Очікує на перевірку

Безпілотний літальний апарат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з БПАК)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
RQ-2 Pioneer тактичний розвідувальний БпЛА американо-ізраїльської розробки (2005)
Бойовий БпЛА MQ-9 Reaper «мисливець-вбивця» в Афганістані, 2008 рік. Розмах крил 20 метрів, найбільша злітна вага 4760 кг, вартість за одиницю 16.9 млн дол. США.
Квадрокоптер DJI Phantom 2 Vision, оснащений мініатюрною відеокамерою, встановленою на гіростабілізованій платформі

Безпіло́тний літа́льний апара́т (англ. unmanned aerial vehicle, скор. UAV; або англ. remotely piloted vehicle, нім. unbemanntes Luftfahrzeug, скор. RPV, скор. БпЛА або дрон) — літальний апарат, який може злітати, здійснювати політ і сідати без фізичної присутності пілота на його борту.

Політ БпЛА може здійснюватися під дистанційним керуванням людини-оператора, як віддалено пілотований літальний апарат (англ. RPA), або з різним ступенем автономності, як-от допомога автопілоту, аж до повністю самостійного, який не передбачає втручання людини.

Термін «БпЛА»

[ред. | ред. код]

Визначення українського законодавства

[ред. | ред. код]

Українське законодавство надає такі визначення безпілотного повітряного судна та безпілотного авіаційного комплексу.

Безпілотний літальний апарат (БпЛА) — повітряне судно, призначене для виконання польоту без пілота на борту, керування польотом якого і контроль за яким здійснюються відповідною програмою або за допомогою спеціальної станції керування, що знаходиться поза повітряним судном[1].

Безпілотне повітряне судно — повітряне судно, призначене для виконання польоту без пілота на борту, керування польотом якого і контроль за яким здійснюються за допомогою спеціальної станції керування, що розташована поза повітряним судном[2].
Докладніше цей термін роз'яснює Міністерство оборони України.

Безпілотне повітряне судно (безпілотний літальний апарат) — повітряне судно, керування польотом якого і контроль за яким здійснюються дистанційно за допомогою пункту дистанційного пілотування, що розташований поза повітряним судном, або повітряне судно, що здійснює політ автономно за відповідною програмою[3].

Безпілотний авіаційний комплекс (безпілотна авіаційна система) (далі — БпАК) — безпілотне повітряне судно, пов'язані з ним пункти дистанційного пілотування (станції наземного керування), необхідні лінії керування і контролю та інші елементи, вказані в затвердженому проєкті типу цього БпАК. БпАК може включати декілька БпЛА[3].

Розвиток визначення БпЛА

[ред. | ред. код]

За сучасним (2010-ті роки) визначенням, «безпілотником» є лише той апарат, який перебуває під постійним дистанційним контролем пілота або пілотів і призначений для повернення на аеродром і для подальшого повторного використання. Тобто крилата ракета до категорії «безпілотників» не належить (JDN 2/11 2011, p. 2-1) (англ.).

Раніше радіокеровані та повністю автоматизовані апарати об'єднували визначенням безпіло́тна авіа́ція — літаки, керування (пілотування) якими здійснюється без пілота, за допомогою приладів різних систем, які засобами радіо (радіолокації, телебачення) подають команди на автопілот. Елементи системи керування містяться поза літаком і можуть бути на землі, на воді і в повітрі, на місці старту, на маршруті польоту і в районі цілі[4]. Для передавання на пункт управління даних, отриманих з бортових сенсорів, у складі БпЛА є радіопередавач, що забезпечує зв'язок з наземним обладнанням. Залежно від формату зображень та їхнього стискання, регламентованих, наприклад, в STANAG 4609, швидкість передавання цифрових радіоканалів зв'язку з БпЛА може становити одиниці-сотні Мбіт/с[5][6]. Перед передаванням з борту БпЛА отриманих зображень високої чіткості, їх сегментують[7].

Класифікація

[ред. | ред. код]

Класифікація за керованістю

[ред. | ред. код]
Наземний пункт керування безпілотним літальним апаратом. Екіпаж виконує бойовий (спостережний) політ над територією. Ліворуч — пілот, праворуч — оператор сенсорів

Залежно від способів керування, розрізняють такі різновиди безпілотних літальних систем:

  • безпілотні некеровані;
  • безпілотні автоматичні;
  • безпілотні дистанційно-пілотовані літальні апарати (ДпЛА).

В авіації після 2000 року йде стрімке розширення саме останнього типу апаратів, й про них мова, коли вживають термін «безпілотник», «дрон» (англ. drone), або абревіатуру UAV. Тобто під терміном «безпілотник», «БпЛА», «UAV» мається на увазі саме повітряне судно, яким через канали зв'язку керує один або декілька пілотів. Екіпаж БпЛА може також включати командира, оператора сенсорів, оператора вогневих засобів. Екіпажі БпЛА під час довготермінових місій змінюються — як на загал, кожні 4 години.

Класифікація військових БпЛА НАТО

[ред. | ред. код]

Безпілотні (англ. unmanned — без людини на борту) літальні апарати, відповідно до стандартів НАТО, так само, як і літаки із пілотом на борту (англ. manned aircraft), керуючись значенням повної злітної маси розділено на 3 класи:

  • I — повна злітна маса до 150 кг
  • II — повна злітна маса до 600 кг
  • III — повна злітна маса більше 600 кг. (JDN 2/11 2011, p. 2-5) (англ.)

Клас I поділяється на категорії:

  • мікро — до 2 кг
  • міні — до 15 кг
  • малі — від 15 кг (JDN 2/11 2011, p. 2-7) (англ.)
Класифікація безпілотних авіаційних комплексів за STANAG 4670[8]
Клас Категорія Рівень воєнних дій Висота застосування Радіус дії Рівень застосування Приклад платформи
Клас III
(> 600 кг) 		ударні[a] стратегічний до 20 000 м необмежений ТВД Reaper
HALE[b] стратегічний до 20 000 м необмежений ТВД Global Hawk
MALE[c] оперативний до 14 000 м необмежений Оперативна група Heron

Bayraktar TB2

Клас ІІ
(150—600 кг) 		тактичні тактичний до 5500 м до 200 км Бригада Hermes 450
Клас І
(<150 кг) 		малі
(>15 кг) 		тактичне формування до 1500 м до 50 км Батальйон Scan Eagle

PD-2

міні
(<15 кг) 		тактичний підрозділ до 900 м до 25 км рота, взвод, відділення Skylark
мікро[d]
(<66 Дж) 		тактичний підрозділ до 60 м до 5 км взвод, відділення Black Widow

Класифікація військових БпЛА в США

[ред. | ред. код]

Класифікацію безпілотних авіаційних систем (UAS), наведено в документі Департаменту оборони США (DOD-USRM-2013 2013, p. 6) (англ.). Згідно з цим документом вирізняють п'ять груп UAS:

  • Група 1 (мікро-, міні тактичні) — від 0 до 9 кг, до 300 метрів над ґрунтом, основний представник — «RQ-11 Raven».
  • Група 2 (малі тактичні) — від 9.5 до 25 кг; до 1000 метрів над ґрунтом, представник — «Scan Eagle»
  • Група 3 (тактичні) — менш, ніж 600 кг, представник — «RQ-7 Shadow»
  • Група 4 (персистентні) — більш, ніж 600 кг; представник — «MQ-1B Predator»
  • Група 5 (пенетрувальні) — більш, ніж 600 кг; представник — «MQ-9 Reaper»

Призначення

[ред. | ред. код]

Військові БпЛА

[ред. | ред. код]

БпЛА повсюдно застосовуються у військовій справі, насамперед для ведення повітряної розвідки — як тактичної, так і стратегічної. Безпілотники підкласів «міні-» та «мікро-» дедалі ширше застосовуються під час бойових дій на рівні взводу та відділення[9] для термінового отримання інформації на зразок «що за тим пагорбом», тобто для вирішення завдань військової розвідки. Далекосяжним напрямком їх застосування є вирішення завдань у складі рою[10]. Також використовуються БпЛА для коригування вогневих ударів по наземних цілях, як ударні та дрони-камікадзе.

Цивільні БпЛА

[ред. | ред. код]

Невійськові дрони застосовуються для розв'язання широкого кола завдань, виконання яких пілотованими літальними апаратами з різних причин недоцільно. Такими завданнями є:

  • моніторинг повітряного простору, земної й водної поверхонь (спостереження за станом інфраструктури протяжних об'єктів; патрулювання різних зон і об'єктів; спостереження за рухом на залізничних і шосейних шляхах; контроль судноплавства; спостереження за посівами; пошук корисних копалин за допомогою спецзасобів зондування; метеорологічні спостереження; моніторинг небезпечних природних явищ; оцінка результатів стихійних лих і ліквідації їх наслідків; спостереження за дикими тваринами в заповідниках)[11];
  • екологічний контроль;
  • керування повітряним рухом;
  • реклама (використання БпЛА як носіїв реклами);
  • контроль морського судноплавства;
  • ретрансляція сигналів (передавання радіосигналів задля збільшення дальності дії каналів зв'язку; БпЛА як носій освітлювального обладнання, гучномовця; БпЛА як майданчик для вироблення або відбивання лазерного променя)[12][11];
  • доставка вантажів (пошти, інструментів і матеріалів на будівництво; ремонтні роботи, дозаправлення/підзарядка на важкодоступних об'єктах і віддалених автономних приладах (метеостанції, маяки тощо); розпорошення хімікатів та внесення добрив на полях; підтримка продуктами, пальниками, запчастинами тощо альпіністів, туристів, експедицій; евакуаційні заходи);
  • художня фотографія;
  • керування поведінкою живих істот («пастух» для табунів коней, отар овець тощо; відлякування зграй птахів від аеродромів)[11].

Історія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Історія безпілотних літальних апаратів

До 1940 року

[ред. | ред. код]

1899 року Нікола Тесла розробив і представив невеличке радіокероване судно.

У 1910 році, натхненний успіхами братів Райт, американський військовий інженер з Огайо Чарлз Кеттерінг запропонував використовувати літальні апарати без участі людини. На його думку керований годинниковим механізмом пристрій у заданій точці повинен був відкидати крила та падати, як бомба, на ворога. Отримавши фінансування армії США, він побудував і з перемінним успіхом випробував кілька пристроїв, які отримали назви «The Kattering Aerial Torpedo», «Kettering Bug», але в бойових діях вони так і не застосовувалися. У Німеччині розробляється проєкт радіокерованого безпілотного бомбардувальника «Fledermaus».

1933 року у Великій Британії розроблений перший БпЛА багаторазового застосування Queen Bee. Були використані три відновлених біплани Fairy Queen, віддалено керовані з судна по радіо. Два з них зазнали аварію, а третій здійснив успішний політ, зробивши Велику Британію першою країною, яка отримала користь від БпЛА. Ця радіокерована безпілотна мішень використовувалася королівським Військово-морським флотом з 1934 по 1943 роки. Армія і ВМФ США з 1940 року застосовували БПЛА «Radioplane OQ-2» як літак-мішень.

Протягом Другої світової війни німецькі вчені вели розробки декількох радіокерованих типів зброї, зокрема керовані бомби Henschel Hs 293 та Fritz X (англ. Fritz X), ракету Enzian (англ. Enzian) і радіокерований літак, наповнений вибуховою речовиною. Попри незавершеність проєктів, Fritz X і Hs 293 з успіхом використовувалися на Середземному морі проти броньованих військових кораблів. Масовою зброєю була перша «крилата ракета» Фау-1 з реактивним пульсовим двигуном, яка могла запускатися як із землі, так і з повітря. У нацистській Німеччині 1942 року було запущено виробництво ракет Фау-2, котрі мали систему керування, яка утримує ракету на заданій при старті траєкторії протягом усього польоту. Були розроблені і застосовувалися керовані авіабомби.

В СРСР в 1930-ті — 1940-ві рр. авіаконструктором Нікітіним розроблявся торпедоносець-планер спеціального призначення (ПСН-1 і ПСН-2) типу «літаюче крило» у двох варіантах: пілотований тренувально-пристрілювальний і безпілотний з повною автоматикою. До початку 1940 був представлений проєкт безпілотної літальної торпеди з дальністю польоту від 100 км і вище (зі швидкістю польоту 700 км/год). Однак цим розробкам не судилося втілитися у справжні конструкції. 1941 року були вдалі застосування важких бомбардувальників ТБ-3 як БпЛА для знищення мостів.

У США запустили у масове виробництво БпЛА-мішень Radioplane OQ-2 для тренування льотчиків і зенітників. 1944 року, був застосований вперше в світі класичний ударний БпЛА — Міждержавного TDR. Крім цього, військовими США було створено цілу низку керованих авіабомб, зокрема найбільш досконалу технічну зброю, застосовану в роки війни [джерело не вказано 743 дня] — самонавідну планерувальну бомбу ASM-N-2 Bat, першу в світі зброю схеми «вистрілив-забув», що не вимагала втручання оператора. Після війни розробки безпілотних літальних апаратів в США тимчасово змістилися в бік створення керованих ракет і авіабомб, лише в 60-х повернувшись до задуму НЕ-ударних БпЛА.

Період Холодної війни

[ред. | ред. код]

В початковий період Холодної війни, в США, для підготовки особового складу зенітних підрозділів застосовувалися дистанційно керовані літальні апарати (RCAT). Підтвердженням цьому стала знахідка в квітні 2024 року на пляжі Марконі півострова Кейп-Код, штат Массачусетс (США). Під час вивчення знахідки, співробітники Національного парку Cape Cod National Seashore з'ясували, що знайдений артефакт пов'язаний з тренуваннями військових в колишньому військовому таборі США (Camp Wellfleet), які використовували безпілотні літальні апарати для тренування ведення вогню із зенітних установок ще в 1940-50-х роках. Літальні апарати RCAT запускалися над узбережжям Кейп-Код та Атлантики на швидкості від 0 до 60 миль (0-96 км) на годину, а керування ними здійснювалося дистанційно з високого берега. Зенітники, які були озброєні здебільшого 40-мм гарматами, тренувалися у стрільбі по них і якщо RCAT отримував пряме попадання в бензобак, це призводило до його вибуху. На той час програму підготовки вважали «цілком таємною», оскільки США були залучені до Холодної війни з колишнім СРСР[13][14].

Сучасні віхи

[ред. | ред. код]

На вебсайті «BBC» 15 січня 2015 оприлюднено інфографіку «Найвеличніші поворотні віхи в історії авіації»[15]. Безпілотникам тут належать такі дати:

  • 1995 — «G.A. MQ Predator» («Хижак») — перший у світі військовий літак класу «мисливець-вбивця» (англ. Hunter-Killer) без людини на борту
  • 2014 — «X-47B» — перший безпілотний (віддалено керований) літак, котрий здійснив старт із авіаносця і посадку на нього.

У січні 2017 року Vanilla Aircraft VA001 встановив досягнення з тривалості польоту для БпЛА вагою 50—500 кг. Літальний апарат із дизельним двигуном перебував у повітрі 56 годин (трохи більше двох діб) без дозаправлення[16].

У березні 2020 року турецький квадрокоптер KARGU-2 автономно атакував військового під час конфлікту між урядовими силами Лівії та Лівійською національною армією Халіфа Хафтара. Безпілотник-камікадзе KARGU-2 знищив одного з солдатів ЛНА в ту мить, коли він намагався відступити. Водночас дрон, який вбив військового, працював у «високоефективному» автономному режимі, без втручання оператора. Імовірно, це перший випадок, коли БпЛА напав на людину без відповідної вказівки від оператора[17].

Парк військових БпЛА

[ред. | ред. код]

Парк безпілотних військових апаратів США

[ред. | ред. код]

Станом на 1 січня 2014 року США використовували:

  • Малі безпілотні системи: RQ-11 Raven — 7 362 штуки; AeroVironment Wasp III — 990 штук; AeroVironment RQ-20 Puma — 1 137 штук; RQ-14 Dragon Eye — понад 1000 штук; RQ-16 T-Hawk — 306 штук.
  • Великі безпілотні системи: MQ-1 Predator + MQ-1C Eagle — всього 246 штук; MQ-9 Reaper — 126 штук; RQ-7 Shadow — 491 штука; RQ-4 Global Hawk — 33 штуки, RQ-5 Hunter — 75 штук.

Кадрове забезпечення (досвід США)

[ред. | ред. код]

UAS насправді є системою, що складається із декількох систем. Літак-безпілотник формує тільки одну із частин тієї загальної системи, яка забезпечує функціональний ефект. Загалом, функціональна ефективність системи UAS обумовлюється винятково використанням даних котрі знімає корисний вантаж[18].

Задля роботи у повному циклі однієї безпілотної авіаційної системи (UAS) оперативно-стратегічного значення, такої як «MQ-9 Reaper», належить залучити штат чисельністю приблизно 150…160 осіб (так звана «орбіта»)[19]. Приблизно третина з цього числа, працюють на постах аналітиків зображень. Військовослужбовці, які безпосередньо здійснюють керування безпілотними апаратами, мають такі військові спеціальності і посади:

  • Армія США (US Army). В Армії США для систем UAS групи 3 та вище, визначені як фахові спеціальності «оператор літака» і «оператор сенсорів»[20].
  • Корпус морської піхоти США (US Marines). У корпусі морської піхоти США екіпаж системи «RQ-7B Shadow» налічує три позиції — командир безпілотного літака (unmanned aircraft commander — UAC), оператор повітряного засобу (air vehicle operator — AVO), і оператор цільового вантажу (mission payload operator — MPO). Водночас посади UAC обіймають офіцери, а посади AVO та MPO — військовослужбовці рядового складу (enlisted). Для малих тактичних безпілотних систем RQ-21A екіпаж складають дві особи — командир (UAC) та оператор (котрий одноосібно виконує завдання AVO + MPO)[21].
  • Військово-повітряні сили США (US Air Force). ПС США визначають свої UAS, що належать до групи 4 або 5 (MQ-1 Predator, MQ-9 Reaper, та RQ-4 Global Hawk), як Дистанційно Пілотовані Літаки (Remotely Piloted Aircraft — RPA). Пілоти RPA є офіцерами, яких набирають із наявних пілотів військової авіації. Оператори сенсорів — це військовослужбовці рядового складу (enlisted), котрих набирають або із наявних посад у розвідці, або через новостворену систему операторів сенсорів (sensor operator)[22].

У ПС США також створено посаду «координатор розвідувальної місії» (Mission Intelligence Coordinator), з метою оперативної обробки (у дійсному часі) тієї розвідувальної інформації, яку отримують пілоти RPA MQ-1 та MQ-9, та оператори сенсорів. На цю посаду висувають офіцерів із наявних кадрів розвідки.

Парк безпілотних військових апаратів України

[ред. | ред. код]

Станом на початок російської збройної агресії проти України, Збройні Сили України майже не мали власних сучасних бойових безпілотних літальних апаратів. Наявні на озброєнні Ту-141 «Стриж» були морально застарілі. Гостру потребу в безпілотних літаках-розвідниках спершу взялися задовольняти волонтери, пристосовуючи цивільні апарати до вимог військових[23][24]. Були створені, зокрема, БпЛА «Фурія», «Кажан-1», PD-1.

26 серпні 2015 р. державний концерн «Укроборонпром» повідомив про початок серійного виробництва 2-х зразків вітчизняних БпЛА[25].

2015 року, студентами Київського політехнічного інституту були створені безпілотні авіаційні комплекси Spectator (укр. спостерігач). Виробництво було налагоджене у ВАТ «Меридіан» імені С. П. Корольова, що входить до складу ДК «Укроборонпром»[26][27].

2014 року військові експерти США пропонували надати Україні беззбройну модифікацію безпілотника MQ-9 Reaper[28]. В березні 2015 року уряд США повідомив про надання допомоги у вигляді військової техніки загальною вартістю $75 млн. Зокрема, окрім броньованих та неброньованих легких вантажівок HMMWV, планувалось передати Україні тактичні розвідувальні БпЛА RQ-11 Raven[29].

Створення ударного БпЛА

[ред. | ред. код]

У січні 2016 року секретар РНБО Олександр Турчинов сповістив про початок виробництва ударних безпілотних апаратів на потужностях ДП «Антонов»[30]. Основним призначенням нового тактичного багатофункціонального безпілотного авіакомплексу, є розвідка. Проте, він матиме змогу нести невелике бойове навантаження та вражати наземні цілі[31]. Зокрема, встановлене на ньому озброєння має бути здатне знищити важку бронетехніку, наприклад, танк[32].

Базовим підприємством у роботі над створенням безпілотника виступає ДП «Антонов», в роботі брали участь також ДАХК «Артем», ДП «Ізюмський приладобудівний завод», ДП «Оризон-навігація», ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро „Прогрес“ імені академіка О. Г. Івченка», ПАТ «Київський завод „Радар“» та інші. Крім того, залучалися підприємства, підвідомчі Державному космічному агентству — ЦКБ «Арсенал» та ПАТ «Хартрон»[31].

Тактичний безпілотник планували 2017 року передати для державних випробувань[31]. Згодом Укроборонпром змінив плани і на 2017 рік пообіцяв завершити розробку конструкторської документації[32]. Проте плани не були здійсненими.

2016 року Аеророзвідка розпочала програму з розроблення перших прототипів власних ударних безпілотників. 2019 року була повністю випробувана модель, яка використовувалась під час спецоперації в зоні АТО. Дрон отримав назву R18. До 24 лютого 2022 року, було виготовлено близько 50 комплексів октокоптерів[33], які мають вісім моторів для більшої надійності і отримали назву R18[34]. Дрон здатен скидати три гранати РКГ-3 чи їхніх модифікацій[35][36][37].

Наприкінці 2023 року українські захисники отримали штурмовий безпілотник AQ 400 Scythe «Коса». Це ударний БпЛА дальнього радіусу дії — запас ходу Scythe — близько 750—900 км, в залежності від варіанту двигуна. Крейсерська швидкість дрона — близько 140 км/год, а максимальна кінцева — 200 км/ч. Scythe несе 42-кг боєголовку, як у «шахедів». Дрони для України виробляє компанія Terminal Autonomy[38].

Парк безпілотних військових апаратів Росії

[ред. | ред. код]
Підбитий у районі м. Щастя російський БпЛА «Гранат-Ч», який проводив повітряну розвідку місць дислокації підрозділів ЗСУ. Виставка «Докази агресії російських військ на території України» (Київ, 2015)
UAV ZALA 421-08, російський БпЛА класу «мікро», здатний виконувати політ тривалістю 90 хвилин і нести відео/фото камеру оптичного або IR (інфрачервоного) діапазону
Ka-135
Коршун «Шуліка»(БпЛА)

Співпраця з Ізраїлем

[ред. | ред. код]

У квітні 2009 року Російська Федерація придбала першу партію дронів у Ізраїлю (одне «Пташине око» Bird Eye-400, вісім «Ай-Вью» I-View Mk150 та два «Шукачі» Searcher Mk.2 UAVs). Оборудка коштувала $53 мільйони[39].

У межах другої оборудки, наприкінці 2009 року, Росія придбала додаткову партію із 36 дронів вироблених в Ізраїлі. Ця оборудка коштувала $100 мільйонів[40].

У жовтні 2010 року, Росія додатково придбала ще безпілотних комплексів (дронів) аж на $400 млн від фірми Israel Arospace Industries. За угодою, остаточне складання ізраїльських дронів було передбачено здійснювати на території Росії[41]. Виробництво російсько-ізраїльських «безпілотників» було розпочато 2012 року. За планом, постачати цю продукцію у російське військо мусили із 2014 року[40].

Неповний перелік російських безпілотників

[ред. | ред. код]

Іноземні медійні джерела перелічують багато різновидів російських БпЛА, що їх виготовляли починаючи із 1958 року. Наводимо як приклад деякі апарати вироблені після 1990 року:

  • Yak Voron «Ворон» високошвидкісний БпЛА дальнього радіусу дії для завдавання вогневих ударів[42]
  • Як Клест БпЛА-розвідник, що стає на заміну військового російського розвідувального БпЛА «Бджола» (Пчела-1с).
  • Як Прорыв-Р Важковаговик MTOW (БпЛА)
  • Яковлев Пчела «Бджола», розвідка
  • Камов Ka-137, розвідувальний гелікоптер, 1998
  • ZALA 421-08, розвідувальний міні-БпЛА, 2007
  • Дозор 600, розвідувально-штурмовий літак, 2010-ті роки[43][44][45]
  • Дозор-100, безпілотна літакова система для збирання даних, спостереження, та розвідки, 2009[46]
  • Дозор-50, збирання даних, спостереження, 2007[47]
  • Дозор-85, аерокартографія, прикордонна авіаційна служба, спостереження[48]
  • Дозор-3, важкий БпЛА для військової розвідки, із можливістю завдавання вогневих ударів, 2009[49]
  • Камов MBVK-137, багатоцільовий дистанційно пілотований гелікоптерний комплекс[50]

Російські безпілотники в окупованому Криму

[ред. | ред. код]

У січні 2015 року українські засоби масової інформації повідомили, що в захопленому Росією Криму, окупантами розміщено окремий полк безпілотних (віддалено керованих) розвідувальних літальних апаратів. Відповідно, у січні-лютому 2015 року регулярно з'являлися повідомлення від прикордонної служби України про розвідувальні польоти російських БпЛА над теренами Херсонщини.

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]
Докладніше: Війна на сході України
Докладніше: Список втрат російських БПЛА у російсько-українській війні (з 2014)
240 разів безпілотники росіян незаконно перетинали кордон України 2015 року. 35 разів це сталося 2014-го, кажуть у Генеральному штабі.

— Газета по-українськи, 6 січня 2016, с.3

Протягом лютого 2015 року українські військові збили на Донбасі 7 безпілотних літальних апаратів супротивника. За їх допомогою російські терористи проводили повітряну розвідку позицій сил антитерористичної операції. Усі машини — російського виробництва марки «Орлан-10»[51].

На початку січня 2017 року волонтери спільноти ІнформНапалм і хактивісти Українського Кіберальянсу (UCA) повідомили про успішну розвідувальну операцію проти російських терористів. Українським хактивістам вдалось вкорінити специфічне програмне забезпечення на робочий комп'ютер «начальника розвідки другого армійського корпусу народної міліції» (2 КНМ) російських окупаційних військ у Луганській області. Після вкорінення хактивісти отримали контроль над даними, що пересилалися між «начальником розвідки» 2 КНМ, 12-им командуванням резерву ЗС РФ (м. Новочеркаськ, Росія) і розвідувальними підрозділами, що діють в інтересах «корпусу» (російська безпілотна авіація, підрозділи радіоелектронної розвідки і космічна розвідка)[52].

Із оприлюднених даних випливало, що серед засобів повітряної розвідки російських окупаційних військ в Луганській області на кінець 2014 року перебували БпЛА «Орлан-10» (4 одиниці), «Елерон-3» (4 одиниці), РБ-341В «Леєр-3» (2 одиниці), «Тахіон» (2 одиниці)[52].

Також на території Луганської області російське командування використовувало два комплекси РБ-341В «Леєр-3» (комплекс був помічений також у Донецьку; аеродинамічно перекинутий передавач перешкод абонентським терміналам стільникового зв'язку стандарту GSM. Це комплекс придушення GSM-зв'язку з допомогою перешкод, які передаються з безпілотного літального апарату «Орлан-10»)[52].

Також до нештатних сил і засобів повітряної розвідки були зараховані такі БпЛА з прив'язкою до підрозділів ЗС РФ[52]:

  • 83-тя ОДШБр (в/ч 71289) — три БпЛА типу «Орлан-10» із бортовими номерами 10253,10263, 10273
  • 100-та ОРБр (в/ч 23511) — три БпЛА типу «Орлан-10» із бортовими номерами 10258, 10268, 10278
  • 138-ма ОМСБр (в/ч 02511) — два БпЛА типу «Тахіон» із бортовими номерами 141168, 141169

З отриманих документів також випливало, що керування БпЛА було покладено на кадрових російських військових, які продовжували отримати зарплату військовослужбовця за час перебування на території України[52].

Також у зоні АТО були помічені та збиті безпілотники російського виробництва «Форпост» вартістю в декілька мільйонів доларів виробництва Уральського заводу цивільної авіації[53][54][55].

В грудні 2023 року на сайті штабу Командування Сил ТрО ЗСУ був представлений великий список бпла російського виробництва[56].

Юридичний аспект

[ред. | ред. код]

Фізичне знищення особливо небезпечних терористів

[ред. | ред. код]

Сполучені Штати використовують ударні дрони (типу Reaper) для позасудового фізичного знищення особливо небезпечних лідерів терористичних угруповань на території Афганістану, Пакистану, Йорданії. Така практика розповсюджується і на громадян США, які поїхали воювати на боці міжнародної терористичної організації Аль-Каїда. Як на загал, вбивство ворога здійснюють за даними розвідки у малолюдній місцевості, завдаючи удар по автомобілю ракетою «повітря-земля». У вересні 2015 року Велика Британія використала за такою схемою ударний дрон у Сирії для знищення власних громадян, що поїхали воювати на боці терористичного угруповання ІДІЛ.

Англосаксонське право 2015 року стосовно цивільних безпілотників

[ред. | ред. код]
Небезпечне зближення аматорського дрона-безпілотника із гвинтокрилом HH-65 Дельфін. 27 серпня 2014 р. Фото D.Ramey Logan

2015 року у США діє тимчасова повна заборона на комерційне використання дронів приватними компаніями, які працюють у рекламі, аерофотозніманні, охороні, тощо. Цю заборону оскаржують і де-факто у багатьох випадках ігнорують. Також набула чинності повна заборона для хобі аматорів застосовувати дрони (зокрема, коптери) в межах національних парків Сполучених Штатів. У Великій Британії некомерційне (тобто як хобі) пілотування дронів (коптерів) дозволяється лише за наявності відповідної ліцензії. Зазвичай аматори-пілоти коптерів входять до клубів та об'єднань авіамоделістів — сплачують членські внески і мають страховку громадянської відповідальності.

Закони України від 2015 року стосовно цивільних безпілотників

[ред. | ред. код]
Кримінальний Кодекс України: станом на 12 січня 2015 року. Х.: Право, 2015. — 252 с. ISBN 978-966-458-741-6

Порушення правил використання повітряного простору може створювати істотну загрозу безпеці повітряних польотів. Кримінальний кодекс України (ст. 282) передбачає покарання за «вчинення дій у повітряному просторі», які створили таку загрозу або спричинили потерпілим тілесні ушкодження, завдали «великої матеріальної шкоди», або спричинили загибель людей. Дуже небезпечні польоти безпілотників (коптерів) поблизу аеродромів. Зіткнення пасажирського (особливо легкомоторного) літака із необережно запущеним любительським дроном може призвести до серйозної аварії.

Англосаксонське право забороняє аматорам вести за допомогою дронів-коптерів знімання людських натовпів. Безпілотник — наприклад квадрокоптер вагою 2 кг, із фото-відеокамерою, що важить приблизно 1 кг — у разі падіння з висоти 200 метрів може вбити людину. Гвинти коптера працюють на великій швидкості обертів і за необережного поводження, навіть на землі можуть спричиняти тілесні ушкодження. «Мені така штука вибила передні зуби» — пише один авіамоделіст. 2013 року у парку Нью-Йорка 19-річний підліток отримав тяжкі поранення голови та шиї від безпілотного гелікоптера і загинув на місці[57]. У червні 2015 року співак Енріке Іглесіас під час концерту невдало наблизився до репортерського дрона-коптера й отримав різані рани правої руки, доспівав концерт у скривавленій майці, а після концерту потрапив на хірургічну операцію[58].

Наказ Міністерства оборони України від 08.12.2016 № 661

[ред. | ред. код]

Основні положення, що стосуються БпЛА, БпАК, їх класифікація, БКР в Україні визначено в наказі № 661 МОН від 8.12.2016 року[59].

Правові зміни після повномасштабного вторгнення

[ред. | ред. код]

31 березня 2023 року Кабінет Міністрів прийняв постанову, якою спростив процедуру ввезення комплектуючих для безпілотників в Україну на час воєнного стану[60]. На час воєнного стану СБУ скасувала для імпортерів отримання додаткового висновку для ввезення в Україну комплектуючих, які необхідні для виробництва дронів[61].

20 червня 2023 року Президент України Володимир Зеленський підписав два законопроєкти № 9275[62] та № 9276[63], якими спрощено ввезення в Україну комплектуючих для безпілотників. Цими законами імпортери звільняються від оплати ПДВ на матеріали, вузли, агрегати, та устаткування та комплектуючі для БПЛА на час воєнного стану в Україні[64].

19 серпня 2023 року, Президент України Володимир Зеленський підписав законопроєкти № 9467[65] та № 9468[66], які звільняють від ПДВ та митних платежів низку товарів оборонного призначення, які ввозяться в Україну — зокрема тепловізори і антидронові рушниці[67][68].

Покращення можливостей і модифікація БпЛА (дронів)

[ред. | ред. код]

Нерідко БпЛА (дрони) заводського чи кустарного виробництва покращують та модифіують. Метою є покращення можливостей дронів, наприклад збільшення часу польоту, дальності керування і передавання відеозображення оператору, поява у БпЛА нових можливостей це наприклад перевезення, скидування предметів, потужний ліхтар тощо. Збільшення часу польотів досягається збільшенням запасів енергії БпЛА, у разі електричного БпЛА — це збільшення акумулятора дрона шляхом встановлення більш ємного (або додаткового) акумулятора, наприклад за допомогою акумуляторної збірки з елементів 18650 чи 21700 та балансувальної плати для них. У випадку БпЛА силовою установкою якого є двигун внутрішнього згорання зростання дальності польоту досягається збільшенням бака або встановлення додаткового бака для пального. Проте слід зважати на те, що будь яке підвищення ваги БпЛА від'ємно впливає на його льотні показники, тож будь яке підвищення ваги БпЛА є дуже обмеженим. Збільшення ваги БпЛА без шкоди для його застосування та довговічності зазвичай, в межах 20-50 % від його початкової маси. Подальше збільшення дуже погано впливає на всі аспекти використання БпЛА, погіршує його технічний стан.

Підсилення сигналу керування БпЛА досягається завдяки встановленню більш потужних антен для радіосигналу та (або) встановленню апаратних підсилювачів радіосигналу «бустерів». Бустери можуть встановлюватися як на БпЛА так і на пульт керування БпЛА. Більш потужні антени радіосигналу є дешевим і надійним способом підсилення радіо сигналу БпЛА, дозволяють посилити потужність і дальність дії радіосигналу вдвічі-втричі. Наприклад антена типу «конюшина» є однією з найкращих антен для БпЛА та дозволяє в рази покращити радіосигнал. Здебільшого, бустери є апаратним і більш затратним способом посилення радіосигналу, але вони дозволяють багато-кратно (зазвичай в 5-10 разів) посилити потужність і дальність дії радіосигналу. Бустери являють собою прилади мікросхеми які вимагають деякого електроживлення.

Інколи заявляється потреба зробити так щоби звичайний БпЛА міг переносити та скидати предмети. Можливості дрона для перенесення предметів (без шкоди для БпЛА) зазвичай складають 20-50 % від його початкової маси. Як зазначено вище, більший за вагою предмет багатократно погіршить літальні властивості дрона, а також може пошкодити чи навіть безповоротно зламати дрон. Якщо просте перенесення вантажів легко досягається власне приєднанням вантажу до БпЛА наприклад стяжками, в межах можливостей БпЛА, то скидання вантажів вимагає значної модифікації. Зазвичай завдання скидання предметів вирішується встановленням сервомашинок з керуванням. Керування додатковими сервомашинками може бути втілено шляхом: керування через центральний пульт, окремого радіоканалу, керування через фото елемент на шляхових вогнях БпЛА. Керування через центральний пульт є найбільш оптимальним видом керування, але на жаль такий спосіб керування підтримують далеко не всі БпЛА, а особливо це стосується цивільних дронів. Керування через окремий радіоканал сервомашинки є вдалим і високомобільним способом управління. Такий метод управління може бути встановленим на будь-який БпЛА. Але суттєвим недоліком такого керування, є те що часто заводські цивільні системи керування по окремому радіоканалу мають невелику дальність що не перевищує 100—200 метрів, і це є надзвичайно мало. Третім способом керування системою скидання БпЛА, є керування через фотоелемент на шляхових вогнях БпЛА. Цей метод є універсальним, ефективним і може бути встановленим на більшість дронів, оскільки майже всі заводські дрони мають польотні вогні що вмикаються (і вимикаються) з центрального пульту керування. Цей спосіб використовується в більшості легких БпЛА.[джерело?]

Боротьба проти безпілотників у 2015—2016 роках

[ред. | ред. код]

Для боротьби з БпЛА широко застосовуються вогневі засоби ураження. Наприклад, у США розроблено, та 2015 року випробувано спеціальну гармату «chain gun»[69]. Водночас, проти мікро- та міні-БпЛА дієвою може бути зброя нелетальної дії[70].

Портал Yahoo повідомляв, що фірма Bettelle (США) розробила переносний пристрій спрямованої дії для радіоелектронної боротьби із невеликими дронами-шпигунами (такими, на зразок, як поширений коптер DJI Phantom). Пристрій важить приблизно 4 кг, має приклад та приціл. За даними фірми, ця «електронна рушниця» готова до дії через 0,1 с після вмикання і може вивести з ладу дрон-шпигун на відстані до 300 м. 2016 року, електронна рушниця Bettelle Drone Defender вже постачалася до державних установ США[71].

На Донбасі проросійські найманці, як повідомлялося, успішно нейтралізують безпілотники місії ОБСЄ за допомогою радіотехнічних засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ-ів) російського виробництва.

Також вже були випадки застосування «приватних» засобів у боротьбі із невеликими дронами, котрі порушували права громадян на приватність. Так, наприклад у США невеликий любительський дрон «коптер», що літав у повітрі над приватною садибою, роздратував власника, і той збив його із мисливської рушниці (дробовика)[72].

6 серпня 2015 року на Youtube розміщено відео, де рибалка, обурений коптером, успішно «збиває» його влучно закинутою блешнею спінінга[73].

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

У вересні 2024 року, у Китаї, на честь 72-ї річниці Яньбянь-Корейського автономного округу відбулося грандіозне шоу, яке стало новим світовим рекордом, коли в небо одночасно піднялися 7598 безпілотників. Про це повідомили на офіційному сайті Книги рекордів Гіннеса. Шоу стало найбільшою у світі повітряною інсталяцією, виконаною за допомогою мультироторних дронів[74].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ МВС України "Інструкція із застосування військовослужбовцями Національної гвардії України технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису" від 13.01.2021. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  2. ↑ Повітряний кодекс України від 19.05.2011 № 3393-VI (Редакція від 19.02.2022). Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 30 жовтня 2017.
  3. ↑ а б Правила виконання польотів безпілотними авіаційними комплексами державної авіації України затверджені Наказом Міністерства оборони України від 08.12.2016 № 661. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 30 жовтня 2017.
  4. ↑ Українська радянська енциклопедія, перше видання
  5. ↑ Слюсар, Вадим (2010). Передача данных с борта БПЛА: стандарты НАТО (PDF). Электроника: наука, технология, бизнес. – 2010. - № 3. с. с. 80 - 86. Архів оригіналу (PDF) за 17 липня 2019. Процитовано 28 жовтня 2018. {{cite web}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  6. ↑ Слюсар, Вадим. (2013). Радиолинии связи с БПЛА: примеры реализации (PDF). Электроника: наука, технология, бизнес. – 2010. - № 5. с. C. 56 - 60. Архів оригіналу (PDF) за 17 липня 2019. Процитовано 28 жовтня 2018.
  7. ↑ Слюсар, В.И. (2019). Методы передачи изображений сверхвысокой четкости (PDF). Первая миля. Last mile. – 2019, № 2. с. 46 - 61. Архів оригіналу (PDF) за 8 травня 2019. Процитовано 8 травня 2019.
  8. ↑ NATO STANDARD AJP-3.3 (PDF). web.archive.org. 24 серпня 2021. Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2021. Процитовано 5 листопада 2021.
  9. ↑ Слюсар В. И. Персональный хаб как элемент экипировки.//Озброєння та військова техніка. — № 1 (17). — 2018. — С. 79 — 84.[1] [Архівовано 29 серпня 2018 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Слюсарь В.И. Микропланы: от шедевров конструирования к серийным системам. //Конструктор. – 2001. - № 8. – С. 58 - 59.- [2].
  11. ↑ а б в Замятин Павел Александрович. Классификационные признаки беспилотных летательных аппаратов аэродромного базирования : [рос.] // Сборник публикаций научного журнала «Chronos» : Наук. зб.. — М. : Chronos, 2020. — С. 77-78. — 76-84 с. — ISSN 2658-7556.
  12. ↑ М. К. Філяшкін канд. техн. наук, проф., А. А. Закордонець. Алгоритм роботи адаптивної системи керування бічним рухом безпілотних літальних апаратів на етапі виходу на задану лінію шляху (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 грудня 2012. Процитовано 15 листопада 2010.
  13. ↑ Last week, a man-made object washed up on Marconi Beach. 10.04.2024. Архів оригіналу за 10 квітня 2024. Процитовано 11 квітня 2024.
  14. ↑ На пляжі у США знайшли загадковий предмет, пов'язаний із колись надсекретною програмою. // Автор: Костянтин Пономарьов. 11.04.2024, 18:11. Архів оригіналу за 18 серпня 2024. Процитовано 11 квітня 2024.
  15. ↑ BBC Graphic — Great Turning Points in Aviation. BBC World Service web-site, 15 січня 2015 [3] [Архівовано 25 січня 2015 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Tamil Esher (12 січня 2017). Diesel-Powered Drone Set Endurance Record (56 Hour Mission) for Small UAS. Defense Update. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 18 січня 2017.
  17. ↑ Бойовий дрон вперше ліквідував військового без команди оператора – звіт ООН. Defense Express. 2 червня 2021. Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
  18. ↑ JDN 2/11 2011, p.1-2
  19. ↑ JDN 2/11 2011, p.4-2
  20. ↑ DOD-USRM-2013 2013, p.104
  21. ↑ DOD-USRM-2013 2013, p.105
  22. ↑ DOD-USRM-2013 2013, p.105 — 106
  23. ↑ Війна дронів. Як волонтери постачають українські війська безпілотниками і створюють власний апарат. Texty.org.ua. 12 вересня 2014. Архів оригіналу за 18 серпня 2024. Процитовано 31 січня 2016.
  24. ↑ ІТ-волонтерство "Армії SOS". Фото. УП Життя. 16 жовтня 2014. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 31 січня 2016.
  25. ↑ Український серійний безпілотник випускатимуть з осені — Укроборонпром [Архівовано 29 серпня 2015 у Wayback Machine.] 26 серпня 2015р, 23:20Сергій Пінькас
  26. ↑ На полігоні пройшли випробування вітчизняного безпілотника "Spectator". Military Navigator. 24.01.2016. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 25 січня 2016.
  27. ↑ Сергій Воронков (14 січня 2016). Розвідник Spectator. Народна Армія. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 25 січня 2016.
  28. ↑ Михайло Штекель (22 січня 2016). Не можна судити генералів за бойові втрати – експерт США. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 25 січня 2016. Процитовано 5 лютого 2016.
  29. ↑ США нададуть Україні Hummvee і безпілотники. 5 Канал. 12 березня 2015. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 5 лютого 2016.
  30. ↑ Україна починає виробництво ударних безпілотників - Турчинов. Укрінформ. 26 січня 2016. Архів оригіналу за 29 січня 2016. Процитовано 26 січня 2016.
  31. ↑ а б в «Укроборонпром» готує новий тактичний багатофункціональний безпілотний комплекс. Укроборонпром. 29/01/2016.[недоступне посилання з лютого 2019]
  32. ↑ а б “Укроборонпром” розробляє ударний безпілотник, який здатний знищити танк. Народна Армія. 5 Feb 2016. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 5 лютого 2016.
  33. ↑ «Долар, вкладений у дрон — це $1000 втрат для ворога»: як працює «Аеророзвідка» [Архівовано 2022-07-28 у Wayback Machine.]. AIN.UA. 28.07.2022
  34. ↑ Український підрозділ «Аеророзвідка»: як ударні дрони допомагають ЗСУ на полі бою? [Архівовано 2022-09-20 у Wayback Machine.]. Українське радіо. 20.06.2022
  35. ↑ Октокоптер R18 від «Аеророзвідка» — український дрон, який нищить ворогів [Архівовано 2022-06-11 у Wayback Machine.]. Mezha. 26.04.2022
  36. ↑ Військові показали кадри ефективної роботи бойового дрона R18 по техніці окупантів (відео). УНІАН. 16.06.2022
  37. ↑ Українська аеророзвідка тестує новий вітчизняний октокоптер R-18 — можливості та особливості [Архівовано 2022-09-22 у Wayback Machine.]. СТБ. 10.07.2022
  38. ↑ Захисники отримали нові дрони Scythe — відповідь російським Shahed: що відомо про БПЛА [Архівовано 2023-12-17 у Wayback Machine.]. tsn.ua. Процитовано 17 грудня 2023
  39. ↑ Russia ‘May Buy’ $50 Mln Worth of Israeli UAVs [Архівовано 23 липня 2014 у Wayback Machine.] MOSCOW, May 16 (RIA Novosti)
  40. ↑ а б Россия и Израиль: путь к военному сотрудничеству [Архівовано 1 лютого 2019 у Wayback Machine.] 08 октября 2013, 09:03Александр Шульман
  41. ↑ IAI signs $400 million Russian deal. Архів оригіналу за 19 грудня 2016. Процитовано 15 лютого 2015.
  42. ↑ Yakovlev Yak-130 to lose pilot in Russian unmanned combat air vehicle study. Flightglobal.com. 7 листопада 2006. Архів оригіналу за 24 грудня 2015. Процитовано 28 вересня 2012.
  43. ↑ Dozor-600 UAV. YouTube. 23 серпня 2009. Архів оригіналу за 4 грудня 2015. Процитовано 28 вересня 2012.
  44. ↑ Russia’s newest Dozor-600 UAV at MAKS-2009 ~ ASIAN DEFENCE. Theasiandefence.blogspot.com. 27 серпня 2009. Архів оригіналу за 15 лютого 2015. Процитовано 28 вересня 2012.
  45. ↑ БЕСПИЛОТНЫЕ ЛЕТАТЕЛЬНЫЕ АППАРАТЫ "ДОЗОР" / Russian UAV "DOZOR" - MALE UAV "DOZOR 600". Uav-dozor.ru. Архів оригіналу за 5 березня 2012. Процитовано 28 вересня 2012.
  46. ↑ БЕСПИЛОТНЫЕ ЛЕТАТЕЛЬНЫЕ АППАРАТЫ "ДОЗОР" / Russian UAV "DOZOR" - DOZOR 100. Uav-dozor.ru. Архів оригіналу за 5 березня 2012. Процитовано 28 вересня 2012.
  47. ↑ БЕСПИЛОТНЫЕ ЛЕТАТЕЛЬНЫЕ АППАРАТЫ "ДОЗОР" / Russian UAV "DOZOR" - DOZOR 50. Uav-dozor.ru. Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 28 вересня 2012.
  48. ↑ БЕСПИЛОТНЫЕ ЛЕТАТЕЛЬНЫЕ АППАРАТЫ "ДОЗОР" / Russian UAV "DOZOR" - DOZOR 85. Uav-dozor.ru. Архів оригіналу за 4 травня 2013. Процитовано 28 вересня 2012.
  49. ↑ By RIA Novosti on Wednesday, August 5th, 2009 (5 серпня 2009). Russian company develops heavy UAV for military use | Aviation & Air Force News at DefenceTalk. Defencetalk.com. Архів оригіналу за 15 лютого 2015. Процитовано 28 вересня 2012.
  50. ↑ MBVK-137 MULTIPURPOSE UNMANNED HELICOPTER COMPLEX | Russian Military Analysis. Warfare.ru. Архів оригіналу за 18 серпня 2024. Процитовано 28 вересня 2012.
  51. ↑ Газета по-українські, 17 лютого 2015, No.14, с.2
  52. ↑ а б в г д Начальник розвідки 2 АК ЗС РФ під контролем UCA. Part 1: БЛА «Орлан-10». ІнформНапалм. 5 січня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  53. ↑ СБУ: Военные в зоне АТО сбили беспилотник российского производства. Гордон. 21 травня 2015. Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 25 січня 2022.
  54. ↑ У зоні АТО збили російський безпілотник ціною в десятки мільйонів доларів (фото). Лівий берег. 21 травня 2015. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 29 травня 2021.
  55. ↑ Военные сбили на Донбассе российский беспилотник "Форпост". dsnews.ua (рос.). 21 травня 2015. Архів оригіналу за 22 травня 2015. Процитовано 21 травня 2015.
  56. ↑ Каталог российских производителей беспилотных авиационных систем (PDF). Sprotyv G7 (рос.). 21 грудня 2023. Архів (PDF) оригіналу за 14 грудня 2023. Процитовано 21.12.2023.
  57. ↑ Remote control helicopter kills teenager in NYC park. BBC News. 6 вересня 2013. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 29 травня 2021. (англ.)
  58. ↑ Enrique Iglesias has hand surgery after drone mishap. BBC News. 2 червня 2015. Архів оригіналу за 31 січня 2016. Процитовано 29 травня 2021. (англ.)
  59. ↑ ZakonOnline (8 грудня 2016). Наказ № 661 від 08.12.2016 Про затвердження Правил виконання польотів. zakononline.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 21 грудня 2023. Процитовано 21 грудня 2023.
  60. ↑ Уряд спростив процедуру ввезення комплектуючих для безпілотників в Україну. www.ukrinform.ua (укр.). 31 березня 2023. Архів оригіналу за 6 серпня 2023. Процитовано 6 серпня 2023.
  61. ↑ ShieldSquare Captcha. www.kmu.gov.ua (англ.). Архів оригіналу за 6 серпня 2023. Процитовано 6 серпня 2023.
  62. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 6 серпня 2023. Процитовано 6 серпня 2023.
  63. ↑ Картка законопроєкту - Законотворчість. itd.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 травня 2023. Процитовано 6 серпня 2023.
  64. ↑ Зеленський підписав закони, які дозволяють ввезення запчастин для дронів без сплати ПДВ і мита. Судово-юридична газета (укр.). Архів оригіналу за 18 серпня 2024. Процитовано 6 серпня 2023.
  65. ↑ Картка законопроєкту - Законотворчість. itd.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 11 липня 2023. Процитовано 19 серпня 2023.
  66. ↑ Картка законопроєкту - Законотворчість. itd.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 липня 2023. Процитовано 19 серпня 2023.
  67. ↑ Зеленський підписав закони про звільнення від мита антидронових рушниць і тепловізорів. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 18 серпня 2023. Процитовано 19 серпня 2023.
  68. ↑ Зеленський підписав закони, які звільняють від ПДВ та мита антидронових рушниць та монокулярів.
  69. ↑ Joseph Trevithick (23 липня 2015). The U.S. Army plans to obliterate Russian and Chinese drones with a huge chain gun. theweek.com (англ.). Архів оригіналу за 14 серпня 2015. Процитовано 12 серпня 2015.
  70. ↑ Слюсар, В.И. (2018). Система исследований НАТО по развитию нелетального оружия (PDF). Зб. матеріалів VI міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми координації воєнно-технічної та оборонно-промислової політики в Україні. Перспективи розвитку озброєння та військової техніки”. – Київ. с. C. 306 - 309. Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2020. Процитовано 28 жовтня 2018.
  71. ↑ Yahoo, 30 січня 2016
  72. ↑ KFOR-TV and K. Querry (3 серпня 2015). “It was the same as trespassing,” Father claims he shot down drone in backyard hovering over his daughter. Архів оригіналу за 7 серпня 2015.
  73. ↑ Відео на YouTube Архівована копія. Архів оригіналу за 26 листопада 2015. Процитовано 11 серпня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  74. ↑ У Китаї встановили світовий рекорд одночасного запуску безпілотників. Фото та відео. // Автор: Романчук Микола. 29.09.2024, 19:46

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Якщо такий безпілотний літальний апарат знаходиться на озброєнні, то експлуатант повинен дотримуватись вимог спільної місії за AP-3.3.7 (STANAG 4670), а сама безпілотна система повинна відповідати нормам льотної придатності з урахуванням політичної доцільності та правових наслідків її застосування
  2. ↑ High-altitude long endurance — висотні з великою тривалістю польоту
  3. ↑ Medium-altitude long endurance — середньовисотні з великою тривалістю польоту
  4. ↑ БПЛА з максимальною кінетичною енергією менше ніж 66 джоулів, ймовірно, не завдадуть значної шкоди життю або майну і їх не потрібно класифікувати

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • JDN 2/11 (2011). «Точка зору Великої Британії на безпілотні авіаційні системи» (The UK approach to unmanned aircraft systems). Публікація МО Великої Британії Joint Doctrine Note 2/11, dated 30 March 2011. (англ.)
  • DOD-USRM-2013 (2013). «Інтегрована дорожня карта щодо систем без людини на борту на 2013—2038 фінансові рр.» (Unmanned Systems Integrated Roadmap FY2013—2038). Публікація Департаменту оборони США. (англ.)
Авіація Це незавершена стаття з авіації.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Безпілотний_літальний_апарат&oldid=43594472