Перейти до вмісту

Талалай Леонід Миколайович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Талалай Леонід Миколайович
Народився11 листопада 1941(1941-11-11)
Савинці, Балаклійський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Помер19 червня 2012(2012-06-19) (70 років)
Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьписьменник, поет
Alma materЛітературний інститут імені Горького
Знання мовукраїнська
ЧленствоСП СРСР
НагородиНаціональна премія України імені Тараса Шевченка — 1993
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Талалай.

Леоні́д Микола́йович Талала́й (11 листопада 1941, Харківська область—19 червня 2012) — український поет, член Національної спілки письменників України (від 1967).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Леонід Талалай по факту народився 11.11.1940 р. в селянській сім'ї в селі Савинці Балаклійського району Харківської області, але сильно хворів, тому батьки по закінченню війни у свідоцтві про народження поставили дату народження 11.11.1941 р.

1956 р. разом із батьками переїхав до Горлівки.

1958-го закінчив школу робітничої молоді. Працював теслею та муляром. Служив в ракетних військах в Білорусі та Казахстані.

1965 р. вступив до Літературного інституту ім. Горького в Москві, в 1967 перевівся на Вищі літературні курси (ВЛК), які закінчив у 1969 р. і повернувся в Горлівку.

1970 р. одружився і переїхав жити в Донецьк, де керував молодіжною літературною студією.

1977 р. переїхав з Донецька до Києва.

1986 р. — отримав премію ім. В. Сосюри.

1993 р. став лауреатом Національної премії ім. Тараса Шевченка.

2008 р. — лауреатом літературно-мистецької премії «Київ» ім. Євгена Плужника.

2012 р. — лауреатом літературної премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука.

Помер 19 червня 2012 р. Похований на Байковому цвинтарі.

Питаннями творчості поета займаються С. Негодяєва, І. Прокоф'єв, І. Базилевський.

Родина

[ред. | ред. код]

Перша дружина Леоніда Талалая — Раїса Харитонова (нар. 1951), письменниця, яка написала і видала книжку про Л. Талалая «Я вийшла заміж за поета» (2014 р. «Фенікс»). Мають доньку Соломію.

Друга дружина — поетеса Тетяна Винник (нар. 1984).[1] Мають сина Богдана Талалая.

Збірки поезій

[ред. | ред. код]
  • Журавлиний леміш (Донецьк, 1967).
  • Вітрила тривог (1969).
  • Осінні гнізда (1971).
  • Не зупиняйся, мить! (1974).
  • Допоки твій час (1979).
  • Високе багаття (1981).
  • Вода у пригорщі (1981).
  • Глибокий сад (1983).
  • Наодинці зі світом (1986).
  • Луна озвалась на ім'я (1988).
  • Така пора (1989).
  • Вибране (1991).
  • Крилом по землі (1996. Самвидав).
  • Потік води живої (1999).
  • Вибране (2004).
  • Неурахований час (2006)
  • Безпритульна Течія (2011).

Премії

[ред. | ред. код]

Творчі вечори

[ред. | ред. код]

20.03.1987 р. — творчий вечір Леоніда Талалая в Будинку вчителя.

26.01.2002 р. — ювілейний вечір Леоніда Талалая в Будинку вчителя.

18 листопада 2011 року в музеї Тараса Шевченка відбувся творчій вечір, присвячений 70-річчю Леоніда Талалая, де відбулась презентація нової книжки «Безпритульна течія». Ця збірка відкрила серію «Третє тисячоліття: українська поезія». Усі юнацькі бібліотеки України отримали по два примірники цього видання.

11.11.2016 р. — посмертний вечір поета, присвячений його 75-літтю з дня народження. Музей літератури.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Дві дружини прийшли на похорон Леоніда Талалая // Газета по-українськи. — 2012. — 26 черв.

Література

[ред. | ред. код]
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина. — Т. 8.
  • Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 421.
  • Письменники Радянської України. — К., 1976. — С. 338.
  • Письменники Радянської України. — К., 1981. — С. 262.
  • Письменники України: Довідник. — Дніпропетровськ, 1996. — С. 293.
  • Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 536—538.
  • Харитонова Раїса, «Я вийшла заміж за поета». — «Фенікс», 2014. — С. 97 — 350.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Талалай Леонід Миколайович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 20-21.
  • Талалай Леонід Миколайович
  • Творчість Леоніда Талалая [Архівовано 16 січня 2021 у Wayback Machine.]
  • Тетяна Винник (30.11.2012). Я видихнув душу у слово. «Українська літературна газета», № 24(82). Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 13 листопада 2015. Початок.
  • Тетяна Винник (14.12.2012). Я видихнув душу у слово. «Українська літературна газета», № 25(83). Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 13 листопада 2015. Закінчення.
  • Негодяєва С. А. Архетипні візії Леоніда Талалая (на матеріалі збірки «Безпритульна течія: вибрані поезії») [Архівовано 23 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Питання літературознавства. — 2013. — № 87. — С. 43–52.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Талалай_Леонід_Миколайович&oldid=43196266