Š

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Š
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ Ả Ɐ Ɑ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ɗ Ď Ð,ð Ɖ,ɖ Đ,đ È
É Ê Ë Ē Ė Ę Ě
Ə Ɠ Ĝ Ğ Ġ Ģ Ƣ
Ɡ Ĥ Ħ Ì Í Î Ï
Ī Į İ I IJ Ĵ Ķ
Ḱ Ǩ Ƙ Ⱪ Ļ Ł Ĺ
Ľ Ŀ LJ Ñ Ń Ņ Ň
N̈ Ɲ Ƞ Ŋ NJ Ò Ó
Ô Õ Ö Ǫ Ø Ő Œ
Ơ Ƥ Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ
Ɽ ß ſ Ś Ŝ Ṡ Ş
Š Þ Ţ Ť Ŧ Ⱦ Ƭ
Ʈ T̈ Ù Ú Û Ü Ū
Ŭ Ů Ű Ų Ư Ŵ Ⱳ
Ẋ Ý Ŷ Ÿ Ɏ Ƴ Ẑ
Ẕ Ȥ Ⱬ Ź Ż Ƶ Ž        
Не плутати з Ŝ.
Див. також: Č, Ď, Ě, Ř, Ť та Ž

Š, š — літера розширеного латинського альфабету, утворена буквою S з додаванням гачека, що зазвичай позначає глухий заясенний фрикативний /ʃ/, який відповідає українській кириличній літері ш, і також глухий ретрофлексний фрикативний /ʂ/. Малу літеру š також використовують в американській фонетичній транскрипції та уральській фонетичній абетці.

Вживання

[ред. | ред. код]

Вперше символ з'явився у чеській мові в 15 столітті після реформ Яна Гуса («Чеська орфографія»[1]). Звідси 1830 року літера була введена Людевитом Гаєм до альфабету хорватської мови («гаєвиця»)[2], а згодом перейшла до таких мов, як боснійська, чорногорська, словенська, сербська, словацька, латиська, литовська[3], карельська, північносаамська, сорбська та інших.

2007 року також було запроваджено новий альфабет вепської мови, що містила літеру Š.

Також š вживається у фінській та естонській мовах, проте лише в запозиченнях. Інколи допускається вживання sh замість š, якщо набрати діакритичний знак технічно неможливо.[4]

Серед мов, поширених за межами Європи, š вживається у таких як північноамериканські лакота і шеєнська, а також африканські північна сото та сонгайські.

Транслітерації

[ред. | ред. код]

Літера також використовується для передачі латинським альфабетом кириличної ш у системах наукової транслітерації та ISO 9, тобто вживається в латинізаціях української, білоруської, македонської, болгарської, сербської та башкирської мов.

Також при траслітерації шумерських та аккадських клинописних текстів літера š використовується для передачі звука [ʃ] або [t͡ʃ]. Відповідно до аккадської орфографії, ця літера передає хеттську фонему [s] та фонему [ʃ] у семітських мовах, позначену літерою шін.

Кодування

[ред. | ред. код]
Графема HTML Юнікод TeX
Š Š U+0160 \check S
š š U+0161 \check s

Див. також

[ред. | ред. код]
  • Діакритичний знак
  • Č — відповідає українській кириличній літері ч.
  • Ž — відповідає українській кириличній літері ж.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Iohannes Hus. De orthographia Bohemica
  2. ↑ Ljudevit Gaj. Kratka osnova hrvatsko-slavenskoga pravopisanja. 1830
  3. ↑ Jonas Jablonskis. Lietuviškos kalbos gramatika. 1901
  4. ↑ Finnish orthography and the characters š and ž. Архів оригіналу за 20 липня 2012. Процитовано 7 лютого 2012.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Š