Бриль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українське національне вбрання
Бриль
Жіночий стрій
Чоловічий стрій
Історія
Географія
Категорія КатегоріяПортал ПорталСторінка Вікісховища Ілюстрації
Див. також: Бриль (прізвище)

Бриль (від італ. ombrello — «парасоль, капелюх», і далі від лат. umbrella; за іншою версією порівнюється з рос. брылы — «краї капелюха», «губи, варґи»)[1] — традиційний український і білоруський літній головний убір з широкими крисами, з плетеної соломи або очерету. Переважно носився чоловіками.

Бриль плели по українських селах із житньої, пшеничної соломи або очерету, бо цей матеріал найкраще захищав від палючого літнього сонця, при роботі в полі або на левадах. Спочатку плели солом'яні стрічки — пліті чи плетянки, з яких потім зшивали капелюх[2][3], заздалегідь заготовлені пліті змотували в клубки (скрути)[4]. У Словарі української мови Б. Д. Грінченка «простим брилем» називається капелюх, «плетений з гладкої, не зубчастої солом'яної тасьми»[5].

Бриль вважався цінним вбранням. Не в кожному селі можна було знайти гарного майстра бриляра, який би сплів гарний бриль. Плетінням брилів здебільшого займались чоловіки (пасічники або кошикарі), чи літні члени родини в зимовий час, коли не було роботи у полі, та й для розваги, поєднуючи приємну справу з корисним.

Брилярство було і лишається доволі рідкісним ремісництвом.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
  2. Пліть // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Плетянка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. Скрут // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Бриль // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.