Богомольця, 7/14
| Богомольця, 7/14 | ||||
|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||
| Наріжна частина | ||||
50°26′29″ пн. ш. 30°31′57″ сх. д. / 50.441369444444° пн. ш. 30.532463888889° сх. д. | ||||
| Статус | пам'ятка архітектури та містобудування (охоронний номер № 338-Кв) | |||
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення України  | |||
| Країна |  Україна | |||
| Розташування | Київ | |||
| Архітектурний стиль | постконструктивізм і стримлайн | |||
| Архітектор | Георгій Любченко | |||
| Будівництво | 1934 — 1935 | |||
| Адреса | вулиця Академіка Богомольця, 7/14 | |||
 | ||||
 Богомольця, 7/14 у Вікісховищі | ||||
Будинок № 7/14 (будинок співробітників НКВС УРСР) — житловий будинок, розташований на вулиці Академіка Богомольця з поворотом на вулицю Пилипа Орлика.
Наказом Міністерства культури і туризму України № 747/0/16-06 від 7 вересня 2006 року внесений до обліку пам'яток містобудування й архітектури[1].
.jpg)
Після перенесення в 1934 році столиці України з Харкова до Києва перевели установи й організації республіканського рівня. У столиці збільшився і штат НКВС. Відтак виникла потреба в забезпеченні співробітників каральних органів житлом. Тоді ж розпочалося зведення будинку за проєктом архітектора Георгія Любченка.
Будівництво не обійшлося без жертв. Коли копали траншеї під фундамент, провалилася земля і загинув будівельник[2].
Чотириповерхова, цегляна будівля на високому цоколі свого часу була найдовшою в Києві. Будинок завдовжки 430 метрів мав 17 секцій, 21 під'їзд і всього 177 квартир[3].
Монотонність й одноманітність сірого будинку проявляється у застосуванні стандартних планувальних і композиційних елементів, властивих конструктивізмові. Різноманітності додає великий курдонер. По його осі розташований тридільний прохід на подвір'я з аркою посередині. Принцип центрально-осьової симетрії вирішується збільшенням висоти будівлі до п'яти та шести поверхів у просторових композиційних вузлах. У наріжній частині на вулиці Пилипа Орлика протидіють горизонтальний і вертикальний ритми членування. На повороті вулиці Богомольця лівий фланг акцентується п'ятиповерховим наріжжям із заокругленим еркером і чотирма колонами на першому поверсі.
Пластику фасадів формують лоджії, балкони та еркери[1].
Водночас лунає критика щодо доцільності внесення будинку НКВС до державного реєстру пам'яток архітектури. Противники переконують, що подібні будівлі, які не мають ані історичної, ані архітектурної цінності, були зведені в радянську добу і перебудовані наприкінці XX сторіччя із цілковитою втратою автентичності. Статусом пам'ятки опосередковано звеличуються і співробітники органів масового терору, які безпосередньо причетні до знищення української інтелігенції, організації Голодомору в України і придушення національного руху. Наприклад, депутат Київської міської ради Юрій Сиротюк закликав керівництво Міністерства культури України і КМДА переглянути реєстр і вилучити об'єкти, що не мають впливу на розвиток культури, архітектури, містобудування чи мистецтва столиці[4].
- ↑ а б Будинок на Богомольця, 7/14, 1999, с. 380.
- ↑ Прогулки по улице Богомольца в Киеве: любуемся памятником из кино и одним из самых длинных домов в городе. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
- ↑ Найнезвичайніші будинки Києва: будинок-змія і двори-стільники. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
- ↑ Мінкульт захищає будинки сталінських катів. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
- Гончаренко Марія. Житловий будинок співробітників НКВС // Звід пам'яток історії та культури України: Київ. Кн. 1, ч. 1. А — Л / П. Тронько та ін. — К., 1999. — С. 380-381.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
