Перейти до вмісту

Лупій Олесь Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лупій.
Лупій Олесь Васильович
Народився28 березня 1938(1938-03-28)
с. Нова Кам'янка, Львівське воєводство, Польська Республіка
Помер14 серпня 2022(2022-08-14)[1] (84 роки)
Київ, Україна
ПохованняСолом'янське кладовище
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьпоет, прозаїк, драматург, сценарист, письменник
Сфера роботибелетристика[2] і поезія[2]
Alma materФілологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1961)
Жанрроман і повість[d]
ЧленствоНаціональна спілка письменників України
Брати, сестриЯрослав Лупій і Лупій Григорій Васильович
НагородиЗаслужений діяч мистецтв України
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
ПреміїНаціональна премія України імені Тараса Шевченка
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Лупі́й Оле́сь (Олекса́ндр) Васи́льович (28 березня 1938, с. Нова Кам'янка, нині Львівський район, Львівська область — 14 серпня 2022, м. Київ) — український поет, прозаїк, драматург, сценарист. Член Національної спілки письменників України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 28 березня 1938 року в селі Нова Кам'янка Равського повіту Львівського воєводства Польщі (нині Львівський район Львівської області України) у селянській родині, яку за участь у визвольних змаганнях було заслано в Сибір.

Молодший брат першого директора Львівського історико-культурного музею-заповідника ''Личаківський цвинтар'' Григорія Лупія, старший брат кінорежисера Ярослава Лупія.

Помер опівдні 14 серпня 2022 року у віці 84 років у Києві після важкої хвороби[3].

Похований на Солом'янському кладовищі.

Освіта

[ред. | ред. код]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Працював у редакціях газет, у видавництві «Радянський письменник». Довгий час був відповідальним секретарем ради НСПУ, заступником голови НСПУ.

Творчість

[ред. | ред. код]

Автор збірок поезій:

  1. «Вінки юності»,
  2. «Майовість»,
  3. «Перевал» (1969),
  4. «Невпинність»,
  5. «Черемхова заметіль» (1981),
  6. «Любов і лад»,
  7. «Довголіття бджоли»,
  8. «Кольорами предків» (1991),
  9. «Зелене весілля» (1998),
  10. «Золоті екологи»,
  11. «Гармонія»,
  12. «Березневі строфи»,
  13. «Одна-єдина» (1984);

Романи:

  1. «Милява»,
  2. «Герць» (1966),
  3. «Грань» (1969),
  4. «Вірність» (1976),
  5. «Нікому тебе не віддам» (1984),
  6. «Падіння давньої столиці» (1991),
  7. «Гетьманська булава»,
  8. «Лицарі помсти» (2001),
  9. «Сонце поміж соснами» (1979);

Збірки повістей та оповідань

  1. «Романа»,
  2. «Час квітня», Збірки творів для дітей
  3. «Чистовід»,
  4. «Веселі музики».

Автор сценаріїв до художніх фільмів:

Критика

[ред. | ред. код]

Валерій Марченко у своїй статті «За параваном ідейності»[4], що на суді 1973 року інкримінувалася йому як злочин перед радянською владою, так відгукувався про творчість Лупія:

Ми розглянули твори...досить численного загону письменників, за чиєю допомогою радянські можновладці утверджують своє панування на Україні; ласі шматки, що перепадають найвідданішим, повинні стимулювати акт творення, і вони, природно, роблять свою справу. На обріях нашої літератури, окрім старих кадрів культівських часів (Натана Рибака, Леоніда Новиченка, Юрія Збанацького), з'являється чимало нових письменників-підприємців: Павло Загребельний, Микола Сингаївський, Олесь Лупій, Ростислав Братунь. Продукуючи романи, драми, поезії, статті на правильні теми, гурт оцих вельми далеких від культури свого народу митців «чесно» заробляє на хліб. Твори багатьох із них написані досить вправною рукою графомана, тому непідготованому читачеві за напруженим сюжетом та розмаїтою образною системою важко помітити його ідейну недолугість і навіть реакційність. А це й потрібно авторові та верхнім «десяти тисячам» які спонукають його до письма відрегульованою системою заохочень.[5]

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Помер відомий український письменник Олесь Лупій — 2022.
  2. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ Помер відомий український письменник Олесь Лупій. Главком. Процитовано 14 серпня 2022.
  4. ↑ Разом із статтею «Київські діалоги» по жовтень 1993 р. знаходилась в архіві КДБ УРСР (СБУ).
  5. ↑ ЗА ПАРАВАНОМ ІДЕЙНОСТІ Валерій Марченко
  6. ↑ Про відзначення державними нагородами України | от 13.10.2006 № 871/2006. zakon2.rada.gov.ua. Процитовано 20 липня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Письменники Радянської України. 1917—1987. К., 1988. — С.369;
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.378;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.794;
  • Хто є хто в Україні. К., 2000. — С.279;
  • Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С.58.
  • Брати Лупії: бібліогр. довід. / Всеукр. т-во «Просвіта» ім. Тараса Шевченка ; упоряд. О. В. Лупій ; вступ. ст. Л. Бондаренко ; ред. Л. С. Бондаренко. — Київ, 2015. — 28 с. : фот.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лупій_Олесь_Васильович&oldid=43225404