Vittorio Emanuele (1908)
| «Вітторіо Емануеле» | ||
|---|---|---|
| Vittorio Emanuele | ||
 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Броненосець | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Королівство Італія
| |
| Належність | .svg){kind=small} Королівські ВМС Італії
| |
| Закладено | 18 вересня 1901 року | |
| Спущено на воду | 12 жовтня 1904 року | |
| Введено в експлуатацію | 1 серпня 1908 року | |
| Виведений зі складу флоту | Виключений зі складу флоту 1 квітня 1923 року Зданий на злам | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 12 691-13 035 т (стандартна) 13 950-14 192 т (повна) | |
| Довжина | 144,6 м | |
| Ширина | 22,4 м | |
| Осадка | 8,4 м | |
| Бронювання | Пояс: 250 мм Башти: 200 мм Палуба: 38 мм Бойова рубка: 250 мм | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парові машини 28 котлів | |
| Потужність | 19 000 к.с. | |
| Швидкість | 22 вузли | |
| Дальність плавання | 10 000 миль на швидкості 10 вузлів | |
| Екіпаж | 742–764 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 2 x 305-мм гармати «Armstrong Whitworth 12 in/40» 4 x 203-мм гармати «203/45 Mod. 1897» 16 x 76,2-мм гармат QF 12 | |
| Торпедно-мінне озброєння | 2 × 450-мм торпедних апарати | |
«Вітторіо Емануеле» (італ. Vittorio Emanuele) — броненосець-пре-дредноут типу «Реджина Елена» Королівських ВМС Італії початку XX століття.
Броненосець «Вітторіо Емануеле» був закладений 18 вересня 1901 року на верфі флоту у місті Кастелламмаре-ді-Стабія. Спущений на воду 12 жовтня 1904 року, вступив у стрій 1 серпня 1908 року.
Свою назву корабель отримав на честь короля Італії Віктора Емануїла II.
Після вступу у стрій броненосець «Вітторіо Емануеле» був включений до складу Середземноморської ескадри[1].
З початком італійсько-турецької війни «Вітторіо Емануеле» та однотипні броненосці були включені до складу 1-ї дивізії 1-ї ескадри під командуванням адмірала Аугусто Обрі. «Вітторіо Емануеле» був флагманським кораблем адмірала.
18 жовтня 1911 року 1-ша дивізія броненосців та 3 крейсери супроводжували конвой транспортів, які перевозили 2-гу піхотну дивізію до Бенгазі. Коли османи відмовились капітулювати, італійський флот відкрив вогонь по місту, а піхота почала десантування. Італійці змусили османів відступити і захопили місто 29 жовтня[2].
До грудня італійські кораблі були розосереджені в портах Киренаїки. «Вітторіо Емануеле», крейсери «Етрурія» і «Етна» базувались в Тобруці.
4 березня 1912 року командувач ескадри, адмірал Аугусто Обрі помер на борту броненосця. 13 квітня 1-ша дивізія броненосців вирушила в Егейське море, супроводжуючи кораблі з десантом. 4 травня був висаджений десант на острові Родос. Наступного дня італійські війська захопили місто Родос. В період з 8 по 20 травня «Вітторіо Емануеле» брав участь у захопленні Додеканеських островів. Надалі 1-ша дивізія патрулювала Егейське море, щоб запобігти спробам турецького десанту на захоплені острови. Наприкінці серпня дивізія вирушила в Італію для ремонту.
Після вступу Італії у Першу світову війну «Вітторіо Емануеле» та однотипні броненосці були включені до складу 2-ї дивізії. Але командувач італійського флоту адмірал Паоло Таон ді Ревель не наважувався залучати великі кораблі до бойових дій, побоюючись ворожих підводних човнів, і намагаючись зберегти їх для імовірної великої битви з австро-угорським флотом. Тому «Вітторіо Емануеле» всю війну здійснював переходи між Бріндізі, Таранто та Вльорою, і в бойових діях участі не брав.
Після закінчення війни «Вітторіо Емануеле» використовувався як навчальний корабель.
Відповідно до Вашингтонської морської угоди 1922 року Італія могла залишити у строю броненосці типу «Реджина Елена», але не могла замінити їх новими лінкорами. Тим не менше, 1 квітня 1923 року корабель був виключений зі складу флоту і зданий на злам.
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
- Тарас А. Энциклопедия броненосцев и линкоров. Минск, Харвест, 2002 ISBN 5-17-008844-2 (рос.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Vittorio Emanuele (1908)
- Броненосець «Вітторіо Емануеле» та сайті www.marina.difesa.it [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.] (італ.)
- * Beehler, William Henry (1913). The History of the Italian-Turkish War: September 29, 1911, to October 18, 1912. Annapolis, MD: United States Naval Institute. OCLC 1408563. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 19 листопада 2020.
|  | ||||||||||||
| |||||||||||||