Ż
| Ż | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||||||
| Латинська абетка | ||||||||||
| A | B | C | D | E | F | G | ||||
| H | I | J | K | L | M | N | ||||
| O | P | Q | R | S | T | U | ||||
| V | W | X | Y | Z | ||||||
| Додаткові і варіантні знаки | ||||||||||
| À | Á | Â | Ã | Ä | Å | Æ | ||||
| Ā | Ă | Ą | Ȧ | Ả | Ɐ | Ɑ | ||||
| Ɓ | Ƀ | Ç | Ć | Ĉ | Ċ | Ȼ | ||||
| Č | Ɗ | Ď | Ð,ð | Ɖ,ɖ | Đ,đ | È | ||||
| É | Ê | Ë | Ē | Ė | Ę | Ě | ||||
| Ə | Ɠ | Ĝ | Ğ | Ġ | Ģ | Ƣ | ||||
| Ɡ | Ĥ | Ħ | Ì | Í | Î | Ï | ||||
| Ī | Į | İ | I | IJ | Ĵ | Ķ | ||||
| Ḱ | Ǩ | Ƙ | Ⱪ | Ļ | Ł | Ĺ | ||||
| Ľ | Ŀ | LJ | Ñ | Ń | Ņ | Ň | ||||
| N̈ | Ɲ | Ƞ | Ŋ | NJ | Ò | Ó | ||||
| Ô | Õ | Ö | Ǫ | Ø | Ő | Œ | ||||
| Ơ | Ƥ | Ɋ | ʠ | Ŕ | Ř | Ɍ | ||||
| Ɽ | ß | ſ | Ś | Ŝ | Ṡ | Ş | ||||
| Š | Þ | Ţ | Ť | Ŧ | Ⱦ | Ƭ | ||||
| Ʈ | T̈ | Ù | Ú | Û | Ü | Ū | ||||
| Ŭ | Ů | Ű | Ų | Ư | Ŵ | Ⱳ | ||||
| Ẋ | Ý | Ŷ | Ÿ | Ɏ | Ƴ | Ẑ | ||||
| Ẕ | Ȥ | Ⱬ | Ź | Ż | Ƶ | Ž | ||||
Ż, ż — літера розширеного латинського альфабету, утворена буквою Z з додаванням крапки вгорі. Використовується в мальтійському і польському альфабетах, присутня у письмі кашубської та вілямівської мов, чиї альфабети засновані на основі польського. Також використовувалась в українському латинському альфабеті проєкту Лозинського Абецадло для позначення дзвінкого заясенного фрикативного [ʒ], тобто відповідно до кириличної літери Ж.
У мальтійській мові ż передає дзвінкий альвеолярний шиплячий звук, який вимовляється приблизно як «z» в українській мові.
У польській мові літера являє собою дзвінкий ретрофлексний фрикатив ([ʐ]), аналогічній вимові ⟨ж⟩ в слові «життя». Вона зазвичай відповідає Ž або Ж у більшості інших слов'янських мов. Як правило, її пишуть після літер L, Ł, R, N.
Його вимова така ж, як у диграфа Rz, єдина відмінність полягає в тому, що rz розвинувся в польській мові від палаталізованого [r]. Ż представляє загальнослов'янську фонему, яка походить від палаталізованого /ɡ/ або /z/.[1] Він також може іноді відтворювати глухий ретрофлексний фрикатний [ʂ], особливо в кінцевій позиції.
Букву спочатку ввів у 1513 році Станіслав Заборовський у своїй книзі «Ортографія».[2]
Іноді з естетичних цілей замість великої Ż використовується велика буква Ƶ (Z з горизонтальним штрихом), особливо в тексті та рукописному вводі.
Ż використовується в емільяно-романьйольській мові для позначення дзвінкого зубного фрикативу [ð] (або, в деяких периферійних діалектах, африкати [dð~dz]), напр. viażèr ([vjaˈðɛːr], «подорожувати»).
Кашубська ż — це дзвінкий фрикатив, як у польській, але він є постальвеолярним [ʒ], а не ретрофлексним.
Ƶ, ƶ — це другий варіант цієї літери, який використовується майже виключно з великими літерами, можливо, щоб підтримувати висоту напису постійною.
Хороший приклад - титульна віньєтка cieycie Warszawy. У перших числах віньєтка імітувала почерк, а букву Z викреслювали дугою. У 1980 році букву Z у віньєтці перекреслили горизонтальною лінією.. Була також віньєтка, в якій буква Z перекреслена діагональною лінією.
-
«Діакрит», 1746 -
1851 -
1808 . (jeż) -
1855 .
- ↑ Corbett, Greville; Comrie, Bernard (2003). The Slavonic Languages. Routledge. с. 690. ISBN 978-1-136-86137-6. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 16 листопада 2021.
The spelling difference reflects the historical difference between a palatalization of /r/ (for rz) and of /g/ or /z/ (for ż).
- ↑ Edward Polański. Reformy ortografii polskiej – wczoraj, dziś, jutro. Biuletyn Polskiego Towarzystwa Językoznawczego, vol. 60, p. 31. 2004. Warsaw. Energeia. ISSN 0032-3802.
- 29. 10.1. Literę ż piszemy [Архівовано 19 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Słownik języka polskiego. (пол.)
- Pisownia rz i ż [Архівовано 19 лютого 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
- https://histmag.org/Zycie-Warszawy-dyskretny-urok-konformizmu-10145 [Архівовано 15 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- https://warszawa.wyborcza.pl/warszawa/1,34889,16766269,_Zycie_Warszawy__po_70_latach_na_dobre_znika_z_druku.html?disableRedirects=true