Бєлгородська губернія
| Бєлгородська губернія | |
| Герб | |
 | |
| Дата створення / заснування | 1 (12) березня 1727 |
|---|---|
| Країна |
 Російська імперія |
| Столиця | Бєлгород |
| Кількість населення | 717 265 осіб |
| Замінений на | Курське намісництво, Орловське намісництво і Слобідсько-Українська губернія |
| На заміну | Київська губернія |
| Час/дата припинення існування | 1779 |
 | |
| Категорія мап на Вікісховищі | d |
 Бєлгородська губернія у Вікісховищі | |
Бєлгородська губернія (також Білгородська губернія) (спочатку Бєлгородська провінція) — історична адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії у 1727—1779.
1 березня 1727 Бєлгородська губернія[джерело?] (де-факто Бєлгородська провінція) виділена з Київської губернії[1]. Спочатку губернія складалася з однієї провінції — Бєлгородської, пізніше, в тому ж 1727 році, до неї були приєднані ще й Орловська та Севська провінції[1] Київської губернії. Того ж року дистрикти у провінціях скасовані та введений поділ на повіти.
За розподілом в 1719 до Бєлгородської провінції було приписано 20 міст, до Орловської — 6, а до Севської — 9[2].
Слобідські козацькі полки мали підпорядкування Бєлгородській губернії (губернатору) тільки у громадських справах[3].
На 1745 до складу губернії входило 3 провінції (Бєлгородська, Орловська та Севська).
У 1732 Слобідські полки підпорядковані заснованій в Сумах Слобідській комісії і, таким чином, вони були виведені зі підпорядкування Бєлгородської губернії. Однак у 1743 знов була спроба перепідпорядкувати полки до Бєлгородської губернії у цивільних справах[3].
28 липня (8 серпня) 1765 з Слобідських козацькіх полків була сформована нова Слобідсько-Українська губернія з центром у Харкові, зі своїм губернським громадським управлінням[4].
Станом на 1775 у Бєлгородській губернії у 3-х провінціях був 21 повіт.
25 листопада (6 грудня) 1775 року до новоствореного Смоленського намісництва відійшли західні території Бєлгородської губернії.
5 (16) вересня 1778 з частини Бєлгородської губернії утворилось Орловське намісництво.
23 травня (3 червня) 1779 з частини Бєлгородської, Воронезької та Слобідсько-Української губерній утворене Курське намісництво, при цьому Бєлгородська губернія була ліквідована і її решта відійшли до Воронезької губернії.
Бібіков Іван Іванович (бл. 1686 — 24 травня 1745, Глухів) — головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду (з 11 червня 1742 р. по 24 травня 1745 р.), Бєлгородський губернатор (з 31 січня 1731 р. по 22 липня 1732 р.)[5]
- ↑ а б Государственный архив Орловской области. Путеводитель. Справка об административно-территориальном делении Орловской области [Архівовано 4 березня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Именной указ Петра I «Об устройстве губерний и об объявлении в оные правителей» от 29 мая 1719 г. ПСЗРИ, т. V, ст. 3380, стр. 701—706.(рос.)
- ↑ а б Топографическое описание Харьковского наместничества. — 3-е изд. (Харьков, 1888). — М. : Типография Компании Типографической, 1788. — С. 17.(рос.)
- ↑ Изменение административно-территориального деления России за последние 300 лет [Архівовано 8 липня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. — Запорожье: Просвіта, 2011. — С. 289.
- Белгородская губерния [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.] / И. Г. Пархоменко // Большая российская энциклопедия: [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов. — М. : Большая российская энциклопедия, 2004—2017.
- Довідка про зміни адміністративно-територіального устрою [Архівовано 8 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)