Акмолінська область (Російська імперія)

	Акмолінська область
	Герб
Дата створення / заснування	21 жовтня (2 листопада) 1868
Офіційна назва	рос. Акмолинская область (21 жовтня (2 листопада) 1868)
Країна	Російська імперія, Російська республіка і Російська СФРР
Столиця	Омськ
Адміністративна одиниця	Західно-Сибірське генерал-губернаторство; Степове генерал-губернаторство; РСФРР
Кількість населення	1 555 679 осіб
Замінений на	Омська губерніяd
На заміну	Область сибірських киргизівd і Тобольська губернія
Час/дата припинення існування	3 січня 1920
Категорія мап на Вікісховищі	d
	Акмолінська область у Вікісховищі

54°58′00″ пн. ш. 73°23′00″ сх. д. / 54.966666944444° пн. ш. 73.383330277778° сх. д. / 54.966666944444; 73.383330277778

Акмолінська область (Омська область в 1918–1920) — область Російської імперії, створена в 1868, її центром був Омськ.

Історія

До її складу входили Акмолінський, Атбасарський, Кокчетавський, Омський та Петропавловський повіти.

До 1882 Акмолинська область входила до Західно-Сибірського генерал-губернаторства.

Згодом Західно-Сибірське генерал-губернаторство було скасовано й створено Степове генерал-губернаторство.

До Степового генерал-губернаторства Акмолінська область увійшла як адміністративна одиниця разом із Семипалатинською та Тургайською областями. Одночасно Томська й Тобольська губернії отримали права, якими користувалися губернії європейської частини Російської імперії, і до генерал-губернаторств більше не входили, а безпосередньо підпорядковувалися Петербургу. Центром новоствореного Степового генерал-губернаторства теж став Омськ.

У січні 1918 рішенням обласного з'їзду селянських депутатів Акмолінську область перейменовано на Омську; до неї приєднано Тарський та Тюкалинський повіти Тюменської (колишньої Тобольської) губернії.

3 січня 1920 Постановою Сибревкому Омська область перетворена в Омську губернію.

Населення

Згідно з даними перепису населення Російської імперії 1897 року в області мешкало 682608 осіб. Мовний склад населення був таким^[1]:


Мова	Число ос.	Відсоток
киргиз-кайсацька	427389	62,61
російська	174292	25,53
українська	51103	7,49
татарська	10819	1,58
мордовська	8546	1,25
німецька	4791	0,7
Їдиш	1613	0,24
польська	1142	0,17
латиська	544	0,08
естонська	375	0,05
сартська	368	0,05
узбецька	313	0,05
білоруська	246	0,04
пермяцька	203	0,03
Інші	864	1,3

Примітки

↑ Linguistic composition of Russian empire: 1897 census. Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 12 лютого 2014. [Архівовано 2013-12-04 у Wayback Machine.]

Джерела

Н. Юрцовский. Административное деление (XVII–XX вв.) // Сибирская советская энциклопедия. Новосибирск: Сибирское краевое издательство, 1929, т. 1, стлб. 20-27.
П. П. Вибе. Административное деление // П. П. Вибе, А. П. Михеев, Н. М. Пугачева. Омский историко-краеведческий словарь. Москва: Отечество, 1994, с. 6-7.

[1] Linguistic composition of Russian empire: 1897 census. Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 12 лютого 2014. [Архівовано 2013-12-04 у Wayback Machine.]

[1]