні 2017 року бренд Syntus припинив свою діяльність і замінено брендом Keolis Nederland. [ 39 ] [ 40 ] [42][43][44]

Норвегія

[ред. | ред. код]

Дочірньою компанією Keolis у Норвегії була Keolis Norge[en]. Вона була створена у 2008 році як Fjord1 Partner, спільне підприємство Fjord1[en] Nordvestlandske (49%) і Keolis Nordic (51%). [45]

У квітні 2014 року Fjord1 продала свої акції Keolis; щоб відзначити цю зміну, компанія була перейменована на Keolis Norge AS. [46] 6 вересня 2022 року DSD AS, власник Tide Buss, оголосив, що викупить усі акції Keolis Norge і візьме на себе виконання всіх їхніх контрактів. [47]

Катар

[ред. | ред. код]

7 грудня 2017 року Qatar Rail, національний оператор громадського транспорту Катару, передала RKH Qitarat — спільному підприємству, заснованому на консорціумі між RATP Dev і Keolis (49%) і катарській компанії Hamad Group (51%) — експлуатацію та технічне обслуговування контракт на нове автоматизоване метро Дохи, столиці Катару, та мережу легких залізниць у Лусаїлі, другому за величиною місті Катару, розташованому за 15 км від центру міста Доха. [7]

Швеція

[ред. | ред. код]
Västtrafik Keolis MAN Lion's City G NG313 CNG працює на лінії 52 у Кунгспортсавенін, Гетеборг, Швеція.

Keolis Sverige була заснована у 2003 році, коли Keolis купила 70% Busslink. Решту було придбано у 2010 році. Keolis Sverige є другим за величиною оператором автобусного ринку Швеції. [48] Keolis Sverige управляє 1000 автобусами у Стокгольмі та 1800 автобусами в решті Швеції. .[49]

Велика Британія

[ред. | ред. код]
Southern Class 377 у Баттерсі-парк у червні 2010 року

У Сполученому Королівстві Keolis володіє 35% компанії Govia[en], яка володіє компанією Govia Thameslink Railway[en], оператором франшизи Thameslink, Southern & Great Northern[en] і раніше керованою компанією Thameslink Rail, Southeastern і London Midland[en]. [50][51][52] Keolis також мав 45% акцій First TransPennine Express[en] з лютого 2004 року до березня 2016 року. Після повторного тендеру FirstGroup[en] здобула повний контроль. [53][54]

У 2012 році Keolis подав спільну заявку з SNCF на перервану франшизу InterCity West Coast[en]. [55] У 2014 році в партнерстві з Eurostar компанія подала заявку на франшизу InterCity East Coast[en]; [56][57] однак, франшиза була надана Stagecoach Group[en]/Virgin Group, яка має бренд Virgin Trains East Coast[en] (VTEC). [58]

У партнерстві з Amey plc[en] Keolis керує концесіями Доклендське легке метро і Manchester Metrolink. [59][60] Крім того, Keolis є частиною консорціуму Tramlink Nottingham, який розпочав експлуатацію трамваїв Nottingham Express Transit у грудні 2011 року. [61][62] Зокрема, операції були передані субпідрядником Nottingham Trams Limited, консорціуму Keolis (80%) і Wellglade (20%). [62]

У травні 2018 року франшизу Wales & Borders[en] було передано KeolisAmey Wales[en], який здобувв контракт на суму 5 мільярдів фунтів стерлінгів, який охоплює 15-річний період, починаючи з 14 жовтня 2018 року. [63] Цей контракт включав надання інвестицій у валлійську мережу , включаючи 800 мільйонів фунтів стерлінгів на новий рухомий склад, 194 мільйони фунтів стерлінгів на модернізацію 247 станцій і будівництво п’яти нових станцій метро, ​​запуск 285 додаткових послуг з понеділка по п’ятницю разом із 294 додатковими послугами в неділю. [64]

14 жовтня 2018 року KeolisAmey Wales розпочала діяльність під брендом Transport for Wales[en], що належить уряду Уельсу. [65] 31 травня 2020 року було схвалено Угоду про надзвичайні заходи для надання допомоги KeolisAmey Wales[en]; у ньому було зазначено, що уряд Уельсу витратить до 65 мільйонів фунтів стерлінгів у наступні шість місяців, щоб гарантувати, що поїзди продовжуватимуть курсувати за франшизою. [66] 7 лютого 2021 року франшиза була націоналізована урядом Уельсу та передана державному оператору крайньої інстанції, Transport for Wales Rail[en], при цьому Amey зберіг участь у виконанні ключових інфраструктурних проектів, пов’язаних з Core Valley Lines. [67]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б SIRENE
  2. ↑ ROR Data — v1.19 — 2023. — doi:10.5281/ZENODO.7644942
  3. ↑ https://vademecum.uic.org/en/memberDetail/412
  4. ↑ а б https://www.keolis.com/fr/chiffres-cles
  5. ↑ KeolisAmey joint venture to operate Greater Manchester's Metrolink. Intelligent Transport. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 15 грудня 2020.
  6. ↑ StackPath. www.masstransitmag.com. 27 квітня 2017. Архів оригіналу за 20 жовтня 2018. Процитовано 15 грудня 2020.
  7. ↑ а б RATP et Keolis sur la voie d'un mégacontrat de plus de 3 milliards au Qatar. La Tribune. 28 листопада 2017. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 15 грудня 2020.
  8. ↑ 2018 Annual Report (PDF). Keolis. Архів оригіналу (PDF) за 13 квітня 2020. Процитовано 11 березня 2020. [Архівовано 2020-04-13 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Marie-Ange DEBON. www.keolis.com (англ.). Архів оригіналу за 2 квітня 2023. Процитовано 2 квітня 2023.
  10. ↑ M. E. T. Staff. Keolis runs first fully-automated metro line in Shanghai. www.metro-magazine.com. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 15 грудня 2020.
  11. ↑ Wales' rail and Metro franchise to be run by KeolisAmey. BBC News. 23 травня 2018. Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 15 грудня 2020.
  12. ↑ Welsh rail franchise now in public ownership. Transport For Wales News (брит.). Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 10 лютого 2021. [Архівовано 2021-02-08 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Melbourne tram and train operators selected. Railway Gazette International. 25 червня 2009.[недоступне посилання з 01.05.2024]
  14. ↑ New train, tram operators for Melbourne. The Age. 25 червня 2009. Архів оригіналу за 26 червня 2009. Процитовано 23 липня 2014.
  15. ↑ GoldlinQ selected to build Gold Coast light rail. Railway Gazette International. 6 травня 2011. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 23 липня 2014. [Архівовано 12 грудня 2013 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Operator ATE Sold. Australasian Bus & Coach. 11 березня 2015. Архів оригіналу за 20 січня 2018. Процитовано 26 березня 2015.
  17. ↑ Keolis Downer awarded contract to run light rail, buses and ferries says Baird government. Newcastle Herald. 12 грудня 2016. Архів оригіналу за 12 березня 2024. Процитовано 24 лютого 2024.
  18. ↑ Keolis Downer awarded Newcastle Transport Contract. Keolis Downer. 12 грудня 2016. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. [Архівовано 10 серпня 2017 у Wayback Machine.]
  19. ↑ New bus contracts to drive improved services | Transport for NSW. 24 жовтня 2019. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 19 квітня 2022.
  20. ↑ New Bus Operator to Electrify Fleet | Transport for NSW. 28 травня 2021. Архів оригіналу за 28 травня 2021. Процитовано 19 квітня 2022.
  21. ↑ Keolis Downer secures Northern Beaches bus contract. Downer Group Site (англ.). Процитовано 19 квітня 2022.
  22. ↑ Keolis Signs Agreement to Acquire Key Business Lines of Pacific Western Transportation.
  23. ↑ Keolis et le métro de Shanghai concrétisent leur alliance au sein de " Shanghai Keolis Public Transport " (фр.). Médias. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 березня 2014. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  24. ↑ Shanghai Keolis Runs First Fully Automated Metro Line in Shanghai. Mass Transit Magazine. 3 квітня 2018. Архів оригіналу за 9 червня 2018. Процитовано 9 червня 2018.
  25. ↑ Keolis signe un accord avec la Province chinoise du Hubei sur les trains de banlieue de Wuhan (фр.). Médias. Архів оригіналу за 4 січня 2015. Процитовано 6 листопада 2014. [Архівовано 2015-01-04 у Wayback Machine.]
  26. ↑ City-Trafik delvist fransk - Myldretid. myldretid.dk. Процитовано 15 грудня 2020.
  27. ↑ Keolis overtager resten af City-Trafik - Myldretid. myldretid.dk. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 15 грудня 2020.
  28. ↑ Fusion: City-Trafik og Nettbuss vil skabe Danmarks stærkeste busselskab - Keolis. Архів оригіналу за 7 серпня 2018. Процитовано 2 грудня 2017.
  29. ↑ Enhedsvisning. Data. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 15 грудня 2020.
  30. ↑ French Win Bielefeld Contract. Today's Railways Europe. № 40. April 1999. с. 13.
  31. ↑ Rhenus Keolis split on 1 December (German) . Eurail. 4 грудня 2007. Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. [Архівовано 26 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  32. ↑ Rhenus and Keolis now formally separated (German) . Omnibus Review. 6 грудня 2007. Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 15 серпня 2023. [Архівовано 26 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  33. ↑ Keolis to sell Eurobahn and exit German market. International Railway Journal. 6 жовтня 2021. Архів оригіналу за 6 жовтня 2021.
  34. ↑ Keolis to exit German rail market. Modern Railways. № 879. December 2021. с. 61—62.
  35. ↑ Keolis confirms buyer for German rail activities. International Railway Journal. 23 грудня 2021. Архів оригіналу за 23 грудня 2021.
  36. ↑ Reporter, B. S. (5 травня 2012). L&T selects Keolis as O&M contractor for Hyderabad Metro Rail System. Business Standard India. Архів оригіналу за 9 квітня 2019. Процитовано 15 грудня 2020 — через Business Standard.
  37. ↑ Over 2 lakh passengers travel by Hyderabad metro rail on day 1. The Indian Express. 30 жовтня 2017. Архів оригіналу за 30 листопада 2017. Процитовано 30 листопада 2017.
  38. ↑ Voith wins Syntus train maintenance contract. Railway Gazette International. 1 вересня 2009. Архів оригіналу за 25 липня 2017. Процитовано 22 травня 2017.
  39. ↑ Annual report for year ended 31 December 2007 (PDF). Connexxion. Архів оригіналу (PDF) за 8 лютого 2018. Процитовано 22 травня 2017. [Архівовано 8 лютого 2018 у Wayback Machine.]
  40. ↑ Keolis buys NS stake in Syntus. Railway Gazette International. 6 серпня 2012. Архів оригіналу за 8 липня 2017. Процитовано 22 травня 2017.
  41. ↑ Keolis completes Syntus takeover. International Railway Journal. 6 серпня 2012. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 22 травня 2017.
  42. ↑ Stadler EMUs enter service with Dutch operators. International Railway Journal. 14 грудня 2016. Архів оригіналу за 23 грудня 2016. Процитовано 22 травня 2017.
  43. ↑ Wie zijn we (Who are we) (нід.). Keolis Nederland. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018.
  44. ↑ Naam Syntus definitief vervangen door Keolis Nederland (нід.). OV PRO. 9 жовтня 2017. Архів оригіналу за 1 грудня 2022. Процитовано 8 лютого 2018.
  45. ↑ Årsrapport 2008 (PDF). Fjord1. 29 квітня 2009. Архів оригіналу (PDF) за 5 травня 2012.
  46. ↑ Fjord1 Partner in Bergen becomes Keolis Norge, a 100% subsidiary of Keolis SA (англ.). Keolis. 30 квітня 2014. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 22 січня 2016. [Архівовано 2016-01-27 у Wayback Machine.]
  47. ↑ DSD, eier av Tide, kjøper buss- og bybaneselskapet Keolis i Norge. Архів оригіналу за 15 серпня 2023. Процитовано 15 серпня 2023.
  48. ↑ Sweden: Keolis renewed in Stockholm to operate fossil-free and new electric buses, a step forward for greener mobility | Keolis. www.keolis.com. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 4 грудня 2020.
  49. ↑ Keolis network references | Sustainable mobility in Stockholm. www.keolis.com. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 4 грудня 2020.
  50. ↑ About Us. Govia. Архів оригіналу за 22 липня 2014. Процитовано 23 липня 2014.
  51. ↑ Govia chosen for new Thameslink contract. Railnews. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 23 травня 2014. Процитовано 23 липня 2014.
  52. ↑ Govia wins TSGN franchise, beating FirstGroup. Rail Technology. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 23 травня 2014. Процитовано 23 липня 2014.
  53. ↑ SRA Announce Preferred Bidder For TransPennine Express Franchise (PDF) (Пресреліз). Strategic Rail Authority. 28 липня 2003. Архів оригіналу (PDF) за 26 серпня 2009.
  54. ↑ Who we are. First TransPennine Express. Архів оригіналу за 4 липня 2014. Процитовано 23 липня 2014.
  55. ↑ Shortlisted Bidders for Greater Anglia and Intercity West Coast Rail Franchises Department for Transport 24 March 2011 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 червня 2013. Процитовано 15 грудня 2020. [Архівовано 6 червня 2013 у Wayback Machine.]
  56. ↑ East Coast rail shortlist revealed. BBC News. 17 січня 2014. Архів оригіналу за 16 грудня 2018. Процитовано 21 липня 2018.
  57. ↑ InterCity East Coast franchise shortlist announced. Railway Gazette International. 17 січня 2014. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 23 липня 2014. [Архівовано 20 листопада 2018 у Wayback Machine.]
  58. ↑ More seats, more services and new trains for East Coast passengers. Department for Transport. 27 листопада 2014. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 15 серпня 2023.
  59. ↑ French firm wins 7-year Docklands Light Rail franchise. BBC News. 4 липня 2014. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 21 липня 2018.
  60. ↑ Southern Rail operator to take over running of Metrolink. Manchester Evening News. 18 січня 2017. Архів оригіналу за 2 лютого 2017.
  61. ↑ Consortium Members – Keolis. Tramlink Nottingham. Архів оригіналу за 2 січня 2015. Процитовано 23 липня 2014. [Архівовано 2 січня 2015 у Wayback Machine.]
  62. ↑ а б Anticipated acquisition by Tramlink Nottingham Consortium of NET Phase Two concession (PDF). № ME/5094/11. Office of Fair Trading. 12 вересня 2011. Архів оригіналу (report) за 11 листопада 2013. Процитовано 1 лютого 2012. [Архівовано 2013-11-11 у Wayback Machine.]
  63. ↑ Wales' rail and metro franchise to be run by KeolisAmey. BBC News. 23 травня 2018. Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 20 жовтня 2018.
  64. ↑ New trains and more services in £5bn deal. BBC News (брит.). 4 червня 2018. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 4 червня 2018.
  65. ↑ Contrat historique pour Keolis. SNCF (fr-FR) . Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 12 червня 2018.
  66. ↑ Up to £65 million set aside to keep Wales' railway running. GOV.WALES (англ.). 30 травня 2020. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 7 листопада 2020.
  67. ↑ Written Statement: Future of Rail update (22 October 2020). GOV.WALES. 22 жовтня 2020. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 15 грудня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Keolis&oldid=44120292