Адміністративно-територіальний поділ Російської імперії
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. |
Російська імперія була утворена 22 жовтня (2 листопада)[1] 1721 року. Країна поділялася на 11 губерній: Азовську (центр — Воронеж), Архангелогородську (центр — Архангельський город), Казанську, Київську, Московську, Санкт-Петербурзьку, Сибірську (центр — Тобольськ) (утворені 1708 року), Ризьку (1713), Астраханську (1717), Нижньогородську і Ревельську (1719).
Перші губернії Московії з'явилися у 1708, коли указом московського царя Петра I країна була розділена на 8 губерній:
- Азовську (частково на території сучасної України)
- Архангелогородську
- Інгерманландську (з 1710 — Петербурзька)
- Казанську
- Київську (на території сучасної України)
- Московську
- Сибірську
- Смоленську
У 1713-1719 створені Нижньогородська, Астраханська та Ризька губернії, а Смоленська розділена між Московською та Ризькою.
Указом Петра I від 29 травня (9 червня) 1719 року губернії були поділені на провінції, а ті — на дистрикти. Губернії (окрім Астраханської і Ревельської) були поділені на 47 провінцій. На чолі губернії стояв губернатор, провінції — воєвода, дистрикту — земський комісар.
Губернії і провінції в 1721 році:
- Азовська губернія (центр — Воронеж) — 5 (Бахмутська, Воронезька, Єлецька, Тамбовська, Шацька)
- Архангелогородська — 4 (Архангелогородська, Вологодська, Галицька, Устюзька)
- Казанська — 4 (Казанська, Пензенська, Свіяжська, Уфимська)
- Київська — 4 (Бєлгородська, Київська, Орловська, Севська)
- Московська — 9 (Владимирська, Калузька, Костромська, Московська, Переяслав-Заліська, Переяслав-Рязанська, Суздальська, Тульська, Юр'єво-Польська)
- Нижньогородська — 3 (Алатирська, Арзамаська, Нижньогородська)
- Ризька — 2 (Ризька, Смоленська)
- Санкт-Петербурзька — 11 (Білозерська, Великолуцька, Виборзька, Нарвська, Новгородська, Петербурзька, Пошехонська, Псковська, Тверська, Углицька, Ярославська)
- Сибірська (центр — Тобольськ) — 5 (В'ятська, Єнісейська, Іркутська, Соль-Камська, Тобольська)
Усього було 47 провінцій і 255 міст.
22 квітня (3 травня) 1725 року Азовська губернія перейменована на Воронезьку, а в 1726 році зі складу Ризької і Московської губерній виділена Смоленська.
У 1727 році були ліквідовані дистрикти, створені повіти. Усього було відновлено 166 повітів (повіти раніше існували до 1708 року).
Утворено 2 нових губернії — Бєлгородську і Новгородську. Бєлгородська губернія утворена 1 (12) березня з 3 провінцій, 5 козацьких полків (Ізюмський, Острогозький, Охтирський, Сумський і Харківський) і частини Української лінії Київської губернії. Новгородська губернія утворена 29 квітня (10 травня) з 5 провінцій Санкт-Петербурзької губернії (Білозерської, Великолуцької, Новгородської, Псковської і Тверської).
Утворені дві нових провінції — Астараханська Астраханської губернії і Естляндія Ревельської. У Санкт-петербурзькій губернії залишилося дві провінції — Виборзька і Петербурзька (Нарвська провінція увійшла до Естляндії, Углицька і Ярославська — до Московської губернії). Ризька провінція Ризької губернії перейменована на Ліфляндію.
У тому ж 1727 році В'ятська і Солікамська провінції Сибірської губернії перейшли до складу Казанської, а Олонецькі землі були приписані до Новгородської губернії.
Кількість провінцій в губерніях наприкінці 1727 року:
- Архангелогородська губернія — 4 (Архангелогородська, Вологодська, Галицька, Устюзька)
- Астраханська — 1 (Астраханська)
- Бєлгородська — 3 (Бєлгородська, Орловська, Севська)
- Воронезька — 5 (Бахмутська, Воронезька, Єлецька, Тамбовська, Шацька)
- Казанська — 6 (В'ятська, Казанська, Пензенська, Свіяжська, Солікамська, Уфимська)
- Київська — 1 (12 полків Малоросії: Гадяцький, Київський, Лубенський, Миргородський, Ніжинський, Переяславський, Полтавський, Прилуцький, Стародубський, Чернігівський; Запорізька Січ, Нова Сербія)
- Московська — 11 (Владимирська, Калузька, Костромська, Московська, Переяслав-Заліська, Переяслав-Рязанська, Суздальська, Тульська, Углицька, Юр'ївська, Ярославська)
- Нижньогородська — 3 (Алатирська, Арзамаська, Нижньогородська)
- Новгородська — 5 (Білозерська, Великолуцька, Новгородська, Псковська, Тверська)
- Ревельська — 1 (Естляндія)
- Ризька — 1 (Ліфляндія)
- Санкт-Петербурзька — 2 (Виборзька, Петербурзька)
- Сибірська (центр — Тобольськ) — 3 (Єнісейська, Іркутська, Тобольська)
- Смоленська — 1 (Смоленська)
Усього після реформи 1727 року в 14 губерніях імперії було 47 провінцій і близько 250 повітів.
У 1728 році Уфимська провінція Казанської губернії відійшла до Сибірської губернії.
У 1737 році в складі Казанської губернії була створена Симбірська провінція, в складі Астраханської губернії — Оренбурзька комісія.
У січні 1744 року з Виборзької і Кексгольмської провінцій Санкт-Петербурзької губернії і знову приєднаних частин Фінляндії була створена Виборзька губернія. 15 (26) березня того ж року була створена нова Оренбурзька губернія (до її складу включили Ісетську і Уфимську провінції Сибірської губернії і Оренбурзьку комісію Астраханської). У 1745 році в імперії налічувалося 16 губерній. Прибалтійські губернії поділялися на дистрикти.
Губернії і провінції в 1745 році:
- Архангелогородська губернія — 4 провінції (Архангелогородська, Вологодська, Галицька, Устюзька)
- Астраханська — 1 (Астраханська)
- Бєлгородська — 3 провінції (Бєлгородська, Орловська, Севська) і 4 міста (Ізюм, Охтирка, Суми, Харків)
- Виборзька — 3 повіти
- Воронезька — 5 (Бахмутська, Воронезька, Єлецька, Тамбовська, Шацька) і землі донських козаків
- Казанська — 6 (В'ятська, Казанська, Кунгурська, Пензенська, Свіяжська, Симбірська)
- Київська — 10 полків
- Московська — 11 (Владимирська, Калузька, Костромська, Московська, Переяслав-Заліська, Переяслав-Рязанська, Суздальська, Тульська, Углицька, Юр'ївська, Ярославська)
- Нижньогородська — 3 (Алатирська, Арзамаська, Нижньогородська)
- Новгородська — 5 (Білозерська, Великолуцька, Новгородська, Псковська, Тверська)
- Оренбурзька — 3 (Оренбурзька, Ставропольська, Уфимська)
- Ревельська — 4 дистрикти (Вікський, Вірляндський, Гаррієвський, Єрвенський)
- Ризька — 4 дистрикти (Венденський, Дерптський, Перновський, Ризький) і Езельська провінція
- Санкт-Петербурзька — 4 дистрикти (Копорський, Петербурзький, Шліссельбурзький, Ямбурзький)
- Сибірська (центр — Тобольськ) — 3 (Єнісейська, Іркутська, Тобольська)
- Смоленська — 1 (Смоленська)
Із приходом до влади Катерини II у країні були проведені деякі зміни адміністартивно-територіального поділу (АТП), які включали в основному створення губерній на нових землях.
24 березня (4 квітня) 1764 року на півдні імперії з Новосербського поселення була утворена Новоросійська губернія (центр — Кременчук). 19 (30) жовтня 1764 року з Іркутської провінції Сибірської губернії утворена Іркутська губернія. У жовтні 1764 року були об'єднані повіти в багатьох провінціях.
На Лівобережній Україні у 1764 році була створена Малоросійська (центр — Глухів), а 28 липня (8 серпня) 1765 року з південної частини Бєлгородської і Воронезької губерній (районів Слобожанщини) була сформована нова Слобідсько-Українська губернія з центром у Харкові. Таким чином, загальна кількість губерній зросла до 20.
Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році в Російській імперії 28 травня (8 червня) 1772 року зі знову приєднаних земель були створені 2 нових губернії — Могильовська і Псковська (центр — Опочка). До Псковської губернії були включені 2 колишні провінції Новгородської губернії (Псковська і Великолуцька) і дві нових — Двінська і Полоцька із земель колишнього Вітебського воєводства. Наприкінці 1772 року до неї була приєднана Вітебська провінція Могильовської губернії. У 1773 році центр Малоросійської губернії перенесено до Козельця, а в 1775 — до Києва.
У 1775 році Іркутська губернія була розділена на 3 провінції: Іркутську, Удинську і Якутську. 14 (25) лютого за рахунок нових земель, які перейшли до імперії за Кючук-Кайнарджійським мирним договором, була створена Азовська губернія, до якої ввійшли землі між Дніпром і Бугом, Слов'яносербія, Азовська провінція і землі війська Донського. У тому ж році була ліквідована Запорізька Січ, а її землі приєднані до Новоросійської губернії.
| Губернія | Дата утворення (за ст. стилем) | Кількість провінцій | Провінції | Кількість повітів |
|---|---|---|---|---|
| Азовська | 14.02.1775 | 2 | Азовська, Бахмутська | 9 |
| Архангелогородська | 18.12.1708 | 4 | Архангелогородська, Вологодська, Галицька, Устюзька | 14 |
| Астраханська | 22.11.1717 | 0 | — | 4 |
| Бєлгородська | 01.03.1727 | 3 | Бєлгородська, Орловська, Севська | 21 |
| Виборзька | 1744 | 3 | Виборзька, Каменегорська, Кексгольмська | 5 |
| Воронезька | 18.12.1708 (перейм. 1725) | 4 | Воронезька, Єлецька, Тамбовська, Шацька | 22 |
| Іркутська | 19.10.1764 | 3 | Іркутська, Удинська, Якутська | 11 |
| Казанська | 18.12.1708 | 6 | В'ятська, Казанська, Пензенська, Пермська, Свіжська, Симбірська | 20 |
| Київська | 18.12.1708 | 0 | 12 полків | 12 |
| Малоросійська | 1764 | 0 | 10 полків | 10 |
| Могильов | 28.05.1772 | 4 | Могильовська, Мстиславська, Оршанська, Рогачовська | 12 |
| Московська | 18.12.1708 | 11 | Владимирська, Калузька, Костромська, Московська, Переяслав-Заліська, Переяслав-Рязанська, Суздальська, Тульська, Углицька, Юр'євська, Ярославська | 55 |
| Нижньогородська | 20.01.1714—1717, 29.05.1719 | 3 | Алатирська, Арзамаська, Нижньогородська | 6 |
| Новгородська | 29.04.1727 | 4 | Білозерська, Новгородська, Олонецька, Тверська | 23 |
| Новоросійська | 24.03.1764 | 3 | Єлисаветградська, Катерининська, Кременчуцька | ? |
| Оренбурзька | 15.03.1744 | 3 | Ісетська, Оренбурзька, Уфимська | 6 |
| Псковська | 28.05.1772 | 5 | Великолуцька, Вітебська, Двінська, Полоцька, Псковська | 16 |
| Ревельська | 29.05.1719 | 0 | — | 4 |
| Ризька | 1713 | 2 | Езельська, Ризька | 4 |
| Санкт-Петербурзька | 18.12.1708 | 0 | — | 4 |
| Сибірська | 18.12.1708 | 2 | Єнісейська, Тобольська | 8 |
| Слобідсько-Українська | 28.07.1765 | 0 | 5 полків | 5 |
| Смоленська | 18.12.1708—1713, 1726 | 0 | — | 5 |
Таким чином, територія імперії поділялася на 23 губернії, 62 провінції і 276 повітів (без урахування Новоросійської губернії, кількість повітів якої невідома).
7 (18) листопада 1775 року Катерина II підписала закон «Заснування та управління губерній», відповідно до якого розміри губерній були зменшені, їх кількість збільшена вдвічі, ліквідовані провінції (в низці губерній були створені області) і змінені межі повітів. У середньому в губернії проживали 300–400 тис. мешканців, в повіті — 20—30 тис. мешканців. Процес заміни старих губерній на нові, які стали називатися «намісництвами», розтягнувся на 10 років. За цей період було створено 40 губерній і 2 області на правах губерній, в них було виділено 483 повіти.
Процес формування нових губерній розпочався з двох центральних губерній — Смоленської і Тверської. 25 листопада (6 грудня) 1775 року були створені Смоленське і Тверське намісництва. У нове Смоленське намісництво були включені Смоленська губернія, західні частини Бєлгородської і Московської губерній. Тверське намісництво утворене з Тверської провінції і Вишньоволоцького повіту Новгородської губернії, Бежецького і Кашинського повітів Московської губернії.
24 серпня (4 вересня) 1776 року утворені Полоцька губернія, Калузьке і Новгородське намісництва. Полоцька губернія утворена з Вітебської, Двінської і Полоцької провінцій Псковської губернії. У Псковській губернії залишилися Великолуцька і Псковська провінції, до неї також були приєднані Гдовський та Порховський повіти Новгородської губернії, а центр губернії перенесено з Опочки до Пскова. Новгородське намісництво утворене з частини Новгородської губернії, розділене на 2 області — Новгородську і Олонецьку (центр — Петрозаводськ). Калузьке намісництво утворене з південно-західних повітів Московської губернії і Брянського повіту Бєлгородської губернії.
22 березня (2 квітня) 1777 року створені Могильовське, Полоцьке і Ярославське намісництва, 19 (30) вересня — Тульське. Перші два перетворені з губерній. Ярославське створене з частин Московської губернії і Новгородського намісництва, розділене на 2 області — Углицьку і Ярославську. Тульське намісництво утворене з частини Московської губернії.
2 (13) березня 1778 року з частини Московської губернії утворена Владимирська губернія, 1 (12) вересня вона була перетворена на намісництво. 6 (17) березня 1778 року з частин Архангелогородської, Московської і Нижньогородської губерній утворене Костромське намісництво, яке було розділене на дві області — Костромську та Унженську. 24 серпня (4 вересня) 1778 року з частини Московської губернії утворене Рязанське намісництво, а 5 (16) вересня з частин Бєлгородської і Воронезької губерній утворилось Орловське намісництво.
23 травня (3 червня) 1779 року з частин Бєлгородської, Воронезької та Слобідсько-Української губерній утворене Курське намісництво, при цьому Бєлгородська губернія була ліквідована (її частини ввійшли до Воронезької губернії і Курського намісництва). 5 (16) вересня 1779 року з Нижньогородської губернії і частин Владимирського і Рязанського намісництв та Казанської губернії утворене Нижньогородське намісництво. 16 (27) вересня з північних районів Воронезької губернії і південних районів Рязанського намісництва утворене Тамбовське намісництво. 25 вересня (6 жовтня) 1779 року з Воронезької губернії і Острогозької провінції Слобідсько-Української губернії утворене Воронезьке намісництво. Також у 1779 році з Кузнецького і Томського повітів Сибірської губернії була утворена Коливанська область із центром у Бердському острозі.
У 1780 році утворено 7 нових намісництв і губерній. У січні реорганізована Петербурзька губернія, в якій залишилося 7 повітів. Із Архангелогородської губернії утворене Вологодське намісництво, до якого приднані Каргопольський повіт Новгородського намісництва і частина Кологривського повіту Костромського. Це намісництво розділили на дві області — Архангельську і Вологодську. Навесні 1780 року Слобідсько-Українська губернія перетворена на Харківське намісництво, в нього включені частини ліквідованої Бєлгородської губернії. Із північних частин Казанської і Оренбурзької губерній виділене В'ятське намісництво, а з південних повітів Казанської губернії — Симбірське і Пензенське намісництва. Із північної частини Астраханської губернії утворене Саратовське намісництво.
У 1781 році з Тюменської провінції Сибірської губернії було виділене самостійне Пермське намісництво і розділене на дві області — Єкатеринбурзьку і Пермську. Восени 1781 року Малоросійська губернія була розділена на Новгород-Сіверське і Чернігівське намісництва, а її частина об'єдналася з Київською губернією в Київське намісництво. Залишки Казанської губернії (без В'ятського, Пензенського і Симбірського намісництв) були перетворені на Казанське намісництво. До Санкт-Петербурзької губернії приєдналися Олонецька область і Новоладозький повіт Новгородського намісництва, Гдовський і Лузький повіти Псковської губернії. У жовтні 1781 року із залишків Московської губернії була утворена нова Московська губернія. Наприкінці року з Оренбурзької губернії і Челябінського повіту Пермського намісництва утворене Уфимське намісництво, яке було розщділене на 2 області — Оренбурзьку та Уфимську.
У 1782 році Сибірська губернія була перетворена на Тобольське намісництво з двома областями — Тобольською та Томською. Наприкінці 1782 року Коливанська область була перетворена на Коливанське намісництво. Його центр, Бердський острог, перейменовано на Коливань.
На початку 1783 року Азовська і Новоросійська губернія об'єдналися в Катеринославське намісництво з центром у Кременчуці. Навесні 1783 року Іркутська губернія перетворена на Іркутське намісництво, яке розділили на 4 області — Іркутську, Нерчинську, Охотську та Якутську. Улітку того ж року на намісництва були перетворені Ревельська, Ризька і Виборзька губернії.
У лютому 1784 року зі знову приєднаних у 1783 році південних земель (Крим, Тамань, Кубанська сторона) була утворена Таврійська область на правах намісництва (центр — Сімферополь). У березні 1784 року Вологодське намісництво було розідлене на Архангельське і Вологодське, останнє розділили на дві області — Великоустюзьку і Вологодську. У травні того ж року з Олонецької області Санкт-Петербурзької губернії утворене Олонецьке намісництво з центром у Петрозаводську.
Нарешті, останнім етапом Катерининської реформи АТП стало перетоврення в 1785 році Астраханської губернії на Кавказьке намісництво з перенесенням центру до нового центру Єкатеринограда (у 1790 році через його необлаштованість центр повернули до Астрахані). Кубанська сторона була включена до Кавказького намісництва, а його територіяю розділили на 2 області — Астраханську і Кавказьку (центр — Єкатериноград).
Таким чином, після Катерининської реформи імперія поділялася на 38 намісництв, з губернії і 1 область на правах намісництва. Розміри і межі більшості намісництв Європейської Росії, утворених у 1775–1785 роках практично не змінювалися до початку XX століття, якщо не враховувати короткого періоду реформ АТП при Павлі Першому.
У 1789 році центр Катеринославського намісництва перенесено з Кременчука до Катеринослава.
Унаслідок приєднання нових земель на півдні і заході наприкінці XVIII ст. були утворені нові намісництва: у 1793 році — Брацлавське, Ізяславське і Мінське, у 1795 — Вознесенське і Курляндське (центр — Мітава), Ізяславське розділене на Волинське (центр — Новоград-Волинський) і Подільське (центр — Кам'янець-Подільський), у 1796 році — Віленське і Слонімське.
У результаті реформ до кінця царювання Катерини II імперія поділялася на 49 губерній і намісництв і 1 область.
Із приходом до влади Павла I було проведене тимчасове укрупнення раніше створених намісництв, які були офіційно перейменовнаі на губернії. При цьому указом від 12 (23) грудня 1796 року були скасовані Олонецька, Коливанська, Брацлавська, Чернігівська, Новгород-Сіверська, Вознесенська, Катеринославська, Саратовська, Полоцька, Могильовська, Віленська, Слонімська губернії і Таврійська область (усього 13). Окрім того, був установлений новий поділ губерній на повіти, а кількість повітів зменшена, частина повітових міст переведена до заштатних.
Олонецька губернія була розділена між Архангельською і Новгородською, Коливанська — між Тобольською та Іркутською, Саратовська — між Пензенською та Астраханською, Брацлавська — між Подільською та Київською.
Вознесенська, Катеринославська губернії і Таврійська область були об'єднані в Новоросійську губернію з центром у Новоросійську (з 1801 року - знову Катеринослав).
Чернігівська і Новгород-Сіверська губернії були об'єднані в Малоросійську (центр — Чернігів), Полоцька і Могильовська — в Білоруську (центр — Вітебськ), Віленська і Слонімська — в Литовську (центр — Вільно).
Деякі губернії були перейменовані і укрупнені: Харківська перейменована на Слобідсько-Українську (відновлена в межах 1780 року), Кавказька — на Астраханську, Уфимська — на Оренбурзьку (центр — Оренбург), Ризька — на Ліфляндську, Ревельська — на Естляндську.
У березні 1797 року Пензенська губернія була перейменована на Саратовську, а її центр перенесено до Саратова. У жовтні того ж року більша частина колишньої Пензенської губернії розділена між сусідніми Нижньогородською, Симбірською і Тамбовською. У липні 1797 року укрупнена Київська губернія. Павло Перший скасував усі зміни Потьомкіна щодо управління Донським військом.
Таким чином, станом на 1800 рік в імперії було 42 губернії.
У XIX столітті відбувається розмежування адміністративно-територіальних організацій на 2 групи: на основній території Європейської Росії зберігається загальногубернська організація (у 60-ті роки — 51 губернія), на національних околицях створюються генерал-губернаторства (окрім Остзейського краю, до якого входило три губернії). Окрім цього, у другій половині XIX ст.—на початку XX ст. було створено 20 областей — адміністративних одиниць, які відповідають губерніям. Як правило, області розташовувались на прикордонних територіях. Продовжується подальша централізація і бюрократизація місцевого самоврядування. Відбувається спрощення місцевого апарату з посиленням його прямого підпорядкування особисто губернатору.
Реформи 1860—70-х років, особливо земська, міська і судова, впроваджували засади виборного загальностанового представництва до організації місцевого управління і суду. Виборні органи земського самоврядування (у 34 губерніях) завідували місцевим господарством, у містах — міські думи і управи. Земська (1890) і міська (1892) контрреформи посилили станово-дворянське представництво в місцевому савмоврядуванні і підпорядкування його адміністрації. Запровадження інституту земських начальників (1889) як носіїв дворянсько-поміщицького права з їх адміністративними, судовими і фінансовими функціями зводило нанівець селянське самоврядування.
Губернський апарат місцевого самоврядування залишався дієвим до XX століття. Під час столипінських реформ (1907—1910) були відновлені надзвичайні методи управління. Посилилась роль поліцейських органів і станово-дворянських організацій (Рада об'єднаного дворянства).
Станом на 1914 рік Російська імперія (столиця — Санкт-Петербург) поділялася на:
- 9 генерал-губернаторств (у тому числі Кавказьке Намісництво)
- Губерній — всього — 78 (у тому числі у складі генерал-губернаторств — 29)
- Областей — всього — 21 (у тому числі у складі генерал-губернаторств — 18)
- Самостійних округів у складі Кавказького Намісництва — 2
- Васалів Російської імперії (Хівинське ханство, Бухарський емірат) — 2
- Протекторатів Російської імперії (Урянхайський край) — 1
- Варшавське (центр — Варшава, 9 губерній)
- Іркутське (центр — Іркутськ, 2 губернії, 2 області): Єнісейська та Іркутська губернії, Якутська та Забайкальська області
- Кавказьке Намісництво (6 губерній, 5 областей, 2 округи): Бакинська, Ериванська, Єлизаветпольська, Кутаїська, Тифліська та Чорноморська губернії, Батумська, Дагестанська, Карська, Кубанська та Терська області, Закатальський та Сухумський округи
- Київське (центр — Київ, 3 губернії): Волинська, Київська та Подільська губернії
- Московське (центр — Москва, 1 губернія)
- Приамурське (центр — Хабаровськ, 4 області): Амурська, Камчатська, Приморська та Сахалінська області
- Степове (центр — Омськ, 2 області): Акмолінська та Семипалатинська області
- Туркестанське (центр — Ташкентт, 5 областей): Закаспійська, Самаркандська, Семиреченська, Сирдар'їнська та Ферганська області
- Фінляндське (центр — Гельсінгфорс, 8 губерній)
| №п/п | Регіон | Площа (км²) |
Населення 1897 рік |
Центр | Склад | Докладніше |
| Губернія | ||||||
| 1 | Архангельська | 845 305 | 346 536 | Архангельськ | 9 повітів | докладніше |
| 2 | Астраханська | 215 848 | 1 003 542 | Астрахань | 5 повітів | докладніше |
| 3 | Бакинська | 39 161 | 826 716 | Баку | 6 повітів | докладніше |
| 4 | Бессарабська | 45 632 | 1 935 412 | Кишинів | 8 повітів | докладніше |
| 5 | Варшавська | 17 480 | 1 931 867 | Варшава | докладніше | |
| 6 | Віленська | 41 909 | 1 591 207 | Вільна | 7 повітів | докладніше |
| 7 | Вітебська | 43 985 | 1 489 246 | Вітебськ | 11 повітів | докладніше |
| 8 | Волинська | 71 740 | 2 989 482 | Житомир | 12 повітів | докладніше |
| 9 | Вологодська | 402 133 | 1 341 785 | Вологда | 10 повітів | докладніше |
| 10 | Володимирська | 48 745 | 1 515 691 | Володимир | 13 повітів | докладніше |
| 11 | Воронезька | 65 896 | 2 531 253 | Воронеж | 12 повітів | докладніше |
| 12 | Вятська | 153 112 | 3 030 831 | Вятка | 11 повітів | докладніше |
| 13 | Гродненська | 38 581 | 1 603 409 | Гродно | 9 повітів | докладніше |
| 14 | Ериванська | 26 433 | 829 556 | Еривань | 7 повітів | докладніше |
| 15 | Естляндська | 20 248 | 412 716 | Ревель | 4 повітів | докладніше |
| 16 | Єлизаветпольська | 44 137 | 878 415 | Єлизаветполь | 8 повітів | докладніше |
| 17 | Єнісейська | 2 542 346 | 570 161 | Красноярськ | 5 повітів та 1 управління | докладніше |
| 18 | Іркутська | 726 308 | 514 267 | Іркутськ | 5 повітів | докладніше |
| 19 | Казанська | 63 680 | 2 170 665 | Казань | 12 повітів | докладніше |
| 20 | Каліська | 11 337 | 840 597 | Каліш | 8 повітів | докладніше |
| 21 | Калузька | 30 930 | 1 132 843 | Калуга | 11 повітів | докладніше |
| 22 | Катеринославська | 63 396 | 2 113 674 | Катеринослав | 8 повітів | докладніше |
| 23 | Келецька | 10 093 | 761 995 | Кельці | 7 повітів | докладніше |
| 24 | Київська | 50 960 | 3 559 229 | Київ | 12 повітів | докладніше |
| 25 | Ковенська | 40 191 | 1 544 564 | Ковно | 7 повітів | докладніше |
| 26 | Костромська | 83 999 | 1 387 015 | Кострома | 12 повітів | докладніше |
| 27 | Курляндська | 27 030 | 674 034 | Митава | 11 повітів | докладніше |
| 28 | Курська | 46 457 | 2 371 012 | Курськ | 15 повітів | докладніше |
| 29 | Кутаїська | 36 476 | 1 058 241 | Кутаїсі | 7 повітів | докладніше |
| 30 | Ліфляндська | 47 031 | 1 299 365 | Рига | 9 повітів | докладніше |
| 31 | Ломжинська | 10 545 | 579 592 | Ломжа | 7 повітів | докладніше |
| 32 | Люблінська | 16 831 | 1 160 662 | Люблін | докладніше | |
| 33 | Мінська | 91 218 | 2 147 621 | Мінськ | 9 повітів | докладніше |
| 34 | Могилівська | 47 952 | 1 686 764 | Могилів | 11 повітів | докладніше |
| 35 | Московська | 33 273 | 2 430 581 | Москва | 13 повітів | докладніше |
| 36 | Нижньогородська | 51 254 | 1 584 774 | Нижній Новгород | 11 повітів | докладніше |
| 37 | Новгородська | 118 544 | 1 367 022 | Новгород | 11 повітів | докладніше |
| 38 | Олонецька | 130 797 | 364 156 | Петрозаводськ | 7 повітів | докладніше |
| 39 | Оренбурзька | 189 727 | 1 600 145 | Оренбург | 5 повітів | докладніше |
| 40 | Орловська | 46 726 | 2 033 798 | Орел | 12 повітів | докладніше |
| 41 | Пензенська | 38 841 | 1 470 474 | Пенза | 10 повітів | докладніше |
| 42 | Пермська | 330 229 | 2 994 302 | Перм | 12 повітів | докладніше |
| 43 | Петроковська | 12 249 | 1 403 901 | Петроков | 8 повітів | докладніше |
| 44 | Плоцька | 9 431 | 553 633 | Плоцьк | 7 повітів | докладніше |
| 45 | Подільська | 42 019 | 3 018 299 | Кам'янець-Подільський | 12 повітів | докладніше |
| 46 | Полтавська | 49 897 | 2 778 151 | Полтава | 15 повітів | докладніше |
| 47 | Псковська | 43 214 | 1 122 317 | Псков | 8 повітів | докладніше |
| 48 | Радомська | 12 353 | 814 947 | Радом | 7 повітів | докладніше |
| 49 | Рязанська | 41 931 | 1 802 196 | Рязань | 12 повітів | докладніше |
| 50 | Самарська | 155 588 | 2 751 336 | Самара | 7 повітів | докладніше |
| 51 | Санкт-Петербурзька | 44 616 | 2 112 033 | Санкт-Петербург | 8 повітів | докладніше |
| 52 | Саратовська | 84 495 | 2 405 829 | Саратов | 10 повітів | докладніше |
| 53 | Седлецька | 14 318 | 772 146 | Седлець | докладніше | |
| 54 | Симбірська | 49 495 | 1 527 848 | Симбірськ | 8 повітів | докладніше |
| 55 | Смоленська | 56 006 | 1 525 279 | Смоленськ | 12 повітів | докладніше |
| 56 | Ставропольська | 60 082 | 873 301 | Ставрополь | 5 повітів | докладніше |
| 57 | Сувалкська | 12 319 | 582 913 | Сувалки | докладніше | |
| 58 | Таврійська | 60 378 | 1 447 790 | Сімферополь | 8 повітів | докладніше |
| 59 | Тамбовська | 66 589 | 2 684 030 | Тамбов | 12 повітів | докладніше |
| 60 | Тверська | 64 684 | 1 769 135 | Твер | 12 повітів | докладніше |
| 61 | Тифліська | 44 523 | 1 051 032 | Тифліс | 9 повітів | докладніше |
| 62 | Тобольська | 1 387 557 | 1 433 043 | Тобольськ | 10 повітів | докладніше |
| 63 | Томська | 847 373 | 1 927 679 | Томськ | 7 повітів | докладніше |
| 64 | Тульська | 30 960 | 1 419 456 | Тула | 12 повітів | докладніше |
| 65 | Уфимська | 122 011 | 2 196 642 | Уфа | 6 повітів | докладніше |
| 66 | Харківська | 54 496 | 2 492 316 | Харків | 11 повітів | докладніше |
| 67 | Херсонська | 70 802 | 2 733 612 | Херсон | 6 повітів | докладніше |
| 68 | Чернігівська | 52 399 | 2 297 854 | Чернігів | 15 повітів | докладніше |
| 69 | Чорноморська | 7 346 | 57 478 | Новоросійськ | 3 округи | докладніше |
| 70 | Ярославська | 35 542 | 1 071 355 | Ярославль | 10 повітів | докладніше |
| Область | ||||||
| 1 | Акмолінська | 566 595 | 682 608 | Омськ | 5 повітів | докладніше |
| 2 | Амурська | 451 783 | 120 306 | Благовєщенськ | 1 повіт та 1 округ | докладніше |
| 3 | Війська Донського | 164 099 | 2 564 238 | Новочеркаськ | 9 округів | докладніше |
| 4 | Дагестанська | 29 740 | 571 154 | Темір-Хан-Шура | 9 округів | докладніше |
| 5 | Забайкальська | 613 289 | 672 037 | Чита | 7 повітів | докладніше |
| 6 | Закаспійська | 605 150 | 382 487 | Асхабад | 5 повітів | докладніше |
| 7 | Карська | 18 927 | 290 654 | Карс | докладніше | |
| 8 | Кубанська | 92 429 | 1 918 881 | Катеринодар | 7 відділів | докладніше |
| 9 | Приморська | 1 887 762 | 223 336 | Хабаровськ | 6 повітів | докладніше |
| 10 | Самаркандська | 68 964 | 860 021 | Самарканд | 4 повіти | докладніше |
| 11 | Сахалінська | 75 979 | 28 113 | Олександрівськ-Сахалінський | 2 ділянки | докладніше |
| 12 | Семипалатинська | 506 789 | 684 590 | Семипалатинськ | 5 повітів | докладніше |
| 13 | Семиріченська | 395 942 | 987 863 | Вірний | 6 повітів | докладніше |
| 14 | Сирдар'їнська | 515 359 | 1 478 398 | Ташкент | 6 відділів | докладніше |
| 15 | Терська | 69 272 | 933 936 | Владикавказ | 6 округів | докладніше |
| 16 | Тургайська | 454 974 | 453 416 | Кустанай | 4 повіти | докладніше |
| 17 | Уральська | 323 678 | 645 121 | Уральськ | 4 повіти | докладніше |
| 18 | Ферганська | 137 866 | 1 572 214 | Скобелів | 5 повітів | докладніше |
| 19 | Якутська | 3 947 703 | 269 880 | Якутськ | 5 округів | докладніше |
| Разом | 21 465 490 | 125 640 021 | Санкт-Петербург | 70 губерній та 19 округів [2] | ||
Після Лютневої революції 1917 року Тимчасовий уряд зберіг усю систему губернських закладів. Губернатори були замінені губернськими комісарами (у повітах — повітовими комісарами), проте з переважанням дворянсько-поміщицького складу. Одночасно з цим формувалася система Рад, яка протистояла місцевим владам Тимчасового уряду. Жовтнева революція, зберігши спочатку губернський поділ, ліквідувала весь старий губернський апарат і встановила нові органи радянської влади на чолі з губернськими виконкомами, яких обирали на губернському з'їзді Рад. Губернсько-територіальний поділ діквідовано у 1924—1929 роках у зв'язку з районуванням СРСР і замінений поділом на області та краї, а пізніше й округи.
Кількість губерній Російської імперії в цілому швидко зросла в результаті розукрупнюючих реформ, які проводилися протягом XVIII століття. Вона досягала 51 в останній рік царювання Катерини II. Із приходом Павла I кількість губерній була скорочена до 42, але потім майже всі скасовані губернії були відновлені Олександром I. У подальшому за рахунок знову приєднаних земель їх кількість зросла до 81.
У 1917 році розпочався процес роздроблення старих губерній і з'явилося кілька нових радянських губерній. Якщо в межах РРФСР у 1917 році їх було 56, то на початку 1922 року — 72. У 1923—1929 роках усі вони поступово були замінені «великими» областями держпланівської сітки, і загальна кількість одиниць головної ланки (нових областей і країв) скоротилася в 1930 році до 13.
- ↑ Тут і далі в дужках зазначені дати за новим стилем.
- ↑ Без Фінляндського генерал-губернаторства, Хівинського ханства та Бухарського емірату.
- Єфіменко Г. Г. Губернська реформа 1775 [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 239. — ISBN 966-00-0405-2.