Координати: 49°3′44″ пн. ш. 24°30′1″ сх. д. / 49.06222° пн. ш. 24.50028° сх. д. / 49.06222; 24.50028
Очікує на перевірку

Середній Бабин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Бабин Середній)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Середній Бабин
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Калуський район
Рада Студінська сільська рада
Код КАТОТТГ UA26060170130089671
Основні дані
Засноване 1466
Перша згадка 1466 (558 років)
Населення 532
Площа 9,1 км²
Густота населення 58,46 осіб/км²
Поштовий індекс 77335
Телефонний код +380 03472
Географічні дані
Географічні координати 49°3′44″ пн. ш. 24°30′1″ сх. д. / 49.06222° пн. ш. 24.50028° сх. д. / 49.06222; 24.50028
Водойми Лімниця, Млинівка
Місцева влада
Адреса ради 77334, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Студінка, вул. П. Мирного, 10
Карта
Середній Бабин. Карта розташування: Україна
Середній Бабин
Середній Бабин
Середній Бабин. Карта розташування: Івано-Франківська область
Середній Бабин
Середній Бабин
Мапа
Мапа

CMNS: Середній Бабин у Вікісховищі

Середній Ба́бин — село Калуського району Івано-Франківської області.

Історія

[ред. | ред. код]

Засноване у давні часи, але перші знайдені писемні згадки відносяться до XV століття. Зокрема, згадується 20 жовтня 1466 року в книгах галицького суду[1]. Також — у люстрації 1469 року: Бабин і Підгірки зобов'язуються постійно утримувати за тевтонським правом 6 арбалетників або лучників[2]. Селяни Бабина брали участь у повстанні 1648 року[3][4].

Зі складу села з часом виокремилися присілки Слобідка, Кудлатівка і Бабин-Зарічний, через що серединна частина села дістала нинішню назву (сьогодні перші два села злилися з Середнім Бабином суцільною забудовою). За Австрії селом володіли Беньковські, потому вдова каштеляна Беньковського заповіла маєток своєму родичу графу Голеєвському, який у 1852 році продав Віктору Розвадовському. Розвадовські мали фільварок на східній околиці села (донині не зберігся) і володіли навколишніми землями аж до 1939 року[5].

За переписом 1900 року гміна (самоврядна громада) Бабин складалася з трьох сіл: 1) Бабин над Лімницею — 58 будинків і 366 жителів, 2) Бабин Зарічний — 83 і 516, 3) Кудлатівка — 66 і 437), які займали 678 га, у громаді було 207 будинків, проживало 1319 осіб (41 римокатолик, 1240 грекокатоликів і 38 юдеїв; 1297 українців і 22 поляки), були 131 кінь, 493 голови великої рогатої худоби, 6 овець і 274 свині. А на землях фільварку Бабин площею 1018 га були 12 будинків і проживало 90 мешканців (Бабин над Лімницею — 9 будинків і 68 мешканців, Бабин Зарічний — 2 і 17, Кудлатівка — 1 і 5), за конфесіями: 27 римокатоликів, 26 грекокатоликів, 35 юдеїв і 2 інших; етнічно: 37 українців і 53 поляки), було 26 коней, 122 голови великої рогатої худоби і 11 свиней. Загалом було 1696 га угідь (з них 1565 га оподатковуваних: 717 га ріллі, 122 га лук, 62 га садів, 252 га пасовищ і 412 га лісу).[6]

Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. в бабинській церкві 4 давні дзвони діаметром 595, 47, 37, 32 см, вагою 102, 47, 27, 12 кг, виготовлені у 1788, 1788, 1853, 1797 рр.[7]

У міжвоєнний період в селі побудовані стави площею 187 га, більшість із них експлуатуються й досі.

У 1939 році в селі проживало 960 мешканців (905 українців-грекокатоликів, 30 українців-римокатоликів, 20 поляків і 5 євреїв)[8]. Село належало до ґміни Войнилів Калуського повіту Станиславівського воєводства.

Після анексії СРСР Західної України в 1939 році село включене до Войнилівського району.

Міст через Лімницю в селі в 1944 році став єдиним уцілілим в околиці і через нього пройшли майже всі війська фронту. Але радянська влада занедбала міст і в 1950-х роках його вже не було.

25 січня 1945 року в Бабині Середньому спецгрупою МДБ був захоплений організатор і командир УНС і УПА в Галичині Луцький Олександр Андрійович.

У селі був утворений колгосп імені Кірова. Указом Президії Верховної Ради УРСР 21 лютого 1950 року село передане до Калуського району.

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Кількість Відсоток
українська 531 99.81%
російська 1 0.19%
Усього 532 100%

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]
  • Дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці (храмове свято 14 жовтня) збудована 1832 року, пам'ятка архітектури місцевого значення № 782[10].[11]
  • Мурована церква Покрови Пресвятої Богородиці, освячена 14 жовтня 2016 р.[12]
  • Школа на 25 учнівських місць.[13]
  • Народний дім (збудований у 1989—2011 роках замість попереднього з 1936 року)[14].
  • Вуличне освітлення встановлено в 2017 р.[15]
  • На теренах села знаходиться 14 рибних ставків. Рибне господарство започатковане тут у 1925—1928 роках, а поширено в 1974 році (площа водного дзеркала 159 гектарів).
  • Церква Покрову Пресвятої Богородиці
    Церква Покрову Пресвятої Богородиці
  • Школа
    Школа
  • Народний дім
    Народний дім
  • Могила героям
    Могила героям
  • Дворище (місце колишнього фільварку)
    Дворище (місце колишнього фільварку)

Вулиці

[ред. | ред. код]

У селі є вулиці[16]:

  • Войнилівська
  • Галана
  • Галицька
  • Івана Франка
  • Лесі Українки
  • Незалежності
  • Садова
  • Степана Бандери
  • Тараса Шевченка

Відомі люди

[ред. | ред. код]
Руїни костелу

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.314, № 3316 (лат.)
  2. ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — s. 19 (176). Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 18 грудня 2017.
  3. ↑ Жерела до істориї України-Руси, т. IV, — Львів, НТШ, 1895. — с. 176, 214, 238, 241.
  4. ↑ Томашівський С. Т. Народні рухи в Галицькій Руси в 1648 р. // Тимiв I. М. Калуш: історія в документах. Збірник документів і матеріалів. — Івано-Франківськ : Фоліант, 2017. — С. 31. — ISBN 978-617-7496-29-7.
  5. ↑ Географічний словник Королівства Польського, 1881, т. II, стор. 109
  6. ↑ Gemeindelexikon der im Reichsrate vertretenen Königreiche und Länder, bearbeitet auf Grund der Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1900, XII. Galizien. Wien (online).
  7. ↑ Австро-Угорщина реквізувала з храмів Калущини 355 дзвонів. — «Вікна», 2017.11.20.
  8. ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 32.
  9. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  10. ↑ Церква Покрови Пр. Богородиці
  11. ↑ Обласна рада виділить 20 тисяч гривень на ремонт церкви на Калущині.
  12. ↑ У Середньому Бабині освятили храм
  13. ↑ Автовишка та чуйні мешканці. Як у Середньому Бабині рятували лелеку? ФОТО
  14. ↑ У Середньому Бабині відкрито Народний дім
  15. ↑ До якого берега «пришвартується» Студінська сільська рада?
  16. ↑ Довідник геонімів району // Інформаційний портал Калуського району
  17. ↑ Калущина провела в останню путь Героя Івана Беляєва
  18. ↑ У селі Середній Бабин відкрили пам'ятну дошку бійцеві АТО Іванові Беляєву. ФОТО
  19. ↑ У Середньому Бабині освятили пам'ятник бійцеві АТО Івану Беляєву. ФОТО

Посилання

[ред. | ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Середній_Бабин&oldid=43761353