Добра стаття
Перевірена версія

Австрійська крона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Австрійська крона

нім. Österreichische Krone

5 000 крон 1922 року
5 000 крон 1922 року
Коди і символи
Символи K
Територія обігу
Емітент Австрія Німецька Австрія
Австрія Австрійська Республіка
Офіційно Ліхтенштейн Ліхтенштейн
Похідні та паралельні одиниці
Дробові гелер (1⁄100)
Монети і банкноти
Монети 20, 100, 200, 1 000 крон
Банкноти 1, 2, 10, 20, 100, 1 000, 5 000, 10 000, 50 000, 100 000, 500 000 крон
Історія
Дата березень 1919 року
Валюта-попередниця Австро-угорська крона
Початок вилучення 1925 рік
Валюта-наступниця Австрійський шилінг
Виробництво монет та банкнот
Емісійний центр Австро-Угорський банк, Національний банк Австрії
www.oenb.at
Монетний двір Австрійський монетний двір
www.muenzeoesterreich.at
Курси
1919 1 K = 1 крона
1924 1 S = 10 000 крон
1924 1 GK = 14 400 крон
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Австрійська крона

Австрі́йська кро́на (нім. Österreichische Krone) — грошова одиниця Австрії та Ліхтенштейну з 1919 року. Введена після розпаду Австро-Угорщини, ця валюта зазнала значної інфляції через економічні труднощі та політичну нестабільність в новій Австрійській Республіці. Ліхтенштейн відмовився від крони наприкінці 1920 року, перейшовши на швейцарський франк, а в Австрійській Республіці у 1925 році її остаточно замінив австрійський шилінг, який став новою офіційною валютою країни.

Емісію крони здійснював Австро-Угорський банк, а після його ліквідації в 1922 році — Національний банк Австрії.

Історія

[ред. | ред. код]

Розпад спільної валютної зони

[ред. | ред. код]
Докладніше: Розпад Австро-Угорської імперії
Карта розпаду Австро-Угорської імперії. Новоутворені держави почали впроваджувати власні валюти на своїх територіях

Після розпаду Австро-Угорської імперії в 1918 році Австро-Угорський банк, який перебував у спільному управлінні Австрії та Угорщини, продовжував емісію австро-угорської крони, що залишалася спільною валютою Австрії, Угорщини, Чехословаччини та була в обігу на територіях, які увійшли до складу інших країн[1]. Найважливішою проблемою, яку мали вирішити нові держави, була стабілізація курсу валюти та запобігання її подальшому знеціненню. Ініціативу виправити становище взяла Чехословаччина, чий уряд зажадав від Австро-Угорського банку припинити виплати з військових облігацій та кредитування урядів Австрії та Угорщини[2]. Після переговорів між Австро-Угорським банком та новоствореними державами було вирішено дозволити державам самим призначати емісарів для контролю за емісією. Банк зі свого боку зобов'язався не надавати позики без відома всіх емісарів[3].

Австро-Угорський банк швидко порушив домовленості з урядами новоутворених держав, відновивши виплати за військовими облігаціями та надавши кредити австрійському уряду[4][5]. Втративши довіру до банку, у 1919 році держави почали створювати власні національні кредитно-грошові системи[6][7][8]. У січні 1919 року в Югославії та наприкінці лютого в Чехословаччині було проведено штемпелювання банкнот[9][10]. Австрія ж займала відносно вигідне фінансове становище порівняно з сусідніми державами. У Відні розташовувалося головне управління Австро-Угорського банку, який тепер виконував функції Центрального банку валютного союзу країн-наступниць імперії, контролюючи емісію та кредитування. Тут також знаходилися друкарні для випуску банкнот. Фактично, Австрія мала контроль над грошовим обігом колишньої імперії, що робило її головним прихильником збереження єдиної валюти[9]. Одним із наслідків цього стало масове проникнення нештемпельованих австро-угорських банкнот до Австрії, що створювало загрозу значного зростання інфляції[11].

Штемпелювання Австро-угорських крон

[ред. | ред. код]
Докладніше: Наддруки на банкнотах Австро-Угорського банку
Штемпелювання банкнот номіналом 50 австро-угорських крон 1914 року в друкарні Австрійсько-угорського банку, 1919 рік

Після того, як уряди Югославії та Чехословаччини розпочали створення власних кредитно-грошових систем та провели штемпелювання австро-угорських банкнот, Австрія вирішила вийти з єдиного грошового простору[9]. Виконавче розпорядження Державного управління фінансів від 27 лютого 1919 року, яке стосувалося штемпелювання банкнот на території Австрії, було оприлюднено 28 лютого[12]. Процедура обміну розпочалася 12 березня 1919 року, через три дні після завершення чехословацької фінансової сегрегації. Австро-угорські паперові гроші, що належали резидентам Австрії, обмінювалися на попередньо штемпельовані банкноти, підготовлені австрійською державною друкарнею та Австро-Угорським банком. До обміну приймалися всі дійсні паперові крони, за винятком банкнот номіналом 1, 2, 25 і 200 крон. Початково планувалося завершити процес за 12 днів, однак через страйк залізничників та інші організаційні труднощі строки кілька разів переносилися, і обмін тривав навіть після запланованого кінцевого терміну 25 березня[13]. На цей момент загальна сума обміняних грошей сягала близько 4,8 мільярда крон[14]. 10 травня 1919 року валютний центр відокремили від центрального банку та передали під пряме управління Державного управління фінансів[15]. Сім місяців по тому, відповідно до нового розпорядження Державного управління фінансів від 9 січня 1920 року, на штемпельовані банкноти почали обмінювати також номінали 1 і 2 крони, хоча спочатку цього не передбачалося[16].

Умови Сен-Жерменського мирного договору

[ред. | ред. код]
Докладніше: Сен-Жерменський мирний договір (1919)

Підписання Сен-Жерменського мирного договору 10 вересня 1919 року закріпило розпад імперії та встановило нові кордони у Центральній та Східній Європі[17]. Згідно з умовами договору, новостворена Австрійська Республіка була зобов'язана проштемпелювати австро-угорські крони, що перебували в обігу на її території, а згодом замінити їх новими банкнотами. Цей процес розпочався ще в березні 1919 року, але після підписання договору він став обов’язковим. Також передбачалася повна ліквідація Австро-угорського банку та розподіл його активів і зобов’язань між державами-наступниками: Австрією, Угорщиною, Чехословаччиною, Італією, Польщею, Румунією та Югославією[18].

На першому етапі старі кронові банкноти, які залишалися в обігу, отримували надпечатку «DEUTSCHÖSTERREICH»[12]. Нові банкноти, що випускалися пізніше, все ще продовжували друкуватися від імені Австро-угорського банку, мали німецький текст на лицьовій та зворотній сторонах і ту саму надпечатку «DEUTSCHÖSTERREICH». З 1920 року на банкнотах почав з'являтися новий штамп «Ausgegeben nach dem 4. Oktober 1920»[19]. Другий етап розпочався у 1922 році з введенням нової серії крон із повністю оновленим дизайном, яка включала банкноти номіналом 1, 2, 10, 20, 100, 1 000, 5 000, 50 000, 100 000 та 500 000 крон[20], а пізніше — 10 000 крон[21]. Третій етап відбувся у 1924 році, коли було введено нову валюту — шилінг[22].

Економічний спад Австрії

[ред. | ред. код]
Докладніше: Інфляційна крона

Австрія не змогла уникнути зростання інфляції, яке значною мірою було спричинено різким збільшенням військових витрат під час Першої світової війни. Ці витрати поглинали від 80 до 90 % довоєнного ВВП, що сприяло подальшому знеціненню валюти та посилювало інфляційні процеси в країні. Хоча значна частина військових витрат фінансувалася коштом облігацій, які активно продавалися серед населення, третину коштів отримали через пряме кредитування центрального банку[23]. 1914 року були скасовані ключові обмеження для Австро-Угорського банку, включно з мінімальним золотим покриттям банкнот і забороною на кредитування уряду[24]. В результаті, до кінця війни кількість банкнот в обігу збільшилася в 12 разів, що призвело до різкого зростання інфляції. До 1918 року рівень споживчих цін зріс у 11 разів порівняно з 1914 роком[23]. Після війни ситуація ще погіршала: інфляція продовжувала стрімко зростати, досягнувши піка в 1922 році (див. Статистичні дані). З 1914 по 1922 роки ціни зросли більш ніж у 5 000 разів, а до 1924 року – майже у 14 000 разів[23]. На додачу до воєнних боргів, державний бюджет Австрії був обтяжений новими витратами. До наявного апарату державної служби, залізниць і виплат по безробіттю, що дісталися у спадок від Австро-Угорської імперії, значних видатків вимагали також продовольчі субсидії[10]. Центральний банк продовжував емісію грошей на вимогу уряду, що зрештою призвело до гіперінфляції[с 1][25][23][26]. Керівництво банку усвідомлювало можливі наслідки такої політики, але через побоювання соціальних заворушень та анархії вирішило продовжувати цей курс[27]. Гіперінфляція хоч і зменшувала боргове навантаження на уряд, водночас знищувала заощадження середнього класу, значно послаблюючи його фінансове становище[23].

Завдяки серії реформ і підписанню Женевських протоколів у жовтні 1922 року економічну ситуацію вдалося стабілізувати. Згодом, з уведенням шилінга як офіційної валюти, завершилося використання австрійської та австро-угорської крони, включно зі штемпельованими варіантами, в якості законного платіжного засобу в Австрійській республіці[22][28].

Наддруки на банкнотах Австро-Угорського банку

[ред. | ред. код]

Надпечатка «DEUTSCHÖSTERREICH»

[ред. | ред. код]
Червона надпечатка «DEUTSCHÖSTERREICH» на 1 000 австро-угорських крон 1902 року

Назва нової австрійської держави — «Республіка Німецька Австрія» (нім. Deutschösterreich), — проіснувала з 12 листопада 1918 до 21 жовтня 1919 року, коли згідно з вимогою Сен-Жерменського мирного договору її замінила «Австрійська республіка»[29]. В період проведення обміну на штемпельовані банкноти це була офіційна назва країни[30].

25 березня 1919 року було офіційно завершене штемпелювання австро-угорських крон. Штемпель та надпечатка на банкнотах містили слово нім. DEUTSCHÖSTERREICH, дос. «НІМЕЦЬКА АВСТРІЯ». Після цієї дати всі непроштемпельовані банкноти номіналів 10, 20, 50, 100, 1 000 і 10  000 крон[13], а з 1 вересня 1920 року — також 1 та 2 крони[31] втратили статус законного платіжного засобу в Австрії. Навесні 1920 року це спричинило неочікувану хвилю фальсифікацій надпечаток. Недовіра населення до проштемпельованих банкнот зросла настільки, що розраховуватися кронами великого номіналу було практично неможливо. Це призвело до паніки, внаслідок чого ділове життя практично завмерло, а фондовий ринок майже припинив свою діяльність[32]. Анулюванням підробок в Австрії займалася комісія з експертизи відбракованих банкнот (нім. Kommission zur Prüfung beanstandeter Banknoten). Банківські касири отримали восьмисторінкову брошуру з інструкціями для виявлення банкнот з фальшивими надпечатками. Ці інструкції також описували процес анулювання підробок або проставлення штампа нім. NOTE ECHT • STEMPEL FALSCH, дос. «БАНКНОТА СПРАВЖНЯ • ШТЕМПЕЛЬ ФАЛЬШИВИЙ»[33]. 1 травня 1920 року було оголошено про підготовку термінового випуску 100, 1000 і 10 000 кронових штемпельованих купюр із новим оформленням. 3 травня на нетривалий проміжок часу в грошовий обіг випустили номінали 1 000 і 10 000 крон з новим додатковим штампом нім. ECHT - ÖSTERREICHISCH-UNGARISCHE BANK - Hauptanstalt Wien, дос. «СПРАВЖНЯ - АВСТРО-УГОРСЬКИЙ БАНК - Головний офіс у Відні», який підтверджував справжність штемпеля «DEUTSCHÖSTERREICH»[34]. 8 травня 1920 року було введено банкноти 1 000 крон нового зразка[35], а 17 травня 1920 року в обігу з'явилась банкнота 10 000 крон[36]; обидві банкноти мали однаковий дизайн. Банкноту номіналом 100 крон (також з німецьким аверсом і реверсом, але з горизонтальною надпечаткою), випустили тільки через два з половиною місяці, 31 липня 1920 року[37]. Випуск банкнот з новим дизайном і надпечатками допоміг повністю подолати кризу та стабілізувати їхнє використання[33][38].

20 червня 1920 року було опубліковано розпорядження, згідно з яким банкноти Австро-Угорського банку, призначені для обігу в Австрійській Республіці, мали містити текст німецькою мовою з обох сторін купюри[39]. Надалі номінали 1 000 і 10 000 крон зазнали модифікацій, зокрема, було повністю перероблено зворотний бік банкнот: угорський реверс замінили орнаментом із двома жіночими обличчями, розташованими дзеркально праворуч і ліворуч у верхній частині[38]. На засіданні Генеральної ради Австро-Угорського банку 28 листопада 1921 року було повідомлено, що 31 жовтня 1921 року було розпочато випуск нової серії австрійських штемпельованих банкнот («II. AUFLAGE») з надпечаткою «DEUTSCHÖSTERREICH» номіналом 10 000 крон[40].

Проштемпельовані банкноти (1919—1921)

[ред. | ред. код]

Надпечатка «DEUTSCHÖSTERREICH» обрамлена стилізованою гільйошною рамкою розміром 56х20 мм. На банкнотах номіналом 1 і 2 крони вона була зеленою[16], а на інших номіналах — червоною[12] або оранжево-червоною. Надпечатка розміщувалася на австрійській стороні банкноти, причому розташування могло бути горизонтальним або вертикальним залежно від типу банкноти. На купюрах номіналом 20, 1 000 і 10 000 крон вона могла бути розташована по-різному щодо герба (орла). Через труднощі повоєнного часу часто траплялися випадки помітного зсуву надпечаток відносно заданого розташування. Попри ці недоліки, через величезну кількість грошей в обігу такі купюри все одно використовувалися у грошовому обігу і сприймалися як дійсні[41].

Австро-угорські банкноти з надпечаткою «DEUTSCHÖSTERREICH»
Номінал (крон) Зображення Розмір (мм) Дизайнери Дата
Аверс Реверс проставлення надпечатки або випуску вилучення
1 112×68 Алоіс Ганс Шрам[de], Рудольф Юнк[de], Рудольф Реслер[ru] 9 січня 1920 року 31 січня 1924 року
2 125×85
10 150×80 Йозеф Пфайффер[de] 12 березня 1919 року
20 150×89
50 162×100
100 163×107
1 000 194×128 Рудольф Реслер, Генріх Лефлер[de], Йозеф Урбан[en]
10 000 31 березня 1925 року
1 000[с 2] 3 травня 1920 року 31 січня 1924 року
10 000[с 2] 31 березня 1925 року
Австрійські банкноти Австро-Угорського банку з надпечаткою «DEUTSCHÖSTERREICH»
100 163×108 Йозеф Пфайффер 31 липня 1920 року 31 січня 1924 року
1 000[с 3] 194×128 Рудольф Реслер, Генріх Лефлер, Йозеф Урбан 8 травня 1920 року
1 000 після 20 червня 1920 року
1 000[с 4]
10 000 31 березня 1925 року
10 000[с 4] 31 жовтня 1921 року


Штамп «Ausgegeben nach dem 4. Oktober 1920»

[ред. | ред. код]
Червоний штамп «Ausgegeben nach dem 4. Oktober 1920» на 50 австро-угорських кронах 1914 року

Штемпелювання «DEUTSCHÖSTERREICH» не торкнулося банкнот, що були внесені на депозитні рахунки Австро-угорського банку і належали іноземним компаніям-резидентам зі Швейцарії та Німеччини. Банк продовжував нести відповідальність за фінансові активи, включаючи ті, що перебували за кордоном. Вартість цих коштів мала відшкодовуватися спільно Австрією та Угорщиною, оскільки банк перебував під їхнім спільним управлінням, на відміну від інших держав-наступників імперії. Правовий статус таких активів регулювала постанова Державного управління фінансів від 25 березня 1919 року, яка вивела цей тип грошей в окрему категорію — нім. alter Kronenrechnung, дос. «старі кронові рахунки»[42]. Ця ж постанова встановила, що в австрійському грошовому обігу законними платіжними засобами могли бути лише банкноти з надпечаткою «DEUTSCHÖSTERREICH». Отримати готівкові виплати зі «старих кронових рахунків» у штемпельованих банкнотах було досить складно, а банкноти без штемпеля було заборонено як ввозити, так і вивозити за кордон[19]. Це ставало можливим лише за спеціальним дозволом державного секретаря з фінансів. Такий дозвіл також могли отримати нерезиденти Німецької Австрії з територій колишньої Австро-Угорської імперії для погашення заборгованостей на австрійській території, а також приватні особи та компанії з-за кордону для виконання фінансових зобов'язань, що виникли до 28 лютого 1919 року[42]. Восени 1920 року Чехословаччина вилучила останні непроштемпельовані австро-угорські банкноти з офіційного грошового обігу в Підкарпатській Русі, прагнучи, зокрема, запобігти контрабанді цих грошей. Водночас Сен-Жерменський мирний договір, ратифікований Австрією 21 жовтня 1919 року[29], що набув чинності 16 липня 1920 року[18], передбачав припинення видачі банкнот без державних надпечаток, навіть якщо цього вимагали іноземні власники рахунків[19].

15 жовтня 1920 року Австро-Угорський банк post factum повідомив, що з 5 жовтня на всі непроштемпельовані банкноти з «старих кронових рахунків» буде наноситися штамп нім. Ausgegeben nach dem 4. Oktober 1920, дос. «Випущено після 4 жовтня 1920 року». Ця інформація була офіційно підтверджена постановою Міністерства фінансів від 21 жовтня та виконавчим розпорядженням від 6 листопада 1920 року[19]. Відповідно до розпорядження австрійського Державного управління фінансів, власникам «старих кронових рахунків» з-за меж колишньої імперії було знято всі обмеження на готівкові виплати та перекази. Для інших активів цієї категорії ввели нові правила: зняття готівки стало можливим лише банкнотами з новим штампом «Ausgegeben nach dem 4. Oktober 1920»[43].

Проштамповані банкноти (1920)

[ред. | ред. код]

Штамп «Ausgegeben nach dem 4. Oktober 1920» був внутрішньою відміткою Австро-Угорського банку, і банкноти з ним не визнавалися законним платіжним засобом в Австрії[43]. Такими кронами неможливо було розрахуватися за будь-які послуги чи товари[19]. Штамп має прямокутну форму, в центрі якої текст німецькою мовою. Навколо текстового поля розміщена рамка, прикрашена 84 крапками діаметром приблизно 1 мм. Розміри штампа варіюються: ширина становить від 51 мм до 53 мм, висота — 16 мм. Колір змінювався залежно від номіналу банкноти. Дрібні номінали (1 і 2 крони) мали зелений штамп, оскільки основний колір цих банкнот був червоним, а на інших купюрах використовували червоний штамп[44].

Австро-угорські банкноти зі штампом «Ausgegeben nach dem 4. Oktober 1920»
Номінал (крон) Зображення Розмір (мм) Дизайнери Дата
Аверс Реверс проставлення штампу вилучення
1 112×68 Алоїз Ганс Шрам, Рудольф Юнк, Рудольф Реслер 21 жовтня 1920 року 31 січня 1924 року
2 125×85
10 150×80 Йозеф Пфайффер
20 150×89
50 162×100
100 163×107
1 000 194×128 Рудольф Реслер, Генріх Лефлер, Йозеф Урбан

Інфляційна крона

[ред. | ред. код]

Економічна криза

[ред. | ред. код]
Індекс споживчих цін (Index) та річна інфляція (inflation rate) в Австрії. 1800―2018 роки

Відомий вислів Жоржа Клемансо фр. Autriche c'est ce que reste, дос. «Те, що залишилося, це Австрія» точно відображає становище країни після розпаду Австро-Угорської імперії, а також після мирних переговорів. Австрія разом з Угорщиною була визнана єдиною правонаступницею монархії, що несла відповідальність за виплату репарацій державам-переможцям. Відсутність достатньої застави значно обмежувала можливості отримання зовнішнього фінансування. Як зазначив Отто Бауер у своїй книзі «Австрійська революція», вартість австрійської крони тепер базувалася не на ресурсах великої імперії, таких як родючі землі, поклади вугілля та нафти, промислових та портових об'єктах, а лише на обмежених можливостях економіки Німецької Австрії[45]. Розпад економічної структури монархії, погані врожаї та загальна нестача ресурсів, що призвели до спаду промислового виробництва, значно погіршили становище населення[46]. Апарат державної служби, що перейшов під управління нової влади, був надто великим для невеликої країни, а рівень індустріалізації не відповідав її економічним можливостям. Багато промислових підприємств виявилися ізольованими від постачальників та традиційних ринків збуту, що ускладнювало вихід на нові зовнішні ринки[10].

До 1918 року реальний ВВП скоротився більш ніж на 40 % порівняно з довоєнним рівнем[23]. В цей самий час, коли вже заговорили про справжній голод, на допомогу Австрії вперше прийшли США під керівництвом майбутнього президента Герберта Гувера. У Парижі створили міжнародну продовольчу комісію, яка в грудні 1918 року видала австрійському уряду аванс на 4 000 тонн зерна[47]. До кінця 1921 року загальна сума продовольчих кредитів для забезпечення населення їжею перевищила 120 мільйонів доларів. Цього виявилося недостатньо, тому уряд запровадив субсидії на продаж продуктів, які фінансувалися шляхом емісії грошей. Наприкінці 1920 року обсяг продовольчих субсидій склав 4,3 мільярда крон, що становило 25 % загальних бюджетних витрат. До кінця 1921 року субсидії зросли до 65,8 мільярда крон, що становило 58 % всіх державних витрат[46].

Австрія в умовах гіперінфляції

[ред. | ред. код]

Величезний дефіцит австрійського бюджету (зокрема, для субсидування продовольства) та валютні спекуляції продовжували стимулювати інфляцію, яку неможливо було зупинити. Це змусило Ліхтенштейн наприкінці 1920 року відмовитися від використання австрійської крони, перейшовши на швейцарський франк[48]. Девальвація грошей зростала неймовірними темпами. Якщо на початку 1920 року в обігу було 12 мільярдів крон[49], то у серпні 1922 року сума зросла до понад 1-го трильйона[46][49]. Центральний банк продовжував емісію грошей на вимогу уряду, що зрештою призвело до гіперінфляції[с 1][25][23][26]. На своєму піку, 25 серпня 1922 року, курс крони до англійського фунта стерлінгів досягав 350 000 :1[50], тоді як перед Першою світовою війною, у 1914 році, це співвідношення становило 25 :1[50]. Водночас вартість «паперової крони» щодо золотої впала до 17 000 :1 (див. Валютний курс). Буханець хліба у Відні в 1922 році коштував 5 700 крон замість кількох гелерів на початку 1914 року. Щоб виплатити зарплату, бухгалтери великих компаній ходили в банки з валізами та вимагали вантажників, щоб ті допомогли доставити паперові гроші на підприємства[51]. Населення неохоче приймало крони, і ті, хто все ж таки погоджувався, могли встановлювати ціни на товари на свій розсуд. Ціни підвищувалися щодня, а інколи навіть щогодини. Люди почали панічно вкладати гроші в реальні активи, а ажіотажний попит на товари посилювався через тих, хто мав доступ до іноземної валюти. Дехто був змушений продавати своє майно за безцінь, тоді як інші значно збагатилися. Загострення економічної кризи посилювало антисемітські та ксенофобські настрої серед населення[10].

Крона впала до 15 000-ї вартості золота, повний крах був неминучим, кінець Австрії, здавалося, був близьким
— Вальтер Голдінгер і Дітер Біндер, Історія Республіки Австрія: 1918-1938

Гіперінфляція мала також деякі неочевидні переваги. Зокрема, вона сприяла зниженню тягаря військових боргів[52] та зменшенню витрат на виплату заробітної плати державним службовцям[10]. Австрійська промисловість отримувала експортні переваги, залучалися іноземні інвестори, стимулювався туризм[10].

Валютна та банківська реформа

[ред. | ред. код]
Акція Національного банку Австрії номіналом 25 крон золотом від 22 грудня 1922 року

Гіперінфляцію в Австрії вдалося зупинити завдяки комплексу заходів[23]. Перший крок включав міжнародну програму допомоги під егідою Ліги Націй, що передбачала надання Австрії кредитів у розмірі 650 мільйонів золотих крон терміном на 20 років[53], забезпечених гарантіями від декількох іноземних держав[51][54]. В обмін на цю допомогу федеральний канцлер Ігнац Зайпель був зобов'язаний здійснити суворі монетарні та фіскальні реформи, а також погодитися на міжнародний нагляд за своєю економічною політикою. Підписані в жовтні 1922 року Женевські протоколи[54] створили основні умови для впорядкування бюджету та зупинили тенденцію до зростання цін[51]. Другий крок передбачав реформування нім. Oesterreichische Nationalbank, дос. «Національного банку Австрії», який став акціонерним товариством з обмеженим впливом уряду, а також заборону на фінансування державних витрат через емісію грошей. Крім того, банк отримав завдання підготувати повернення до золотого стандарту, що існував до Першої світової війни[23]. Третій крок включав стабілізацію обмінного курсу австрійської крони щодо долара США (див. Валютний курс), що було досягнуто завдяки довірі до загальної програми реформ і збільшенню офіційних резервів внаслідок позик від Ліги Націй[23]. Завершальним етапом стало введення нової валюти — шилінгу[22].

З початком ліквідації Австро-Угорського банку в 1919 році стало зрозуміло, що Австрія, як і інші держави-наступники, потребує власного емісійного банку[18][55]. Зрештою, центральний банк фінансував близько 75 % дефіциту федерального бюджету між 1918 і 1922 роками[28]. 14 листопада 1922 року був прийнятий статут нового центрального банку Австрії у вигляді федерального закону[56]. Він закріпив офіційну назву банку, як «Національний банк Австрії», відроджуючи історичну назву установи, якій ще в 1816 році було надано виключне право на випуск банкнот відповідно до грошово-кредитної політики того часу. Статут базувався на принципах, встановлених Лігою Націй, які вимагали повної незалежності центрального банку від потреб державного кредитування, автономного управління та належного забезпечення капіталу для підтримки цієї незалежності. Останні загальні збори акціонерів Австро-Угорського банку відбулися 14 липня 1921 року, а останнє засідання його Генеральної ради — 15 грудня 1922 року[4]. Національний банк Австрії розпочав свою діяльність 1 січня 1923 року[28].

Прийняті заходи швидко принесли результати. До 1923 року державні доходи майже зрівнялися з витратами, що дозволило частково зменшити залежність від позики Ліги Націй[57]. Економічна ситуація в країні покращувалася: зростання реального ВВП у 1925—1929 роках становило в середньому 3,5 % на рік, інфляція знизилася до помірного рівня (див. Статистичні дані), але безробіття залишалося високим. На початку 1920-х років чисельність державних службовців було значно скорочено, що сприяло зростанню безробіття, яке досягло 12,7 % у 1929 році[23].

Банкноти Австро-Угорського банку (1922)

[ред. | ред. код]

Через постійне зростання попиту на гроші виникла потреба у випуску банкнот із номіналом, вищим ніж 10 000 крон. У відповідь на запит про випуск банкнот з вищими номіналами, голова Банку зазначив, що вже ведуться переговори з урядом стосовно випуску банкнот номіналом 100 000 крон. Водночас було необхідно узгодити текст цих банкнот з урядом та ліквідаційною комісією. На засіданні 22 грудня 1921 року Генеральна Рада ухвалила рішення про тимчасову емісію банкнот номіналом 50 000 крон[40]. Пік інфляції в Австрії було зафіксовано у вересні 1922 року, коли випустили банкноту номіналом 500 000 крон[58]. Розглядалася також можливість випуску банкноти номіналом 1 мільйон крон, для якої навіть надрукували пробні зразки, проте цей проєкт не був реалізований[59].

У 1922 році ввели нову серію банкнот з абсолютно новим дизайном, для заміщення штемпельованих банкнот попередніх випусків. До цієї серії увійшли банкноти номіналом 1, 2, 10, 20, 100, 1 000, 5 000, 20 000, 100 000 і 500 000 крон[60]. Ця серія продовжувала випускатися від імені Австро-угорського банку, однак тепер усі банкноти мали текст з обох сторін виключно німецькою мовою[20]. Банкноти номіналом 1 та 2 крони в обігу не перебували, їх радше використовували як папір для нотаток, адже реверс був порожній[46]. Гіперінфляція призвела до того, що банкнота номіналом в 1 000 крон виконувала роль «розмінної монети»[61]. Цей випуск став останнім в історії Австро-угорського банку, оскільки 5 грудня 1922 року розпочалася фінальна стадія його ліквідації[55].

Банкноти від імені Австро-Угорського банку
Номінал (крон) Зображення Розмір (мм) Дизайнери Дата
Аверс Реверс випуску вилучення
1 76×56 Рудольф Юнк 2 січня 1922 року 31 травня 1934 року
2 82×60 Рудольф Юнк, Рудольф Реслер
10 94×70
20 100×74
100 107×79 31 серпня 1925 року
1 000 116×86
5 000 193×106 Алоїз Ганс Шрам, Рудольф Юнк 31 березня 1926 року
50 000 193×106
100 000 195×132
500 000 198×107 Карл Штеррер[de], Рудольф Юнк 20 вересня 1922 року

Банкноти Національного банку Австрії (1924—1925)

[ред. | ред. код]

2 січня 1924 року серія попередніх номіналів 1922 року була доповнена випуском банкноти номіналом 10 000 крон, емітентом яких став новостворений Національний банк Австрії, а не Австро-угорський банк[21].

Відповідно до федерального закону під назвою нім. Schillingsrechnungsgesetz, прийнятого Національною радою Австрії 20 грудня 1924 року, новою офіційною грошовою одиницею Австрії став шилінг[22]. Вага шилінгу в чистому золоті була зафіксована на рівні 0,21172086 г, приблизно на 30 % менше, ніж вага золотого вмісту крони. Обмін австрійських паперових крон на нову валюту проводився за курсом 10 000 :1[22]. 1 березня 1925 року, через місяць після відставки Ігнаца Зейпеля, закон почав діяти[62]. Як перехідний захід, банкноти номіналом 10 000 крон, датовані «2 січня 1924 року» і з червоним написом нім. Ein Schilling, дос. «1 шилінг», ввели в обіг 11 травня 1925 року[63]. Австрійські крони все ще приймалися протягом наступного перехідного періоду, який тривав до кінця 1926 року[64].

Банкноти Національного банку Австрії
Номінал (крон) Зображення Розмір (мм) Дизайнери Дата
Аверс Реверс випуску вилучення
10 000 126×79 Рудольф Юнк 2 січня 1924 року 31 грудня 1926 року
10 000 крон = 1 шилінг
(другий випуск) 		126×79 Рудольф Юнк 11 травня 1925 року
1 000 000 193×93 Рудольф Юнк, Карл Штеррер не випущена не випущена

Монети

[ред. | ред. код]

Станом на 1922 рік в Австрійській Республіці продовжували використовувати монети австро-угорської крони. Лише в 1923 році випустили мідну монету 100 австрійських крон, на якій цифри номіналу були зображені малими літерами. Це було пов'язано з підготовкою до запровадження австрійського шилінга в 1925 році. На той час 100 крон мали вартість, еквівалентну «1 грошу» 1925 року. Дизайн монет був однаковим, за винятком відображення цифр. Подібна ситуація склалася і з мідними монетами номіналом 200 крон та мідно-нікелевими монетами номіналом 1 000 крон. Виняток становили лише золоті монети номіналом 20 і 100 корон, які зберегли свій унікальний вигляд як до, так і після цього періоду[65].

Монети усіх номіналів карбували на Австрійському монетному дворі (розташованому в Відні). Гравером монет номіналом 100 та 1 000 крон був Генріх Зіта[de]; 1000 крон містить його підпис під портретом «H•ZITA», а 100 — «HZ.». Гравером 200 крон був Філіп Хойслерр[66], а монет 20 і 100 золотих крон — Ріхард Плахт[cs][67].

Австрійські крони 1923—1924 років Гроші австрійського шилінга (монети-наступники)
Номінал Зображення Опис Діаметр
(мм) 		Метал Маса
(г) 		Гурт Роки
випуску 		Номінал Зображення
Аверс Реверс Аверс Реверс Аверс Реверс
100
крон
Номінал, рік карбування «ÖSTERREICH», Голова орла, ініціали HZ.[de] 17 95 % Cu, 4 % Sn, 1 % Zn 1,666 Гладкий 1923
1924 		1
грош
200
крон
«ÖSTERREICH», Миличний хрест 19 3,333 1924 2
гроша
1000
крон
1000 Kronen 1924 vorne
1000 Kronen 1924 vorne
1000 Kronen 1924 hinten
1000 Kronen 1924 hinten
 Номінал, вінок, рік карбування «REPUBLIK ÖSTERREICH», портрет жінки у капелюсі на тлі гір, ініціали «H•ZITA[de]» 22 75 % Cu, 25 % Ni 4,5 10
грошів
20
крон
Gold 20 Kronen 1923 vorne
Gold 20 Kronen 1923 vorne
Gold 20 Kronen 1923 hinten
Gold 20 Kronen 1923 hinten
 «2952 KRONEN = 1 KILOGRAMM MÜNZGOLD (900/1000 FEIN)», вінок, номінал «REPUBLIK ÖSTERREICH», герб Австрії, рік карбування[68][69] 21 900 ‰ Au, 100 ‰ Cu 6,77 Рифлений 1923
1924 		——
100
крон
Gold 100 Kronen 1924 hinten
Gold 100 Kronen 1924 hinten
 37 33,88
Тиражі монет 1923—1924 років[70]
Рік 100 крон 200 крон 1000 крон 20 крон 100 крон
1923 5 603 680 — — 6 988 617
1924 43 813 820 57 160 000 72 353 000 10 337 2 851

Валютний курс

[ред. | ред. код]
Курс австрійської крони за 1 долар США ($) на ринку Нью-Йорка та курс паперової крони щодо золотої в 1919—1924 роках[49][71]
Червоною лінією позначений час підписання Женевських протоколів

Статистичні дані

[ред. | ред. код]
Індекс споживчих цін (ІСЦ) та інфляція в Австрії (1914—1925)[72]
Рік Індекс споживчих цін Річний рівень інфляції (%)
1914 1 -1,2
1915 1,7 67,8
1916 3,4 104,8
1917 6,8 99
1918 11,2 63,8
1919 27,9 149,3
1920 55,5 98,7
1921 169 204,9
1922 5 032 2 876,8
1923 11 712 132,8
1924 13 788 17,7
1925 15 043 9,1
Ціни та доходи 1914—1925[73]
Ціни
Назва товару В кронах В шилінгах[d 1]
1914 рік 1919 рік 1921 рік 1923 рік 1925 рік
Офіційна ціна Чорний ринок
Щоденна газета 0,12 2 1 000 0,33
Вугілля (1 кг) 0,04 4 965 0,11
Квиток на трамвай (Відень) 0,2 5 1 500 0,35
Яйце (1 шт.) 0,07 1 5 17 1 900 0,16
Пиво (1 л.) 0,29 2,4 8,4 3 400 0,98
Хліб (1 кг) 0,32 1,24 9,5 4,76 5 268 0,62
Борошно (1 кг) 0,44 2,76 30 11,2 6 910 0,68
Цукор (1 кг) 0,84 2,72 30 96 9 525 1,32
Яловичина (1 кг) 1,95 8,2 100 102 18 600 2,8
Кава (1 кг) 4,5 328 53 500 12,8
Чоловічий костюм 45 10 000 777 000 125
Жіночий костюм 70 13 000 1 000 000 170
Місячний дохід
Посада В кронах В шилінгах[d 1]
1913 рік 1914 рік 1920 рік 1921 рік 1923 рік 1925 рік
Допомога по безробіттю 420 000 66
Робітник 99 3 200 160
Кваліфікований робітник 136 3 900 1 540 000 228
Працівник 144 180
Майстер 329
Держслужбовець середньої ланки[74] 300 6 000 26 666
Вищий керівник 471
Бюджет
Стаття В млн. крон В млн. шилінгів[d 1]
1913 рік 1918 рік 1919 рік 1921 рік 1923 рік 1925 рік
Державні доходи 3 486 78 063 9 040 000 1 487
Державні витрати 3 460 218 763 10 620 000 1 411
Дефіцит/профіцит + 26 - 140 726 - 1 580 000 + 76
Обіг банкнот 2 493,6[75] 35 588,6[75] 54 464,6[75] 1 353 403[49] 7 125 755[49] 890[75]
  1. ↑ а б в 10 000 крон = 1 шилінг

Національний банк Австрії розробив валютний калькулятор, який дозволяє порівняти ціну споживчого кошика (що включає набір товарів і послуг) у певному році, з їхньою вартістю на сьогодні[76].

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б За визначенням Філіпа Кейгана[en], гіперінфляція тривала з жовтня 1921 року по вересень 1922 року
  2. ↑ а б Терміновий випуск 1 000 і 10 000 крон зі штампом «ECHT - ÖSTERREICHISCH-UNGARISCHE BANK - Hauptanstalt Wien», що підтверджував справжність банкноти з надпечаткою
  3. ↑ Надпечатка «DEUTSCHÖSTERREICH» була розміщена вертикально, щоб прикрити угорський напис «x SZÁM x»
  4. ↑ а б «II. AUFLAGE» (другий випуск)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Muth, 1997, с. 135.
  2. ↑ Muth, 1997, с. 140.
  3. ↑ Muth, 1997, с. 143—146.
  4. ↑ а б The Austro-Hungarian Bank 1878–1922. www.oenb.at (англ.). Процитовано 16 серпня 2024.
  5. ↑ Pressburger, 1966, с. 322.
  6. ↑ Muth, 1997, с. 139—146.
  7. ↑ Травин, Маргания, 2004, Глава 4. Австро-Венгрия: Развод по габсбургскому счёту.
  8. ↑ Zbyšek, 2009, с. 163.
  9. ↑ а б в Muth, 1997, с. 143—144.
  10. ↑ а б в г д е Geldmuseum, 2020, с. 80—81.
  11. ↑ Pressburger, 1959, с. 2041.
  12. ↑ а б в 27 Februar 1919 «Vollzugsanweisung des Staatsamtes der Finanzen, StGBI. Nr. 152, betreffend die Kennzeichnung der für den Umlauf in Deutschösterreich bestimmten Noten der Oesterreichisch - ungarischen Bank». alex.onb.ac.at (нім.). Процитовано 24 серпня 2024.
  13. ↑ а б StGBl. Nr. 191 vom 26 März 1919. alex.onb.ac.at (нім.). Процитовано 27 серпня 2024.
  14. ↑ Pressburger, 1959, с. 2048.
  15. ↑ Pressburger, 1959, с. 2051.
  16. ↑ а б StGBl. Nr. 30 vom 24 Jänner 1920. alex.onb.ac.at (нім.). Процитовано 24 серпня 2024.
  17. ↑ Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
  18. ↑ а б в Art. 206 und folgende, StGBl. Nr. 303 / 1920 (= S. 1116 ff.). alex.onb.ac.at (нім.). Процитовано 28 серпня 2024.
  19. ↑ а б в г д admin (7 липня 2020). Született október negyedikén. Az “Ausgegeben nach dem 4. Oktober 1920” bélyegzésekről. – Numizmatika.info (угор.). Процитовано 25 серпня 2024.
  20. ↑ а б Austria 1922 First Issue. colnect.com (англ.). Процитовано 25 серпня 2024.
  21. ↑ а б Banknote, 10000 Kronen. sammlung.wienmuseum.at (англ.). Процитовано 25 серпня 2024.
  22. ↑ а б в г д 20 Dezember 1924, BGBI Nr. 461. alex.onb.ac.at (нім.). Процитовано 25 серпня 2024.
  23. ↑ а б в г д е ж и к л м Beer, Christian; Gnan, Ernest; Valderrama, Maria (2016). A (not so brief ) history of inflation in Austria. Monetary Policy & the Economy (англ.). № 3. с. 6—32. Процитовано 3 вересня 2024.
  24. ↑ Rádóczy, 1984, с. 16.
  25. ↑ а б Weber, Derek. Extent, causes and effects of inflation 1914 to 1918. ww1.habsburger.net (англ.). Процитовано 30 серпня 2024.
  26. ↑ а б Cagan, Ph. (1956). The Monetary Dynamics of Hyperinflation. У Friedman, M. (ред.). Studies in the Quantity Theory of Money (PDF) (англ.). Chicago University Press. с. 23—117.
  27. ↑ Kernbauer, Hans (1995). Österreichische Währungs-, Bank- und Budgetpolitik in der Zwischenkriegszeit,. У Tálos, Emmerich; Dachs, Herbert; Hanisch, Ernst; Staudinger, Anton (ред.). Handbuch des politischen Systems Österreichs. Erste Republik 1918–1933 (нім.). Wien: Hg. с. 552—569.
  28. ↑ а б в OeNB 1922-1938. www.oenb.at (англ.). Процитовано 25 серпня 2024.
  29. ↑ а б Gesetz über die Staatsform. StGBl. Nr. 484/1919. alex.onb.ac.at (нім.). Процитовано 2 вересня 2024.
  30. ↑ Gesetz vom 12. November 1918 über die Staats- und Regierungsform von Deutschösterreich. StGBl. Nr. 5/1918. alex.onb.ac.at (нім.). Процитовано 31 серпня 2024.
  31. ↑ StGBl. Nr. 387 vom 20 August 1920. alex.onb.ac.at (нім.). Процитовано 24 серпня 2024.
  32. ↑ Pressburger, 1966, с. 335.
  33. ↑ а б Az 1920-as osztrák bankjegyválság. ehuro.wfal.hu (угор.). Процитовано 24 серпня 2024.
  34. ↑ ANNO, Neue Freie Presse, 1920-05-03, Seite 4. anno.onb.ac.at (нім.). Процитовано 24 серпня 2024.
  35. ↑ ANNO, Wiener Zeitung, 1920-05-08, Seite 1. anno.onb.ac.at (нім.). Процитовано 24 серпня 2024.
  36. ↑ ANNO, Wiener Zeitung, 1920-05-16, Seite 2. anno.onb.ac.at (нім.). Процитовано 24 серпня 2024.
  37. ↑ ANNO, Wiener Zeitung, 1920-07-30, Seite 5. anno.onb.ac.at (нім.). Процитовано 24 серпня 2024.
  38. ↑ а б admin (24 березня 2021). Az 1920-as osztrák bankjegyválság – Numizmatika.info (угор.). Процитовано 24 серпня 2024.
  39. ↑ StGBl. Nr. 274 vom 20 Juni 1920. alex.onb.ac.at (нім.). Процитовано 24 серпня 2024.
  40. ↑ а б Pressburger, 1959, с. 2250.
  41. ↑ www.banknotesworld.com - DAS deutschsprachige Banknotenforum | Österreichische Banknoten ab 1900 | Bestimmungshilfe. banknotesworld.com (нім.). Процитовано 24 серпня 2024.
  42. ↑ а б StGBl. Nr. 191 vom 26 März 1919 (§ 4-6). alex.onb.ac.at (нім.). Процитовано 25 серпня 2024.
  43. ↑ а б StGBl. Nr. 507 vom 9 November 1920. alex.onb.ac.at (нім.). Процитовано 25 серпня 2024.
  44. ↑ www.banknotesworld.com - DAS deutschsprachige Banknotenforum | Österreichische Banknoten ab 1900 | Ausgegeben nach dem 4. Oktober 1920. banknotesworld.com (нім.). Процитовано 25 серпня 2024.
  45. ↑ Weber, Derek. The financial consequences of the war for the new republic. ww1.habsburger.net (англ.). Процитовано 30 серпня 2024.
  46. ↑ а б в г Kodnar, Johann. Inflationskronen - Die Eiserne Zeit (1922). Banknoten, Geldscheine, Papiergeld, Notgeld aus Österreich (нім.). Процитовано 27 серпня 2024.
  47. ↑ Pressburger, 1959, с. 2117—2118.
  48. ↑ Redaktion (2 січня 2024). «Niemand will mehr Kronen, alles will Franken». lie:zeit online (нім.). Процитовано 3 вересня 2024.
  49. ↑ а б в г д Sargent, Thomas J. (1982). The Ends of Four Big Inflations. У Hall, Robert E. (ред.). Inflation, causes and effects (PDF). National Bureau of Economic Research project report (англ.). Chicago: University of Chicago Press. с. 50—52. ISBN 978-0-226-31323-8.
  50. ↑ а б Фергюсон, А. (2012). Когда деньги умирают (рос.). Попурри. с. 128, 36. ISBN 978-985-15-1647-2.
  51. ↑ а б в Huber, von Peter (28 червня 2012). Kredit oder Untergang: Als Österreich vor der Pleite stand. Die Presse (нім.). Процитовано 25 серпня 2024.
  52. ↑ Weber, Derek. Discharge of debts through inflation. ww1.habsburger.net (англ.). Процитовано 12 вересня 2024.
  53. ↑ Папенко, Н. С.; Папенко, Є. М. (2017). Австрійська республіка: від демократії до авторитаризму. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Державне управління. Київ: Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. с. 44—50. ISSN 2616-9193.
  54. ↑ а б BGBl Nr. 842 / 1922. alex.onb.ac.at. Процитовано 8 вересня 2024.
  55. ↑ а б BGBI. Nr. 852 vom 5 Dezember 1922. alex.onb.ac.at (нім.). Процитовано 27 серпня 2024.
  56. ↑ BGBl. Nr. 823 / 1922 (= S. 1607 f.). alex.onb.ac.at (нім.). Процитовано 3 вересня 2024.
  57. ↑ Geldmuseum, 2020, с. 84.
  58. ↑ 500 000 Kronen, Austria. en.numista.com (англ.). Процитовано 3 вересня 2024.
  59. ↑ 1000000 Kronen 1924 Issue Austria. colnect.com (англ.). Процитовано 25 серпня 2024.
  60. ↑ Grabowski, Hans-Ludwig (20 лютого 2019). Banknoten der österreichischen Inflation 1922. geldscheine-online (нім.). Процитовано 31 серпня 2024.
  61. ↑ Pressburger, 1959, с. 2271.
  62. ↑ Steiner, Zara (2005). The lights that failed: European international history, 1919-1933. Oxford history of modern Europe (англ.). Oxford ; New York: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-822114-2. OCLC 58853793.
  63. ↑ 1 Schilling, Austria. en.numista.com (англ.). Процитовано 31 серпня 2024.
  64. ↑ https://austria-forum.org/, Austria-Forum |. Liste der österreichischen Kronen-Banknoten | AustriaWiki im Austria-Forum. austria-forum.org (нім.). Процитовано 1 вересня 2024.
  65. ↑ Cuhaj, 2011, с. 123—124.
  66. ↑ 200 Kronen, Австрия. ru.numista.com (рос.). Процитовано 1 вересня 2024.
  67. ↑ 20 Kronen, Австрия. ru.numista.com (рос.). Процитовано 1 вересня 2024.
  68. ↑ H.D. Rauch - Auction 103 Lot 2353. www.numisbids.com (нім.). Процитовано 23 серпня 2024.
  69. ↑ Teutoburger Münzauktion GmbH - Auction 114 Lot 740. www.numisbids.com (нім.). Процитовано 23 серпня 2024.
  70. ↑ Австрия • Krone (1919-1925) en.numista.com Процитовано 1 вересня 2024
  71. ↑ Pressburger, 1959, с. 2289.
  72. ↑ Hubmann, Gerald; Jobst, Clemens; Maier, Michaela (2020). A new long-run consumer price index for Austria (1800–2018). Monetary Policy & the Economy (англ.). № Q3/20. с. 61—88. Процитовано 1 вересня 2024.
  73. ↑ Kodnar, Johann. Inflationskronen - Die Eiserne Zeit (1922). Banknoten, Geldscheine, Papiergeld, Notgeld aus Österreich (нім.). Процитовано 1 вересня 2024.
  74. ↑ Pressburger, 1959, с. 2270.
  75. ↑ а б в г Jobst, Clemens; Stix, Helmut (2016). Florin, crown, schilling and euro: an overview of 200 years of cash in Austria. Monetary Policy & the Economy. № 3. с. 94—119. Процитовано 4 вересня 2024.
  76. ↑ Historischer Waehrungsrechner. finanzbildung.oenb.at (нім.). Процитовано 1 вересня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • www.geldschein.at Австрійські банкноти від гульдена до євро (нім.)


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Австрійська_крона&oldid=43795608