Silmet
| Тип | бізнес  |
|---|---|
| Правова форма | osaühingd |
| Галузь | кольорові метали |
| Штаб-квартира | Сілламяе |
| neomaterials.com | |
Silmet — компанія-виробник рідкісних і рідкісноземельних металів, розташована у місті Сілламяе (Естонія), дочірня компанія американської біржової компанії Molycorp Inc. Раніше також здійснювала діяльність з видобутку урановмісних порід та виробництву урану.
Сілламяе посідає провідне місце у світі з виробництва танталу та ніобію. За виробітком рідкісноземельного металу неодиму Сілламяе посідає друге місце у світі (на першому — Китай із показником у 90%).
Сферою застосування рідкісноземельних металів є високотехнологічне виробництво: авіаційна, космічна та військова промисловості, фото- та відеопаратура, електроніка. Більш вузьке застосування: церієві каталізатори в дизельних автомобілях, постійні магніти, тонке покриття скла з властивістю абсорбувати сонячне світло, деякі моделі дорогих стільникових телефонів. Рідкісноземельні метали, які випускає «Сілмет», мають категорію «п'ять дев'яток» (99,999) — що говорить про високу якість продукції.
Постачальники сировини: Кольський півострів, рудники «Молікорпа» (США).
У 1927—1929 рр. в районі Тюрсамяе міста Сілламяе із залученням шведсько-норвезьких інвестицій Естонський нафтовий консорціум під керівництвом Маркуса Валленберга будує олійно-екстраційний завод по переробці сланцю, електростанцію та порт. Першу тунельну піч для переробки сланцю спорудили у 1928 р. На заводі близько 200 чоловік випускали сланцеву олію, гас та смолу, доход становив близько 1 млн шведських крон у місяць. Економічна криза призвела до зупинки заводу у 1930 р., а у 1935 р. Німеччина зацікавилась поставками сланцевої олії, реорганізувала консорціум під назвою Baltic Oil Company і вже наприкінці 1938 р. завод переробляв до 500 тон сланцю на добу.
У 1938 р. було побудовано другу тунельну піч для переробки сланцю. Основним продуктом випуску заводу був бензин.
30 травня 1941 р. відповідно до Московської угоди між Радянським Союзом та Швецією, завод націоналізували та перейменували в сланцево-перегонну фабрику ім. В. Кінгісепа.
За часів Другої світової війни завод повернули колишнім власникам і він продовжував свою діяльність у співпраці з німцями. У підсумку під час війни більшість об'єктів заводу було зруйновано.
У 1945 році на базі існуючого заводу створили Сланцевий збагачувальний комбінат.
В 1946 році в Радянському Союзі в межах робіт над створенням ядерної зброї прийняли рішення щодо створення на базі Тюрсамяеської фабрики металургійного заводу з переробки діктіонемового сланцю с метою отримання окислів урану (багатопрофільного підприємства Комбінату № 7). ПДля цього в Сілламяе будують виправний трудовий табір в системі ГУЛАГу на 5000 ув'язнених, полонені відбудовують завод та селище та працюють в двох шахтах по видобутку діктіонемового сланцю. У 1947 р. новому побудованому заводу надали кодову назву військової частини № 77960.
Шахта № 1 активно діяла з 1949 р. по червень 1952 р., проте була остаточно законсервованп у 1969 р. Шахту № 2 закрили ще у 1957 р. В період з 1 січня 1949 р. по 30 червня 1952 р. сумарно з обох шахт видобули 2 405 000 тон руди з вмістом урану 0,036%, тобто фактично 63,3 т потенційного металу.
Побудова залізничної гілки від Вайварського залізничного вокзалу до заводу в Сілламяе сприяла тому, що починаючи з 1953 р. уранову руду завозять з Чехословаччини, НДР, Угорщини, Польщі та Румунії.
У 1955 році комбінат отримує нову назву — Поштова скринька 22.
З 1960 року завод переробляє урановий концентрат, що завозиться, оскільки шахти з видобутку законсервовує, налагоджує виробництво з випуску фільтрувальних матеріалів (за що у 1966 р. отримує Ленінську премію) та будує комплекс виробництва респіраторів «Пелюсток».
У 1981 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР Сланцево-хімічний завод нагородили Орденом Трудового Червоного Прапора.
У 1982 році завод почав виробництво урану (2—4,4% 235U) якості UO2.
У період з 1950 р. по 1989 р. завод випустив близько 98 681 тонну урану (в основному, якості U3O8) і 1354,7 тонн збагаченого урану для потреб Радянського Союзу. Робота з урановою рудою в Сілламяе завершується у 1989 р.
З 1946-го року по 1991 рік Сілламяе був закритим містом, відвідування якого було можливе лише за умови отримання спеціального дозволу.
У 1990 році підприємство перетворено в державно-акціонерну компанію.
У 1997 р. підприємство приватизують та створюють компанію SILMET Rare Metals, в той же рік виникає й дочірнє підприємство SILMET GRUPP — Акціонерне товариство «Sillamäe Sadam» з уставним фондом в 15 млн крон. Головою Ради AS «Sillamäe Sadam» став Тійт Вяхі — прем'єр-міністр Естонії.[1][2][3]
У квітні 2011 р. американський концерн Molycorp придбав 90% акцій підприємства AS Silmet, компанія була перейменована на Molycorp Silmet. Решту акцій — пакет у розмірі 10% статутного фонду — Molycorp придбав у жовтні 2011 р.
У 2012 р. провідна естонська фінансова газета «Äripäev» визнала Акціонерне товариство «Molycorp Silmet» найкращим підприємством Естонії.
У 2013 р. завод Molycorp Silmet в Сілламяе відкриває унікальну лабораторію, обладнану за останнім словом техніки (газоаналізатор останнього покоління та спектрометр з'явились першими в Європі).
У 2014 р. підприємство Molycorp Silmet бере участь в проекті Європейського космічного агентства (ЕКА) із розробки сплавів металів у співпраці з європейськими університетами (Бірмінгемським, Шеффілдським, Кембриджським, Ульмським та ін.), компаніями Avio, Rolls-Royce, Bruker та Європейським центром космічних досліджень та технологій (ESTEC). Нова технологія лазерного плавлення дозволяє проводити проби сплавів в 1000 разів швидше, аніж тими методами, які зараз використовуються.
У 2019 році NPM Silmet OÜ отримала визнання як найкраще підприємство в Іда-Вірумаа та найкраще підприємство хімічної промисловості Естонії.[4][5]
- ↑ Ex-PM Tiit Vahi sells controlling stake in Silmet to Russians. Baltic Business News. 3 січня 2006. Процитовано 8 липня 2012.
- ↑ Silmet Grupp boosts holding in Silmet to 90 pct through share repurchase. Baltic News Service. 17 грудня 2010. Процитовано 8 липня 2012.
- ↑ Tere, Juhan (20 грудня 2010). Tiit Vähi buys back Silmet's shares. The Baltic Course. Процитовано 8 липня 2012.
- ↑ Ida-Virumaal lõikas loorbereid NPM Silmet. Äripäev. 12 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
- ↑ Keemiatööstuse TOPi võitja: Turg ei soosi tööjõumahukat tootmist.
- «Силмет» — советский кит в американских руках. stena.ee. STENA.ee. 21 березня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 квітня 2015. (рос.)
- Molycorp [Архівовано 29 квітня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |