Regina Elena (1907)
«Реджина Елена» | ||
---|---|---|
Regina Elena | ||
Служба | ||
Тип/клас | Броненосець | |
Держава прапора | Королівство Італія | |
Належність | Королівські ВМС Італії | |
Закладено | 27 березня 1901 року | |
Спущено на воду | 19 червня 1904 року | |
Введено в експлуатацію | 11 вересня 1907 року | |
Виведений зі складу флоту | Виключений зі складу флоту 16 лютого 1923 року Зданий на злам | |
Ідентифікація | ||
Параметри | ||
Тоннаж | 12 691-13 035 т (стандартна) 13 950-14 192 т (повна) | |
Довжина | 144,6 м | |
Ширина | 22,4 м | |
Осадка | 8,4 м | |
Бронювання | Пояс: 250 мм Башти: 200 мм Палуба: 38 мм Бойова рубка: 250 мм | |
Технічні дані | ||
Рухова установка | 2 × парові машини 28 котлів | |
Потужність | 19 000 к.с. | |
Швидкість | 22 вузли | |
Дальність плавання | 10 000 миль на швидкості 10 вузлів | |
Екіпаж | 742–764 | |
Озброєння | ||
Артилерія | 2 x 305-мм гармати «Armstrong Whitworth 12 in/40» 4 x 203-мм гармати «203/45 Mod. 1897» 16 x 76,2-мм гармат QF 12 | |
Торпедно-мінне озброєння | 2 × 450-мм торпедних апарати |
«Реджина Елена» (італ. Regina Elena) — броненосець-пре-дредноут однойменного типу Королівських ВМС Італії початку XX століття.
Броненосець «Реджина Елена» був закладений 27 березня 1901 року на верфі флоту у місті Ла-Спеція. Спущений на воду 19 червня 1904 року, вступив у стрій 11 вересня 1907 року.
Свою назву корабель отримав на честь королеви Олени, дружини Віктора Емануїла III.
Після вступу у стрій броненосець «Реджина Елена» був включений до складу Середземноморської ескадри[1]. У 1908 році він вирушив до берегів Малої Азії для демонстрації сили, протестуючи проти рішення Османської імперії закрити італійські поштові відділення в Туреччині. Наприкінці того ж року прибув до Мессіни для ліквідації наслідків Мессінського землетрусу.
З початком італійсько-турецької війни «Реджина Елена» та однотипні броненосці були включені до складу 1-ї дивізії 1-ї ескадри під командуванням адмірала Аугусто Обрі. 18 жовтня 1911 року «Реджина Елена», однотипні броненосці та 3 крейсери супроводжували конвой транспортів, які перевозили 2-гу піхотну дивізію до Бенгазі. Коли османи відмовились капітулювати, італійський флот відкрив вогонь по місту, а піхота почала десантування. Італійці змусили османів відступити і захопили місто 29 жовтня[2].
До грудня італійські кораблі були розосереджені в портах Киренаїки. «Реджина Елена», «Рома» та броненосний крейсер «Сан-Марко» базувались в Бенгазі. Кораблі підтримали вогнем сухопутні війська, допомігши відбити османський наступ на місто 14-15 грудня[3].
На початку 1912 року більшість італійський кораблів, у тому числі «Реджина Елена», вирушили до Італії для ремонту.
У березі 1914 року «Реджина Елена» брав участь у випробуваннях радіотелеграфу. Експериментами керував Гульєльмо Марконі.
Після вступу Італії у Першу світову війну «Реджина Елена» та однотипні броненосці були включені до складу 2-ї дивізії. Але командувач італійського флоту адмірал Паоло Таон ді Ревель не наважувався залучати великі кораблі до бойових дій, побоюючись ворожих підводних човнів, і намагаючись зберегти їх для імовірної великої битви з австро-угорським флотом. Тому «Реджина Елена» всю війну здійснював переходи між Бріндізі, Таранто та Вльорою, і в бойових діях участі не брав.
Відповідно до Вашингтонської морської угоди 1922 року Італія могла залишити у строю броненосці типу «Реджина Елена», але не могла замінити їх новими лінкорами. Тим не менше, 16 лютого 1923 року корабель був виключений зі складу флоту і зданий на злам.
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
- Тарас А. Энциклопедия броненосцев и линкоров. Минск, Харвест, 2002 ISBN 5-17-008844-2 (рос.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Regina Elena (1907)
- Броненосець «Реджина Елена» та сайті www.marina.difesa.it [Архівовано 15 листопада 2020 у Wayback Machine.] (італ.)
- Beehler, William Henry (1913). The History of the Italian-Turkish War: September 29, 1911, to October 18, 1912. Annapolis, MD: United States Naval Institute. OCLC 1408563. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 18 листопада 2020.