Інститутська, 16

Інститутська, 16
50°26′46″ пн. ш. 30°31′57″ сх. д.
Тип	будівля
Статус спадщини	пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Київ
Будівництво	1934 — 1935
Інститутська, 16 у Вікісховищі

Житловий будинок № 16 — номенклатурна будівля з курдонером, спроєктована харківськими архітекторами на чолі із Сергієм Григор'євим. Розташований на Інститутській вулиці, що на Липках у Києві.

За визначенням дослідників, будівля — один із прикладів творчих пошуків київських архітекторів на основі класицистичних форм і  зразок архітектури 1930-х років, який виділяється цікавим просторовим вирішенням. Рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів № 1107 від 18 листопада 1986 року будинок визначено як пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний номер 248).

Історія ділянки

У другій половині ХІХ сторіччя ділянки № 22 і 24, згодом 36 і 38 (за тогочасною нумерацією) належали Олександру Бруну. Станом на 1899 рік власницями садиби зазначені Клара, Марія і Матильда Бродські, доньки цукропромисловця Льва Бродського. 1918 року родина Бродських емігрувала у Париж, до Франції.

Близько 1922 року радянська влада націоналізувала садибу.

Будівництво і використання будівлі

Після перенесення в 1934 році столиці України з Харкова до Києва виникла нагальна потреба в забезпеченні республіканського партійного і радянського керівництва житлом. Для будівництва обрали колишню садибу Бродського, на якій знесли старі споруди.

1934 року Інженерно-будівельний відділ керування справами РНК УСРР запланував зведення 5 будинків на 192 квартири для радянських високопосадовців, зокрема будинок № 20/8 на Інститутській вулиці, будинки № 10 і № 21 на Шовковичній, а також будинок № 5 на Терещенківській. Над проєктуванням працювала бригада харківських архітекторів на чолі із Сергієм Григор'євим.

Пам'ятник Анатолію Солов'яненку

Пам'ятник Анатолію Солов'яненку

У будинку № 16 останні 20 років свого життя мешкав український оперний співак зі світовим ім'ям Анатолій Солов'яненко (1932—1999). 25 вересня 2001 року перед будівлею йому відкрили пам'ятник. Бронзова скульптура встановлена на постаменті з темного граніту. Автори — скульптор Микола Рапай та архітектор В'ячеслав Дормидонтов.

Архітектура

П'ятиповерхова, цегляна будівля покрита теразитом. У будинку розплановані комфортні три- і чотирикімнатні квартири, а також парадні та чорні сходи. У бокових секціях — аркові вхідні двері.

Симетрична композиція чолового фасаду акцентована вертикаллю суцільно заскленої сходової клітки, характерної для архітектури 1920-х — початку 1930-х років. Бокові секції мають трикутні у плані еркери і ризаліти зі сходовими клітками. Центральна вісь увінчана ступінчастим фронтоном із вазою у декоративній ніші. Площина під вікнами другого — п'ятого поверхів оздоблена декоративними елементами. Три секції будівлі утворюють мальовничий курдонер. У цілому архітектура продумана з урахуванням нефронтального сприймання композиції.

Дворовий фасад вирішений у спрощених функціональних формах. Упорядковане й озеленене подвір'я об'єднано у єдиний простір разом із двома сусідніми будівлями.

Ілюстрації

• 
  Ліве крило
• 
  Центральна частина
• 
  Праве крило

• Декор
• 
  Ваза у декоративній ніші
• 
  Оздоблення балконів
• 
  Декор

Джерела

• Галайба Василь, Маковський Євген. Список власників садиб (1882-1914) // Старий Київ. — 2020. Архівовано з джерела 20 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
•  Марія Гончаренко. Житловий будинок, 1935 // Звід пам'яток історії та культури України: Київ: А—Л. — К. : «Українська енциклопедія» імені Миколи Бажана, 1999. — Т. 1, ч. 1. — С. 421.
• Житлове будівництво РНК УСРР // Соціалістичний Київ. — 1934. — № 3—4. — С. 7.
• Тарас Кайдан. Гід по київській забудові // Хмарочос. — 2014. — 16 жовтня.
• Галина Скляренко. Пам'ятник А. Солов'яненку // Звід пам'яток історії та культури України Київ: М — С. — К. : «Українська енциклопедія» імені Миколи Бажана, 2003. — Т. 1, ч. 2. — С. 869.